Фінтехи наступають, банки тікають: чи є у них спільне майбутнє в Україні

Кількість фінтех-компаній в Україні зростає. Упорядники «Українського фінтех-каталогу 2019» нарахували вже понад сотню гравців, із них 58% з’явилися протягом останніх трьох років. 

Про активний розвиток фінтех-середовища також свідчить той факт, що більшість великих банків в Україні вже співпрацюють з фінтехами. Серед них – Ощадбанк, Укргазбанк, Райффайзен банк Аваль, Альфа-Банк, Укрсиббанк, ПУМБ, OTP bank та Мегабанк. Виняток – ПриватБанк, який усі технологічні рішення розробляє без залучення сторонніх команд. Співпрацю з фінтехами в майбутньому планують Credit Agricole і Таскомбанк.

Разом із тим опитування показало, що жоден із українських банків не інвестує в стартапи та не планує такі інвестиції. Та й загалом консервативний банківський бізнес дуже обережно ставиться до нових проектів.

Чому банки бояться високотехнологічних розробок та на що насправді можуть розраховувати молоді українські фінтехи, з’ясовував Mind.

Чому банки побоюються стартапів?

На те є кілька причин. Перша – відсутність гарантій стабільної роботи. У стартапах ніхто не може гарантувати, що проект доживе хоча б до моменту презентації свого першого продукту, а багато стартапів закриваються у перший рік існування. «Буває таке, що ти починаєш проект з фінтех-стартапом. Через півроку питаєш – як там справи? А тобі відповідають, що ніяк, бо стартап закрився», – розповідає СЕО Альфа-Банк Україна Іван Світек.

Така ситуація не дивує виконавчого директора Української асоціації венчурного бізнесу та приватного капіталу Ольгу Афанасьєву: «Зрозуміло, чому вони закриваються. Бо не мають достатньо грошей для розвитку. Слайд, де ми бачимо, що банки не збираються інвестувати у стартапи, особисто мені видався дуже сумним».

Ще одна причина, чому банки і стартапи часто не сходяться, полягає у різному підході до продукту. Стартапи здебільшого створюються інженерами, які просто хочуть перевірити, як працюватиме та чи інша технологія. Вони не думають, які потреби є у користувачів і як ці потреби можна закрити, не оцінюють потенційний ринок і можливості монетизації свого продукту.

«Проблематика полягає в тому, що стартап не до кінця розуміє якісь клієнтські кейси, як вирішити ту чи іншу проблему. Вони виходять із технологічного рішення, а його насправді треба ще прив’язати до життєвої практики», – зазначає голова правління ПУМБ Сергій Черненко. Після його слів до розмови долучається Світлана Скосирська, представниця фінтех-стартапу – платформи з мікрокредитування Mo.cash: «Я кілька разів вам писала, ви не відповідали. Скажіть, чи можна з кимось із ваших спеціалістів сконтактувати, щоб ми могли запропонувати свою співпрацю?»

Банки постійно отримують пропозиції від фінтехів, але дуже прискіпливо обирають, із ким працювати. «Це нормально. За останній рік обсяг інвестицій у фінтехи по світу зріс утричі, а кількість угод зменшилася у стільки ж. Це говорить про те, що гроші є. Але люди ретельніше оцінюють, куди ці гроші вкласти», – пояснює партнер та керівник практики Human Capital аудиторської компанії EY в Україні Ольга Горбановська. На її думку, український фінтех-ринок знаходиться на тому етапі, коли активно нарощується кількість компаній, про що і свідчать дані «Українського фінтех-каталогу 2019».

Наступним етапом стане кластеризація, об’єднання компаній за певним типом продуктів, усе зайве «відпаде», а найсильніші гравці отримають інвестиції. «Це абсолютно нормальний природній процес, просто він вимагає часу», – вважає вона.

Які фінтехи «вибиваються в люди»?

Глобальним банкам належить ціла низка фінтех-ініціатив. Наприклад, банк ING співпрацює майже із сотнею фінтехів та має інвестиційний фонд для стартапів обсягом у 300 млн євро. Citi bank має програми Citi Fintech Open Innovation Challenge, Global API Developer Hub, Innovation Lab у різних країнах світу та працює з десятками фінтехів. Credit Agricole має інвестиційний фонд для стартапів розміром у 100 млн євро та інкубатор The Village by CA.

Якщо в Україні банки не інвестують у фінтех-стартапи, то за рахунок чого  останні зараз розвиваються? Згідно з даними каталогу, 63% українських фінтехів фінансуються власним коштом і стільки ж пройшли точку беззбитковості. На одному лише українському ринку вони навряд чи змогли б досягти такого результату. Тому 43% опитаних компаній орієнтуються на міжнародний ринок. А серед тих, хто працює виключно в Україні, 73% згодом збираються починати діяльність і за кордоном. А отже, йдеться не про стартапи на ранніх стадіях, які лише тестують певну ідею, а про повноцінні бізнеси, що вже розробили життєздатний продукт.

Ольга Афанасьєва підтверджує, що саме такі бізнеси зараз створюють найуспішніші колаборації з традиційним бізнесом. Серед прикладів – фінансовий оператор Uapay, який отримав ліцензію Національного банку України, та співпрацює з OLX, EVO і «Новою поштою».

Іван Світек із Альфа-Банку говорить, що у них також є позитивні приклади співпраці – зокрема, із сервісом Smartiway, що займається мікрокредитуванням або конструктором бізнес-документів Axdraft.

На думку заступника голови Національного банку України Сергія Холода, майбутня співпраця українських банків та фінтех-стартапів може стосуватися сфери дата-аналітики та штучного інтелекту. «Якщо у дружини клієнта день народження, можна запропонувати йому кредит. Якщо він зібрався у відпустку за кордон – картку на спеціальних умовах. Банки у Польщі вже працюють з дата-аналітикою і роблять такі таргетовані пропозиції. Українські – поки що ні», – ділиться він.

Українська асоціація фінтех- та інноваційних компаній також бачить майбутню співпрацю банків та фінтехів у площині розвитку платіжних сервісів, автоматизації бізнес-процесів та кібербезпеки.