7 запитань про «вагнергейт», на які (не) відповіла Тимчасова слідча комісія

7 запитань про «вагнергейт», на які (не) відповіла Тимчасова слідча комісія

І чому деякі обставини тих подій досі «затемнені»

Этот материал также доступен на русском языке
7 запитань про «вагнергейт», на які (не) відповіла Тимчасова слідча комісія
Затримання найманців ПВК "Вагнер" у Білорусі
Фото: РБК

15 листопада 2021 року, після шести місяців роботи, Тимчасова слідча комісія (ТСК) Верховної Ради  оприлюднила проміжний звіт стосовно розслідування можливого умисного зриву «вагнерівської спецоперації» влітку 2020 року. Нагадаємо: ТСК з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету та територіальній цілісності складається з народних депутатів – представників трьох парламентських фракцій. Але восьмеро з 11 членів комісії входять до партії «Слуга народу». Очолює комісію нардепка від СН Мар'яна Безугла.

Головною метою тривалого розслідування було з’ясувати, чи дійсно державні топпосадовці чи інші особи сприяли Російській Федерації в її протиправній діяльності на шкоду Україні.

Склад Тимчасової слідчої комісії

Фракція Роль у ТСК ПІБ
«Слуга народу» Голова Мар'яна Безугла
«Опозиційна платформа – За життя» Заступник голови Ренат Кузьмін
«Слуга народу» Учасник Віталій Безгін
«Слуга народу» Учасник Олексій Жмеренецький
«Слуга народу» Учасник Олександр Завітневич
«Слуга народу» Учасник Олександр Мережко
«Слуга народу» Учасник Юрій Мисягін
«Слуга народу» Учасник Олена Хоменко
«Слуга народу» Учасник Святослав Юраш
«За майбутнє» Учасник Ігор Гузь
Депутатська група «Довіра» Учасник Микола Люшняк
«Батьківщина» представника немає
«Європейська солідарність» представника немає
«Голос» представника немає
Позафракційні представника немає

ТСК вивчила інформацію з відкритих джерел, використовувала журналістські матеріали. Але більшість відомостей комісія отримала від уповноважених осіб держорганів. Йдеться не лише про документи, а й про усні свідчення, надані під протокол у закритому режимі.

У висновку зазначається, що ТСК заслухала представників Офісу Генерального прокурора, слідчих Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, а також громадських діячів та осіб, які могли мати доступ до інформації щодо роботи спецслужб.

Читайте також: Координатор «вагнерівської спецоперації» про її провал: «Це банальна зрада» (ІНТЕРВ’Ю, ВІДЕО, ДОКУМЕНТИ)

«Комісія за час своєї роботи отримала безпрецедентний для українського парламенту доступ до таємної та цілком таємної інформації і вперше в історії країни ґрунтовно розглянула діяльність розвідувального співтовариства», – йдеться в документі.

Проаналізувавши зміст проміжного звіту ТСК, Mind спробував систематизувати основні його висновки.

Чи дійсно була «вагнерівська спецоперація»?

ТСК підтвердила, що українські розвідники документували участь російських військових найманців, належних до приватних військових кампаній «Вагнер» і «МАР», у війні проти України з 2014 року. Також комісія констатувала, що ця робота не потребувала політичних рішень і не залежала від змін у владі.

Згідно з висновком ТСК, головна мета збирання таких даних – зафіксувати інформацію, яка доводить провину найманців, отримати документи, факти й підтвердження про конкретні зв'язки та дії міжнародних злочинців. Для отримання такої інформації використовувалася так звана оперативна гра.

ТСК підтвердила, що з першої половини 2018 року до липня 2020 року українські спецслужби проводили розвідувальні заходи щодо приватних військових кампаній «Вагнер» та «МАР». Зокрема, українські розвідники документували так званих вагнерівців, які брали участь у бойових діях на Сході України. Для цього ГУР МО України була використана легенда, згідно з якою ПВК «Вагнер» наймала людей для охорони нафтових об'єктів у Сирії та Лівані.

ТСК стверджує, що цей розвідувальний захід було успішно завершено: ГУР МОУ провело близько 2000 «співбесід» із потенційними учасниками бойових дій. Потім із їх числа відібрали близько 500 осіб, які становили оперативний інтерес, і з них було ідентифіковано 396 осіб.

«Слід зазначити, що обговорення з найманцями їхнього переміщення було складовою легендування в ході проведення розвідувального заходу, використовувалося для «виманювання» документів і на той час не передбачало фактичної реалізації», – йдеться у висновку Тимчасової слідчої комісії.

Депутати вважають, що спецоперацію було завершено. На підтвердження цього використовують такий аргумент: «є дані, що було впроваджено легенду, за якою так званий «вербувальник» найманців загинув у Сирії до липня 2020 року, що і стало приводом припинення набору груп».

Чому спецоперацію було продовжено?

ТСК підтвердила, що на початку липня 2020 року ГУР МОУ передало інформацію про цю спецоперацію до СБУ. Після цього під час наради між ГУР МОУ та СБУ з'явилася ідея провести ще одну спецоперацію: перемістити 33 «вагнерівців» із Росії до країни, де можна було б їх офіційно затримати.

Ця – друга – спецоперація, за версією ТСК, почалася аж наприкінці червня 2020 року. Таким чином комісія спростовує повідомлення ЗМІ про те, що її планували понад рік. Суть другої  спецоперації – за допомогою вербувальника виманити 33 «вагнерівців» із території Росії, використовуючи легенду, що вони полетять до Венесуели на роботу. При цьому, згідно з висновками ТСК, в організації оперативного заходу не брали участі будь-які іноземні спецслужби.

Також ТСК дійшла висновку, що Петро Порошенко не міг санкціонувати проведення другої  спецоперації, адже наприкінці червня 2020-го вже не обіймав посаду президента України.

ТСК озвучила чотири можливі сценарії реалізації спецоперації. Три з них передбачали, що «вагнерівці» долетять до Мінська (Білорусь) або Стамбула (Туреччина). І як тільки це станеться, Україна офіційно звернеться до урядів цих країн по допомогу в притягненні злочинців до відповідальності.

Але реалізувати вирішили четвертий – найскладніший – сценарій, про який розповідав у інтерв'ю для Mind.ua куратор «вагнерівської спецоперації». Згідно з цим сценарієм, найманці мали полетіти літаком із Мінська до Стамбула, а під час польоту територією України літак мав здійснити примусову посадку через повідомлення про загрозу терористичного акту або необхідність екстреної медичної допомоги для пасажира, якому раптово стало зле.

Чому спецоперацію перенесли з 25 на 30 липня?

Нагадаємо: літак із «вагнерівцями» на борту мав вилетіти з Мінська 25 липня 2020 року. Але, за словами куратора спецоперації, під час наради днем раніше – 24 липня – за участі голови ГУР МОУ Василя Бурби, голова Офісу Президента Андрій Єрмак наполягав на перенесенні дати спецоперації та переконував у такій необхідності президента Володимира Зеленського.

«У нас усе було готово, – розповідає куратор спецоперації деталі зустрічі на Банковій. – Операція мала відбутися наступного дня. Але Єрмак раптом заявив, що «завтра операцію проводити не можна. Її треба скасувати (!) або перенести на деякий час».

«Ні, ви не розумієте. З такими речами не жартують. Це дуже серйозна справа, яка може піти прахом через перенесення дат!» – апелювали Бурба та Баранецький. «А в нас мирні переговори на кону (22 липня на тристоронній контактній групі ухвалили рішення про посилення «режиму тиші» на Донбасі з 27 липня. – Mind)», – відповідав Єрмак.

Надати ці відомості в рамках роботи ТСК міг і сам Бурба, але щойно він почав розповідати про це, засідання комісії терміново закрили, і на наступні засідання його більше не допускали.

Тобто підтвердити або спростувати інформацію, озвучену куратором спецоперації в інтерв’ю Mind та головним редактором видання «Цензор» Вячеславом Бутусовим, щодо деталей зриву операції ТСК не вдалося.

В опублікованому висновку комісія констатувала, що так і не встановила, хто й на якому рівні в Україні ухвалив рішення про відтермінування спецоперації. Цьому сприяла «відсутність будь-якої документально оформленої вказівки про відтермінування з боку будь-якої посадової особи», а також відсутність усних свідчень від заслуханих осіб (зокрема – Василя Бурби) із цього приводу.

Разом із тим ТСК наголосила, що голова Офісу Президента Андрій Єрмак офіційно не мав повноважень давати розпорядження керівнику ГУР МОУ щодо відтермінування будь-якого розвідувального заходу. Так само комісія зазначила, що й міністр оборони України також не мав повноважень перенести дату цієї спецоперації. Адже загальне керівництво розвідувальними органами країни відповідно до Конституції України та закону  «Про розвідувальні органи України» здійснює президент України.

Хто зірвав «вагнерівську спецоперацію»?

ТСК також не знайшла підтвердження, що будь-хто з української сторони «злив» інформацію про спецоперацію.

За версією ТСК, у Росії та Білорусі могли знати про окремі процеси, які відбувалися під час спецоперацій №1 та №2. Комісія зазначає, що отримала від розвідників інформацію про те, що один із 33 «вагнерівців» наприкінці травня та на початку липня 2020 року передав російським спецслужбам, як спілкувався з вербувальником ПВК «МАР» і як його намагалися працевлаштувати.

Зокрема, він звертався із заявою до ФСБ РФ і до Головного управління Генерального штабу Збройних сил РФ і просив перевірити, чи підпадають дії наймачів під кримінальну відповідальність за ст. 359 КК РФ («Найманство»).

Як спецслужби Білорусі дізналася про те, що в санаторії «Білорусочка» перебувають 33 «вагнерівці»?

ТСК також не встановила, координували чи ні свої дії російські та білоруські спецслужби.

На думку комісії, затримання найманців було очікуваним наслідком роботи білоруської спецслужби в умовах посиленого контррозвідувального режиму напередодні місцевих президентських виборів, які мали відбутися 9 серпня 2020 року.

Чи було (і де) «російське вкидання»?

Тимчасова слідча комісія також повторює актуальну 2020 року тезу СБУ про те, що історія про «зрив вагнерівської спецоперації Президентом або головою Офісу Президента» – це частина спецоперації Російської Федерації з дезінформації проти України. І мета цієї спецоперації – викликати недовіру до державних інституцій, внутрішню дестабілізацію та показати роботу українських спецслужб у негативному світлі.

7 запитань про «вагнергейт», на які (не) відповіла Тимчасова слідча комісія
Повідомлення Служби безпеки України 19 серпня 2020 року на офіційній сторінці у Facebook. Станом на 16 листопада 2021 року цей допис було видалено

«ТСК встановила, що вирішальний інформаційний вплив на розпалювання внутрішнього суспільно-політичного конфлікту навколо тематики мали російські інформаційні джерела, – зазначається у висновку комісії. – ТСК не виключає, що могло мати місце поєднання окремих елементів російської спецоперації проти України та окремих елементів політичної кампанії в Україні, яка супроводжувала ці події».

Наскільки професійно діяв Офіс Генерального прокурора?

Білоруські спецслужби затримали «вагнерівців» 29 липня 2020 року. Щоби детально розібратися в питанні затримання бойовиків ПВК «Вагнер», Олександр Лукашенко публічно запросив до Білорусі українського та російського генпрокурорів.

«Якщо прокурори РФ і України не приїдуть, то питання вирішать без них. Якщо вони такі схвильовані… Аж ниють, аж пищать, аж кричать… Не треба кричати в телевізор! Ящик тут не допоможе. Будемо діяти виключно на підставі законів і – дуже важливий нюанс – людяності. Закони не все передбачають. Ще треба виходити з людського фактора. І ми вирішимо цю проблему. Ніякої політизації не повинно бути», – сказав Лукашенко на нараді.

Генпрокурор Ірина Венедіктова до Білорусі так і не приїхала, бо «не отримала офіційного запрошення». Замість цього вона обмежилася лише листом із проханням видати «вагнерівців» Україні.

Але ТСК побачила ці події інакше: «Правоохоронними органами України було зроблене все необхідне для екстрадиції затриманих найманців з території Республіки Білорусь, але підготовка відповідних документів для екстрадиції почалася вже після того, як найманців було затримано в Республіці Білорусь, що призвело до втрати часу та могло негативно вплинути на результати спроби екстрадиції в рамках механізмів міжнародного правового співробітництва для притягнення цих осіб до відповідальності».

Щодо ефективності розслідування причетності окремих осіб до зриву «вагнерівської спецоперації» правоохоронними органами, то ТСК також констатувала незадовільність роботи правоохоронних органів із розслідування кримінальних проваджень за статтями про державну зраду, розголошення державної таємниці, зловживання службовим становищем і розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування. Відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань у 2020 році вносили слідчі Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань.

Кримінальні провадження, які розслідують правоохоронні органи з 2020 року стосовно різних аспектів зриву «вагнерівської спецоперації»

№ провадження Дата внесення відомостей до ЄРДР Стаття, за якою розслідують справу Який орган вносив відомості до ЄРДР
22020000000000213 8 вересня ч. 2 ст. 387 (Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування) СБУ
22020000000000250 29 жовтня ч.1 ст. 111 (Державна зрада) СБУ
62020000000000945 20 листопада ч.1 ст. 396 (Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину) ДБР
62020000000000946 20 листопада ч.2 ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) ДБР
62020000000000990 14 грудня ч.1 ст. 328 (Розголошення державної таємниці) ДБР
62020000000001026 30 грудня ч.1 ст. 328 (Розголошення державної таємниці) ДБР

Комісія рекомендує Офісу генерального прокурора взяти розслідування цих злочинів на окремий контроль і щомісячно звітувати про їхні результати на засіданні комісії. «ТСК продовжить роботу з перевірки подій та обставин, які стали підставою для проведення розслідування», – підсумували у звіті.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті