IT-освіта майбутнього: як зупинити втечу мізків та до чого тут Tesla

IT-освіта майбутнього: як зупинити втечу мізків та до чого тут Tesla

Якої реформи чекають від держави галузь та декани вишів

Этот материал также доступен на русском языке
IT-освіта майбутнього: як зупинити втечу мізків та до чого тут Tesla
Фото: pixabay

Україна щомісяця недоотримує понад $12 млн «завдяки» величезному дефіциту IT-фахівців. Лише в 2021 році гравцям індустрії потрібно залучити щонайменше 54 000 інженерів. Про це раніше розповідали Mind представники технологічного сектора.

Схожі висновки містяться в свіжому дослідженні репутації IT-галузі, яке проведено Асоціацією «IT Ukraine», LOOQME та MZ Hub. Майже половина з 1700 опитаних вважають, що одна з найголовніших проблем галузі – дефіцит IT-фахівців, пов'язаний з якістю освіти.

IT-освіта майбутнього: як зупинити втечу мізків та до чого тут Tesla

Респонденти виділили чотири перешкоди, для усунення яких потрібна реформа системи освіти. А гравці ІТ-ринку, декани профільних вишів та чиновники поділилися з Mind своїм баченням «лікування хвороби».

Перешкода перша: недостатнє фінансування, вигорання викладачів через відсутність стимулів

«Оклад викладачів та науковців прив'язаний до тарифної сітки. До окладу є обов'язкові (вчене звання, науковий ступінь, вислуга років) і необов'язкові надбавки, які можуть призначатися щомісяця (премії не беруться до уваги). Сума зарплати не перевищує 1000 євро. Тоді як середній дохід ІТ-розробника в Україні, за даними DOU, – близько $2200. Отже, мало стимулів працювати викладачем», – пояснюють експерти. 

Перешкода друга: надмірне оподаткування та унеможливлення реалізації інноваційних проєктів в університетах

Опитані фахівці наголошують, що інновації в освіті потребують взаємодії компаній та університетів. Однак податкове навантаження робить цю модель невигідною. «Доценти, професори, викладачі, вчені платять податки в такий спосіб: на фонд заробітної плати нараховується 22% ЄСВ, із зарплати віднімаються  ПДФО 18%, військовий збір 1,5%, ще може бути профспілковий збір. Тобто із суми, яка формується за виконання роботи буде відраховано не менше 34% (а в договорі ще є витрати на комунальні послуги, обладнання, непрямі витрати). Як наслідок, приватному бізнесу вигідніше прямо найняти співробітника, ніж звертатися з проєктом до університету, і, отже, університет не матиме інтелектуальної власності, можливості робити трансфер технологій, тощо», – вважають представники освітньої галузі.

Перешкода третя: регуляторна проблема – казначейські рахунки

«Всі гроші державних університетів – на казначейських рахунках, відповідно університет не вільний розпоряджатися такими грошима. Навіть коштами, що отримані не з бюджету, а від фізичних та юридичних осіб за надання освітніх послуг (оплата контрактного навчання). Як наслідок, університет не розвиває endowment-фонди для розвитку університету, проведення досліджень», – кажуть опитані фахівці.

Перешкода четверта: застаріле законодавство

«Є низка інших регуляторних проблем, що стримують розвиток та якість освіти. Університет має соціальні зобов'язання, а саме – навчання спеціальних категорій студентів, незалежно від того, чи вчаться вони взагалі. Відносини зі співробітниками регулюються застарілим трудовим законодавством, від якого технологічні компанії давно відійшли, а університет змушений працювати в таких умовах», – пояснюють представники вищих навчальних закладів.

Шляхи до подолання цих перешкод

Якою має бути IT-освіта майбутнього? На думку заступника міністра освіти і науки Артура Селецького, в освіті майбутнього мають широко застосовуватися цифрові технології. Як у самому навчальному процесі, так і в бюрократичних питаннях. «Вже сьогодні комп’ютерні системи здатні виконувати завдання, які раніше потребували втручання людей. Наприклад, розрахунок середньої оцінки, що значно спрощує роботу педагога. З’явилося безліч додаткових джерел інформації, зокрема – онлайн-курси, які здатні забезпечити частину необхідних базових професійних знань. А гейміфікація в навчальному процесі підвищує його ефективність», – розповідає Селецький.

Декан факультету інформатики Національного університету «Києво-Могилянська академія» Андрій Глибовець наголошує, що наш світ постає перед новими викликами та бурхливо змінюється: «Зважаючи на це й освіта має постійно трансформуватися та адаптуватися. Чи достатньо робить держава? Звичайно, ні».

За його словами, наразі складається враження, що освіта знаходиться на периферії уваги держави й до неї ніяк не доходить черга.

Засновник платформи відкритих інновацій Reactor Євген Саранцов доповнює: виші повинні бути здатними розвивати наукову інфраструктуру. «Відбулися б інноваційні прориви останніх десятиліть, якби не мільярдні інвестиції? Причому не у виробництво, а в розроблення, дослідження, тестування – тобто в науку? Саме на університетську науку ми повинні звернути особливу увагу. Дуже добре, що університети сьогодні мають можливість самі залучати фінансування на науку – через програму Horizon 2020, партнерські та грантові проєкти. Але це, очевидно, лише крапля в морі. Масову й повномасштабну фінансову підтримку можуть дати тільки колективні фінанси – державні кошти», – говорить Саранцов.

І наводить кілька прикладів. Розроблення пошукового алгоритму Google підтримав Національний науковий фонд США. Всі великі компанії Ілона Маска – Tesla, SolarCity і SpaceX – були учасниками держпрограм і отримали від США майже $4,9 млрд. Протокол HTTP був розроблений у Британії та застосовувався в комп'ютерах ЦЕРНу.

Не кажучи вже про те, скільки інноваційних розробок фінансувалися з коштів міністерств оборони – від інтернету, точніше його праотця Arpanet, до Siri, яка створена вченими зі Стенфордського дослідницького інституту як віртуальний помічник для військових. А сенсорний екран зробили вчені з Університету Делавера за фінансової підтримки Національного наукового фонду та ЦРУ. І це тільки найвідоміші рішення.

На думку Саранцова, формула успішних інновацій – це союз трьох елементів:

  • університетів, які розвивають науку;
  • обов'язкового навчання майбутніх підприємців гуманітарних дисциплін;
  • фінансової підтримки з боку держави.

«Поки ми впевнені, що достатньо лише морально підтримати талант, щоб з'явилася інновація, – ми ніколи не станемо суб'єктом цього ринку. А це означає, що наші таланти в пошуках фінансування обов'язково виїдуть в інші країни. Розроблення, які могли б прославити Україну, комерціалізуватимуться в Європі, США та Китаї. Якщо інвестувати в інновації, як у дороги, є ймовірність, що дороги нам взагалі не знадобляться. Оскільки ми, найімовірніше, будемо використовувати зовсім інші способи транспортування і пересування в просторі», – вважає засновник платформи Reactor.

Чи планується реформа освіти? «Звісно! – говорить заступник міністра освіти і науки. – Зараз в ІТ-освіті гостро постало питання невідповідності класифікатора професій вимогам сучасності. Наразі за підтримки представників індустрії вже підготовлено перелік професій в ІТ та діджитал-маркетингу, який відповідає вимогам європейського класифікатора  ESCO, але з урахуванням української специфіки. Однак пріоритетним завданням є вдосконалення системи підготовки сучасних висококваліфікованих фахівців у закладах освіти й забезпечення успішної адаптації студентів-випускників до професійної діяльності».

Яких змін потребує держсектор для підвищення якості освіти? «Зменшення державного регулювання та спрощення процедурних моментів. Більша увага на якості освіти, ніж на процесі її отримання. Максимальне надання автономії, зокрема й фінансової. Чітке розуміння цілей середньої та вищої освіти. Збільшення фінансування та оптимізація витрат», – перераховує Глибовець.

На думку декана Києво-Могилянської Бізнес Школи (kmbs) Олександра Саврука, Міністерство освіти має бути не керівником щоденних процесів, а архітектором екосистеми освіти, тобто значно змінити свою роль.

«Лідерство має проявитися на рівні системоутворюючих суб’єктів в університетах – ректорів (або керівників ВНЗ), наглядових рад університетів і обов’язково на рівні суспільства. На сьогодні спроби просто вдосконалити систему означають підтримку системи, архітектором якої були ще радянські, сталінські чиновники», – наголошує Саврук.

Що першочергово треба «підлатати» у ВНЗ? За словами Артура Селецького, справжнім випробуванням минулого року стала дистанційна освіта – вона викрила багато проблем: недостатність комп'ютерного забезпечення та інтернету в закладах освіти, відсутність електронного документообігу, а також слабка цифрова компетентність учасників освітнього процесу. 

«Перш за все університети потребують фінансової автономії. Університет сам має вирішувати такі питання як штатний розпис та рівень оплати праці. Наступне питання – матеріально-технічна база та доступ до сучасних технологій. Рівень оплати праці викладачів та співробітників. Якщо доцент університету отримує меншу зарплату, ніж касир супермаркету, – то чего ми від нього очікуємо? Якісних лекцій та практичних, нових та актуальних навчальних матеріалів, розвитка науки, публікації наукових праць, виступів на конференціях?» – ставить риторичне запитання декан факультету інформатики «Києво-Могилянської академії».

Що стримує реформування системи? «Відсутність розуміння, що без підтримки школи і ВНЗ буде тільки гірше. На цей момент я вважаю, що ситуація неймовірно критична. Візьміть середній вік працівників освіти – і ви зрозумієте, що через декілька років просто не залишиться кому викладати. Особливо якщо ми говоримо про фундаментальні дисципліни. Не залишиться фахівців, що зможуть займатися наукою», – пояснює Глибовець.  

Декан Kmbs вважає, що доволі перспективним є інвестування в перепідготовку викладачів та покращення інфраструктури для нової моделі освіти. Тож policymakers в освіті мають змінити роль «наглядача» на роль «підтримувача», допомогти освітнім інституціям стати більш самостійними гравцями на ринку освіти та підтримувати кращі моделі та підходи, яких в Україні вже маємо досить», – наголошує Саврук.

Як забезпечити ІТ-галузь необхідною кількістю спеціалістів? «Я вірю в об’єднану, спільну підприємницьку ініціативу ІТ-кластерів та освітніх інституцій різного рівня, бо державних зусиль ні за швидкістю, ні за точністю дій з розумінням потреб компаній-клієнтів не буде достатньо. І такі приклади вже теж існують, тому далеко за досвідом в інші країни бігати, слава Богу, не треба», – зазначає Саврук.

Глибовець пропонує запускати спільні навчальні програми, де структура курсу, навчальні матеріали розробляються спільно вишем та ІТ-партнером, а потім поширюються в інші виші.

Як бізнес допомагає вирішувати проблеми з освітою? «Вже більше 10 років IT-компанії вкладають у розвиток ІТ-екосистеми в університетському середовищі багато матеріальних, людських та експертних ресурсів. А останні кілька років почалася робота і в контексті розвитку шкільної ІТ-освіти. На мою думку, обсяги інвестицій бізнесу в IT-освіту можна порівняти із великим ІТ-університетом країни», – розповідає віцепрезидент з освітніх питань Асоціації IT Ukraine та директор освітніх програм в EPAM Ukraine Максим Почебут.

Та уточнює, як саме бізнес допомагає розвивати IT-освіту: 

  • Забезпечує та оновлює матеріальну базу університетів. Йдеться про технічну допомогу, створення та оснащення вузькоспеціалізованих лабораторій з прикладними можливостями застосування. Тож потроху з'являються технічні лабораторії, розвиваються невеликі R&D центри, які підтримуються компаніями.
  • Деякі продуктові та сервісні компанії діляться експертизою: проводять курси, воркшопи, практичні заняття в студентських аудиторіях.
  • Компанії інвестують в розробку та оновлення навчальних програм, планів, створення нових курсів, надають менторську підтримку в рамках окремих проєктів.
  • Індустрія також відіграє важливу роль у популяризації STEM-напрямів навчання. Тобто, наук, пов’язаних з математикою, інженерією тощо.

«Найважливішим методом є інвестиції у людський капітал: у талановитих студентів та ініціативних викладачів. За цим напрямом ми, у рамках GlobalLogic Education, оновлюємо наявні або створюємо нові навчальні курси в університетах-партнерах, впроваджуємо проектне навчання, запускаємо освітні програми для викладачів за різними напрямами», – розповідає керівник університетської програми GlobalLogic Ukraine Євген Сакало.

За словами Head of Sigma Software University Анни Арутюнян, компанія понад 18 років інвестує як у створення комфортних умов для навчання, відкриваючи технологічні лабораторії, так і бере участь у формуванні освітніх програм, підвищенні кваліфікації викладачів тощо.

«Фахівці Sigma Software проводять майстер-класи, семінари та інші заходи за затребуваними для IT-бізнесу компетенціями. З вишами Sigma University створює спільні програми у форматі дуальної освіти, проводить літні школи та стажування для студентів за трендовими напрямами», – уточнює Анна Арутюнян.

Що очікує галузь від ІТ-освіти в найближчі пару років? На думку гравців ІТ-галузі, розрив потреб індустрії з можливостями університетів наростатиме. Щоб цього уникнути, державі треба негайно реагувати за декількома напрямами:

  • провести масштабну реформу освіти;
  • надати вищим навчальним закладам фінансову автономію;
  • відстоювати фінансування галузі освіті і викладачів;
  • інвестувати в університетську навчальну інфраструктуру.

Жодні ініціативи не принесуть галузі такого масштабного поштовху, як реформування системи освіти. Системна й консолідована співпраця усіх сторін IT-освіти – бізнесу, викладачів та чиновників – сприятиме подальшому зростанню технологічної індустрії, резюмують спікери.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті