«За блакитну батьківщину!»: як Ердоган роздмухав геополітичний шторм у Середземномор'ї

Майже щодня влада Туреччини робить заяви про права на величезну ділянку Середземного моря, називаючи його своєю «блакитною батьківщиною», і направляє військові кораблі до грецьких островів у цьому регіоні. Експансіоністську політику Анкари експерти називають неоосманізмом і провокуванням війни з непомірною кількістю ворогів.

У недавньому інтерв'ю британському Times голова зовнішньої розвідки Ізраїлю МОССАД Йосеф Коен назвав Туреччину «набагато більшою реальною загрозою», ніж Іран, влада у якому ослабла. За його словами, президент Туреччини Реджеп Ердоган «фліртує з війною», а «постійний пошук ворогів і цапів-відбувайлів (який він проводить) втомив навіть його прихильників, залишивши його майже без друзів у регіоні».

Анкара отримує тверду підтримку лише від Катару, Азербайджану та хиткого Уряду національної згоди, що базується в лівійській столиці Триполі. Список союзників у його антагоніста Греції набагато довший. До нього входять обраний парламент Лівії, Вірменія, Кіпр, Єгипет, ОАЕ, Саудівська Аравія, Євросоюз, США та Ізраїль.

Агресія Ердогана

Днями Реджеп Ердоган через конфлікт із Грецією опинився під сильним пресингом із боку міжнародного співтовариства. Держдеп США висловив «заперечення» проти його зустрічі з лідерами екстремістської організації ХАМАС, яка відбулася 22 серпня. МЗС Німеччини назвало конфлікт Туреччини з Грецією «грою з вогнем», під час якої «навіть маленька іскра може призвести до катастрофи». А Франція, Італія та Кіпр надіслали свої військові кораблі й літаки в Середземне море для підтримки Афін і психологічного тиску на Анкару шляхом демонстрації сили.

Однак дипломатам із ЄС і США довелося звести брови від здивування, бо президент Туреччини не тільки не погодився знизити градус напруженості в конфронтації з Грецією, а й новими попередженнями та погрозами ще сильніше його підвищив.

Реджеп Ердоган принизливо висловився на адресу Греції і запевнив, що Туреччина має намір військовим шляхом відстоювати свої права взяти в морях те, що, на думку керівництва країни, їй належить.

«Сучасна Туреччина – це вже не та країна, що піде на поступки в тому, що належить нам. Ми сповнені рішучості зробити все можливе в політичному, економічному й військовому сенсі. Туреччина візьме те, що їй належить, і в Середземному, і в Егейському, і в Чорному морях», – цитує адміністрація президента Туреччини промову Реджепа Ердогана, виголошену 26 серпня на честь перемоги тюрків-сельджуків над Візантією у битві біля Манцикерта 1071 року.

Турецький лідер застеріг Грецію від спроб випробовувати його терпіння або сміливість.

«Країна, яка не гідна називати себе навіть спадкоємцем Візантійської імперії, сьогодні, заручившись підтримкою ЄС, намагається творити беззаконня й піратство в регіоні», – зазначив у своїй промові Реджеп Ердоган.

Турецький уряд звинувачує Грецію у спробі прибрати до рук несправедливу частку ресурсів Східного Середземномор'я. Анкара наполягає на тому, що маленькі грецькі острови біля берегів Туреччини не мають бути враховані при визначенні її морських кордонів. У водах, які вважає своїми Республіка Кіпр, Туреччина також веде пошук нафтогазових ресурсів, виправдовуючи це захистом прав турецьких кіпріотів.

«Критична фаза конфлікту»

Як пояснив міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу, наприкінці липня Анкара зробила жест доброї волі, оголосивши про припинення розвідувальної активності у спірних водах Середземного моря.

Однак 6 серпня Греція підписала угоду з Єгиптом про демаркацію морських кордонів і встановлення у спірному регіоні ексклюзивної економічної зони, «порушивши загальне відчуття доброзичливості».

У відповідь на це Туреччина, за словами Мевлюта Чавушоглу, вирішила відновити геологорозвідувальну діяльність та 10 серпня повернула судно сейсморозвідки Oruc Reis у супроводі п'яти військових кораблів у спірний регіон між островами Кіпр і Кріт. Греція направила туди свої фрегати для стеження за Oruc Reis.

Розвертання двох флотилій одна навпроти одної призвело до зіткнення бойових кораблів. 12 серпня 3500-тонний грецький фрегат Limnos (F 451) під час маневрування вдарився об 3100-тонний турецький фрегат Kemalreis (F 247). Турецька сторона назвала цей інцидент грецькою провокацією. Зі свого боку представники Греції заявили, що їхній фрегат вів спостереження з безпечної дистанції, а небезпечне зближення та зіткнення з ним сталося з вини турецького корабля, який порушив міжнародні правила навігації.

Небезпечний морський інцидент викликав неабияку тривогу в ЄС. Лідери двох найбільших європейських країн – канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Емманюель Макрон – на спільній пресконференції назвали ситуацію «критичною» і заявили про те, що об'єднають зусилля для забезпечення стабільності у Східному Середземномор'ї. Однак спроби європейських дипломатів посадити Афіни й Анкару за стіл переговорів поки ні до чого не привели.

Неоосманізм Туреччини

За твердженням грецьких політиків, мета Туреччини в Середземному морі – це не власне розробка природного газу, а розширення меж у дусі неоосманізму. Дії Oruc Reis на грецькому шельфі дозволяють говорити, що це судно вирішує не стільки завдання розвідки, скільки завдання створення прецеденту для закріплення територіальних домагань Анкари.

Спірні території у Східному Середземномор'ї

За словами критиків президента Туреччини, авторитарний Реджеп Ердоган мріє стати неосултаном, тому він сфокусував зовнішню політику своєї країни на посиленні впливу в регіонах, що раніше входили до складу Османської імперії, наступницею якої розглядається сучасна Туреччина. До таких територій належать Балкани, Кіпр, Сирія, Ірак, Ізраїль і північноафриканські країни, як-от Лівія.

Останніми роками Ердоган окупував північний схід Сирії, провів військові операції в північних районах Іраку, вплутався в гібридну війну з Єгиптом у Лівії, від якої Туреччину відділяють тисячі кілометрів. Також Анкара розмістила турецький гарнізон у Катарі, встановила військову базу в Сомалі й почала надавати підтримку ісламістам Ємену та радикальному палестинському руху ХАМАС, який воює з Ізраїлем.

Недавні ініціативи Реджепа Ердогана в Середземному морі викликали гнів президента Франції, за словами якого «експансіоністська політика» Туреччини заснована на «суміші націоналізму й ісламізму» і «дестабілізує Європу».

Втім, агресію Ердогана в Східному Середземномор'ї деякі експерти вважають карикатурною і поки не схильні драматизувати ситуацію.

Так, за словами Фіони Муллен, директорки кіпрської дослідницької і консалтингової компанії Sapienta Economics, Туреччина та Греція з їхніми військовими кораблями схожі на бійців з американського рестлінг-шоу, що, як павичі, ходять рингом у яскравому одязі, але їхній поєдинок постановочний, і його результат заздалегідь узгоджений. На її думку, це театральна вистава Туреччини і Греції розтягнеться ще надовго, перш ніж сторони сядуть і укладуть угоду.