Підсумки Нобелівського тижня: премій – більше, скандалів – менше

З понеділка по п'ятницю, 7 – 11 жовтня, Нобелівський комітет оголошував лауреатів однойменних премій у галузі медицини, фізики, хімії, літератури і захисту миру. Відкриття, відзначені цьогоріч, сприяють пошуку ефективних стратегій лікування раку, розширенню знань про влаштування космосу, створення «людського суспільства, що перезаряджається» і мирного співжиття Ефіопії з Еритреєю.

Експерти побоювалися, що премії з літератури, як траплялося раніше, будуть видані за політичним вмотивуванням сумнівним письменникам, і що за «захист миру» виявиться нагородженою епатажна 16-річна школярка Грета Тунберг. Однак цього разу Нобелівський комітет уникнув скандалів, назвавши лауреатів, досягнення яких вже отримали широке визнання.

Церемонія нагородження пройде в Стокгольмі 10 грудня – у день смерті шведського промисловця і винахідника динаміту Альфреда Нобеля. Нинішнього року розмір кожної премії складе 9 млн крон (близько $ 914 000). Mind пропонує ознайомитися з оголошеними на цьому тижні лауреатами 2019 року та їхніми досягненнями.

Лауреати: американці Грегг Семенза та Вільям Келін, а також британець Пітер Реткліфф.

Формулювання: «за їхні відкриття того, як клітини розпізнають рівень кисню і адаптуються до нього».

Троє вчених досліджували базовий аспект роботи живих клітин – те, як вони пристосовуються до нестачі кисню в організмі. Раніше було відомо, що, якщо людині не вистачає повітря, у нього підвищується рівень гормону еритропоетин, який призводить до підвищеного вироблення червоних кров'яних тілець, які переносять кисень. Але що запускає виробництво еритропоетину, не було відомо.

Це з'ясували дослідники Грегг Семенз і Пітер Реткліфф, працюючи незалежно один від одного. Вони виявили в ДНК живих клітин особливі сегменти, що реагують на недолік кисню і «штовхають» розташовані поруч інші сегменти, які кодують еритропоетин.

Третій дослідник, онколог Вільям Келін, займався вивченням хвороби Гіппеля-Ліндау, що збільшує ризик розвитку деяких типів раку. Він виявив, що в ракових клітинах часто підвищене вироблення генів, які пов'язані з кисневим голодуванням. У результаті клітини отримують надмірну кількість кисню.

Після того, як усі три фахівці почали працювати разом, вони змогли точно визначити, яким чином клітини на молекулярному рівні реагують на брак кисню і, як сказано на сайті Нобелівського комітету, «прокласти шлях до нових стратегій боротьби з анемією, раком і багатьма іншими захворюваннями».

Лауреати: канадець Джеймс Піблз, швейцарці Мішель Майор і Дідьє Кело.

Формулювання: «за внесок в наше розуміння еволюції Всесвіту та місце Землі в космосі».

Джеймс Піблз отримає половину грошової винагороди за те, що заклав основу сучасного розуміння історії Всесвіту – від Великого вибуху, що стався 14 млрд років тому, до наших днів. Теоретична концепція, розроблювана ним із середини 1960-х років, за півстоліття трансформувала космологію з домислів у науку.

Піблз став одним з перших, хто зрозумів, що за характеристиками реліктового випромінювання можна реконструювати хід еволюції Всесвіту. У 1960-х роках він опублікував повний набір рівнянь, що описує, як Всесвіт розширювався і набувала нинішню форму. Ця математична модель не могла бути точною – в той час астрономи навіть не бачили, що Всесвіт розширюється з прискоренням. Але, оскільки теоретичні прогнози Піблза багато в чому зійшлися з телескопічними спостереженнями, його модель задала основний напрямок розвитку космології. Астрономи отримували від теоретиків вказівки, що і де потрібно шукати, і повертали їм дані для внесення коригувань в математичні моделі Всесвіту.

Швейцарські астрономи Мішель Майор і Дідьє Кело отримають по чверті премії за те, що новим перспективним способом уперше «відкрили екзопланету на орбіті сонцеподібної зірки». У 1995 році вони виявили 51 Пегаса b – схоже з Юпітером небесне тіло, що обертається навколо зірки 51 Пегаса на відстані 50 світлових років від Землі.

Астрономи, використовуючи виготовлені на замовлення надточні вимірювальні прилади, зафіксували зміщення спектра зірки, що виникають через обертання планети по її орбіті. Подальші математичні розрахунки дозволили визначити точні параметри небесного тіла. Відтоді подібним способом виявлено понад 4100 екзопланет на відстані від 4 до 8800 світлових років від нас. Частина з них знаходиться в зоні населеності, і безліч вчених захоплені пошуком на них біомаркерів, тобто слідів життя. Минулого місяця на одній з відомих екзопланет K2-18b було ідентифіковано воду.

Лауреати: американець Джон Гуденаф, британець Стенлі Віттінгем і японець Акіра Йосино.

Формулювання: «за розвиток літій-іонних батарей».

Стенлі Віттінгем на початку 1970-х років розробив першу непрактичну, токсичну, вибухонебезпечну, але функціональну батарею, що продемонструвала пристойні показники щодо струму і напруги, а також – здатність заряджатися. Катод цього експериментального акумулятора було виготовлено з дисульфіду титану, а основою анода виступав літій – примхливий метал, займистий при контакті з повітрям.

У 1980 році Джон Гуденаф, провівши безліч тестів із сульфідами і оксидами різних металів, удосконалив катод цієї батареї, замінивши в ньому дисульфід титану оксидом кобальту. Йому вдалося підвищити показники сили струму, напруги та ємності прототипу літій-іонного акумулятора до економічно виправданого рівня, але залишалася проблема вибухонебезпечності.

У 1985 році Акіра Йосино придумав, як прибрати чистий літій з батареї, зробивши її і ефективною, і безпечною у використанні. Японець отримав перший життєздатний літій-іонний акумулятор, виготовивши його анод з поліацетилену, а катод – з оксиду літію-кобальту. Першим пристроєм, який отримав передову батарею, стала аматорська відеокамера Sony CCD-TR1, що витримувала 1000 циклів зарядки.

Таким чином три дослідники, працюючи незалежно один від одного, створили технологію, яка кардинально змінила світ. Літій-іонні акумулятори принесли людству величезну користь, ставши основним компонентом ноутбуків, мобільних телефонів і електромобілів.

«Легка, здатна до перезаряджень і потужна літій-іонна батарея може зберігати істотні обсяги енергії, що генерується від сонця і вітру, що дозволяє звільнити суспільство від використання викопного палива», – сказано в прес-релізі Нобелівського комітету.

Лауреат №1: полька Ольга Токарчук.

Формулювання: «за наративну уяву, якя з енциклопедичної пристрастю представляє перетин кордонів як форму життя».

Лауреат №2: австрієць Петер Гандке.

Формулювання: «за впливову роботу, яка за допомогою лінгвістичної винахідливості досліджує задвірки і специфіку людського досвіду».

У четвер, 10 жовтня, були названі лауреати відразу двох премій з літератури – за 2018-й і за 2019-й роки. Так сталося через скандал, пов'язаний з витоком інформації про переможців, який завадив присудити винагороду минулоріч.

Премію за 2018 рік одержить одна з найтитулованіших і комерційно успішних письменниць Польщі – 56-річна Ольга Токарчук. Наразі у неї вийшло вісім романів і кілька збірників оповідань та есе. Минулого року Ользі Токарчук було присуджено Міжнародну Букерівську премію за нелінійне оповідання «Бігуни», що складається з 116 химерно пов'язаних фрагментів довжиною від одного речення до декількох десятків сторінок, розказаних від імені неназваної мандрівниці.

У Нобелівському комітеті відзначають оригінальний стиль оповіді Ольги Токарчук – вона «ніколи не описує реальність, як щось стабільне і вічне, а вибудовує свої твори з конфліктів між протилежностями: природа проти культури, розсудливість проти безумства, чоловіче проти жіночого...».

Премія за 2019 рік дісталася 76-річному австрійському письменнику і драматургу Петеру Гандке. За більш ніж 50 років письменницької діяльності у нього вийшло другом безліч літературних творів у найрізноманітних жанрах. Його найвідоміші роботи – п'єса «Образа публіки», видана 1966 року, і роман «Страх воротаря перед 11-метровим», що вийшов у 1970-му.

В окремій серії своїх творів Петер Гандке описує життєвий досвід. Є у нього «Досвід про втому», «Досвід про музичний автомат», «Досвід про затишну місцинку», «Досвід про захопленого грибника».

Ці його роботи, як зазначено в прес-релізі Нобелівського комітету, «сповнені невгамовного бажання здійснювати відкриття і оживляти ці відкриття, знаходячи для них нові літературні вираження. Девіз Петера Гандке: «Бути чутливим – це моє все». З таким настроєм він примудрявся заряджати навіть найдрібнішу деталь повсякденного досвіду вибуховою значимістю».

Лауреат: прем'єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед Алі.

Формулювання: «за його зусилля щодо досягнення миру і міжнародного співробітництва, і зокрема за його рішучу ініціативу щодо врегулювання прикордонного конфлікту з сусідньою Еритреєю».

Рік тому Абій Ахмед, відразу після вступу на посаду прем'єр-міністра Ефіопії, уклав мирну декларацію з Еритреєю. Він погодився передати сусідній державі спірні землі і «почати нову еру миру і дружби».

Еритрея 1993 року отримала незалежність від Ефіопії, але в 1998-му вступила з нею у збройний конфлікт через прикордонні території. Активні бойові дії тривали два роки і, за оцінками організації International Crisis Group, призвели до загибелі від 70 000 до 100 000 осіб.