Хитрий як... Ні, стратегемний!

Хитрий як... Ні, стратегемний!

І навіщо читати книжку Гарро фон Зенґера «36 стратегем для керівника»

Хитрий як... Ні, стратегемний!

Бекґраунд. Хитрість – штука хитра. Одні її розвінчують, засуджують та викривають, а інші – вправно нею користуються, і навіть стратегічно називають її хитрим словом «стратегема».

Автор книжки «36 стратегем для керівника» – 77-річний відомий швейцарський синолог Гарро фон Зенґер – аналізує давній китайський військовий трактат «36 стратагем», який допомагає Китаю вибудовувати близько 3000 років свою поведінку, зокрема й на зовнішніх ринках. І останнім часом – особливо успішно.

І, тоді як для європейської ментальності хитрість переважно асоціюється з чимось негативним, для китайської – навпаки. Хитрість тут – інструмент мудрості. Вона допомагає досягати мети і загалом багатолика, ніби сам Будда.

У передмові автор пише: «Попри те що конфуціанство в усіх на вустах, китайське мистецтво хитрості, яке було породжено давньою військовою філософією, мало відоме».

Тож давній військовий трактат «36 стратегем» – зібрання таємних стратегічних прийомів і кроків для досягнення прихованої мети. І їх варто знати, щоб розуміти, наприклад, коли до них вдається хтось інший.

Оригінальна назва: «36 Strategem fur Manager»

Видавництво: «Фабула»

Наклад: 1100 примірників

Сюжет. «Ця книжка розповідає про багатовікову, ледь відому на Заході, духовну систему мільярдного народу, що шукає свій шлях у заплутаному світі», – пише на початку синолог, тобто китаєзнавець, Гарро фон Зенґер. І в цих словах – уже ледь не обіцянка отримати доступ до «таємного ресурсу».

Цікаво, що перевага китайського мислення – це культивування хитрості.

І так, як інь та янь поєднують світло й темряву, так і наше життя сповнене різних відтінків хитрості, побачити які часто заважає наша європейська «сліпота на хитрість».

Хитрість для китайців – продукт інтелекту. Вони її століттями культивували, тоді як на Заході принижували, демонізували або ігнорували, а просвітники навіть називали її «мавпою мудрості».

Тож «36 стратегем» – це ніби кулінарна книжка з готовими рецептами, яка дозволяє відчути різні смаки хитрості й контролювати її своїм інтелектом.

Ось деякі із цікавих стратегем:

  • «За посмішкою приховувати кинджал». Про що вона? Про приховування кінцевої мети: коли повідомляють першу невинну мету, а другу, фатальну, приховують.
  • «Прикрасити засохле дерево штучними квітами»: стратегема створення враження, макіяжу.
  • Стратегема відчиненої брами: одна з найвідоміших у Китаї, пов’язана з легендарним трюком відомого генерала та державного діяча, який жив у 3 столітті до н. е. Якось, коли ворог підійшов надто близько, він відчинив ворота незахищеного міста, у якому опинився з дуже малим військом, і спокійно усівся грати на цитрі на міській стіні. Вороги подумали: щось тут не те – і відступили.
  • Стратегема маніпуляції дефектом: удавати з себе переслідуваного або жертву, знаючи, що це викликає симпатію (до речі, до цієї PR-розкрутки люблять вдаватися політики).
  • «Хай якими розчуленими ви почуваєтесь, варто мати мужність і з пильністю придивитися до людей, які прикидаються жертвами та переслідуваними, відстежувати в собі комплекс «доброго самарянина», до якого апелюють такі люди, щоб вас не обкрутили навколо пальця псевдожертви», – попереджає автор.
  • Стратегема «Бити по траві, щоб сполохнути змію»: до неї зазвичай вдаються, аби викликати в опонента спонтанну реакцію.
  • Стратегема «Показувати на акацію, але при цьому лаяти шовковицю»: це коли, критикуючи деталі, висловлюєш невдоволення цілим предметом.
  • Стратегема «Узяти в облогу Вей, щоб урятувати Чжао»: перемога над суперником досягнута не внаслідок прямої атаки, а як результат створення загрози його незахищеному слабкому місцю.
  • Стратегема «Відпочивши, чекати на стомленого супротивника»: про те, що вичікування може бути корисним, адже, буває, що з часом все вирішується саме собою.
  • Стратегема «Скористатися пожежею, щоб пограбувати»: негативні моменти часто мають позитивний потенціал, тобто сприймати катастрофу можна як стимул, який принесе удачу.
  • Стратегема «Легкою рукою повести за собою вівцю (що випадково трапилася на шляху)»: всебічна та постійна готовність оцінювати шанси, щоб отримувати переваги.
  • Стратегема «Позичити труп, щоб повернути душу»: це коли щось старе наповнюють новим змістом.
  • Стратегема «Зманити тигра з гори на рівнину»: коли ворога ізолюють, «відсікають» від бази.
  • Стратегема «Якщо хочеш щось зловити, спочатку потрібно це відпустити»: якщо на противника тиснути, він мобілізує всі резерви й опиратиметься. А якщо відпустити, то його напруженість зменшиться і боротися з ним стане легше.
  • Стратегема «Кинути цеглину, щоб отримати нефрит»: це коли завдяки незначній послузі можна отримати великий прибуток.
  • Стратегема «Крадькома витягувати хмиз з-під казана»: вибивати в когось грунт із-під ніг.
  • Стратегема «Каламутити воду, щоб упіймати рибу»: створювати плутанину й двозначність. (Наприклад, в економічній площині китайські виробники часто обирають для себе назву торгової марки, схожу на вже відому).
  • Стратегема «Об’єднатися з дальнім ворогом, щоб напасти на близького»: тут і без трактовок усе очевидно.
  • Стратегема «Заманити на дах і прибрати драбину»: стратегема глухого кута.
  • Стратегема «Бути гостем, але грати роль господаря»: йдеться про зміну ролей, коли  «гість» стає «господарем» і навпаки.
  • Стратегема агента/сіяння розбрату: агент проникає в певну групу й сіє розбрат.
  • Стратегема зчеплення/ланцюга: майстерно пов’язати між собою протилежні речі.
  • Стратегема «Замість персика засихає слива»: рятувати себе, або когось іншого, використавши когось третього в якості пішака. Тобто – пожертвувати неважливим і захистити важливе.
  • Стратегема «Цикада скидає свою блискучу золоту шкірку»: зникнути непомітно, адже увага оточуючих сконцентрована на блискучому панцирі.

Це лише неповний перелік стратегем, проаналізованих у цій книзі, і, замислившись над якими, розумієш їх часте використання як у політиці, так і в повсякденному житті.

А ще, прочитавши їх, думаєш, що мав рацію конфуціанський філософ Мень-цзи, коли казав: «Увесь розум і вся мудрість нічого не варті, якщо людина не знає, як скористатися ситуацією, так само, як плуг та мотика нічого не зроблять, якщо скористатися ними не в потрібний час».

Вам сподобається, якщо: Ви любите конкретні приклади. У книзі їх повно: від паралелей з відомими подіями у світі політики до відомих прийомів-«гачків»  шахраїв.

Власне, кожну стратегему автор ілюструє цікавими прикладами.
Важливо також, що в кожній стратагемі аналізуються ризики й окреслюються напрями запобігання ймовірній шкоді.

Вам не сподобається, якщо: Книжка настільки цікава й наповнена нестандартними сенсами, що просто не може не сподобатись. Хіба що хаотично розкидані стратегеми та їхні номери трохи здивують.

Головна причина прочитати: «Той, хто сприймає глобалізацію лише як глобальний потік грошей і товарів, а не глобальний обмін знаннями між Сходом та Заходом, хто не вважає глобалізацію можливістю розширити обрії власного мислення за рахунок визначення незахідних ноу-хау, зокрема й цих стратегем, не має світлого майбутнього»,- наголошує автор.

Тож європейці мають знати про хитрість те саме, що й китайці. Інакше нерозуміння гнучкості проточної води зможе віднести нас кудись вбік.

У тому ж дусі:

«Мистецтво війни» Сунь-дзи

Автор книжки – Сунь-дзи – древній китайський стратег, мислитель, сучасник Конфуція. Його вчення й досі використовують військові стратеги світу.

Його трактат «Мистецтво війни» – найдревніший у військовій стратегії людства і складається з 13 частин – 13 аспектів ведення війни, які можна цілком застосовувати і в мирній дійсності, де виникають суперечності та протиборства.

Йдеться про правильний вибір позиції у військовій стратегії, уміле планування та орієнтування в несподіваних і неочікуваних ситуаціях тощо. І його поради цілком можна брати на озброєння в будь-якій сфері, особливо в бізнесі.

І тоді, як стверджував Сунь-дзи: «Той, хто перед боєм у штабі ретельно аналізує його можливий розвиток, має більше шансів перемогти».


«Дао Де Цзін» Лао-цзи

Автор трактату «Дао Де Цзін», що перекладається сучасними культурологами, як «Книга шляху та гідності» – Лао-цзи. Той самий, якого вважають святим і називають основоположником даосизму – однієї з трьох найпоширеніших релігій у Китаї.

У трактаті йдеться про глибинність і духовність життя, про істинність віри та силу духа. А також про те, що все, що має статися в цьому житті, станеться. «Не женися за дичиною, сядь на стежці й чекай, якщо Дао буде завгодно, звір сам з'явиться», – повчає нас мудрий Лао-цзи.

Ця книжка – можливість доторкнутися та замислитися над однією з найпотужніших культур світу, яка вміє накопичувати резерви, визначати правильні шляхи та перемагати.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло