Головне добриво: чому гроші – найменша з проблем українського АПК

Український агросектор розв’язує зараз безпрецедентне завдання – проведення посівної під час військових дій. Затримка на початку робіт, подарована затяжною холодною весною, не пішла галузі на користь: пік посіву аграрії проходять з дефіцитом ресурсів, паливом, що стрімко вичерпується, і туманними перспективами зберігання та збуту врожаю.

Скільки засіяли?

Українські чиновники декларують цифри оброблених площ, які досить скромно відрізняються від минулорічних. Довіри в учасників ринку такі показники не викликають. Але більшість дотримуються консенсусу – «не розгойдувати човен» – і сходяться на тому, що правда мало що змінить.

Недарма за практично аналогічних посівних площ під пшеницею міжнародні аналітики прогнозують її фактичний урожай на 20–35% нижче, ніж минулоріч. У найгіршому (на сьогодні) варіанті, який може ще погіршитися, Україна збере максимум 21 млн тонн пшениці проти 33 млн тонн роком раніше.

Скільки зберемо?

Аналітики «Альфа-Банку Україна» очікують на скорочення врожаю зернових у 2022 році до 56 млн тонн, що стане найнижчим показником за останні 10 років. Це на третину менше за рекордний рівень 2021 року. Оцінка базується на розрахунках посівних площ у зоні окупації або активних бойових дій, поточній динаміці посівної на підконтрольних Україні територіях та скороченні врожайності через брак добрив та засобів захисту рослин.

«Навіть цей історично малий урожай забезпечить суттєвий ресурс зерна на експорт», – говорить начальник аналітичного відділу банку Олексій Блінов, застерігаючи, що поки що доступні транспортні канали не дозволяють відвантажити такі обсяги товарної продукції за кордон.

Звідки гроші?

Цікаво, що залучити кошти аграріям цього військового сезону легше, ніж у благополучному минулому. Вимоги до позичальників рекордно знижено, банки відкривають відділення в мінімально доступних місцях, грошовий ресурс є, а фінустанови лояльні (значною мірою – вимушено) до представників агросектору.

Станом на 5 травня українські сільгосптоваровиробники отримали кредитів на загальну суму 19,819 млрд грн. Основну частину коштів було залучено за програмою портфельних гарантій 80% – це 13,431 млрд грн.

Це вражаюча цифра, якщо забути, що минулого сезону агросектор залучив 190 млрд грн кредитних коштів. Але справа навіть не в абсолютному обсязі, а можливості використання цих коштів: якщо палива немає по всій країні, то наявність позики на його покупку не допоможе майбутньому врожаю.

До чого це все призведе?

Якщо дивитися на ситуацію цинічно, то радикальне скорочення українського врожаю можна спробувати трактувати в позитивному ключі – як мінімум для корпоративного сектору:

• ціни на зерно врожаю 2022 року будуть рекордно високими. І коли відкриються порти (ніхто не сумнівається, що це рано чи пізно станеться, адже навіть у Маріуполі портові потужності не постраждали та придатні до використання), повернення українського зерна на світовий ринок дозволить компенсувати втрати виробників;
• дефіцит зерна та зростання цін на нього на світовому ринку ескалюють ситуацію та активізують міжнародну підтримку України.

Проте поза цими чинниками залишаються суцільні мінуси:

• падіння експортної виручки від експорту зерна, яка досягала 40%, неминуче чинитиме тиск на курс національної валюти;
• скорочення бюджетних надходжень від аграрної галузі та агроекспорту змусить перенаправити на соціальні виплати частину міжнародної допомоги, не додаючи проектам з відновлення України;
• некомпенсований вихід з агарної галузі частини гравців – через ризики, які вони вважають надмірними (у прикордонних областях або вздовж лінії розмежування), або внаслідок втрат, завданих війною;
• відсутність, навіть у межах одного сезону, на світовому ринку загрожує неможливістю повернутися на нього.