Політичні рейки: чому залізничне сполучення з РФ не закриють

«Куда прибывает московский поезд?» – нервово перепитує пасажирів на київському вокзалі молода жінка. Те, як вона розтягує голосні звуки, видає в ній корінну мешканку Москви. «Перша платформа?» – недовірливо перепитують один одного українці. Ще більше пасажири московського потяга дивуються, коли на платформу подають склад з новими вагонами. «Щось явно змінюється», – зауважує один з проводжаючих, і дивлячись на його замислене обличчя, складно сказати, подобається йому це чи ні.

Зрозуміти здивування і розгубленість можна – ще рік тому в Україні на рівні уряду щосили говорили про повне закриття залізничного сполучення з РФ. Mind вирішив згадати, з чого почалася вся ця епопея і чому вона нічим не закінчилася.

Хто ініціював? «Сьогодні підписав один історичний документ. До Москви ходитимуть лише ведмеді, як у старі-добрі часи», – написав 16 серпня 2018 року Володимир Омелян, тоді ще міністр інфраструктури України, на своїй сторінці Facebook. За словами Омеляна, йшлося про українсько-російські транспортні обмеження, що стосувалися зупинки залізничного сполучення. Документ, підписаний міністром, не публікували – інформації було надано статус «Для службового користування». Відомо лише, що це питання мали розглянути в Кабміні та Раді національної безпеки і оборони України.

В «Укрзалізниці» тоді повідомляли, що готові припинити сполучення з Росією, якщо в уряді ухвалять таке рішення.

Навіщо закривати? У причини – політичний характер, але на користь закриття залізничного сполучення в МІУ наводили ще один аргумент: пасажиропотік між країнами скорочується. «Минулого року вперше в історії України кількість поїздок залізничним транспортом до країн ЄС перевищила кількість поїздок у бік РФ. Тому скорочення кількості поїздів до РФ було абсолютно об'єктивним. Возити повітря немає сенсу», – прокоментував ситуацію в травні 2019 року в інтерв'ю одному зі ЗМІ Володимир Омелян.

Як діяли? Насправді скорочувати кількість поїздів, що курсують між країнами, почали відразу після погіршення українсько-російських стосунків. Але першою це зробила Російська залізниця (РЖД) – у 2014 році перевізник скасував чотири з п'яти своїх поїздів (залишили поїзд Москва – Кишинів), на яких можна було доїхати до України.

Від «Укрзалізниці» у 2014 році до Росії і назад курсували 19 поїздів, у тому числі два – з Криму. Станом на осінь 2018 року – вже вісім поїздів. На початку цього року в УЗ почали скорочувати періодичність відправлень складів у російському напрямку. Тепер поїзди №24/23 Одеса – Москва – Одеса та №20/19 Харків – Москва – Харків ходять через день. Також вітчизняне транспортне відомство прибрало зі складів безпересадочні вагони з Кременчуга, Івано-Франківська та Чернівців.

Зараз, окрім восьми складів формування «Укрзалізниці», до РФ їздять ще п'ять пасажирських поїздів інших залізниць, але всі вони прямують через нашу країну транзитом. Це три поїзди Залізниці Молдови, і по одному – Російської залізниці й Азербайджанської залізниці.

Що відбувається з пасажиропотоком? У 2018 році в Росію і назад УЗ перевезла близько 1,6 млн пасажирів. Це майже в 6,5 раза менше, ніж у 2013 році, і на 20% менше, ніж у 2017 році. У середньому пасажиропотік між країнами останні три роки знижувався на 17% щорічно. При цьому вартість квитків, навпаки, зростала. Якщо у 2015 році квиток у плацкартний вагон поїзда Київ – Москва коштував трохи більше 1000 грн, то зараз – майже 2000 грн.

Чи стали в цілому українці менше їздити до Росії? Різке скорочення візитів сталося в 2014 році, але тоді Україна втратила Крим і частину Донбасу. А цей чинник, поряд із вкрай напруженими відносинами між країнами, також вплинув на статистику. З 2016-го кількість відвідувань РФ, навпаки, збільшується.

Важливий ще один момент: у жовтні 2015 року РФ закрила авіасполучення з Україною. Й відтоді авіапасажири дістаються великих міст Росії в основному через Кишинів і Мінськ – і, відповідно, не потрапляють до згаданої статистики українських прикордонників.

На чому їздять? Швидше за все, українці просто змінили залізничний транспорт на автомобілі й автобуси. За останні чотири роки в Україні зросла кількість нелегальних перевізників, що спеціалізуються на перевезеннях до РФ. Квиток на автобус коштує в 2,5–3 рази нижче від поїздки залізницею. А пошуковик Google за запитом «автобус Київ – Москва» видає десятки тисяч пропозицій.

Жителі прикордонних міст вирішують проблему інакше – наприклад, харків'яни дістаються тієї ж Москви з Бєлгорода поїздами РЖД – так виходить майже удвічі дешевше, ніж поїздом формування УЗ з Харкова.

Які перспективи? За даними МВС Російської Федерації, у 2018 році на території РФ проживало 170 500 українців, що мають посвідку на проживання в цій державі. На обліку в міграційній службі тоді ж перебувало понад 1,76 млн українців. При цьому Російська служба статистики повідомляє, що кількість трудових мігрантів з України з 2014 до 2018 року впала утричі – з 47 700 осіб до 14 800.

Про зниження кількості українців, що виїжджають на заробітки до Росії, свідчать і опитування Держкомстату України: якщо 2012 року число трудових мігрантів у російському напрямку сягало 510 000 людей, то в 2017-му – вже 343 000. Така динаміка свідчить про те, що Росія як ринок праці втрачає свою привабливість для наших співвітчизників.

Але є інший важливий аспект – родинні зв'язки між жителями України та Росії. За даними ООН, у РФ проживає близько 3 млн українців, але до цієї цифри входять не лише мігранти, а й громадяни, що народилися в Україні, але після розпаду СРСР залишилися жити в РФ.

Минулого року Міністерство економічного розвитку і торгівлі на основі вивчення даних мобільних операторів опублікувало рейтинг країн, до яких найчастіше їздять жителі України. Росія опинилася на другому місці, перше посіла Польща. Так, за підсумками першого півріччя 2018 року, Польщу відвідали 3,6 млн українців, а Росію – 2,3 млн.

Тому поки транспортне сполучення з РФ залишається затребуваним у жителів нашої країни. У сегменті пасажирських перевезень «Укрзалізниці» російський напрямок також є значущим: поїзди Київ – Москва, Одеса – Москва і Київ – Санкт-Петербург входять до топ-5 найбільш прибуткових і заповнюваних складів УЗ.