Що там із газом: якими є умови нового транзитного контракту України та Росії

У своєму прагненні врегулювати відносини щодо газу з РФ Україна підтвердила вірність традиціям – вирішувати всі питання в останній момент, найчастіше напередодні новорічних свят. Про те, що в узгодженні нових умов газового транзиту сторони вийшли на фінішну пряму, стало відомо за 10 днів до завершення чинної угоди. До 29 грудня мають бути укладені комерційні контракти на транспортування російського газу, щоби з 1 січня 2020 року експорт «Газпрому» до Європи через українську територію продовжився без зупинок. Mind вивчив ключові точки переговорного процесу і ті умови, які сторони готові прийняти.

Хто задіяний у контракті? Учасниками нової п'ятирічної угоди стануть «Газпром», «Нафтогаз» і «Оператор газотранспортної системи України». Формат і основні параметри взаємодії схвалені Єврокомісією.

За рахунок чого вдалося домовитися? Фактором, який посилював позиції України, стало відновлення ролі «Нафтогазу» в міжнародному переговорному процесі: держхолдинг, акціями якого володіє Кабмін, реалізовував державну політику, затверджену на найвищому рівні, але не просував рішення, що їй суперечать, як це часто відбувалося в попередні роки.

Хто з ким взаємодіятиме? В результаті напружених міжнародних переговорів були узгоджені умови, при яких «Газпром» і «Нафтогаз» підпишуть угоду на організацію транзиту газу через Україну, «Газпром» і «Оператор ГТС» – міжоператорську угоду, а «Нафтогаз» і «Оператор ГТС» укладуть контракт на транзит газу (транспортну угоду). Тобто «Нафтогаз» стане посередником у відносинах між «Газпромом» і «Оператором ГТС України».

Чому «Нафтогаз» став посередником? Виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко пояснив таку необхідність тим, що «Газпром» не готовий брати на себе «усі ризики українського законодавства і регулювання», пов'язані з можливими змінами правил гри на українському ринку. Тому оплата транспортних послуг також надходитиме від «Газпрому» до «Нафтогазу». І вже «Нафтогаз» стане розраховуватися з «Оператором ГТС» за транзитним тарифом, який визначить держрегулятор.

Читайте також: «Газ за мир»: чого чекати від зустрічі в «нормандському форматі»

Як формується тариф? Є передумови для того, що транзитний тариф виявиться недостатнім для того, щоб компенсувати «Оператору ГТС» витрати на експлуатацію та технічне обслуговування газопроводів. Вони закладені в умовах протоколу, підписаного за підсумками зустрічі делегацій ЄС, України та Росії 19-20 грудня в Берліні й Мінську.

У пункті 2.2.3. цього документу йдеться, що тариф має бути не просто конкурентним, але й «відповідати рівню газотранспортних тарифів, які застосовуються в країнах Західної та Центральної Європи». Це означає, що вартість транзиту російського газу через Україну ігноруватиме специфіку експлуатації ГТС, яка вимагає більших витрат, ніж у Європі, на підтримку її роботи. Це пов'язано з протяжністю магістральних газопроводів (понад 22 000 км), а також їхню здатність транспортувати понад 120 млрд куб м газу на рік у європейські країни.

Скільки газу буде прокачуватися? Обсяг транзиту російського газу через Україну в 2020 році, згідно з протоколом, має бути вдвічі меншим від «нормативного» – 65 млрд куб. м, а з 2021 року – 40 млрд куб. м. Це збільшує собівартість прокачування газу. Щоб скоротити витрати, «Оператор ГТС» ще повинен інвестувати в оптимізацію магістральних газопроводів, а їх технічні характеристики мають відповідати новій ринковій реальності.

Це «зрада» чи «перемога»? Попри скорочення обсягів транзиту, параметри, узгоджені українською стороною, не можна назвати програшем. Українська ГТС конкурує за транспортування російського газу ще з трьома робочими маршрутами: «Ямал – Європа», «Північний потік» і «Турецький потік». Крім того, європейські правила конкуренції та енергобезпеки накладають обмеження в 30% на допустимі обсяги поставок газу з одного напрямку. Це означає, що цінність української ГТС безпосередньо пов'язана з тим, наскільки активно «Газпром» торгує з Європою.

Заявлені на 2020 рік плани щодо транзиту газу через Україну в обсязі 65 млрд куб. м передбачають, що «Газпром» може продати європейським споживачам за той же період не менше 200 млрд куб. м газу. Це можна порівняти з експортом російської монополії до Європи за підсумками 2018 року.

Чому «Газпром» став більш поступливим? З кожним роком «Газпрому» доводиться дедалі жорсткіше конкурувати з постачальниками скрапленого газу. За даними Управління енергетичної інформації США, в листопаді 2019 року імпорт СПГ до Європи досяг рекордних 12,7 млрд футів на день. Основні постачальники – Катар, США та Росія («Новатек»). Завантаження потужностей для регазифікації СПГ у листопаді сягнуло 51% (в ЄС і Туреччині).

Це свідчить про те, що газовий ринок у Європі (як і в усьому світі) стає більш гнучким і конкурентним, а для його учасників розширюються можливості у виборі постачальників.

Чи будуть прямі поставки? Київ і Москва зможуть обговорити повернення до прямих поставок російського газу на український ринок після вирішення всіх питань, пов'язаних з організацією газового транзиту. Це також передбачено в протоколі.

Чи можливі домовленості в обхід «Нафтогазу»? Хоча інформація про те, що кілька українських компаній вже домовилися про закупівлі у «Газпром експорту», ​​поки не знайшла офіційного підтвердження, одна з найбільш обговорюваних останніх новин на ринку, про яку Mind розповіли чотири трейдери, – це ймовірна поява серед постачальників компанії, пов'язаної з українським політиком Віктором Медведчуком. За підсумками своїх демонстративних поїздок до Росії в поточному році він вже повідомляв, що домовився про закупівлі російського газу з 25%-вою знижкою.

Чи є це порушенням? Поява на ринку гравця, здатного залучити промислових споживачів ціновим демпінгом, послабить позиції «Нафтогазу». Однак це не суперечить реформі українського газового ринку, в результаті якої постачальники та покупці мають отримати свободу вибору при укладанні торгових угод.

Що дасть Україні новий транзитний контракт з «Газпромом»? Він дозволяє не лише зміцнити значимість української ГТС на європейському ринку. Умови його укладання передбачають врегулювання конфліктних питань між російською монополією і «Нафтогазом». Найбільш значиме серед них – це погашення «Газпромом» живими грошима штрафу за рішенням Стокгольмського арбітражу, прийнятого в інтересах НАК. Суму в майже $3 млрд українська компанія має отримати до кінця поточного року.

Відсутність умов, що обмежують можливості для поставок газу в Україну як зі східного, так і з західного напрямку, також можна вважати одним із значущих досягнень Києва в останніх переговорах з «Газпромом». Але повнішу палітру їхніх наслідків експерти та спостерігачі зможуть оцінити, вочевидь, вже наступного року – коли стануть відомі інші важливі деталі українсько-російського газового співробітництва.