Захворіло у світі
176,747,563
Померло у світі
3,820,197
Вилікувалось у світі
160,801,403
Захворіло в Україні
2,223,978
Померло в Україні
51,692
Вилікувалось в Україні
2,130,665
Що відбувається за лаштунками санкцій проти Ігоря Коломойського

Що відбувається за лаштунками санкцій проти Ігоря Коломойського

Анонімний свідок становлення дніпропетровської «банківської імперії» – про витоки претензій США

Этот материал также доступен на русском
Що відбувається за лаштунками санкцій проти Ігоря Коломойського
Ігор Коломойський
Фото: УНІАН

Після введення американських санкцій проти Ігоря Коломойського Mind вдалося поспілкуватися з одним із колишніх дніпропетровських банкірів, який побажав залишитися неназваним. Українець, який очолював банк у Дніпропетровській області в 90х роках, а нині мешкає в США, згадав події минулого, що дозволяють зрозуміти причини зльоту й падіння олігарха, який, як здавалося рік тому, отримав у безроздільне користування вплив на українського президента.

«...У своїй офіційній якості губернатора Дніпропетровської області України з 2014 по 2015 рік [Ігор] Коломойський, використовуючи свій політичний вплив та офіційну владу для своєї особистої вигоди, був причетний до корупційних дій, які підірвали верховенство закону й віру української громадськості в демократичні інститути свого уряду та суспільні процеси...». Так звучить офіційне звинувачення в корупції одного з найвпливовіших українських олігархів Ігоря Коломойського з боку Державного департаменту США від 5 березня 2021 року. Навряд чи можна сказати, що санкції проти Коломойського США оголосили раптово.

Першим пострілом стали обшуки Податкової служби США (Internal Revenue Service, IRS) і Федерального бюро розслідувань (Federal Bureau of Investigation, ФБР) у компаніях групи Optima в Клівленді й Маямі, які відбулися 4 серпня 2020 року.

Наприкінці травня державний ПриватБанк подав позов проти Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова до Канцлерського суду штату Делавер (The Delaware Court of Chancery). Згідно з даними журналістів, у цій справі почало своє розслідування і ФБР. Підприємців підозрюють у привласненні майже $623 млн, які вони нібито вивели з рахунків ПриватБанку через шахрайську схему під назвою «Оптима».

І вже 6 серпня 2020 року пролунав «контрольний постріл»: Міністерство юстиції США звернулося до судів із позовами про конфіскацію двох об'єктів нерухомості вартістю близько $70 млн, які «були придбані з порушенням федерального законодавства про відмивання коштів».

Якщо врахувати, що всі обшуки проходили в межах судового розгляду в Канцлерському суді штату Делавер, ініційованого в травні 2018 року ПриватБанком щодо ексвласників Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова та інших осіб, можна припустити, що торік влітку хтось із фігурантів пішов на угоду зі слідством. Тому IRS і ФБР точно знали, де й що шукати. І знайшли достатньо доказів, щоб заявити: ексспіввласники Приватбанку Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов та інші «створили мережу організацій для відмивання незаконно привласнених [грошових] коштів».

Публікуємо практично без купюр нашу розмову з колишнім дніпропетровським банкіром, який емігрував до США. Незважаючи на анонімність, він був досить стриманий як у спогадах, так і в оцінці останніх подій. Не були названі прізвища, які не звучали в пресі раніше, хоча, схоже, наш співрозмовник якщо й не знає їх, то здогадується. Підтверджуючи припущення, що Ігор Коломойський – це лише гучний початок великого шляху американських спецслужб по «адміністрування» українських капіталів.

«Забавні російськомовні хлопці з Брукліна»

– З самого початку 90х дніпропетровці не пов'язували ПриватБанк з Ігорем Коломойським. Коли і як він став належати олігарху?

– Формально «ПриватБанк» 1992 року заснував Союз підприємців, підприємств і організацій Дніпропетровської області, який очолював тоді Юрій Бургутін, відомий фахівець з експлуатації АСУ ТП у чорній металургії. Але це була тільки вивіска для залучення клієнтів із числа «червоних директорів». Інтереси ж головних інвесторів банку представляли Леонід Гадяцький, водій Павла Лазаренка (тоді Лазаренко був представником президента України в Дніпропетровській області. – Mind) і Леонід Милославський, син Аркадія Милославського, відомого в Дніпропетровську ще з радянських часів «авторитетного» підприємця.

Основний капітал «ПриватБанку» становили кошти ТОВ «Солм» (код ЄДРПОУ 13419574, сума внеску в статутний фонд – 2,9 млрд крб. – Mind), ТОВ «Сентоза» (код ЄДРПОУ 13421602, сума внеску в статутний фонд – 3,5 млрд крб. – Mind) і ТОВ «Віст» (код ЄДРПОУ 20299113, сума внеску в статутний фонд – 3,5 млрд крб. – Mind). 9–10 млрд карбованців у березні 1992 року коштували близько $28–30 млн (за курсом крб/$ на 12.11.1992 це приблизно $25 млн. – Mind). Для Милославського-старшого, який контролював так звану «Моркву» – нелегальний ринок плодоовочевої продукції мало не всього СРСР, і для Лазаренка, який керував тоді Радою агропромислового комплексу Дніпропетровської області, це, звичайно, були значні, але не дуже великі гроші.

– І який статус був тоді в Коломойського?

– Коломойському в лютому 1992 року тільки-но виповнилося 29 років... Ніхто б не довірив цьому пацану серйозні кошти. Ігорем Валерійовичем він став тільки наприкінці 90-х, після смерті Милославського-молодшого й вимушеної еміграції Лазаренко (заарештований у США 1999 року. – Mind).

– Інакше кажучи, повноправними розпорядниками та основними бенефіціарами «Приватбанку» Коломойський і Боголюбов стали лише наприкінці 90-х?

– Саме так. Але «інвестувати» в активи за кордоном, тобто виводити кошти з України, вони почали раніше. Схема була проста: банк кредитує компанію-«прокладку», та платить гроші нерезиденту нібито за постачання  товару, нерезидент «проганяє» долари через рахунки двох-трьох-чотирьох офшорних компаній, потім кошти акумулюють, наприклад, на Кіпрі або в США, де інвестують у легальний бізнес. Або «заводять» назад в Україну для спекуляцій на курсі долара...

– А коли термін кредиту закінчується?...

– Тоді кредитують наступну «прокладку», яка погашає борги попередниці... І так до нескінченності.

– Звідки стільки коштів?

– Депозити населення, процентний і комісійний доходи, видача завідомо неповоротних кредитів і списання їх на збитки, спотворення звітності в зарубіжних філіях і дочірніх банках – там, де Нацбанк України нічого перевірити не зможе...

– Але ані Коломойський, ані Тігіпко, ані Боголюбов банкірами не були, звідки вони могли володіти цими технологіями?

– Вони й не володіли. У них були консультанти, чия лояльність була гарантована круговою порукою або, якщо так можна сказати, національно-релігійними зв'язками...

– Ви маєте на увазі Мордехая Корфа і Уріеля Лейбера, які згадуються в позовах Мінюсту США?

– Не тільки їх. Але раз у позовах фігурують саме вони, варто згадати цих співвласників латвійського «ПриватБанку» і членів Опікунської ради дніпропетровської синагоги. Ці забавні російськомовні хлопці чи то з Чикаго, чи то з Брукліну з'явилися в Дніпропетровську напередодні заснування «Приватбанку» або відразу після – 1992 року. З їхньою появою була пов'язана смішна історія.

Відомий спортсмен, тренер, будівельник і таке інше Юрій Кіперман якось (1990 року – Mind) «пересиджував» в Ізраїлі свої неприємності з українськими правоохоронними органами і витрачав багато грошей на дзвінки додому: «Як справи? Як погода? Гроза минула?» Часто телефонував. Багато грошей витрачав. І ще більше заздрив: «Який же мільярдер займається таким [прибутковим] бізнесом?» І навіть записочку одного разу встромив у Стіну Плачу: «Хочу займатися телефонією».

І Бог таки почув Кіпермана: 1992 року в Дніпропетровськ приїхав посланець Любавічеського ребе Мотті Корф та Уріель Цві Лейбер! Дніпропетровський ребе Шмуель Камінецький відрекомендував їх Кіперману. Так 1994 року буквально «з нічого» вони всі разом і при посильній співучасті Валерія Пустовойтенка створили компанію цифрової телефонії «Оптима Телеком», видавивши із спільного американо-українського проєкту корпорацію AT&T.

Наступні 15 років Корф і Лейбер, а також залучені ними фахівці з банків, фінансів і міжнародних розрахунків разом із Коломойським, Боголюбовим, Кіперманом та іншими робили бізнес в Україні.

А 2007 року Мотті Корф повернувся до США, де став представляти інтереси Коломойського.

Ігор Коломойський: «Все інвестиції в США були зроблені [мною] з власних коштів, отриманих у 2007–2008 роках за договором із компанією« Євраз» ($1 млрд, угода з продажу українських металургійних заводів 2007 року. – Mind) і з доходів інших бізнесів...

– Успішно?

– Судите самі. Візьмемо, наприклад, групу Optima Acquisitions. 2009 року Коломойський інвестував у неї $98 млн. У 2010-му компанія стала збитковою. А 2015 року мала заборгованість у $175 млн і впевнено рухалася до банкрутства. Офіційно про неспроможність Optima Acquisitions було оголошено в грудні 2016- го. Але кинути все та вийти з бізнесу Коломойський і його компанія не мали можливості: федеральна влада США могла почати розслідування про навмисне банкрутство. Тому адвокати Optima наполягли на підписанні угоди про реструктуризацію боргів (заява була подана до суду 01.06.2017. – Mind).

Довідка Mind: Група компаній Optima Acquisitions – це сім заводів у п'яти штатах, які виробляли майже 1 млн тонн труб, металопрокату й металоконструкцій на рік.

– І де ці $175 млн планував знайти 2017 року Ігор Коломойський, якщо «ПриватБанк» був націоналізований наприкінці грудня 2016- го?

– Неправильне запитання. Коломойський знайшов ці $175 млн ще 2014–2015 року, коли був губернатором Дніпропетровської області. Питання в тому, як і звідки ці кошти могли легально «зайти» в США. Якщо коротко, то джерело коштів настільки зацікавило не лише Федеральний комітет США з іноземних інвестицій (CFIUS. – Mind), а й IRS (Службу внутрішніх доходів США. – Mind), а потім і ФБР. Optima Specialty Steel збанкрутувала. Націоналізований «Приватбанк» подав позов (у травні 2018 року. – Mind) в Канцлерський суд штату Делавер. Суд залучив до процесу Корфа та Лейбера й почав розглядати справу за правилами закону RICO (The Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act), тобто фактично звинуватив Коломойського, Корфа, Лейбера та інших у скоєнні кримінальних злочинів... Як там було написано? У «створенні мережі організацій для відмивання незаконно привласнених [грошових] коштів».

«Держдеп США уповноважений заявити»

– Але до чого тут Корф і Лейбер?

– Мотти Корф був генеральним директором та акціонером Optima Specialty Steel і Georgian American Alloys, а Уріель Лейбер – членом правління і акціонером.

– І хтось з них пішов на угоду зі слідством?

– Так, Мордехай Корф пішов на угоду зі слідством і «обміняв» імовірне багаторічне тюремне ув'язнення на інформацію про те, які й де зберігаються докази... Нічого дивного: «Це Америка, крихітко!» Наскільки мені відомо, співпрацювати з правосуддям Мотти умовили родичі – він, виявляється, залучив до управління бізнесом Коломойського в США свого шурина, Хаїма Шохета (Chaim Schochet. – Mind). Тому нам залишається тільки гадати, що, скільки та про кого Хаїм, Мотти та Цві розповіли слідчим IRS і ФБР...

Санкції Держдепартаменту проти Коломойського засновані на матеріалах розслідувань Податкової служби США, ФБР, Федерального комітету з іноземних інвестицій та Управління з контролю за іноземними активами. Це вам не якісь там НАБУ, СБУ або ДБР.

– Чому ви так зневажливо про українські служби?

– А результати роботи українських правоохоронців де? У сейфі генпрокурора Венедиктової? Немає їх там! Читайте позовну заяву (про порушення з боку США договору з Україною про взаємний захист інвестицій. – Mind), яку юристи Коломойського подали до міжнародного арбітражу (International Centre for Settlement of Investment Disputes, ICSID. – Mind): «На сьогодні прокуратура України не пред'явила ані Коломойському, ані Боголюбову ніяких звинувачень у злочинах <...> в Україні не порушені кримінальні справи проти Коломойського та Боголюбова <...> Не пред'явлені звинувачення в злочинах, які ставлять їм у вину Сполучені Штати, і жоден український суд не визначив, що ці злочини взагалі мали місце». (!)

– І що випливає з цієї заяви?

– Тільки те, що Коломойський і його юристи, напевно, не знають: факти, встановлені судом США, в Україні вважатмутьися доведеними! А про те, що вже встановлено, можна судити за заявою Держдепартаменту від 5 березня. Стаття 7031 (c) Закону про асигнування на державні, іноземні операції та суміжні програми говорить про позбавлення права на в'їзд до Сполучених Штатів «нинішніх і колишніх посадових осіб іноземних урядів і їхніх найближчих родичів, про яких державний секретар має достовірну інформацію про те, що вони були прямо або побічно причетні до суттєвої корупції». Далі розшифровувати?

– Так, будь ласка...

– Читаємо розділ №212 Закону США «Про імміграцію та громадянство» і указ президента США від 12.01.2004. У цих актах – не чіпляйтеся до мого перекладу – зазначено: «Забороняється / тимчасово зупиняється в'їзд до США іноземних державних посадових осіб, які займаються хабарництвом, корупцією, привласненням публічних коштів, втручанням у судові, виборчі або інші суспільні процеси, що призвело до серйозних негативних наслідків для національних інтересів США». Те саме стосується їхніх чоловіка/дружини й дітей.

Також там зазначено, що держсекретар зобов'язаний кожні 90 днів звітувати перед комітетом Конгресу з асигнувань, міжнародних відносин і судових органів про те, кого та на яких підставах було внесено до згаданого переліку. Цей звіт ділиться на дві частини – загальнодоступну, яка публікується на вебсайті Держдепартаменту, і секретну, яка доступна лише сенаторам, конгресменам та іншим чиновникам.

Скажу так, щоб нікого не підставляти... Я можу лише припустити, що в секретній частині доповіді можна побачити ще кілька українських прізвищ. Держсекретар не зобов'язаний публічно називати всіх, кому забороняється в'їзд до США. Тому дехто дізнається про заборону безпосередньо в момент звернення за візою.

– Буде неприємно...

– Є і приємні винятки. Коли якась особа, що раніше потрапила в заборонений перелік, «сприятиме досягненню важливої мети правоохоронних органів США», то візу дадуть.

– А якщо не сприятиме? І візу не проситиме?

– Тоді читайте ст. 1 Договору між Україною та США про взаємну допомогу в кримінальних справах, де, зокрема, йдеться про «передачу осіб, які перебувають під вартою, для дачі показань або з іншою метою». Наприклад, для допиту, впізнання, видачі документів тощо.

Ця стаття, звісно, при наявності політичної волі президента України та відповідних рішень Генпрокуратури, може стати підставою для передачі Коломойського і/або його ділових партнерів, зокрема й по телеканалу «1+1», у розпорядження IRS, ФБР та інших.

– Для такого припущення є підстави?

– Бачите, у правоохоронних органах США, співробітники яких хотіли б допитати Коломойського, є ще Департамент боротьби з відмиванням коштів Міністерства фінансів (Financial Crimes Enforcement Network, FinCEN). Я знову ж таки обмовлюся, що це лише мої припущення, але FinCEN має у своєму розпорядженні достатньо повний набір документів про трансакції на $240 млн, які пройшли через Deutsche Bank наприкінці 2014 – на початку 2015 років. Майже всі ці кошти були переказані на рахунок офшорної компанії Claresholm Marketing (BVI).

А що ми почули в заяві Держдепартаменту? «У своїй офіційній якості губернатора Дніпропетровської області України з 2014 до 2015 року [Ігор] Коломойський, використовуючи свій політичний вплив і офіційну владу для своєї особистої вигоди був причетний до корупційних дій, які підірвали верховенство закону та віру української громадськості в демократичні інститути свого уряду й суспільні процеси...».

Замість післямови

Це інтерв'ю не мало за мету проаналізувати події як зовсім далеких днів, так і минулого десятиліття, що передували санкціям. Воно може послужити хіба що одним із пазлів в образ олігарха, що сформувався, і провокує не втрачати інтересу до справи: адже ті, хто ще підуть на угоду зі слідством, зможуть розповісти й про інші цікаві схеми виведення коштів з України або їхнього відмивання.

Дуже схоже, що першим на угоду з американською стороною вже пішов президент України, внісши пакет законів про «податкову амністію», під яку не підпадає ні один із великих бізнесменів, що обіймали посади, які вимагають обов'язкового декларування.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті