Як усе побачити, почути і сказати в епоху «золотих рибок»

Як усе побачити, почути і сказати в епоху «золотих рибок»

І до чого тут книга «Сторітелінг для очей, вух і серця»

Этот текст также доступен на русском
Як усе побачити, почути і сказати в епоху «золотих рибок»
Фото: @m.livin

Ви думаєте, у вашому житті не відбувається нічого цікавого, за що може зачепитись око хоча б того ж фейсбучного юзера? А от і ні! Ви навіть не уявляєте, як багато всього неймовірного насправді з вами коїться! Але ви просто не бачите цього, бо – не сторітелите.

Бекґраунд. Книг про сторітелінг, попри те, що вся людська цивілізація – це сторітелінг, насправді у світі не так уже й багато. А серед вітчизняних авторів і поготів досі нічого не було. Тож 32-річний Марк Лівін – український письменник, сторітелер, видавець The Village Україна та Inspired, співавтор і ведучий популярного подкасту про психологію «Простими словами», викладач сторітелінгу, спікер конференції TEDх – вирішив виправити цю ситуацію і стрімко увірвався на ринок із власною книгою про сторітелінг.

У ній він детально пояснює, як навчитися бачити й чути історії, як не пройти повз карколомні сюжети, як, зрештою, їх роздивитись, адже ніколи на них немає вивіски: «Я – карколомний!»

Автор також розмірковує, аналізує, ділиться побаченим та прочитаним, а ще, що дуже важливо, наводить розмови з відомими українськими письменниками, журналістами, рекламістами. І в результаті виходить таке багатоголосся, різноманіття, усілякість, з різними нотами й тонами, і з цього всього випливає дуже цінна й важлива думка: сторітелінг – мудра, сучасна і всім нам потрібна штука.

Оригінальна назва: «Сторітелінг для очей, вух і серця»

Видавництво: «Наш формат»

Наклад: 4000

Сюжет. «Саме тому ми оживаємо щоразу, як бачимо щось людське в історії». «Історія – це найстаріша форма спілкування, у якій можна подати будь-який людський досвід, і вона має надзвичайну силу». З таких пояснень людської рефлексії на історії починає свою оповідь автор і цитує Тіріона Ланістера із «Гри престолів»: «Що об'єднує людей? Військо, золото, стандарти? Історія. Немає у світі нічого могутнішого за хорошу історію. Нічого не може її зупинити, ніякий ворог її не переможе».

Тож на чому тримається ота всемогутність історій – базового елементу еволюції людства, яке передає свій досвід за допомогою історій?

На певних шаблонах, які щоразу повторюються, хоча щоразу ніби вони й інші. Ось ці сім шаблонів, або сім основних сюжетів, які щоразу екстраполюються в нашому житті, згідно з визначенням письменника Крістофера Букера:

  • «Перемога над чудовиськом» (міфи про Персея та Тесея, міфи про Геракла, Дракула). 
  • «З грязі в князі» («Попелюшка», «Принц та жебрак»).
  • «Пригода» («Іліада», «Божественна комедія»).
  • «Подорож та повернення» («Одіссея», «Мандри Гуллівера»).
  • «Комедія» («Сон літньої ночі»).
  • «Трагедія» («Макбет», «Ромео і Джульєтта»).
  • «Відродження» («Красуня та чудовисько»).

А сукупність таких історій і створює колективні цінності, – твердить Марк Лівін, виокремлюючи серед них дві базові: виживання та самовираження. Українці, каже він, ще й досі перебувають у цінностях виживання, тоді як «зазвичай людина переходить до цінностей самовираження, коли в неї з’являються додаткові ресурси – гроші та час. Це дає змогу думати про подорожі, освіту, творчість, а не лише про те, де взяти їжу та чим оплатити комуналку».

Ще один виклик – як передавати інформацію в так звану епоху золотих рибок, коли концентрація уваги людини скоротилась до 8 секунд і майже зрівнялась з реакцією золотих рибок, які концентруються 9 секунд. Відповідь дає саме життя: через історії. Недаремно їх кількість у соцмережах щороку зростає на 30%, а публікації з історіями так званих маленьких людей б’ють на Заході усі можливі рекорди.

Що таке історія? Питання просте й складне водночас. Марк Лівін покликав у своїй книзі на допомогу людей, які знаються на історіях та мають за плечима власні яскраві історії. І ось деякі з визначень, які дають вони історіям:

«Історія – це також спосіб повернутися до себе самого. До того, ким ти можеш бути насправді» (Любко Дереш, письменник).

«Хороша історія терапевтично вписується в особистий наратив: доповнює його, чистить, або ще якось змінює» (Ольга Пахолок, копірайтер, бук-блогер).

«Варто розуміти, що ми живемо у світі проекції і в будь-яку історію інтегруємо щось своє» (Ілля Полудьонний, гештальт-терапевт).

«Хороша історія – це та, яку я ще не чув» (Ярослав Сердюк, співзасновник рекламної агенції Banda).

«Хороша історія говорить через особистий досвід про досвід багатьох» (Олександр Михед, український письменник).

«Я проживаю стільки життів, скільки історій. Знову, і знову, і знову» (Анна Санден, письменниця та підприємниця).

Аби писати хороші історії, варто просто уважно слухати людей, радить автор і наводить відому тезу Зигмунда Фройда: «Той, кому не вистачає сексу, говорить про секс, голодний – про їжу, бідний – про гроші, а банкіри говорять про мораль».

Загалом історії можуть мати різні цінності. «Хороші історії мають зазвичай хоча б одну цінність. Великі історії мають усі три: дають знання, переживання, а ще вони дуже красиві», – підсумовує автор.

Вам сподобається, якщо: ви шукаєте теоретичного підґрунтя та практичної площини. Тут усе є: від «Поетики Арістотеля», напрацювань Хорхе Луїса Борхеса до цінностей компанії Google, а також конкретних порад: як писати, що писати і навіщо це робити?

Книга цікаво оформлена, містить зручні виділення ключових слів.

Позитивним є ще й представлення міркувань та історій лідерів думок у сторітелінговій площині: письменників, блогерів, психологів, рекламістів.

Загалом думки Марка Лівіна досить цікаві й оригінальні, що дає привід стверджувати, що він у сучасній літературі – явище.

Вам не сподобається, якщо: ви маєте завищені очікування до структурування книги: думки автора тут часто є продовженням історій та міркувань відомих людей, і хочеться чіткішого розмежування.

Також у структуруванні твору відчувається вплив тез популярного сучасного письменника Ювала Ноя Харарі.

Автор говорить про популяризацію інтернету на початку 1990-х, що свідчить про його досить юний вік: сучасному поколінню важко уявити себе і всіх без інтернету, яким, власне, й був початок 1990-х.

Головна причина прочитати: прочитати варто, аби зрозуміти, що руйнує і будує історії. Руйнують: неперевірені або перекручені факти, загальні формулювання, сміття (усе, що не наділене сенсом), суб’єктивна оцінка емоцій, засудження та неприйняття. Будують: достовірні факти, конкретика, дія, емоції, й особливо деталі – колір, запах, смак.

Загалом суть і смак історій часто криється в деталях: «Осяжні деталі занурюють в атмосферу. Усе, що можна вкусити, сьорбнути, понюхати, торкати, повинне бути в тексті… А ще не забувайте про дію – вона рухає історію вперед», – підсумовує автор – знавець історій. Тому й поради його небанальні й цінні: писати від руки, записувати в нотатник, малювати словами, читати вголос, прибирати слова-лінивці, що захаращують текст.

Цінність цієї книги в тому, що, доводячи важливість сторітелінгу, тут ще й навчають цим навичкам. Це нелегко – бути сторітелером, попереджає письменник: «Місцями соромно, місцями навіть страшно. Іноді в пам’яті відгукуються слова вчительки, виховательки чи когось із рідних: «Не вилазь, будь скромним, не говори про себе – це невиховано».

Але знання про себе – наше найцінніше надбання: що більше ми тут знатимемо – то більше всього бачитимемо в інших людях. Тож його історія з написання книги про історії цим і завершується: Марк пропонує усім писати свої історії і не забувати ставити хештег: #япишусвоюісторію   

У тому ж дусі:

«Курячий бульйон для душі» Марк Віктор Хансен, Емі Ньюмарк, Джек Кенфілд

Ця книга і рекордні її продажі (у світі продано 500 000 000 екземплярів) – яскраве свідчення того, яким насправді популярним нині у світі є сторітелінг. Масовий сторітелінг. Адже досі було як? Ми знали історії відомих людей ледь не до таких деталей, які б вони й самі не могли пригадати, якби була така нагода. Але наші власні історії здавалися чимось таким несуттєвим, дрібним та не вартим уваги.

Але ця книга, яка, до того ж, є  №1 The New York Times Bestseller, розставила все по своїх місцях. Ми всі цікаві. І навіть дуже! Усі: водії, лікарі, монахи, брюнетки й блондинки, молоді й старі. Бо в кожного з нас є цікава історія, яка може викликати захоплення і нестримне бажання про неї дізнатись.

Цікаві й її зіркові автори: Джек Кенфілд – американський письменник, підприємець, мотиваційний спікер та тренер.  Марк Віктор Хансен – автор багаточисельних публікацій-бестселерів та коуч. Емі Ньюмарк – авторка книг з телекомунікаційного профілю, видавець, фінансовий аналітик.

Що ж, це той випадок, коли суть сторітелінгу як ніхто розуміють ті, хто й сам має історію.


«Бог ніколи не моргає. 50 уроків, які змінять твоє життя», Регіна Бретт

Історія авторки книги – відомої американської журналістки та спікерки, ведучої радіопрограми й письменниці – дуже непересічна, яку вона й повідала світові, а та, у свою чергу, зробила її знаменитою. Книга стала бестселером за версією New York Times, а Регіна таким чином отримала таку сатисфакцію за пережиті випробування долі, які лише загартували її на шляху до так званої американської мрії.

А випробувань було чимало: одинадцята дитина в родині, зловживання алкоголем у 16 років, доля матері-одиначки у 21, і в 41 – страшна хвороба на рак.

Пройшовши це коло випробувань, вона зібрала всі свої роздуми, почуття та переживання докупи та видала книгу. І тепер усі, хто її читає, а потім дивиться на представлене фото в книзі красивої й усміхненої жінки, неодмінно думає: «І як таке можливо?» Можливо.

У випадку, якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію. Або надішліть, будь-ласка, на пошту [email protected]
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло