Перегони «темних конячок»: кому вигідний нинішній стрибок цін на газ

Перегони «темних конячок»: кому вигідний нинішній стрибок цін на газ

І чому аргументи Кремля про європейську змову розбиваються об інтриги всередині самої РФ

Этот материал также доступен на русском языке
Перегони «темних конячок»: кому вигідний нинішній стрибок цін на газ
Фото: depositphotos.com

Європейські ціни на природний газ цьогоріч злетіли майже на 600%. Напередодні ф'ючерси з постачанням у листопаді на хабі TTF у Нідерландах оновили рекорд – $1900 за 1000 кубів.

Ці цифри дуже далекі від реальної економіки газового ринку. І вже б'ють по репутації як постачальників, так і самого блакитного палива, якому пророкують центральну роль в енергетичному переході від викопних джерел енергії до відновлюваних задля скорочення викидів СО2. Аналітики прогнозують, що довго такі спекулятивні ціни не протримаються.

Джерело: The Wall Street Journal

Попри «альтернативні факти», які озвучують у «Газпромі», європейські політики вважають: в епіцентрі нинішньої кризи  газопровід «Північний потік – 2» і прагнення Росії зміцнити свої позиції на газовому ринку ЄС. Хоча реальна ситуація набагато складніша.

Можливо, світло на інші супутні обставини проллє розслідування, ініційоване п'ятьма країнами ЄС – Францією, Іспанією, Чехією, Румунією та Грецією. Але це буде непростим завданням. Адже газовий бізнес – це ще й основа сучасної зовнішньої політики багатьох країн і важливий товар на сировинному ринку, постачання якого визначають ситуацію у світовій економіці. Отже, угоди щодо газу – це не лише раціональні рішення, орієнтовані на фінансову вигоду, а й політичне партнерство, яке визначає стратегічні взаємозв'язки на міжнародній арені.

Mind узагальнив факти та коментарі, що характеризують розклади в торгівлі газом і дають уявлення про те, кому може грати на руку нинішній ціновий вихор.

«Це не ми»

Владімір Путін, виступаючи 6 жовтня на Петербурзькому міжнародному газовому форумі, звинуватив владу Євросоюзу в хибних рішеннях, пов'язаних із розвитком біржової торгівлі та націлених на «згортання довгострокових контрактів на постачання газу».

«Глобальний енергетичний ринок не терпить метушні та сахань, інвестиційні плани тут мають довгостроковий характер. Тому квапливі незважені дії можуть призвести – і, судячи із сьогоднішньої ситуації на ринку, вже призводять – до серйозних дисбалансів», – сказав Путін.

Тим самим він спробував відвести удар від «Газпрому», який забезпечує 35% постачань газу до ЄС, виконує свої зобов'язання за довгостроковими контрактами, але виявився нездатним надати додаткові обсяги енергоресурсу, необхідні для зниження ринкової напруженості.

Головна теза господаря Кремля: «Росія готова до роботи зі стабілізації світового енергетичного ринку, але ця діяльність має будуватися на комерційній основі з урахуванням інтересів усіх учасників». У цьому контексті він розглядає і перспективи транзиту російського газу через Україну: його обсяги можуть бути навіть збільшено, але послуги української ГТС «Газпрому» коштують дорожче, а тому менш вигідні, ніж транспортування обхідними маршрутами.

Погляд з іншого берега

Газовому ринку знадобилася доба, щоби відреагувати на слова Путіна, – і «шалене підвищення цін» почало спадати. «Російський лідер вирішив пограти своїми геополітичними м'язами, сигналізуючи світові про те, що він може допомогти пом'якшити кризу в Європі, спровоковану дефіцитом природного газу – ключової сировини для виробництва електроенергії та опалення будинків. Але аномально високі ціни на газ інтерпретуються в європейських столицях як спроба чинити тиск на чиновників і регулюючі органи для запуску «Північного потоку – 2"», – написала газета The Wall Street Journal.

Видання цитує трейдерів, які називають два чинники, здатні знизити ціни на газ у Європі: тривала відсутність морозів (це скоротить попит) або збільшення постачань газу з Росії.

Запуск «Північного потоку – 2» дозволить Москві експортувати газ безпосередньо до Німеччини в обхід України та Польщі, уряди яких критично ставляться до Кремля. Але для цього проєкт ще має пройти сертифікацію. Проблема в тому, що «Газпром» домагається ексклюзивних умов для ПП-2, які шкодитимуть інтересам інших постачальників, а отже – й конкуренції.

Учора, 6 жовтня, коли на європейському газовому ринку вкотре оновлювалися цінові рекорди, оператору спірного газопроводу вдалося домогтися проміжного успіху в конфлікті з Євросоюзом. Генеральний адвокат вищої судової інстанції ЄС ухвалив рішення повернути справу щодо ПП-2 на розгляд у нижчу інстанцію.

Це означає, що компанія Nord Stream 2 AG (структура «Газпрому», яка побудувала трубу) може продовжувати оскаржувати правила Третьої директиви ЄС, які забороняють виробникам газу контролювати газопроводи для його постачання.

Ігри на паперах

Окрім «Північного потоку – 2», європейська газова криза виявилася в центрі іншого напруженого змагання. Воно розпочалося на біржовому ринку Європи, а саме – на хабі TTF у Нідерландах. Цей хаб – основна платформа в регіоні для створення короткої позиції по ф'ючерсах (використовується, коли трейдер продає ф'ючерсний контракт на газ, маючи наміри викупити його пізніше – у сподіваннях, що ціна знижуватиметься).

Аномальна динаміка в котируваннях на газові ф'ючерси породила підозри, що на ринку триває навмисне, агресивне скуповування цих паперів для накручування цін, причому в чиїхось інтересах.

Джерела Reuters на ринку повідомили, що провідні сировинні трейдери – Vitol, Trafigura, Glencore, Gunvor разом з іншими великими гравцями накопичили коротких позицій на суму $30 млрд на TTF. Тоді як європейські комунальні підприємства займають протилежну – довгу – позицію.

Ця стратегія викликала дефіцит ліквідності у вересні, коли ціни на газ у Європі стрімко зросли через безліч чинників, зокрема низькі запаси в ПСГ, високий попит на СПГ в Азії, обмежені постачання російського трубопровідного газу та СПГ до Європи, а також перебої у видобутку на родовищах у Нідерландах і Норвегії.

Хто на новенького

Хоча в Кремлі наполегливо заперечують причетність РФ до зростання газових цін, ситуація на TTF знову кинула тінь на Москву. А саме – у бік голови компанії «Роснєфть» Ігоря Сєчіна. Він уже 10 років намагається домогтися від Путіна дозволу на трубопровідний експорт газу до Європи, щоби розбити монополію «Газпрому» й Олексія Міллера в цьому бізнесі, яка викликає напруженість у відносинах РФ із Брюсселем.

Такі підозри підсилює одна специфічна обставина: у грудні 2016 року стало відомо, що покупцями 19,5% акцій найбільшої російської нафтової компанії стали сировинний трейдер Glencore та його акціонер – суверенний фонд Катару (QIA).

Після закриття угоди в 2018-му під прямим контролем Glencore залишилося 0,57% акцій «Роснєфти», а QIA сконцентрував пакет у 18,93% і став третім за величиною акціонером російської нафтокомпанії (після державного «Роснєфтєгаза» з пакетом понад 50% і британської корпорації ВР – 19,75%).

Glencore – найбільший у світі сировинний трейдер, який торгує всіма біржовими товарами, від нафти та металів до зерна, і одна з найзакритіших компаній. «Найбільша компанія, про яку ви ніколи не чули» – так називав Glencore кілька років тому Reuters.

Історію Glencore прийнято порівнювати зі шпигунськими романами: від моменту заснування в 1970-ті роки вона була тісно пов'язана з СРСР, а потім із Росією. Справжні надприбутки на всіх етапах існування компанії давала змогу заробляти торгівля з «поганими хлопцями», серійне порушення санкцій і політичні угоди в інтересах одіозних диктаторів.

«Шукай, кому вигідно»

Версія про ймовірну причетність до сплеску газових котирувань авантюристів із Glencore, а також Ігоря Сечіна, відомого своїм крутим норовом, стала циркулювати в російських телеграм-каналах відучора, 6 жовтня. Конкретних доказів поки ніхто не надав. Але й виключити такий поворот із загальної ринкової картини повністю не можна, враховуючи заплутані зв'язки у світі великого бізнесу та політики.

У «Газпромі» нинішні ціни на газ назвали неадекватними. «Ми стикаємося з нездатністю ринку генерувати адекватну ціну на газ. Вона не відображає ні рівня угод, ні стану ринку в Європі», – заявив Сергій Комлєв, начальник управління структурування контрактів та ціноутворення російської корпорації.

«У всякій заплутаній справі шукай, кому вигідно», – одне з повчань, яке прийшло до нас від часів Стародавнього Риму.

А високі ціни на газ та дестабілізація вигідні насамперед двом ринковим учасникам – виробникам газу (добувним компаніям) і трейдерам. Нинішня нестабільність здатна якщо не розширити практику довгострокових контрактів на ринку, на підтримку якої висловився Владімір Путін, то забезпечити гарантовані закупівлі газу та підвищення попиту на потужності підземних сховищ на території ЄС.

Це вигідний сценарій для Москви. Російський газ домінує на європейському ринку, а «Газпром» через компанію Gazprom Germania бере участь у проєктах будівництва й експлуатації 10 ПСГ в Німеччині, Австрії, Нідерландах, Чехії та Сербії.

Єврокомісар з енергетики Кадрі Сімсон 6 жовтня пообіцяла до кінця року запропонувати реформу газового ринку, яка враховуватиме ідею спільних закупівель палива країнами ЄС задля створення стратегічних запасів цього настільки значного нині енергоносія. Окрім Росії, великі постачання газу до Європи надходять із Норвегії, Катару й Алжиру.

Більше корисної інформації, новин та аналітики про світовий енергетичний ринок – на каналі Світлани Долінчук. Читайте тут про головні тренди в енергетиці та торгівлі енергоресурсами, нові технології в нафтогазовій галузі, енергопереході та декарбонізації.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті