Головний економіст British Petroleum: «Проблема безпеки залишає глибокі шрами на тілі світової енергетики»

Головний економіст British Petroleum: «Проблема безпеки залишає глибокі шрами на тілі світової енергетики»

Спенсер Дейл – про основні тренди нафтогазового ринку та про те, чому критика допомагає корпорації ВР ефективніше розвивати свій бізнес

Цей матеріал також доступний російською
Головний економіст British Petroleum: «Проблема безпеки залишає глибокі шрами на тілі світової енергетики»
Фото: ВР

Минулого вівторка, 11 червня, один з лідерів світового нафтогазового ринку – британська компанія ВР презентувала 68-й випуск свого щорічного огляду Statistical Review of World Energy. Він відображає тенденції у виробництві та попиті на різні види енергоресурсів, а також структуру їхнього споживання в регіональному розрізі на основі даних 2018 року.

Автори цього вельми поважного серед галузевих фахівців корпоративного огляду звернули увагу на швидкі темпи зростання у використанні природного газу і поновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Але їх збільшення у світовому енергобалансі не призвело до скорочення викидів вуглекислого газу, який визнано головним винуватцем глобальних кліматичних змін. Навіть більше, обсяги викидів СО2 2018-го росли з максимальною за останні сім років швидкістю, й існують передумови, що подібна тенденція збережеться в перспективі.

Які підстави для такого розвитку ситуації? Наскільки критично слід сприймати висновки, що публікує ВР, і довіряти її прогнозами? У чому їх цінність для компаній, які працюють на енергоринках? Про це міркував Спенсер Дейл, головний економіст ВР, вже наступного дня після офіційного виходу огляду на його презентації в Центрі глобальної енергетичної політики в Нью-Йорку.

Mind послухав його виступ, а також експертну дискусію, яка відбулася в залі, і пропонує своїм читачам найцікавіші моменти.

«Ми не передбачуємо майбутнє, а оцінюємо ризики»

Головний економіст British Petroleum: «Проблема безпеки залишає глибокі шрами на тілі світової енергетики»

Події, які відбуваються у світовій енергетиці, щодня змінюють усе те, що ми знали про неї раніше, а також наші уявлення про її майбутнє. У своїх щорічних оглядах енергоринку (BP Statistical Energy Review та BP Energy Outlook) ми прагнемо не лише відображати актуальну ринкову ситуацію, а й прогнозувати – для цього ми зазвичай беремо горизонт у 20 років. Тобто зараз ми дивимося, якою буде трансформація світової енергетики до 2040 року.

Така робота орієнтована на процес прийняття рішень у рамках усієї нашої групи і розробку її бізнес-стратегії. У ВР я виконую одну приємну роль – опікуюся роботою невеликої команди з п'яти осіб, з якою ми відповідаємо за підготовку галузевого огляду. Це той документ, який ми представляємо вищому керівництву.

Хочу звернути увагу, що ми виконуємо таку роботу не задля якихось публічних заяв, а щоб підтримати процес прийняття корпоративних рішень.

Коли йдеться про розробку прогнозу або стратегії, ми не можемо передбачити майбутнє. Наші сценарії ніколи не реалізуються на всі 100%, і це нормально. Все так чи інакше буде по-іншому, і ми розуміємо це від самого початку. Однак цінність наших прогнозів геть не в тому, аби передбачати майбутнє, а в тому, щоб краще розуміти той набір невизначеностей, з яким нам доведеться зіткнутися.

Тому в процесі прогнозування ми ставимо собі багато різних специфічних запитань про майбутнє. Наприклад, що відбуватиметься, якщо сегмент електромобілів покаже бурхливе зростання? Що станеться, якщо виникне повсюдна заборона на використання того чи іншого виду пластмаси? За допомогою таких специфічних питань ми формуємо певний ландшафт, який описується набором невизначеностей. І далі ми вирішуємо, що з цього здатне зіграти найістотнішу роль у розвитку бізнесу ВР, а що виявиться менш значущим.

Такий підхід дозволяє модифікувати інвестиційний портфель компанії, щоб він найкраще відповідав ринковим тенденціям. А публікація документа для широкої аудиторії – це вже вторинні наслідки.

Основна мета нашої роботи – це допомога самим собі. По-перше, наші огляди створюють доказову базу при обґрунтуванні стратегії розвитку бізнесу ВР для акціонерів. По-друге, розробка сценаріїв – це найоптимальніший спосіб спрогнозувати найбільш значущі ризики для компанії, країни, уряду і взагалі будь-якої організації.

Із презентацією наших оглядів я подорожую по різних регіонах. Хтось сперечається з нашими висновками. Критика, оцінка нашої роботи з боку завжди представляє для нас особливу цінність – ми це лише вітаємо. Зазвичай після дискусії, коли я сідаю в літак, то обов'язково записую кілька ідей, які почерпнув під час обговорення. Потім разом з колегами ми обов'язково їх обмірковуємо. Тому, будь ласка, критикуйте нас і нашу роботу – це допомагає нам ставати кращими і ефективнішими, розвиватися в правильному напрямку!

«Щоб підтримувати економічне зростання, світові знадобиться багато енергоресурсів»

Головний економіст British Petroleum: «Проблема безпеки залишає глибокі шрами на тілі світової енергетики»

Основний сценарій, на який ми орієнтуємося в бізнесі, пов'язаний з еволюційним розвитком глобальної енергетичної системи. Навіть якщо він істотно зміниться в силу якихось факторів, це все одно буде для нас відмінною стартовою точкою – орієнтиром.

У сценарії еволюційного енергетичного переходу перетинаються два суперечливих завдання: підтримка економічного зростання, що неминуче призводить до збільшення попиту на енергоресурси, і одночасно існує необхідність у скороченні викидів СО2 для боротьби з глобальним потеплінням.

Ці обставини не перешкоджають збільшенню світового попиту на нафту, який зростатиме в горизонті до 2040 року. Ми в своєму аналізі враховуємо три фактори для опису ландшафту розвитку енергетики: якими є галузеві тенденції у використанні енергоресурсів, яка регіональна специфіка у виробництві та споживанні енергоресурсів, а також види енергоресурсів.

Років шість тому ми звертали увагу, в основному, на викопне паливо, і лише по дотичній аналізували, що відбувається з ВДЕ. Але зараз наші міркування будуються на зовсім іншій парадигмі – енергетичного транзиту, що впливає на ситуацію в різних галузях. Це стимулює нас мислити системно.

Попит на енергоресурси зростає в усьому світі. Це пов'язано з демографією – зростанням чисельності населення. Одночасно зростає і рівень добробуту жителів різних країн, що, наприклад, робить доступнішим особистий автомобільний транспорт, і взагалі змінює споживчі переваги у виборі товарів і послуг.

Провідний чинник – це саме зростання добробуту. Але важливо також розуміти, що збільшення попиту на нафту певною мірою компенсуватиметься значним підвищенням енергоефективності. Тобто люди схильні будуть виконувати ту ж роботу за рахунок меншої кількості енергоресурсів.

Якими видами палива закриватиметься зростаючий попит? Ми вважаємо, що темпи зростання ВДЕ будуть досить високими, щоб до 2040 року їх питома вага в світовому масштабі досягла 15% (замість нинішніх 4%).

Ще один вид палива, за яким буде значний приріст споживання – це природний газ. До середини 2020-х років він обжене вугілля і вийде на друге місце за популярністю, а до 2040 практично зрівняється з найбільш затребуваним енергоресурсом – нафтою.

ВДЕ та природний газ зможуть забезпечувати близько 55% глобального енергоспоживання, хоча в останні 20 років ці два джерела сукупно займали менше його половини. Попит же на нафту зростатиме перші 10 років, і потім вийде на плато.

Двигуни внутрішнього згоряння стають дедалі ефективнішими, що забезпечує скорочення в споживанні нафти і нафтопродуктів. А основним фактором збільшення попиту на нафту стає нафтохімія. Переважно, це пов'язано з виробництвом різного роду пластмас. І важливо звернути увагу, що 2/3 пластику припадає на вироби довгострокового користування, які не викликають забруднення акваторії морів і океанів, тому найменше турбують екологів.

«Енергобезпека може домінувати над ринковими аргументами»

Головний економіст British Petroleum: «Проблема безпеки залишає глибокі шрами на тілі світової енергетики»

У природного газу є дуже широка база для зростання в найближчі 20 років – практично всі країни і регіони світу. Це пов'язано зі збільшенням використання газу і в генерації, і в промисловості. Перш за все, за рахунок тих держав, які зараз знаходяться в процесі індустріалізації.

Характерна особливість газового ринку, яку ми спостерігаємо останні 10 років, і, вона очевидно, розвиватиметься і надалі, – зростання сегмента скрапленого природного газу (СПГ). Ми очікуємо, що Катар, Австралія і США стануть найбільшими експортерами СПГ. Також СПГ збільшуватиме свою питому вагу в російському енергоекспорті.

Що стосується покупців СПГ, то донедавна тут домінували розвинені азіатські країни – перш за все, Японія і Корея. Але є передумови, що лідери зміняться. Ними цілком можуть стати Китай та Індія. Разом з іншими азіатським країнами з висхідною економікою вони утворюють найбільший ринок споживачів СПГ до 2040 року.

Збільшення попиту на СПГ – це свідчення революції в самій природі світового ринку газу, який стає все більш глобальним і конкурентним.

Цікаве питання, як розвиватиметься конкуренція між СПГ і трубопровідним газом, коли газовий ринок сам по собі також ставатиме конкурентнішим. Основний регіон, де вже спостерігається і продовжить посилюватися така конкуренція – Європа. І перш за все, ця тенденція відіб'ється на умовах торгівлі російським газом.

Тут важливо враховувати і ринкові фактори, і питання енергобезпеки. Якщо брати до уваги лише економіку, Росія, безумовно, виграє конкуренцію на газовому ринку Європи. У РФ – найбільші запаси при відносно низькій собівартості видобутку, розвинена газотранспортна інфраструктура до європейського кордону.

З іншого боку, існують побоювання з приводу безпеки, коли газ надходить в основному з одного джерела. У такому випадку імпорт розподілятиметься майже порівну між російським трубопровідним газом і зростаючими поставками СПГ. Але конкретне співвідношення практично неможливо спрогнозувати. Усе залежатиме від аргументації.

Якщо стурбованість енергобезпекою зростатиме, то близько 60% зовнішніх поставок газу в ЄС припадатиме на СПГ. Але існує також контраргумент: якщо сегмент СПГ зростає, роблячи ринок газу глобальнішим, то це певною мірою знімає гостроту питання енергобезпеки.

Якщо раптом щось трапиться з трубопровідними поставками, то можна використовувати СПГ-термінали в якості альтернативи. За умови, що така логіка буде прийнята на політичному рівні, питома частка російського газу в Європі може й перевищувати 40%, тому що гостроту проблеми енергобезпеки буде знято через вільний доступ до СПГ. Свою роль відіграє і те, наскільки енергобезпека зможе домінувати над ринковими аргументами. Суто з конкурентної точки зору, російський газ, безумовно, виграє.

«Торговельні конфлікти здатні змінити ландшафт світової енергосистеми»

Головний економіст British Petroleum: «Проблема безпеки залишає глибокі шрами на тілі світової енергетики»

Наша мета – не моделювати конкретну торговельну розбіжність, наприклад, між США і Китаєм чи США і Росією. Ми намагаємося зрозуміти, як торговельні суперечки здатні вплинути на світову енергосистему.

Тут ми врахували поширену серед економістів думку, що якщо ринки стануть закритішими і глобальна торгівля згортатиметься, то це призведе до падіння ВВП. А чим менше активності в торгових відносинах, тим меншою буде швидкість передачі інновацій та технологій між регіонами.

В умовах конфронтації країни-імпортери енергоресурсів будуть все більше стурбовані своєю енергобезпекою і стабільністю поставок. Ми враховували, що в нестабільних умовах їм доводиться закуповувати нафту або газ зі стандартною 10% -ю надбавкою до ціни за ризик.

Будь-які торговельні конфлікти можуть істотно змінювати ландшафт світової енергосистеми. Сукупне зростання ВВП буде на 6% нижчим, а світовий попит на енергоресурси скоротиться на 4% – усе це відносно сценарію еволюційного розвитку.

Щоб проілюструвати ситуацію, наведу приклад: до 2040 року 4% у скороченні світового енергоспоживання – це фактично сукупний попит Індії. Уявляєте, наскільки це серйозні наслідки – прибрати Індію зі світового енергоспоживання? Цей спад торкнеться, в першу чергу, нафти й газу.

Інтуїтивно ми розуміємо, що премія за ризики в інтересах стан-імпортерів нафти і газу призведе до того, що споживачі стануть все більше орієнтуватися на внутрішні ресурси. Наприклад, Китай використовуватиме певне поєднання вугілля і ВДЕ. Це дозволить країні скоротити залежність від традиційних видів палива. Відповідь не забариться: виробники нафти й газу також почнуть зазнавати труднощів. Тому, наприклад, експорт з Росії до 2040 року може скоротитися на 15%, а США – на дві третини, в порівнянні з еволюційним сценарієм. Вельми серйозні значення!

Розмірковуючи про торговельні війни між країнами, корисно згадати один факт зі світової історії. Нафта була найбільш важлива для світової економіки в 1973 році – на цей час припав пік її споживання. Тоді ж трапилося нафтове ембарго – арабські країни обмежили продажі нафти розвиненим західним країнам.

Щоб більше не ризикувати і гарантувати енергобезпеку, останні вирішили диверсифікувати споживання енергоресурсів, позбувшись нафтової залежності. Так почався перехід на інші види палива. Наприклад, Франція стала розвивати атомну генерацію. Конфлікт поступово було врегульовано, але до показників споживання нафти 1973 року світ так і не повернувся. Його наслідки відчуваються і сьогодні.

Урок, який нам дає ця історія, полягає в тому, що вирішення проблеми енергобезпеки здатне залишити глибокі шрами на тілі світової енергетики, а навіть незначне калібрування в світовому енергобалансі здатне викликати радикальні наслідки.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті