Сім днів нафти й газу: нафтодолари для «зеленої» енергетики, нафта в історії Facebook, «девальвація» саудівського гіганта і податок на СО2
Дайджест найважливіших і захоплюючих сюжетів у світовому нафтогазовому бізнесі й енергетиці за тиждень
Як завжди, по понеділках Mind знайомить читачів з найбільш захоплюючими сюжетами, які хвилювали глобальну індустрію, пов'язану з виробництвом та торгівлею енергоресурсами.
Сьогодні у випуску:
Виклик – нафтодолари перетікають у «зелену» енергетику
Конфлікт – Цукерберг переписав історію Facebook
Партнерство – СПГ користується все більшим попитом
Інтрига – 10 причин для відмови від покупки акцій Saudi Aramco
Бонус – чи врятує людство податок на СО2?
Виклик тижня: нафтодолари перетікають у «зелену» енергетику
Інвестори готові вивести сотні мільярдів доларів з нафтогазових проектів і збільшити фінансування альтернативної енергетики.
Навряд чи когось здивуєш тим, що в наші дні видобуток викопного палива постійно втрачає привабливість. Тепер ця стійка тенденція знаходить все більш чітке фінансове вираження.
Компанія Octopus Group вивчила ринок і з'ясувала, що в найближчі 10 років інвестори планують вивести $920 млрд з проектів із видобутку викопних енергоресурсів.
Близько сотні бізнесменів, які представляють активи на суму $5,9 трлн, заявили про наміри протягом цього періоду скоротити свій нафтогазовий портфель на 15,6%, причому близько 6% активів вони планують продати вже наступного року. Значну частину отриманих коштів буде спрямовано в проекти, пов'язані з поновлюваними джерелами енергії: такі інвестиції планується наростити до 5,2% протягом 2020 року, і до 10,9% – до початку 2030 року.
Новини, які можна порівняти з ковтком свіжого повітря в консервативному світі нафтового бізнесу, створюють не лише компанії, але і країни, економіки яких засновані на видобутку викопного палива.
Мабуть, найрезонансніша з них пов'язана з Саудівською Аравією і програмою реформ наслідного принца Мохаммада бін Салмана. Держава, якій ще не виповнилося 100 років, досі шукає своє місце на світовій арені і робить перші кроки на шляху будівництва сучасної економічної системи. Володіння одними з найбільших запасів нафти в світі стало для саудитів перевагою і одночасно великим недоліком після падіння ціни на нафту у 2014 році.
Економіка королівства практично повністю залежить від продажу нафти. В останніми роками вона перестала бути конкурентоспроможною: назріла модернізація. Три роки тому Мохаммад бін Салман анонсував Saudi Vision 2030 – амбітну економічну програму, покликану підтвердити статус королівства як «серця арабського та ісламського світу, інвестиційного центру і хаба, що з'єднує три континенти».
Спираючись на три стовпи – суспільство, економіку і націю, – програма має знизити залежність Саудівської Аравії від нафтових доходів, модернізувати економіку і стимулювати розвиток медицини, освіти, інфраструктури і туризму. В енергетичному блоці програми планується збільшити активи Публічного інвестиційного фонду PIF з 600 млрд до 7 трлн ріалів, наростити частку застосування місцевих товарів, послуг і робочої сили в нафтовому секторі з 40% до 75%, підвищити відсоток доходів від не-нафтового експорту у ВВП з 16 % до 50%, а також провести IPO нафтової компанії Saudi Aramco (не більше 5% акцій) і оптимізувати субсидії на енергоресурси.
Японський SoftBank вже приступив до реалізації в королівстві проекту по сонячній енергетиці на $200 млрд. Йдеться про створення найбільшого в світі парку сонячних батарей.
В аналогічному напрямку – скорочення залежності від нафтових доходів – перебудовує економіку Казахстан (12 місце в світі за запасами «чорного золота»). Крім вирішення проблеми економічної уразливості через нестабільні ціни на нафту, розвиток відновлюваної енергетики в країні покращить екологічну ситуацію.
Державна програма «Зелена економіка» передбачає, що до 2020 року частка альтернативного палива у виробництві електроенергії в Казахстані повинна становити вже 3%, до 2030 року – 30%, і 50% – до 2050 року. Але зростаючий внутрішній попит на електроенергію також вимагає серйозних інвестицій у модернізацію застарілої інфраструктури, побудованої ще в радянські роки.
Конфлікт тижня: Цукерберг переписав історію Facebook
Днями Марк Цукерберг виступив перед студентами в Університеті Джорджтауна з промовою, в якій захистив підхід Facebook до свободи слова. Але що найцікавіше – він фактично переписав історію створення соцмережі. У ній несподівано почала фігурувати військова кампанія США в Іраку, яка стала одним із знакових епізодів в боротьбі за вплив на світовому ринку нафти. З інших дивацтв – коментарі під прямою трансляцією виступу Цукерберга були однаково похвальними.
Цукерберг сказав, що Facebook з'явився як майданчик для висловлення думок після вторгнення американських військ до Іраку. «Пам'ятаю, як подумав: якби більше людей змогли поділитися своїми думками з цього приводу, то все могло піти по-іншому. Ці ранні роки сформували мою переконаність у тому, що надання права голосу кожній людині розширює можливості безправних і спонукає суспільство з часом ставати кращим».
І це абсолютно не в'яжеться з іншою історією заснування Facebook, яка завжди вважалася єдино правильною. Як відомо, соціальна мережа почалася з сайту Facemash, створеного Цукербергом, який на той час був студентом Гарварду. Цукерберг отримав доступ до внутрішньої системи університету, взяв звідти фотографії учнів, завантажив їх на сайт, а користувачі обирали найпривабливіших.
Спробу переписати історію Facebook Цукерберг зробив у той момент, коли в США постійно лунає жорстка критика на адресу його компанії. Політики стали просувати ідею посилити контроль над Facebook, який став головним інструментом політичних провокацій, поширення фейкових новин і маніпуляцій громадською думкою.
Згадка іракського епізоду може бути пов'язана зі спробою Цукерберга поліпшити імідж соціальної мережі. У США військові й учасники бойових дій незмінно користуються великим авторитетом. За даними дослідження Pew Research Center, опублікованого у вересні, майже 90% американців пишаються саме військовою міццю країни (це лише на 2% менше, ніж гордість за наукові досягнення, які на першому місці серед опитаних). Крім того, військова кампанія США в Іраку 2003 року – той історичний епізод, який змушує американців пишатися своєю країною і в наші дні.
Також у твітері звернули увагу на одноманітні коментарі під трансляцією 35-хвилинної промови Цукерберга. Найбільше лайків і реакцій збирали ті, де засновника Facebook хвалили й дякували за створення соцмережі.
Партнерство тижня: СПГ користується все більшим попитом
Попит на поставки скрапленого природного газу зростає в усьому світі. Найконсервативніші компанії на кшталт російського «Газпрому» адаптують свій бізнес до нових умов. На європейському ринку з'являються нові центри СПГ-торгівлі в Польщі і Туреччині. Але не всім це до вподоби.
Минулого тижня Єврокомісія затвердила інвестиції на 130 млн євро для розширення потужностей СПГ-терміналу в Свіноуйсьце на балтійському узбережжі Польщі. Брюссель підтримав цей проект, тому що він дозволить посилити енергобезпеку регіону і забезпечить додаткові можливості для поставок газу в країни Балтії, Словаччини, Чехії та України. СПГ-термінал у Польщі отримав пріоритетний статус «Проекту загального інтересу» ЄС.
«Я вітаю відданість Польщі політиці диверсифікації, яка лежить в основі нашої спільної енергетичної стратегії. Це ще один важливий крок... для посилення конкуренції на європейському газовому ринку, а також забезпечення промисловості і приватних господарств безпечної, надійної і доступної енергією», – заявив єврокомісар з енергетики Марош Шефчович.
Туреччина, яка позиціонує себе як економічний центр на кордоні Європи та Азії, також посилює свої позиції на газовому ринку. Влада країни не лише реалізує трубопровідні проекти разом з «Газпромом», а й будує нову інфраструктуру для торгівлі СПГ, диверсифікує поставки. У результаті Туреччина вже стала другою за обсягами імпорту СПГ в Європі (після Польщі).
Однак популярність СПГ в регіоні провокує критику кліматичних активістів. Вони виступають проти підтримки Євросоюзом проектів, пов'язаних з викопним паливом.
«Ми бачимо, що американські компанії зацікавлені виключно в розширенні поставок СПГ до Європи через нові термінали. Це відповідає меті США стати найбільшим у світі експортером газу до 2022 року, обігнавши Катар. Але надзвичайна кліматична ситуація не може бути вирішена шляхом підтримки десятків проектів, пов'язаних з природним газом... Це суперечить заявленій цілі Єврокомісії щодо декарбонізації європейської економіки», – зазначила Фріда Кенінгер з неурядової організації Food&Water Europe.
Інтрига тижня: 10 причин для відмови від купівлі акцій Saudi Aramco
Попри складнощі, найбагатша нафтова компанія світу – Saudi Aramco – продовжує готуватися до першого публічного розміщення акцій. Міжнародним фінансистам, які залучені до організації процесу, влада Саудівської Аравії пообіцяли щедрі комісійні. Але інвестори Saudi Aramco ризикують більше втратити, ніж придбати. Чому? Американський Forbes називає десять причин.
Геополітичні ризики. Після атак на нафтові об'єкти, які призвели до зупинки видобутку, Саудівська Аравія втратила статус надійного постачальника, захищеного від зовнішнього вторгнення.
Обмеження для розширення бізнесу. Для успішної конкуренції на ринку товарів бізнесу важливий масштаб. Але саудівська компанія вже вичерпала свій потенціал зростання і, судячи з усього, досягла межі. З 2014 року обсяг її виробництва залишається стабільним – 10 млн барелів нафти на добу. У першій половині 2019 року чистий прибуток Saudi Aramco скоротився на 12% до $47 млрд. За підсумками року вона може відчути дефіцит власних коштів для виплати дивідендів державі.
Відсутність автономії. Незалежно від ступеня залученості в роботу ОПЕК, Saudi Aramco виступає в якості головного важеля нафтової політики Саудівської Аравії. Причому ключові рішення в управлінні нею приймає король, а не рада директорів.
Сумнівна оцінка. Наслідний принц Мохаммад бін Салман оцінював Saudi Aramco в $2 трлн. Така цифра – це скоріше рекламний трюк, аніж реальність. Розрахунки американських інвестбанкірів не перевищують $1,5 трлн.
Занадто багато альтернатив. Навіть $1,5 трлн – ймовірно, завищена сума, враховуючи, що в світі вже відомі роздуті, контрольовані державою нафтові гіганти, що публічно торгуються. Наприклад, «Газпром», PetroChina і Petrobras постраждали від корупційних скандалів, а їхня капіталізація впала як мінімум на 40% за останнє десятиліття. Equinor (норвезький нафтовий гігант, раніше відомий як Statoil), вважається найуспішнішим з державних корпорацій; він втратив лише 20% за останні десять років і домігся великих успіхів у декарбонізації свого бізнесу – це явна конкурентна перевага.
Внутрішньополітичні обмеження. Влада Саудівської Аравії контролює місцевих бізнесменів і диктує їм умови, чинячи фіскальний і політичний тиск. Наприклад, наприкінці 2017 року Мохаммад бін Салман заарештував групу найбагатших бізнесменів і змусив їх виплатити державній казні значні суми в обмін на звільнення. Представників цієї країни більше немає в глобальному списку мільярдерів Forbes. У 2016 році Саудівська Аравія залучила $7,4 млрд прямих іноземних інвестицій. У 2017 році цей показник впав до $1,4 млрд, а минулоріч трохи відновився – до $3,2 млрд. Всесвітній банк ставить Саудівську Аравію на 92 місце в списку зі 190 країн за легкістю ведення бізнесу.
Сила американської нафтової галузі. Якщо ви робите ставку виключно на нафтовий бізнес, то набагато більш привабливо виглядають інвестиції в такі політично стабільні місця як штати Техас або Нью-Мексико, де право приватної власності є непорушним, виконання контрактних зобов'язань засновано на верховенстві права, а ймовірність іранських ракетних ударів мізерно мала. Крім того, у американських нафтокомпаній куди більше можливостей для зростання бізнесу, ніж у Aramco, і вони не відчувають тиску королівських фінансових апетитів.
Проблема з дотриманням прав людини. Вбивство журналіста Washington Post Джамала Хашоггі, яке сталося минулого року, досі потрапляє в заголовки новин. І навряд чи можна бути впевненим, що він був першим дисидентом, який став жертвою саудівських найманих убивць.
«Абсолютна влада псує абсолютно». Навіть у такій країні як Саудівська Аравія, де влада забороняє будь-яку політичну опозицію, обов'язково настануть зміни. Без цього неможливий розвиток держави і суспільства. І коли настане час для змін, навряд чи вони пройдуть без потрясінь.
Падіння попиту на нафту. Світ завжди потребував обмеженої кількості нафти. Уже зараз пропозиція перевищує попит, тому ситуацію на ринку регулює ОПЕК, щоб утримати ціни. Нові технології в забезпеченні енергоресурсами постійно роблять додатковий внесок у скорочення попиту на викопне паливо. Тому інвестиції у видобуток нафти день у день втрачають колишню привабливість і вигоду.
Бонус
Міжнародний валютний фонд вважає, що податок на вуглекислий газ зупинить кліматичну кризу. Але ця ідея ризикує посилити проблему соціальної нерівності. Є кращі фінансові механізми для декарбонізації.
Підвищення податку на викиди парникових газів в МВФ називають «найдієвішим заходом», аби проблема глобального потепління не закінчилася катастрофою.
Зараз середня світова ставка такого податку – лише $2. За розрахунками МВФ, щоб виконати цілі Паризької угоди і утримати зростання температур на рівні 2°С, до 2030 року, потрібно підняти вартість викидів до $75. Тоді перехід до «зелених» технологій буде привабливішим з економічної точки зору.
На перших етапах зростання вуглецевого податку негативно позначиться на розвинених країнах. Наприклад, ціни на вугілля підвищаться більш ніж у три рази, а на бензин – на 5-15%. Але в довгостроковій перспективі ефект буде позитивним, стверджують у МВФ. «Кліматична криза закінчиться або принаймні сповільниться, а повітря стане чистішим. Тільки в Китаї це врятує 750 000 життів за 10 років», – відзначають експерти фонду
Кошти, зібрані за допомогою податку, МВФ пропонує скерувати на допомогу людям, які постраждають від таких різких реформ. Це зробить податок більш-менш прийнятним з політичної точки зору. Але є й інші варіанти.
Наприклад, скорочення щедрих державних субсидій і податкових пільг для компаній, які займаються видобутком вугілля, нафти і газу, щоб цей бізнес став менш вигідним і не приносив надприбутки його власникам.
«Величезні субсидії на розробку родовищ викопного палива, які існують у США, свідчать про те, що у багатьох країн більш ніж достатньо коштів, щоб уже зараз фінансувати оперативні заходи для декарбонізації економіки без обмеження інтересів бідних верств населення. Коли в суспільстві постійно посилюється соціальна нерівність, будь-яка кліматична політика, заснована на посиленні податкового тиску, буде мертва. Причина цього досить проста: багаті можуть дозволити собі пристосуватися, а бідні – ні», – пише The Guardian.
Telegram-канал автора: ROTHSCHILD QUEST: ENERGY TRENDS
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
