Санкції та мафія: як геополітика уживається зі злочинністю

Система державного управління в Україні, як і на всьому пострадянському просторі, залишається нерозривно пов'язаною з криміналом і тіньовим бізнесом. Підтвердження цього регулярно спливають стараннями журналістів-розслідувачів. Їхня ризикована робота стала відповіддю на суспільний запит. Люди хочуть знати більше про те, як насправді працює «машина влади», куди йдуть податки, що їх держава з них регулярно стягує, і як виходить, що офіційний рівень доходів чиновників помітно нижче за реальний рівень багатства, який вони схильні демонструвати публіці.

Результатом такого інтересу стала поява безлічі свідчень, що кримінал – невід'ємна частина політичних процесів, а організована злочинність – важливий суспільний інститут, що змінюється разом із суспільством. Причому така властивість є не лише в окремих держав, а й у глобальної політики, в якій особливе місце належить санкціям як важливому інструменту геополітичного тиску.

Британський політолог Марк Галеотті з кінця 1980-х років вивчає питання міжнародної злочинності та безпеки, пов'язані з Росією. Він – один з найобізнаніших західних експертів, які пишуть про цю країну. У квітні минулого року у видавництві Yale University Press вийшла його нова книга «The Vory: Russia's Super Mafia» (у російському перекладі «Воры. История организованной преступности в России»).

У цій роботі Галеотті розкриває специфіку взаємин організованої злочинності та російської влади, яка завжди враховує політичний контекст.

Наприклад, особливість системного криміналу в епоху радянського дефіциту полягала в тому, що криміналітет взяв на себе частину економічних функцій держави: великий чорний ринок, здебільшого побудований на контрабанді, до певної міри заповнює дефіцит. У пострадянський час організована злочинність перехопила й інші функції держави – право на легітимне насильство («кришування», силове підприємництво) і навіть відправлення «правосуддя» (посередництво в комерційних суперечках). Не дивно, що сьогодні, зазначає Галеотті, спостерігається повне зрощення держави і організованої злочинності: остання активно використовується в «гібридних» війнах і кібератаках на Захід.

Анексію Криму Росією він називає «захопленням» і «першою кримінальною війною». «Навряд чи в тактиці залучення бандитів в інтересах держави під час війни є щось нове, проте незвичність ситуації полягає в тому, що бандити не просто співпрацювали з владою, а воювали за неї... Вторгнення Росії в Україну здійснювалося не лише силами горезвісних «зелених чоловічків» – спецпідрозділів без розпізнавальних знаків, але й злочинцями. Для бандитів питання полягало не в геополітиці й не в тому, що Путін назвав «кричущою історичною несправедливістю», що виникла, коли Кримський півострів був переданий Росією Україні в 1954 році. Куди важливіше була реалізація можливостей для бізнесу. Від самого початку кампанія Москви проти Києва залежала від альянсу з локальним злочинним світом півострова», – пише Галеотті.

«Другою кримінальною війною» він називає ситуацію, яка склалася за підтримки Росії на Донбасі. Одна з її характерних особливостей проявилася в такому зауваженні політолога про дії Москви та їхні наслідки: «Ви наймаєте злочинців і авантюристів, озброюєте їх, кидаєте углиб стихійного наростаючого конфлікту (до речі, він проходить у районі наїждженої контрабандної траси) і обіцяєте компенсувати всі витрати під час ведення бойових дій. Навряд чи варто дивуватися, що сутички зі збройними силами України часто починалися без жодного приводу – тільки для того, аби витратити, скажімо, 10 000 патронів і заявити про те, що було витрачено вдвічі більше... Надлишки можна було легко і прибутково збути на ринку... На практиці виникла ситуація, за якої Москві часто бракувало контролю над своїми ставлениками на місцях». Це дозволяє зробити висновок про те, що «незалежно від того, вважає Кремль свої дії успішними чи ні, слід визнати, що на Донбасі ми маємо справу з війною кримінальною, а не тільки з точки зору міжнародного права».

Також Галеотті звертає увагу, що взаємопроникнення офіційного і злочинного світу в Росії залишається реальним, таким, що лякає, і проблемним, а поширення російської організованої злочинності в Європі небезпідставно сприймається в контексті діяльності російських шпигунів, диверсантів і агентів впливу. Таке злиття держави і злочинності збільшує ризики не лише для Москви. Це несе значну загрозу безпеці Євросоюзу, яка наростає одночасно з посиленням санкційного тиску на Росію.

Саме тут криється одна з важливих, але не цілком очевидних причин, чому країни ЄС віддають перевагу більш обережній санкційній політиці щодо Росії, ніж США. Будь-які обмеження завжди сприяють зростанню тіньових угод і розквіту кримінальних контактів. Це підтверджує і новітня історія в Україні, коли економічна блокада Донбасу призвела лише до зростання контрабанди, але ніяк не наблизила до врегулювання конфлікту.

У Європі, як зазначає Галеотті, побоюються, що посилення санкційного тиску на Росію ризикує накрити регіон хвилею гангстерських розборок і призведе лише до поширення тіньового бізнесу. «Росія перебуває не в кращому становищі для демонстрації статусу великої держави або виклику Заходу... Масштаби її економіки менше, ніж у штату Нью-Йорк... Злочинний світ Росії може серйозно заважати соціальному, політичному і економічному розвитку країни, однак може використовуватися (і вже використовується) як інструмент зовнішньої політики в першій злочинно-політичній війні у світі», – зазначає британський політолог.

Багато актуальних міркувань на цю тему Галеотті постійно публікує в своєму блозі In Moscow's Shadows, в інших ЗМІ, а також висловлює в різних інтерв'ю, від The ​​Guardian і Vox до «Голосу Америки» і «Нової газети».

Його кращі цитати – у добірці Mind.

«Все більше і більше ми бачимо, як російська організована злочинність за межами Росії стає засобом у руках державної влади... Російська організована злочинність надзвичайно заповзятлива, вона є найпоширенішою по всьому світу, вона всюди, і це викликає занепокоєння».

«Іноді мафію від бізнесу навіть не відрізниш: головні мафіозі сьогодні не «тітушки» з наколками, а перш за все бізнесмени, у яких є і цілком легальні інтереси, і «сірі» угоди, а також абсолютно нелегальний бізнес. У представника кримінальної еліти зазвичай є якийсь «вірний полковник», що дивиться за нелегальною частиною бізнесу: «бос» не хоче спускатися в брудні справи, але все-таки хоче володіти і «чорними» підприємствами, бо деякі з них прибуткові й з ними не пов'язані жодні погрози безпеки».

«Можна сказати, що існує домовленість між організованою злочинністю і Кремлем: працюйте поза зоною видимості громадян, а ми дозволимо вам спокійно вести свій «бізнес». Це не означає, що російські державні органи, зокрема й федерального рівня, не залишаються корумпованими і що організована злочинність не може ними скористатися. Я не кажу про певні великі досягнення, але сьогодні просто працюють елементарні державні механізми: якщо треба когось затримати, держава може це зробити».

«Зараз відбувається дуже потужний конфлікт між Росією і Заходом, і одне з головних полів бою – це операції спецслужб. Ми бачимо активність російських спецслужб, вони наразі в якомусь сенсі дуже перевантажені роботою. Навіть, незважаючи на їхній великий розмір, є ситуації, коли їм потрібні додаткові потужності та специфічні вміння. Це як аутсорсинг».

«Російські спецслужби думають, що залучені у війну за місце Росії у світі, що Захід намагається несправедливо звузити і обмежити Росію. Західні спецслужби так не мислять, і в мирний час намагаються бути обережнішими. Але не можна сказати, що західні спецслужби ніколи не використовували таку саму тактику (не залучали оргзлочинність до вирішення своїх завдань. – Mind)».

«Головні мафіозі сьогодні – дуже корисна для влади нитка, що з'єднує кримінальний і легальний світи».

«Швидше за все, усі лідери російської мафії живуть другим життям – життям бізнесмена чи політика».

«Путін і Кремль у цілому керують за допомогою натяків, щоб люди самі здогадувалися, чого від них очікують. Так влаштований кримінальний світ. Але думаю, це не тому, що ці люди – гангстери, а тому, що так все працювало в радянському і російському суспільстві, і це просто еволюція».

«Небезпека нинішньої кризи між Заходом і Росією в тому, що він сприяє втраченим можливостям. Майже немає сфер, у яких Росія і Європа відкрито співпрацюють. Але ж Росія – це європейська країна, а не євразійська імперія. Співпраця у сфері безпеки з усіма європейськими країнами, крім Фінляндії, практично померла. Але ж це та сфера, де у нас точно є спільні інтереси».

«Росію не можна назвати мафіозною державою. Країною не керує організована злочинна група. Державна влада навіть не цілком контролює організовану злочинність. У Росії існує велика кількість корумпованих людей, але вони зараз знаходяться в становищі, коли над ними є хтось з політичним порядком денним. І ця напруга між ними певним чином розігруватиметься в майбутньому».