Mind пояснює: «Формула Штайнмаєра» – калька з російського «меморандуму Козака» стосовно Придністров'я

«Я б дуже не хотів, щоби конфлікт у Донбасі був заморожений. Я б дуже не хотів, щоб у нас було Придністров'я або Абхазія», – так президент Володимир Зеленський описав найгірший, на його думку, сценарій розвитку подій на сході України. Стовідсоткової впевненості, що вдасться його уникнути, у Верховного головнокомандувача немає: «Я не можу гарантувати на 100%, що це не станеться», – визнав він.

З огляду на те, що Україна намагається врегулювати проблему Донбасу тими самими методами, що і 13 років тому розв’язувався придністровський конфлікт, розраховувати на різні результати мирного плану справді не варто. Mind виявив однозначні паралелі між мирним планом щодо Донбасу і сценарієм, запропонованим у 2005 році для врегулювання збройного конфлікту в Придністров'ї.

Що таке «меморандум Козака»?

Навесні 2005 року європейська дипломатія покладала великі надії на нову українську владу в контексті врегулювання придністровського конфлікту. «Нові обличчя» – Віктор Ющенко (президент України), Юлія Тимошенко (прем'єр-міністр), Петро Порошенко (секретар РНБО) та інші – повинні були показати новий підхід до врегулювання тривалого збройного протистояння.

Цей підхід було презентовано 22 квітня 2005-го на саміті ГУУАМ у Кишиневі від імені України. Розробником документа називали РНБО, але він по суті повторював більш ранній «меморандум Козака» – за ім’ям Дмитра Миколайовича Козака, заступника голови Адміністрації президента РФ Владіміра Путіна.

Один з основних пунктів цього плану звучав дуже знайомо: «Україна пропонує найближчим часом на правових умовах статусу Придністров'я провести вільні і демократичні вибори до Верховної Ради Придністров'я як до представницького органу Придністровського регіону Республіки Молдова».

Вибори передбачали присутність міжнародних спостерігачів.

Якою була реакція зацікавлених сторін на меморандум Козака?

План не збігався з позицією інших членів ГУУАМ – Грузії, Азербайджану і самої Молдови, і став для них повною несподіванкою. «Першою реакцією президентів Грузії й Азербайджану було здивоване мовчання. Тому що вони нічого не знали про суть пропозицій. Лише Молдова і Румунія були ознайомлені з планом, і то буквально напередодні саміту, і вони виступили проти нього. Інші країни та міжнародні організації, такі як ОБСЄ та Європейський Союз, дізналися про пункти плану лише з виступу президента Ющенка», – писав Володимир Сокор, аналітик «Інституту стратегічних і політичних досліджень» (Вашингтон, США).

Міжнародні експерти побоювалися, що за таких умов вибори були б виключно механічними і цементували діючу структуру влади. Також вони надавали можливість міжнародного визнання Тираспольського режиму.

Єдиною країною, яка схвалила цей «український мирний план», була Росія. Голова Ради безпеки РФ Ігор Іванов у Москві підтримав план за день до саміту в Кишиневі.

Чи була інша можливість розв’язати проблему Придністров'я?

Так. Можна було б відрізати Придністров'я від фінансування, перекривши контрабанду. Але обмеження на незаконну торгівлю з невизнаною республікою зняли в березні 2005 року (так звана схема «перерваного транзиту»).

«Якщо розглядати Придністров'я як своєрідне закрите акціонерне товариство, а таким воно і є, тому що воно не є державою, то слід визнати, що серед найбільших акціонерів цього товариства є й українці. І деякі з них не втратили своєї впливовості зі зміною влади – навпаки, навіть збільшили свій вплив. І вони зацікавлені в збереженні status quo і цієї невизначеності на довготривалу перспективу», – пояснював директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко.

До чого тут формула Штайнмаєра?

Якщо поміняти «Придністров'я» на ОРДЛО, «Іванова» на «Лаврова», «Тирасполь» на «Донецьк» і «Луганськ», то паралелі стають очевидними. Просто для протоколу зазначимо, що Дмитро Козак і досі залишається інтегрованим у російські владні структури – у статусі віце-прем'єра уряду Російської Федерації (відповідає за паливно-енергетичний комплекс та промисловість).

Коли взагалі виникла формула Штайнмаєра?

Заведено вважати, що день народження цього плану – 28 листопада 2015 року, коли ексміністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр і ексочільник МЗС Франції Лоран Фабіус направили листа міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову й ексголові українського зовнішньополітичного відомства Павлові Клімкіну.

У листі запропоновано ввести особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей у день місцевих виборів на цій території на тимчасовій основі, а впровадити його на постійній – після того як спостерігачі Бюро з демократичних ініціатив та прав людини ОБСЄ підтвердять, що вибори пройшли відповідно до міжнародних стандартів і українського законодавства.

Нижче наводимо текст листа з незначними скороченнями.

«Шановний Сергію, шановний Павло!

Ми хотіли б висловитися з приводу нещодавніх листів Сергія (Лаврова) і нашого листа вам від 10 листопада, написаного за результатами нашої конструктивної зустрічі в Берліні 6 листопада.

Перш за все, ми хотіли б скористатися цією можливістю, аби ще раз висловити нашу глибоку стурбованість поточною ситуацією...

Як було погоджено в Берліні і викладено в нашому листі, сторони ставлять перед собою завдання узгодити в рамках політичної підгрупи механізм місцевих виборів і представити узгоджений результат до нашої наступної зустрічі в грудні...

Ми із занепокоєнням відзначаємо, однак, що відповідні позиції сторін далекі одна від одної. Ось чому ми рішуче підтримуємо ініціативу посла Мореля провести зустріч політичної підгрупи, щоб сторони домовилися про компромісний пакет.

Очевидно, що механізм виборів має бути прив'язаний до відповідних положень пакету заходів.

По-перше, п. 12 визначає формат дискусій: питання, що стосуються місцевих виборів, повинні обговорюватися за участю представників окремих районів Донецької та Луганської областей.

По-друге, п. 4 визначає порядок переговорів: місцеві вибори проводитимуться відповідно до українського законодавства і стандартів ОБСЄ під моніторингом БДІПЛ.

Ключові положення стандартів ОБСЄ відображені в «Документі копенгагенської зустрічі Конференції з людського виміру ОБСЄ» від 1990 року.

Крім того, обговорення проєкту спеціального закону про місцеві вибори також має проводитися в тій послідовності, яка була визначена главами держав і урядів на саміті в Парижі 2 жовтня і була підтверджена міністрами [закордонних справ] у Берліні 6 листопада.

Ця послідовність зводиться до наступного:

– вибори, оголошені в односторонньому порядку лідерами сепаратистів, повинні бути скасовані і узгоджені з українською владою;

– проєкт закону про місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей повинен бути підготовлений політичною підгрупою якомога швидше і схвалений Радою через чотири тижні.

Також їхні інтереси дотримані й в рамках Центрвиборчкому. Повноваження ЦВК і виборчих комісій нижчого рівня мають бути збалансовані обопільно (для України і ОРДЛО) прийнятним способом, що не підривав би ефективність організації виборів. Можуть бути розглянуті кілька варіантів, наприклад створення тимчасової місцевої виборчої комісії або спільних виборчих комісій. Ці комісії також можуть включати в себе представників від місцевих громадських організацій і політичних рухів.

Як проходило узгодження формули?

Через рівноправність сторін, закріплену в формулі і неприпустиму для України, узгодження відбувалися автономно. Якщо зазвичай «високі договірні сторони» роблять спільну заяву, публікують спільне комюніке, то в даному випадку воно означало б визнання Україною офіційного/легітимного статусу представників ОРДЛО. І нібито саме з цієї причини Леонід Кучма відмовився підписати спільний документ.

Однак було використано наступну схему:

• ОБСЄ пропонує нову «формулу Штайнмаєра» всім учасникам Тристоронньої контактної групи (ТКГ), зокрема й і представникам ОРДЛО;
• усі учасники ТКГ і представники ОРДЛО нібито незалежно один від одного погоджуються з ініціативою міжнародної організації, як умовно нейтральної, тобто такої, що не бере участі в конфлікті, сторони переговорів.

Ця схема дозволила українській стороні (читай – адміністрації президента Зеленського) зайняти дуже зручну з точки зору внутрішньої політики позицію.

Україна погодилася на новий варіант «формули...» не під тиском Росії, не через заплановану «зраду», не заради перетворення ОРДЛО на «закрите акціонерне товариство», а за пропозицією ОБСЄ.

Така позиція дозволяє президенту Зеленському та його адміністрації ухилятися від будь-яких коментарів або озвучувати будь-які пояснення з цього приводу, наприклад:

• у новому варіанті «формули Штайнмаєра» немає жодного слова про реальні гарантії безпеки під час виборчої кампанії, у день виборів і під час підбиття  підсумків виборів;
• у новому варіанті «формули Штайнмаєра» виникає таємниче «питання, узгоджене в «нормандського форматі», затверджене Тристоронньою контактною групою».

Як розвиватимуться події і в чому сенс цього таємничого «питання»?

Виходячи з логіки подій, передбачається, що ситуація розвиватиметься наступним чином:

1. Верховна Рада приймає особливий закон про вибори в ОРДЛО.
2. Призначаються окружні та інші виборчі комісії.
3. Як спостерігачів Україна запрошує місію БДІПЛ ОБСЄ, заздалегідь ставлячи перед нею певне питання, «узгоджене в «нормандському форматі», затверджене Тристоронньою контактною групою».
4. Проходить передвиборча кампанія.
5. Відбувається голосування.
6. Закон про особливий статус набирає чинності о 20:00 за місцевим часом у день голосування, тобто на момент закриття виборчих дільниць.
7. Дільничні та територіальні виборчі комісії підраховують голоси, БДІПЛ ОБСЄ у цей час збирає статистику, обробляє звіти своїх спостерігачів тощо.
8. БДІПЛ ОБСЄ через певний час після дня виборів публікує висновок про відповідність виборів «Документу копенгагенської зустрічі Конференції з людського виміру НБСЄ» у вигляді... відповіді на питання, заздалегідь «узгоджене в «нормандському форматі», затверджене Тристоронньою контактною групою».

«Формулювати» і «узгоджувати» його в умовах найсуворішої таємності почнуть дипломатичні радники глав держав «нормандської четвірки», і першими серед них – радники президентів Путіна і Зеленського.

На наступному етапі узгоджений текст за посередництва ОБСЄ буде запропонований учасникам ТКГ, включно з представниками ОРДЛО.

Вони, у свою чергу, але демонстративно окремо – погодяться. Можливо, з незначними поправками.

І, нарешті, «технічне завдання» для БДІПЛ ОБСЄ буде запропоновано на затвердження главам держав «нормандської четвірки».