Акценти тижня: Іран знову «показав зуби», Apple підглядатиме за користувачами, а деякі країни вже маніпулюють кліматом
Огляд основних подій минулих семи днів і реакція на них зарубіжної преси
Mind продовжує цикл публікацій під загальною назвою «Акценти тижня». У ньому ми висвітлюємо головні події, що напередодні сколихнули світове співтовариство та мають відчутний вплив на економіку не лише окремих держав, а й цілих регіонів. Цього разу випуск нашої інформаційної добірки присвячено черговому звиву «транзитного» протистояння між Іраном та Заходом, новим ініціативам технологічних гігантів, що ризикують перетворитися на інструмент тотального шпигунства, а також політичним «хитрощам», які ставлять під загрозу втілення кліматичних ініціатив Джо Байдена.
Танкерний рекет: випадковість чи веління Тегерана?
3 серпня Відділ військово-морського флоту Великобританії з питань морської торгівлі (UKMTO) заявив про «імовірне захоплення» іранськими терористами бітумного танкера Asphalt Princess. Про це пише Reuters. Інцидент стався в Оманській затоці, коли танкер, що належав компанії в ОАЕ, прямував до одного з оманських портів.
Як зазначає британська газета The Times, викраденню корабля вдалося зашкодити завдяки рішучим діям персоналу на борту Asphalt Princess, що навмисно підірвав роботу головного двигуна і тим самим зупинив хід танкера, щоб нападники не змогли направити його до берегів Ірану. І хоча вже вранці наступного дня, після прибуття на місце події військових кораблів Оману та США, безпеку Asphalt Princess та його екіпажу було відновлено, інцидент все ж залишив по собі доволі неприємний післясмак. І особливо неприємний він для західних держав та їх близькосхідного союзника Ізраїлю, які не встигли ще як слід отямитися від попереднього прояву іранської агресії в Аравійському морі, що відбувся 29 липня та призвів до загибелі двох громадян – 1 британського та 1 румунського .
Офіційний Іран заперечує причетність до обох випадків, проте непрямі докази вказують на протилежне – принаймні в тому, що стосується нападу на ізраїльський корабель 29 липня. Однак неважко провести паралелі від нападу на Mercer Street 29 липня до того, що сталося з Asphalt Princess у вівторок.
Поки що США вагаються щодо прямого засудження іранського уряду, хоча й підозрюють Тегеран у невдалій спробі викрадення. І, попри всі заперечення іранської сторони, свідчення членів екіпажу Asphalt Princess, зокрема запис радіодіалогу між ними та оманською береговою охороною в момент нападу на судно, лишають мало сумнівів стосовно того, хто відповідальний. Показовим є й те, що арабська компанія – власник Asphalt Princess два роки тому вже ставала свідком викрадення – того разу вдалого – іншого її судна однією з іранських терористичних груп.
Як зазначає Politico, серія нападів на кораблі в разі її продовження може перерости з локальної посередницької війни між Ізраїлем та Іраном у серйозну перешкоду для міжнародного бізнесу.
Ормузька протока та Аравійське море, де відбулися останні напади, є маршрутом транспортування нафти та інших важливих товарів. І, якщо вони виявляться заблокованими внаслідок ескалації іранської агресії, світова економіка може втратити мільярди доларів.
Проте міжнародний бізнес – це лише одна з постраждалих сторін у цій «тіньовій війні», що точиться між Іраном та Заходом. Як вважає The Economist, не менш серйозними можуть бути наслідки і для глобальної політики. Особливо для американо-іранських відносин, що з 2018 року переживають не найкращі свої часи.
Надія на взаємну відлигу в відносинах між двома державами виникла навесні цього року, коли делегати Ірану та США розпочали непрямі перемовини в Австрії щодо відновлення дії ядерної угоди JCPOA. Документ передбачав відмову Ірану від розробки ядерних запасів, але три роки тому колишній президент США Дональд Трамп вивів свою країну з-під дії цієї угоди.
Останній раунд перемовин між Іраном та США завершився в червні без подальшого плану їхнього поновлення, коли в «країні аріїв» саме відбулися президентські вибори, під час яких реформіста Хассана Рухані змінив ультраконсервативний Ібрагім Раїсі. І хоча новообраний президент і заявляє про бажання повернутися до діалогу із США з метою зняття з країни санкцій, проте нещодавні події в Аравійському морі дещо суперечать таким заявам. Упевненості західним політикам не додає й репутація самого Раїсі, якого звинувачують у страченні сотень іранських політв’язнів наприкінці минулого століття.
Тим часом протистояння між Іраном та Ізраїлем триває, і кожна сторона намагається «перевершити» іншу в масштабах шкоди, завданої супернику. І не слід дивуватись, якщо в цих намаганнях Іран зайде надто далеко, а гібридна війна між ним та Ізраїлем вийде далеко за межі близькосхідного регіону.
На крок ближче до «1984»: тривожне нововведення від Apple
Шпигунські трюки та розвідувальні стратегії провідних держав світу, описані в антиутопічному романі Джорджа Орвелла «1984» вражають, але є далекими від можливостей, які відкрилися перед збирачами персональної інформації з появою інтернету та поширенням смартфонів. Сьогодні найбільші монополісти на глобальному віртуальному ринку, як-от Google чи Facebook, мають доступ до особистих даних сотень мільйонів користувачів.
Лише факт самого існування такої кількості інформації робить інтернет-світ надзвичайно вразливим для пересічних користувачів і водночас украй привабливим для агентів, що на таку інформацію полюють – від незалежних хакерів до офіційних державних агентств. У минулому це вже призводило до великих скандалів – так, Facebook і залежні від нього програми 2018 року «попалися» на нелегальному зборі та обробці персональних даних, зокрема текстових повідомлень та фото своїх користувачів. Компанія Google три роки тому зізналася в існуванні прогалин у коді її соцмережі Google+, які могли бути використані хакерами для викриття подробиць особистого життя тисяч її клієнтів. Американський гігант Amazon позаминулого тижня був оштрафований люксембурзькою комісією на рекордну суму за порушення європейського законодавства у сфері захисту особистої інформації в інтернет-просторі.
І якщо саме існування на серверах міжнародних корпорацій величезної бази даних, яка містить деталі особистих портретів мільйонів і мільярдів користувачів, видається достатньо тривожною перспективою, то бажання цих компаній використати таку інформацію проти власних клієнтів може обернутися для людства небаченою катастрофою, яка приблизно нагадуватиме зміст орвеллівського роману.
І першим кроком до неї може стати новий хід корпорації Apple. Як повідомляє видання Financial Times, компанія невдовзі планує встановити на мобільних пристроях iPhone алгоритм neuralMatch, що скануватиме всі фото користувачів до їх завантаження в систему iCloud. Офіційною метою neuralMatch оголошується боротьба із сексуальною експлуатацією неповнолітніх осіб та поширенням дитячої порнографії. Якщо риси осіб на фото збігатимуться з рисами дітей та підлітків, що перебувають у розшуку, neuralMatch автоматично повідомлятиме про це персоналу Apple, а той у свою чергу – національним органам безпеки.
Згідно з даними Financial Times, таку ініціативу компанії вже схвалено впливовими державними чиновниками в США та деяких інших країнах, хоча на першому етапі Apple планує застосувати neuralMatch тільки в США. Проте, на думку багатьох фахівців, нова програма, потреба в якій диктується начебто благими намірами, у майбутньому може легко стати зброєю в руках національних урядів, якщо Apple піде далі у своїх поступках державним органам.
Однак річ не лише в Apple, а й у конфлікті між державною владою та технічними корпораціями взагалі. І китайський приклад тут не єдиний. Так, уряд Індії кілька місяців тому зажадав від месенджера WhatsApp відстежувати у своїх чатах «поширювачів дезінформації», що змусило б компанію фактично скасувати шифрування повідомлень – запоруку безпеки персональних даних її користувачів. А у вересні минулого року повноважні особи декількох держав звернулися до світової технічної індустрії з пропозицією залучити до комунікаційних систем, які підлягають шифруванню, «такі механізми, які дозволили б урядам отримати доступ до даних у читабельному та зручному вигляді».
У світлі цих заяв крутий розворот Apple від доктрини абсолютного захисту споживацьких інтересів, апогеєм якої став конфлікт 2016 року між компанією та ФБР (коли представники останнього намагалися отримати від Apple доступ до мобільного пристрою загиблого терориста і отримали рішучу відмову) вже не здається таким несподіваним. На щастя, розчарованими новою програмою Apple виявилися не лише активісти та неурядові організації із захисту прав користувачів, а й багато конкурентів корпорації в Кремнієвій долині, як-от згаданий раніше WhatsApp.
Однак таке невдоволення може поступово змінитися на потурання, а боротьба з дитячою порнографією, задекларована Apple, – на кампанію проти, скажімо, антиурядових гасел чи прав нацменшин. Показово й те, що сам WhatsApp з 2014 року – власність компанії Facebook, чиї керівники аж ніяк не цураються шпигунства за власними користувачами. Впадати у відчай, певно, ще зарано. Та перший крок до описаних у романі Орвелла «поліції думки» та тоталітарного світу, попри праведну мету Apple та її нової системи neuralMatch, вже зроблено.
Поза контекстом: що приховують кліматичні амбіції держав – учасниць Паризької угоди
Ось уже декілька місяців у Конгресі США точиться активна дискусія навколо головної кліматичної програми президента Джо Байдена, представленої ним ще наприкінці березня. Процес нарешті дійшов до голосування в Сенаті, а на офіційному сайті Білого дому з’явилися деталі нової угоди, погодженої між членами Конгресу.
Попри амбітну мету, 550-мільйонна угода далека від тієї, яку пропонував президент США навесні. Бюджет початкового документа був скорочений учетверо, що позначилося на сумі фінансування багатьох інфраструктурних ініціатив плану. Крім того, з угоди були виключені деякі важливі законодавчі стандарти, зокрема Закон про чисту електроенергію (CES, Clean Electricity Standard), що зобов’язував би американські електростанції виробляти принаймні 80% енергії з «чистих» джерел до 2030 року.
Однак те, що лишилося за межами оновленої угоди – лише верхівка айсберга. Значній критиці підлягає і те, що туди ввійшло. Так, видання WSJ критикує мільярдні інвестиції уряду в потенційно неефективні державні проєкти, які нагадують радше схему з відмивання державних коштів, аніж реальний крок у напрямку боротьби зі зміною клімату. Значна частина грошей, за словами видання, піде в кишеню американським компаніям, які активно займаються «грінвошингом», – від Exxon Mobil до United Airlines.
«Секрет у тому, що новий план заточений під потреби багатих американських корпорацій», – пише WSJ. І серед таких корпорацій, як вважає Bloomberg, – головні нафтові магнати країни, чиї інтереси прямо суперечать байденівській кліматичній доктрині. Адже чергові $10 млрд призначені для розвитку технологій виловлювання та зберігання діоксиду вуглецю (англ. Carbon Capture and Storage), що сприймається кліматичними активістами як прикриття для нафтових гігантів, які можуть продовжувати роботу у звичному режимі ще багато років.
Річ у тім, що захоплений енергетичними компаніями СО2 зазвичай використовується у процесі підвищення нафтовіддачі (Enhanced Oil Recovery, EOR) для закачування парникових газів у свердловини для отримання з них додаткової нафти. Навіть цьому, спотвореному варіантові інфраструктурного плану, до його ухвалення доведеться пройти ще крізь нижчу палату парламенту, відомому в США як Палата представників.
А нові подробиці, згідно з якими бюджетний дефіцит США в разі реалізації плану виросте за 10 років до $256 млрд, навряд чи додасть йому популярності в Конгресі.
Та це тільки початок кліматичних проблем для людства. У минулих випусках «Акцентів» Mind писав про основні практичні перешкоди на шляху до повного звільнення глобальної економіки від вуглецевого сліду. Крім них, існують ще й юридичні, оскільки свої зобов’язання, згідно з Паризькою угодою, виконали менш ніж 60% підписаних під нею держав.
Йдеться про так званий національно визначений внесок – скорочення парникових емісій, межі та обсяги якого встановлюються кожною країною – учасницею угоди самостійно. Як пояснює The Economist, статистичні махінації та перекручування часто дозволяють країнам, що розвиваються, і які значно відстають від Заходу в тому, що стосується кліматичної політики, роздувати свої національні внески.
Так, Китай, що наразі є найбільшим забруднювачем повітря у світі та найненаситнішим споживачем шкідливого для атмосфери вугілля, апелює не до загальних обсягів, а до інтенсивності (= на душу населення) парникових викидів, обіцяючи її зниження на 65% до 2030 року. За свідченням авторів статті, скорочення емісій на душу населення є природним для будь-якої країни в процесі її економічного зростання, а виробництво енергії автоматично стає ефективнішим. Якщо ж перекласти амбітну обіцянку китайського уряду «простою мовою», то від колишніх амбіцій не лишається й сліду: озвучена КПК мета насправді дозволяє їй збільшити сукупне число емісій порівняно із сьогоднішнім рівнем до початку наступного десятиріччя.
Іншим прикладом подібних махінацій є Пакистан, який зобов’язується знизити викиди на 20% порівняно з тим, якби країна не робила жодних кроків для боротьби зі зміною клімату взагалі, а не порівняно з її попереднім рівнем. Така стратегія, за даними Economist, гарантуватиме щорічний приріст обсягів викидів країни в розмірі близько 16%. Недостатніми для втримання глобального потепління в межах 2°С за версією аналітичної групи Climate action tracker, є й українські амбіції, попри те, що новий пропонований внесок оновив заплановане скорочення рівня емісій з 40% порівняно з 1990 роком до 60%.
Водночас розвинутим країнам не слід винуватити решту світу. Згідно з прогнозом ОЕСD, опублікованим 2011 року, але актуальним і сьогодні, до середини ХХІ століття розвинуті країни лишатимуться головним джерелом емісій за часткою на душу населення, хоч основний приріст сукупних викидів світу забезпечуватимуть БРІКС та решта держав, що розвиваються. Тому зусиль у боротьбі зі зміною клімату бракує всім – як бідним, так і багатим країнам.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
