Енергетична «коронакриза»: як Ігор Коломойський взяв реванш у Ріната Ахметова

«Розруха в головах!» – саме цим крилатим висловом професора Преображенського можна якнайкраще описати стан, в якому опинилася українська енергетика у квітні 2020 року. Попри пандемію коронавірусу, тимчасовий карантин і навіть падіння платежів до липня, інших об'єктивних причин для виникнення системної та повномасштабної енергокризи в країні не існує. Та й сама можливість появи такої кризи у вітчизняній енергетиці, з її 300-відсотковим профіцитом потужностей, виглядає, на перший погляд, безглуздою.

Це ж як було потрібно керувати галуззю, в умовах стабільного вироблення 50% електроенергії на АЕС, надлишкових запасів вугілля на складах ТЕС, а також надмірної на сьогодні потужності «зеленої» генерації, щоб довести енергосистему до такої ситуації?

Проте, відповідь проста: енергокриза в Україні обумовлена виключно суб'єктивними факторами. І першопричиною всіх негараздів є непрофесійне управління, яке ґрунтується на задоволенні групових інтересів. Іноді групові інтереси збігаються з загальними, а іноді – йдуть всупереч ним.

І якщо до запуску ліберальної моделі енергоринку з 1 липня 2019 року в галузі домінувала група умовного Ріната Ахметова (читай: виробників), то вже після 1 липня – умовного Ігоря Коломойського (читай: споживачів).

Втім, з призначенням Ольги Буславець новим в.о. глави Мінекоенерго, Рінат Леонідович отримав шанси на відновлення своїх позицій. За твердженням експертів, у Ольги Анатоліївни хороші відносини з представниками традиційних енергомонополій. Як змінюється розстановка сил в українській енергетиці, вивчав Mind.

Чи потрібно «згортати» ринок? Упродовж квітня нинішнього року на адресу перших керівників країни надійшло чимало пропозицій, як вивести енергетичну галузь із кризи. При цьому діапазон експертних рекомендацій з боку галузевих асоціацій, нардепів та ексміністрів енергетики містив іноді діаметрально протилежні ідеї. Якщо «Перша енергетична асоціація» (голова – Василь Котко) чи «Всеукраїнська енергетична асамблея» (Іван Плачков) ратували за продовження лібералізації ринку і швидке зняття в ньому адміністративних бар'єрів, то ексміністр Юрій Продан пропонував ринок взагалі ліквідувати і на період до інтеграції з європейською енергосистемою повернутися до моделі «єдиного оптового покупця».

Безумовно, кожна зі сторін має власне бачення і свої аргументи. Енергетична політика – сфера багатоваріантна, і скільки в галузі фахівців, стільки й думок.

Однак повернути історію проти течії навряд чи можливо. Звичайно, дивлячись на хаотичні спроби влади врегулювати енергоринок, складно не погодитися з Юрієм Проданом. Україна до впровадження сучасної ліберальної моделі ринку електроенергії дійсно не готова. Ні в технічному, ні в фінансовому, ні в організаційному, ні в кадровому сенсі.

«Уявіть собі картину, коли споруду намагаються звести по малюнку на папері – без проекту, виконроба, необхідних будматеріалів і кваліфікованих будівельників», – описав Mind ситуацію один з експертів.

І, тим не менш, зупинитися на півдорозі і спробувати повернутися назад, до старої моделі, може виявитися ще небезпечнішим – хаосу і плутанини побільшає.

Коронавірус і введення карантину, разом із забороною відключати боржників, лише загострили важкі хвороби енергетики. Сама ж енергокриза, внаслідок хронічних недуг, назрівала вже давно.

Чому все склалося саме так? Щоб знати, як лікувати хворобу, потрібно зрозуміти причини її виникнення. Для цього варто повернутися в 1 липня 2019 року – до моменту запуску ліберального ринку, в його вельми усіченому українському форматі. Загальновідомо, що реформа стартувала абсолютно непідготовленою. Зокрема, до відкриття ринку не було вирішено проблему перехресного субсидування між промисловістю і населенням, не був знайдений ефективний механізм ПСО (PSO – Public Service Obligation) для населення, був відсутній і досі продовжує бути відсутнім ринок допоміжних послуг.

Однак у протистоянні між різними групами за і проти запуску ринку з 1 липня, перемогли поборники його якнайшвидшого впровадження відповідно до встановленої законом «Про ринок електричної енергії» датою. На чолі групи «реформаторів» стояв Рінат Ахметов. Ігор Коломойський, який виступав проти, був змушений поступитися.

Втім, Ігор Валерійович, програвши перший раунд у боротьбі проти впровадження конкурентної моделі, не здався, і відразу включився в затяжну війну за посилення свого впливу на ринку. Однією з ключових цілей скандального дніпровського олігарха була мінімізація енерготарифів для своїх феросплавних заводів, що, втім, означало відповідне зниження ціни кіловат-години і для всіх інших промислових споживачів.

Після 1 липня дії Коломойського виявилися набагато успішнішими. Першим об'єктом атаки став НЕК «Укренерго». Як відомо, феросплавні заводи Ігоря Валерійовича, на тлі організованих у липні акцій протесту біля стін НЕКу, заблокували в судах тариф на передачу електроенергії системного оператора і припинили платити за рахунками. Підставою для позовів стало трикратне підвищення тарифу «Укренерго» з 1 липня. Причина цінового стрибка – перенесення в тариф на передачу НЕК компенсаційних виплат відновлюваної генерації у вигляді різниці між «зеленим» тарифом і ринковою ціною кіловат-години. До 1 липня, за старої моделі ринку, виплати ВДЕ здійснювалися з єдиного оптового тарифу.

У результаті повстання феросплавників розрахунки НЕКу із «зеленими» призупинилися. Повіяло міжнародним скандалом. Уряд, опинившись у ступорі, вимушено дав задній хід. Тариф на передачу для НЕК було знижено з 32 до 11 копійок, а компенсаційні виплати ВДЕ покладені на ДП «Гарантований покупець», основною функцією якого спочатку було виконання ПСО перед населенням.

Такий тарифний маневр дозволив знизити з 1 вересня розцінки на кіловат-годину для непобутових абонентів на 10–11% (на тлі 20–25%-го зростання роздробу з 1 липня), і частково заспокоїти Ігоря Коломойського. У ЗМІ пролунали переможні реляції чиновників у стилі «все для споживача, все для зниження тарифу».

Чи врятувало це стійкість енергоринку? Урядове рішення виглядало вкрай неоднозначним.

По-перше, Коломойському вдалося наочно продемонструвати, «хто в домі господар». Виникло питання: хто в державі керує енергетичним сектором? Адже подібна практика продавлювання державних рішень, нехай навіть і з боку найбільшого комерційного споживача, є, з точки зору енергетичної безпеки, сумнівною.

По-друге, знизивши тариф для «Укренерго», уряд тим самим порушив принципи солідарної відповідальності та балансу інтересів між споживачами і виробниками електроенергії. Справа в тому, що до 1 липня, як уже згадувалося, компенсаційні виплати «зеленої» генерації враховувалися в оптовій ціні електроенергії, звідки рівномірно розтікалися за роздрібними цінами для всіх непобутових споживачів.

Однак зі скасуванням механізму цінових компенсацій ВДЕ через тариф «Укренерго» споживачі, по суті, були виведені з числа платників за «зеленим» тарифом. В особливо привілейованому становищі опинилися великі підприємства, які розташовані на магістральних лініях електропередач «Укренерго» – їм, на відміну від інших непобутових споживачів, до всього іншого ще й не доводиться оплачувати тариф на передачу електроенергії регіональними мережами.

У результаті зміни механізму ПСО перед «зеленими», фінансовий тягар за розрахунками з ВДЕ ліг на державні «Енергоатом», «Укргідроенерго» і «Гарантований покупець». І якщо «ГарПок» є всього лише посередницьким розрахунковим центром, то у випадку з атомниками або гідроенергетиками такий механізм означав повне перекладання фінансового тягаря з компенсаційних виплат «зеленим» на державну генерацію.

Проте, на момент ухвалення рішення щодо зміни ПСО на засіданні Кабміну 24 серпня всім здавалося, що в протистоянні з Ігорем Коломойським знайдений оптимальний вихід. Справа в тім, що профіцит грошей у «ГарПоку» до кінця 2019 року очікувався на рівні 12 млрд грн – приблизно стільки ж було необхідно до кінця року на компенсаційні виплати «зеленим». Уявлялося цілком логічним зняти «зелене» навантаження з тарифу «Укренерго» і покрити виплати ВДЕ з доходу «Гарантованого покупця».

Варто також додати, що в новому енергоринку з 1 липня на «Енергоатом» і «Укргідроенерго» вже і без того були покладені 100%-ві зобов'язання щодо отримання субсидій населення через механізм так званого товарного ПСО. Відповідно до цього механізму, «Енергоатом» продавав «Гарантованому покупцеві» 90% електроенергії за фіксованою ціною 56,6 коп. за 1 кВт*год (відповідно, «Укргідроенерго» – 35%, по 67,3 коп.), у результаті чого більше половини електрики в ринку було виведено з вільного конкурентного обороту.

Водночас початковий план Кабміну та НКРЕКП передбачав впровадження фінансового ПСО. Відповідно до нього передбачалося, що НАЕК компенсуватиме занижені тарифи для населення з власних надприбутків від продажу повного обсягу електроенергії на вільному конкурентному ринку. Згідно з численними експертними оцінками, це повинно було привести до 30%-го здорожчання ціни кіловат-години для непобутових споживачів.

Втім, трохи пізніше про цей факт усі забули. І вирішили, що енерготарифи – річ незмінна.

У чому проявилися структурні диспропорції? Загалом, починаючи з вересня-2019, енергетична команда президента Володимира Зеленського скерувала всі свої зусилля на максимально можливе стримування тарифу для промислових споживачів.

Серед таких можна назвати, наприклад, зниження з 1 вересня ціни електроенергії, яку «Гарантований покупець» реалізовував на ринку «на добу наперед» (РДН) у рамках виконання ПСО перед населенням, до ціни її покупки у виробників. Тобто «ГарПоку», відповідно до змінених правил ринку, сказали: купуєш електрику в «Енергоатома» по 56,6 коп. за 1 кВт*год, ось і продавай її на РДН за такою ж ціною. Відповідно, додатковий дохід для компенсаційних виплат «зеленим» «ГарПок» повинен був заробляти виключно від продажу електрики постачальникам універсальних послуг (ПУП) для населення.

Крім скорочення доходів «Гарантованого покупця», така ініціатива призвела також до звуження конкурентної бази на РДН, де «ГарПок» у вересні реалізував 55,75% загального обсягу електрики.

Ще одна скандальна інновація «слуг народу» – дозвіл на експорт електроенергії з Росії за довгостроковими договорами.

Починаючи з вересня, постійне адміністративне втручання держави в роботу енергоринку перейшло в режим ручного управління. Чиновники і регулятори час від часу перекроювали правила і обмежувальні коефіцієнти на РДН і балансуючому ринку (БР), що тягло за собою рекордні цінові обвали, багатомільйонні збитки державної генерації, а також фінансові спекуляції на РДН і БР через торгівлю «повітрям» і банальну гру на спекулятивному штучному заниженні цін, як це сталося після внесення НКРЕКП непродуманих змін у правила роботи ринку 26 листопада 2019 року.

Крім чиновників, на боці Кабміну і промислових споживачів були аномально тепла осінь і зима, а також рекордно низький попит на електрику на тлі економічного спаду в Україні після приходу до влади команди Зеленського.

У підсумку, протягом чотирьох останніх місяців 2019 року противники Ріната Ахметова і ДТЕК спостерігали втішну для них картину зниження середньозважених цін на РДН з 16,23 коп. за 1 кВт*год у вересні до 12,39 коп. за 1 кВт*год у грудні.

Чим це було досягнуто? Намагаючись догодити промисловому лобі, команда президента Зеленського, однією рукою робила все можливе для недопущення зростання енерготарифів для непобутового сектору, а, іншою – так і не дозволила розморозити процес поетапного підвищення ціни кіловат-години для населення.

Результат не змусив на себе довго чекати. До початку грудня прогнозований дефіцит «Гарантованого покупця» на 2020 рік перевищив 10 млрд грн.

Ситуацію довелося пом'якшувати.

Кабмін, насамперед, скасував ПСО перед «Укренерго» і операторами систем розподілу (ВСР), відповідно до якого вони закуповували 80% втрат електроенергії за пільговим тарифом «Енергоатому». Це повинно було принести «Гарантованому покупцеві» додатково 5,5 млрд грн. Одночасно «ГарПоку» дозволили продавати електрику АЕС і ГЕС на РДН з коефіцієнтом 70% від price cap – ще плюс 2 млрд грн. Також планувалося отримати 2,8 млрд грн за допомогою реструктуризації «зеленого» тарифу, проте ця ініціатива залишилася досі нереалізованою.

Крім того, НКРЕКП з нового року все-таки занесла в тариф на передачу «Укренерго» третю частину витрат на компенсації «зеленим».

Якою має бути ціна кіловат-години? З початку 2020 року ситуація продовжувала погіршуватися. Обсяги ВДЕ і надалі зростали, а попит на електроенергію падав. У результаті «Гарантований покупець» не зміг повною мірою реалізовувати продукцію на РДН і був змушений йти на БР. А там, знову-таки, через недосконалість правил ринку, вийшов у фінансовий мінус і не зміг повністю розраховуватися за електроенергію з ВДЕ і атомниками.

«Енергоатом», у свою чергу, знизив у березні обсяги поставок електрики «ГарПоку» з необхідних 85 до 65%, а потім, у квітні, і до 40%. Над галуззю нависла загроза фінансового розбалансування енергосистеми.

Однак далі – більше. З настанням епідемії COVID-19 і карантину, на додачу до внутрішнього фінансового дисбалансу ринку, з’явилася проблема кризи неплатежів на ринку роздрібному. Розрахунки населення за електроенергію у квітні обвалилися до 50% і ризикують залишитися на такому рівні протягом травня – червня. Обсяги оплати непобутовим сектором також падають внаслідок закриття підприємств. Неплатежі споживачів, за ланцюжком, ще більш погіршили і без того досить-таки критичну боргову картину в ринку оптовому.

Якщо ситуацію з неплатежами не вдасться стабілізувати, загальний дефіцит «ГарПоку» в 2020 році може досягти 26 млрд грн при прогнозованій річній вартості електроенергії з ВДЕ на рівні 50 млрд грн, що дорівнює п'ятій частині обороту енергоринку. У цьому випадку Україна, фактично, не зможе виконувати зобов'язання перед «зеленими» інвесторами.

Як запобігти подібному небажаному результату? За словами екскерівника «Укренерго» Всеволода Ковальчука, щоби фінансово збалансувати енергоринок, ціна кіловат-години на РДН має становити не менше 1,65 грн. Тобто фактично йдеться про те, щоб ринок повернувся до цінових параметрів липня-серпня минулого року. Для порівняння: в березні цього року середньозважена ціна РДН становила 13,9 коп., у лютому – 12,7 коп. за 1 кВт*год.

Чи можливо повернути цифру 16,5? На думку багатьох експертів, для того, щоб наповнити ціну кіловат-години на ринку реальним вартісним змістом і уникнути збиткового демпінгу, необхідно, перш за все, скасувати наявні адміністративні бар'єри на РДН і БР. Що стосується майбутньої корекції механізму компенсаційних виплат за «зеленим» тарифом, тут думки більшості фахівців теж сходяться. Відповідно до закону, різницю між «зеленим» і ринковим тарифом повинен покривати системний оператор – лише він має для цього рівносильний вплив на всіх без винятку учасників ринку.

Втім, не претендуючи на абсолютну істину, Mind відібрав п'ять ключових причин виникнення енергокризи і п'ять якнайшвидших дій, які дозволять з неї вийти.

1. Запуск конкурентної моделі енергоринку в непідготовленому вигляді.
2. Депрофесіоналізація енергетики та некваліфіковане управління галуззю.
3. Стрімке спорудження нових потужностей ВДЕ в надмірно великій кількості, що призвело до зелено-вугільного парадоксу і фінансового дисбалансу ринку.
4. Введення карантину і різкий обвал платежів на роздрібному ринку.
5. Тарифне стримування, коли уряд намагався не допустити зростання ціни кіловат-години для промисловості, зберігаючи при цьому в недоторканності занижені тарифи для населення.

1. Відновлення поставок «Енергоатомом» електроенергії «ГарПоку» в межах 85%.
2. Максимальне скасування адміністративних цінових бар'єрів на РДН і БР у межах встановлених price caps.
3. Встановлення чітких термінів припинення надання «зеленого» тарифу за укладеними prePPA з інвесторами.
4. Повернення до механізму компенсаційних виплат «зеленій» генерації з тарифу на передачу НЕК «Укренерго».
5. Підвищення тарифу на кіловат-годину для населення з обсягом споживання понад 500 кіловат-годин на місяць, з подальшим поетапним підвищенням ціни електрики для всіх інших категорій побутових споживачів.