Нові газові війни: як РФ притискає Україну на водневому ринку
І до чого тут Дмитро Фірташ
Не минуло й півроку від моменту укладення українсько-російського контракту на транзит газу, який запобіг черговій «газовій війні», як між країнами намітилося нове протистояння – цього разу на водневому ринку.
Попри те, що водневі технології в різних країнах наразі знаходяться лише на етапі опрацювання та експериментального тестування, вони вже стали ареною для змагань провідних світових держав, що борються за глобальне лідерство. Що й не дивно, адже цей інноваційний ринок обіцяє радикальний перерозподіл сил і впливу в постачанні енергоносіїв. А відтак – і зміни в традиційних політичних розкладах.
Водень, отриманий з використанням відновлюваних джерел енергії, безпечний для клімату; він здатен потіснити природний газ і нафтопродукти. Тому такі країни як Україна, що мають великий потенціал у «зеленій» генерації, тепер отримують шанс посилити свої конкурентні позиції в світі, зміцнити власну енергобезпеку і енергонезалежність. З іншого боку, держави, що лідирують у видобутку викопного палива, також прагнуть забезпечити собі місце в перспективному майбутньому: вони вдосконалюють відомі технології одержання водню з вуглеводнів, щоб знизити шкоду від них для навколишнього середовища.
І хоча про масове використання водню поки не йдеться, активність України в розвитку «зеленого» потенціалу вже послугувала приводом для атак з боку лобістів російського природного газу як усередині країни, так і на території Євросоюзу.
Як розвивається це протистояння, що його об'єднує з дискусією навколо «Північного потоку – 2», які ризики для України несе повернення до прямого співробітництва з «Газпромом» і яку роль в цьому може відіграти бізнес Дмитра Фірташа – розбирався Mind.
Звідки «взявся» водневий бум?
Водневі технології, що викликають в наші дні великий резонанс, вперше прийшли на службу людству понад 200 років тому. Однак доступність дешевшого палива відклала їх поширення на потім. Зате тепер водень переживає нове народження. Стимулом послугувала його унікальна здатність, яка отримала особливу цінність на хвилі боротьби з глобальним потеплінням.
Водень – це універсальний енергоносій, абсолютно безпечний для клімату, тому його можна використовувати для декарбонізації промисловості без шкоди економічному зростанню.
Але попит на нього залишається ще досить низьким. Наприклад, у 2018 році в світі виробили лише 70 млн тонн водню – це в 6285 разів менше, ніж за той же період видобули нафти, і в 5514 разів менше, ніж склали поставки природного газу (дані Hydrogen Council).
Така ситуація пов'язана з тим, що в більшості країн (і Україна серед них) водень залишається технічним газом, інтегрованим в процеси обмеженого кола галузей – в нафтопереробці, виробництві азотних добрив, металургійній промисловості та тепловій генерації.
Водень у цьому випадку отримують найдешевшим способом – паровим риформінгом викопних вуглеводнів (природного газу, вугілля, нафтопродуктів). Але незважаючи на доступність, така технологія має вагомий недолік – вона створює значні викиди вуглекислого газу, які не розв’язують, а навпаки посилюють проблему глобальної зміни клімату.
Електроліз – дорожчий варіант виробництва водню. В цьому випадку його отримують за допомогою електрики і води.
Стрімкий розвиток відновлюваної енергетики, здатної забезпечити нульову емісію парникових газів, і падіння її вартості призвело до того, що найпрогресивніші країни світу тепер роблять ставку на «зелений» водень. Провідні компанії також інвестують мільярди в адаптацію його виробництва для широкого застосування. Наприклад, Єврокомісія минулоріч підтримала фінансування понад 30 масштабних проектів на території ЄС, що стосуються «зеленого» водню, які здатні радикально змінити всю економіку.
Таке схильне ставлення ґрунтується на тому, що «зелений» водень може не лише вирішити проблему викидів у промисловості та на транспорті. Технологія його виробництва також дозволяє збільшити маневреність відновлюваної генерації – адаптувати її поставки до мінливого попиту. Зайва електроенергія, вироблена на сонячних і вітрових електростанціях, може бути перетворена на водень, який у потрібний час можна знову перетворити на електрику та скерувати споживачам.
Пандемія коронавірусу загострила увагу до проблем клімату і вивела їх в авангард глобального порядку денного. Заперечення кліматичного дискурсу стало в політичному плані не менш токсичним, ніж заперечення Голокосту.
У Брюсселі цій темі приділяють особливу увагу. Незважаючи на економічний спад і обмеження, пов'язані з карантином, Єврокомісія Урсули фон дер Ляйен продовжує реалізовувати плани, зазначені в «Європейській зеленій угоді» (Green Deal EU). Розвиток ВДЕ, відмова від викопного палива і водневі технології – їх невід'ємна складова.
Які перспективи має Україна?
Україна прагне брати участь у цьому тренді, щоб отримати свої політичні та економічні бонуси. Йдеться не лише про зміцнення євроінтеграції, яка є стратегічним орієнтиром у розвитку країни. Зараз наявні всі можливості, щоб зайняти місце ключового постачальника «зеленого» водню в ЄС. Брюссель офіційно підтвердив масштабний потенціал нашої країни.
У квітні було опубліковано план «Ініціатива «зеленого» водню потужністю 2x40 ГВт в рамках «Європейського зеленого угоди»». Його розробила галузева асоціація Hydrogen Europe (входить в структуру Єврокомісії), а одним із співучасників підготовки документа виступила «Українська Воднева Рада».
Цей офіційний документ передбачає установку електролізерів європейського виробництва потужністю 40 ГВт на території ЄС, а також іще у двох країнах – Україні та Марокко. Такий підхід, як відзначають в Єврокомісії, дозволить прискорити енергетичний перехід, пов'язаний з поступовою відмовою від викопного палива, та розвивати стійку економіку і створити безпечне майбутнє, вільне від ризиків кліматичних катаклізмів.
Чому не всі країни це вітають?
«Зелені» перспективи України, здатні принести країні економічну вигоду від експорту водню в Європу, провокують також активність її основного конкурента – Росії. Це проявляється у різних напрямах.
У квітні російський уряд затвердив Енергетичну стратегію РФ до 2035 року. Відповідно до заявлених амбітних планів, Росія повинна увійти до числа світових лідерів у виробництві й експорті водню з обсягом поставок 2 млн тонн.
Незважаючи на політичні перешкоди, «Газпром» продовжує будівництво газопроводу «Північний потік – 2». За цим маршрутом компанія планує постачати до Європи значні обсяги природного газу в суміші з воднем, щоб якість палива відповідала новим кліматичним вимогам ЄС. Допустима безпечна концентрація водню в цьому випадку, як стверджують у «Газпром експорті» – 30%.
У Німеччині більш явною стає боротьба прихильників і противників розвитку співпраці з «Газпромом». «Проти» – екологічні організації, що підтримують ВДЕ та розвиток виробництва «зеленого» водню; «за» – бізнес-партнери і лобісти «Газпрому» на найвищому політичному рівні.
Наприклад, голова компанії Uniper Андреас Шіренбек заявив, що воднева стратегія Німеччини не повинна будуватися виключно на «зеленому» водні, а «Північний потік – 2» може бути використаний для поставок природного газу з концентрацією водню 80%.
«Я б хотів бачити певний дальтонізм щодо водню. Під цим розумію, що за винятком сірого водню, під час виробництва якого відбувається витік CO2, всі інші кольори водню повинні розглядатися однаково. Я не бачу проблем з декарбонізацією СПГ або трубопровідного газу для виробництва водню», – зазначив топ-менеджер енергетичної корпорації.
«Регіональна газова компанія» з орбіти впливу Дмитра Фірташа, відомого своєю орієнтацією в бізнесі на співпрацю з Росією, заявила про плани побудувати установку для виробництва водню. Цей проект, як очікується, буде реалізований на одному з експериментальних полігонів, де РГК проводить тестування газорозподільних мереж для транспортування природного газу в суміші з воднем. А сировиною виступатиме імпортний природний газ, закуплений або в Європі, або безпосередньо у «Газпрому».
Чого чекати далі?
Примітно, що оголошення РГК про старт цього проекту співпало зі спробами «Газпрому» відновити прямі поставки газу в Україну на привабливих умовах – зі знижкою 25%. Але поки реформа українського газового ринку не завершена, така співпраця обіцяє Києву політичні ризики, здатні обмежити розвиток євроінтеграції. Тоді як «Газпром» отримує можливість компенсувати скорочення експорту на територію ЄС, де російський трубопровідний газ змушений все більше конкурувати з поставками СПГ з Катару, США, Алжиру, Нігерії, а також від російської компанії «Новатек».
Специфіка водневих проектів, які зараз реалізуються в світі, пов'язана з тим, що певні обмеження поки не дозволяють їм конкурувати з традиційними технологіями. Вдосконалення вимагають і самі водневі технології.
Якщо говорити про виробництво «зеленого» водню, то проблемою залишається його ціна. Здешевити процес вдасться в найближчі 10-15 років – до такого висновку дійшли аналітики Bloomberg New Energy Finance. Вони ж прогнозують, що падіння цін дозволить «зеленому» водню забезпечити 24% світових потреб в енергії до 2050 року, і скоротити глобальні викиди від викопного палива в промисловості на третину. Але такий ривок потребує значної політичної підтримки.
А масштабне виробництво водню з природного газу для декарбонізації матиме сенс тільки в тому випадку, якщо стане доступною технологія уловлювання, зберігання і утилізації СО2. На даний момент вона занадто дорога і підвищує собівартість такого водню на 25% (розрахунки Wood MacKenzie).
Але багаті держави і компанії не шкодують інвестицій, щоб ліквідувати всі економічні перепони, які заважають водню конкурувати з іншими енергоносіями. Hydrogen Council оцінює ринок водневої енергетики в $2,5 трлн до 2050 року. Цей прогноз можна вважати закликом до дії для тих гравців, які прагнуть до лідерства і нових вигідних можливостей у надто мінливих сучасних умовах.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
