Каталонська криза: чому Барселона все ще у вогні

Від блокування аеропорту до поширення мобільного застосунку для революцій – каталонські сепаратисти, які протестують проти ув'язнення дев'яти їхніх лідерів, відкрито копіюють тактики, відпрацьовані демонстрантами в Гонконзі.

Каталонія – найбагатший регіон Іспанії з 7,5-мільйонним населенням, власною мовою, парламентом, гімном і прапором – зробила невдалу спробу проголосити незалежність у 2017 році. Після того як у понеділок, 14 жовтня 2019 року, Вищий суд Іспанії засудив дев'ятьох політиків Каталонії до значних термінів ув'язнення – від 9 до 13 років – за їхню участь у подіях дворічної давності, 240 000 користувачів месенджера Telegram отримали повідомлення із закликом паралізувати в Барселоні міжнародний аеропорт «Ель-Прат» таким саме чином, як це зробили у вересні демонстранти в Гонконзі.

Ця ідея увінчалася приголомшливим успіхом. Кільком тисячам каталонців вдалося увійти в головний термінал аеропорту. Ще близько 10 000 протестувальників зібралися біля входу в будівлю. У результаті авіакомпанії були змушені скасувати понад 120 рейсів, а співробітникам поліції довелося докласти чимало сил і застосувати кулі з пінопласту, аби розігнати демонстрантів.

З цієї події в Каталонії почалися довготривалі протести. Більшість учасників протестують мирно, але частина радикально налаштованих сепаратистів щодня зчиняють сутички з поліцією і розпалюють багаття на вулицях Барселони. За даними влади Каталонії, декілька людей частково втратили зір через влучені в очі гумові кулі. Всього за тиждень мітингів травми різного ступеня тяжкості отримали 593 людини. Майже половина з них – поліцейські, проти яких демонстранти використовують коктейлі Молотова, кислоту і важке каміння.

Як змінилася тактика «нового покоління» протестувальників?

Характерно, що до організації окупації аеропорту «Ель-Прат» 14 жовтня виявилися непричетні дві основні сепаратистські організації Каталонії – ANC і Omnium. До цього закликали новачки – секретний рух «Демократичне цунамі», що не має видимих ​​представників або лідерів і використовував соцмережі для контролю і координації протестів.

«Цунамі» вперше заявило про себе 2 вересня цього року в Twitter, Instagram і Telegram, опублікувавши наступне повідомлення: «Ми не нова організація, ми триваюча і невичерпна кампанія. Ми можемо давати відсіч. У нас є стратегія. Хвиля піднімається, і ви протагоніст. Ви – це цунамі».

«Цунамі» повідомило, що переслідує три основні мети: здійснення права каталонців на самовизначення, звільнення політичних в'язнів і захист основних прав людини. «Що стосується досягнення цих цілей, то наша вимога проста і пряма: Іспанія, сідай і домовляйся», – написала протестна організація.

Щоб посадити Мадрид за стіл переговорів, новий сепаратистський рух Каталонії намагається максимально наслідувати організаторів протестів у Гонконзі, що почалися, як писав Mind, у червні та тривають досі. «Цунамі» використовує те саме основне гасло «Будь водою», налаштовуючи мітингувальників непередбачувано «перетікати» з одного місця в інше. Також сепаратистський рух Каталонії поширює в соцмережах намальовані гонконзькими активістами інструкції, що ілюструють, як правильно захищати себе від поліцейських водометів, сльозогінного газу та інших спецзасобів.

Для грамотної координації протестів «Цунамі» виклало на своєму сайті вдосконалений застосунок для революцій, що дозволяє протестантам вислизати від поліцейських облав і швидко організовуватися в групи в новому місці. Ця програма була презентована 14 жовтня в день окупації аеропорту «Ель-Прат», і лише за тиждень її завантажили 270 000 людей.

Як пояснює видання Wired, застосунок «Цунамі» заснований на програмному коді darknet-мережі RetroShare. Також він використовує технологію friend-to-friend, щоб тільки довірені особи могли бути прийняті в інформаційну мережу, і геолокацію, щоб інформація не виходила за межі одного географічного району.

«Встановивши застосунок, користувачі зможуть ним користуватися тільки після отримання QR-коду в того, хто вже є членом мережі. Той, хто приєднався, отримує десять QR-кодів для запрошення ще десятьох осіб. Навіть якщо доступ до цієї мережі отримає поліція, вона зможе бачити повідомлення лише для однієї певної локації», – пише Wired.

З огляду на високу складність викладеного «Цунамі» програмного забезпечення і колосальні масштаби проведеної ним онлайн-кампанії, експерти припускають, що за цією секретною організацією стоять декілька дуже талановитих програмістів. Не виключено, що «Цунамі» – це проксі-група, організована великими традиційними сепаратистськими рухами і колишніми членами розігнаного у 2017 році уряду Каталонії, що втекли з країни і проживають у вигнанні в Бельгії.

Чим і як Барселона протистоїть Мадриду

У понеділок, 21 жовтня, в охоплену протестами Барселону прибув виконуючий обов'язки прем'єра Іспанії Педро Санчес. Він пробув у місті декілька годин, але відмовився від зустрічі з главою Каталонії Кімом Торрою.

Замість цього Педро Санчес провів переговори з командуванням Національної поліції та відвідав поранених правоохоронців у двох шпиталях. Згідно з урядовим прес-релізом, Педро Санчес подякував поліцейським за їхній внесок у стримування «кризи громадського порядку» і попередив, що нації потрібно «велике терпіння», бо «криза далека від завершення».

Днями Санчес двічі відмовлявся відповісти на телефонні дзвінки Кіма Торри і відправив йому листа з вимогою рішуче «без вагань» засудити вуличне насильство, що відбувається в Барселоні та інших великих каталонських містах.

«Обов'язок будь-якого представника влади – забезпечувати безпеку всіх громадян [...] і оберігати соціальну гармонію. [...] В останні дні ваші дії були спрямовані точно в протилежному напрямку», – йдеться в листі Педро Санчеса до глави Каталонії.

Кім Торра – прихильник проведення ще одного референдуму про вихід регіону зі складу Іспанії – дистанціюється від насильства, що відбувається в Барселоні, роблячи ухильні заяви про те, що протест має носити мирний характер, і що «не можна дозволити групі спеціально засланих людей псувати імідж руху за незалежність».

На лист в. о. прем'єра Іспанії Кім Торра відреагував відповідним листом, в якому зазначив, що «відсутність діалогу, примус до тиші та придушення свободи слова ведуть до подальшого поділу суспільства і підривають нашу здатність до мирного співіснування». Уряд Каталонії також розповсюдив у соцмережах вірусне відео, що показує, як помічники Кіма Торри пояснюють йому, що їхні дзвінки в офіс прем'єр-міністра Іспанії залишаються без відповіді.

Під час візиту Педро Санчеса близько 500 демонстрантів мітингували в центрі Барселони з плакатами «Іспанія, сідай і домовляйся». Однак іспанські політики ризикують втратити голоси націоналістично налаштованих виборців, погодившись на поступки бунтівному регіону. Тому варто очікувати, що протистояння Мадрида з Барселоною і каталонські протести триватимуть як мінімум до загальних виборів в Іспанії, які відбудуться 10 листопада.

Як розгорталися події?

28 червня 2010 року. Багатьох каталонців обурило рішення Конституційного суду, який скасував реформу автономного статусу регіону: каталонці знову втратили можливість залишати в себе більшу частину податків, а також право називатися нацією. З цього моменту почалося зростання «протестних настроїв», яке пришвидшували економічні проблеми Іспанії. За декілька років кількість прихильників відділення від Іспанії в Каталонії зросла з 15 до понад 40%.

11 вересня 2012 року. Сотні тисяч демонстрантів вийшли на вулиці Барселони підтримати незалежність Каталонії.

25 листопада 2012 року. Вперше політичні партії, що підтримують незалежність, виграли більшість місць (але не більшість голосів) у регіональному парламенті Каталонії.

9 листопада 2014 року. Після того як уряд Іспанії відмовився санкціонувати референдум про незалежність, влада Каталонії проігнорувала заборону Конституційного суду і провела неформальне опитування населення. За його підсумками, понад 80% жителів регіону повідомили, що хочуть бачити Каталонію незалежною державою. Артур Мас, що був тоді президентом регіону, його заступник Джоан Ортега і екс-міністр освіти Ірен Рігау були згодом засуджені за непокору рішенням суду і нецільове використання державних коштів.

9 червня 2017 року. Карлес Пучдемон, який змінив Артура Маса на посаді президента регіону, анонсував план проведення референдуму про незалежність. Він зробив це незважаючи на повторювані попередження від центральної влади і судів про незаконність цієї ініціативи. Іспанський прем'єр-міністр Маріано Рахой пообіцяв перешкодити голосуванню.

1 жовтня 2017 року. Понад 2 млн каталонців повернулися в школи, щоб взяти участь у референдумі. Більшість противників виходу зі складу Іспанії залишилися вдома. Після підрахунку голосів Карлес Пучдемон оголосив про впевнену перемогу прихильників незалежності.

16 жовтня 2017 року. Влада Іспанії заарештувала двох лідерів сепаратистів Каталонії Жорді Санчеса і Жорді Кушарта за підозрою в підготовці заколоту.

27 жовтня 2017 року. Парламент Каталонії проголосив Каталонію незалежною республікою. Жодна іноземна держава не визнала декларацію. Маріано Рахой негайно розпорядився ввести пряме правління в регіоні. Він звільнив Карлеса Пучдемона, розпустив уряд і парламент регіону.

31 жовтня 2017 року. Карлес Пучдемон і декілька членів його зміщеної адміністрації втекли до Бельгії. Екс-президенту Каталонії вдалося протистояти екстрадиції до Іспанії. Він оселився на фешенебельній віллі в містечку Ватерлоо.

2 листопада 2017 року. Влада Іспанії затримала звільненого віце-президента Каталонії Оріола Жункераса і вісім членів зміщеного уряду, які не втекли з країни.

12 лютого 2019 року. Судовий процес над Жункерасом, Санчесом, Кушартом і ще дев'ятьма підозрюваними каталонськими сепаратистами почався у Вищому суді Мадрида.

12 червня 2019 року. Завершилися судові слухання після опитування 500 свідків. Іспанські телеканали транслювали слухання в прямому ефірі.

14 жовтня 2019 року. Вищий суд виніс обвинувальний вердикт всім 12 підозрюваним і дев'ятьох з них засудив до тюремного ув'язнення. Згідно з вироком, Оріол Жункерас отримав 13 років ув'язнення за організацію заколоту і нецільове використання державних коштів. Ще вісім підозрюваних, включаючи Санчеса і Кушарта, були засуджені на терміни від 9 до 12 років в'язниці. У Барселоні та декількох інших містах Каталонії спалахнули протести.