Криваве вугілля: що нового можна почерпнути з книги «Чорне золото...»

Криваве вугілля: що нового можна почерпнути з книги «Чорне золото...»

І як польські журналісти бачать витоки та наслідки війни на сході України

Этот текст также доступен на русском
Криваве вугілля: що нового можна почерпнути з книги «Чорне золото...»
Фото: www.polskieradio24.pl

Легалізація постачань вугілля з території окупованого Донбасу – один з ключових сюжетів збройного конфлікту на сході України. Не останню роль в міжнародному резонансі навколо цієї теми зіграли суперечки в українських судах з приводу формули «Роттердам+» (яку першою при імпорті вугілля почала використовувати компанія ДТЕК Ріната Ахметова), а також підозри в масштабній корупції, висунуті українським високопосадовцям. Але географія компаній і осіб, залучених у торгівлю з невизнаними республіками ЛДНР, сягає далеко за межі України та Росії.

Бекґраунд. Попит на вугілля скорочується по усьому світу. Під тиском екологічної політики його видобуток і використання перетворилося на не найвигідніший бізнес, а існування цілої галузі опинилося під загрозою. Та попри спірні перспективи, цей енергоносій залишається важливим елементом торгового обміну між країнами і постає в центрі корупційних розслідувань.

Польське «Wydawnictwo Czarne» цьогоріч випустило резонансну новинку – книжку «Чорне золото. Війни за вугілля з Донбасу». Її автори – журналістка Кароліна Бака-Поґожельська (пише для видання BiznesAlert.Pl) і публіцист Міхал Потоцький провели розслідування того, як у Європі організовано нелегальну торгівлю вугіллям, яке видобувають на шахтах, що опинилися на непідконтрольній для України території ЛДНР. У тексті фігурують імена багатьох політиків і бізнесменів не лише з України та Росії, а й із Польщі та інших країн ЄС. Для українського читача найбільш відомі з них – Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Сергій Курченко, Віктор Янукович, Дмитро Козак (куратор ЛДНР і парламентер Росії по Донбасу), Владислав Сурков (радник президента РФ Владіміра Путіна).

За іронією долі, війна на Донбасі стала одним із наслідків європейського вибору України, що викликав невдоволення Кремля. Але європейські країни та компанії опинилися серед основних вигодонабувачів збройного конфлікту, спровокованого російською політикою.

Річ у тому, що на шахтах Донбасу видобувають найдавніше з викопного вугілля – антрацит, який відрізняється найвищою якістю, а при його спалюванні можна отримати найбільше тепла, причому без диму й полум'я.

Незважаючи на екологічні метаморфози, антрацит залишається дефіцитним і затребуваним паливом в економіці різних країн. Так само, як і в минулому столітті, він використовується в енергетиці, металургії, на транспорті та в побуті. Тому глобальні енерготрейдери продовжують заробляти на торгівлі цим видом пального. А у разі з донбаським вугіллям – ще й забезпечують фінансування нелегальних збройних формувань.

Оригінальна назва: Czarne Złoto. Wojny o węgiel z Donbasu

Видавництво: Wydawnictwo Czarne, Польща

Сюжет. Донбаський антрацит, який видобувають в епіцентрі збройного конфлікту – з порушенням стандартів екології, безпеки й міжнародного права – продовжує завойовувати закордонні ринки. Сепаратисти відправляють його в Росію й Україну, звідки він транспортується далі – покупцям Туреччини, країн ЄС та Близького Сходу.

Європейські маршрути постачань вугілля, видобутого на території ОРДЛО

Криваве вугілля: що нового можна почерпнути з книги «Чорне золото...»

Джерело: ілюстрація з книги «Чорне золото. Війна за вугілля Донбасу» Кароліни Бака-Поґожельської, Міхала Потоцького

Торгівля «кривавим антрацитом», як називають його польські автори, підтримує загибель людей на Донбасі. Але він знайшов своїх споживачів і в благополучній Польщі, економіка якої потребує імпорту такого палива. «Це також одна з причин, чому ніхто не подумав про введення мита на сировину, що імпортується до Європейського Союзу, щоб перекрити можливості для заробітку бандитам, дискредитованим олігархам і політикам із санкційних списків», – пишуть Кароліна Бака-Поґожельська таі Міхал Потоцький у своїй книзі.

Але це не унікальна історія. Дефіцитні викопні ресурси допомагають різним повстанським угрупованням по всьому світу фінансувати їхню руйнівну діяльність і підтримувати владу на захоплених територіях. Наприклад, самопроголошена «Ісламська держава» тримається за рахунок видобутку нафти на іраксько-сирійському кордоні. Для польових командирів на півдні Сахари в Африці таким ресурсом були й залишаються алмази, кобальт і вольфрам.

Навіть схеми торгівлі прості та всюди однакові: у них використовуються численні посередники, щоб приховати сліди походження товару. А всі постачання здійснюються за мовчазної згоди найважливіших політичних гравців, які заплющують очі на махінації.

Від цього виграють не лише продавці та брокери, а й покупці, що отримують можливість заощадити на ціні товару, постачання якого пов'язане з тіньовими операціями. Тому боротися з такою торгівлею, вигідною для багатьох учасників ринку, практично неможливо. «Мало кого хвилює потік «кривавих ресурсів» на багатих західних і азіатських ринках. Але допомогти може постійне нагадування про проблему та її обговорення в медіа, яке в певний момент знаходить політичну підтримку. Важливу роль відіграє й увага громадськості. Для цього ми і написали свою книгу», – пояснюють автори.

Вам сподобається, якщо: ви любите документальний детективний жанр і розслідування, що пояснюють тіньові сторони резонансних конфліктів. А крім того – прагнете глибше зрозуміти причини, що заважають повернути ситуацію в мирне русло, і роль у цьому процесі відомих осіб, які суттєво впливають на розстановку сил в українській економіці.

Вам не сподобається, якщо: ви вважаєте, що знання про цинічний «зворотний бік» політики та бізнесу лише виснажують нервову систему і шкодять душевному здоров'ю.

Головна причина прочитати: книга представляє погляд з Європи на гібридну війну з епіцентром у Східній Україні. Попри те, що причини, які її спровокували, мають ідейну основу, конфлікт виявився вигідним для різних учасників політичного процесу по обидва боки барикад, а також – для зарубіжних партнерів головних протиборчих сторін. Це зайвий раз підтверджує відому тезу про те, що війну можна завершити за один день, якщо сторони вичерпують запас фінансової міцності та припиняють отримувати економічну вигоду від конфлікту. А його ідеологічна складова тільки слугує додатковим тлом, яке дозволяє легалізувати збройне протистояння, але не його реальним підґрунтям, хай би як офіційна інформаційна політика не прагнула довести зворотне.

Більше корисної інформації, новин та аналітики про світовий енергетичний ринок – на каналі Світлани Долінчук.

У випадку, якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію. Або надішліть, будь-ласка, на пошту [email protected]
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло