Західна преса про війну в Україні: норвезька воякиня на українському фронті, ідеологічний батл Кісінджера та Сороса у Давосі й обережність Шольца у «танкових» розрахунках
Як закордонна журналістика бачить перебіг протистояння з путінською навалою
Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
Newsweek.Polska: Норвезька валькірія в лавах ЗСУ – про Україну та післявоєнні мрії
Сандра Андерсен Ейра народилася на півночі Норвегії, була місцевим депутатом парламенту. На початку березня 2022 року вона пристала до лав Міжнародного легіону як парамедик. Ніколи раніше не була в Україні і не бачила війни. Видання цитує основні враження Сандри.
– Мій загін розташувався в північних районах Києва і допоміг їх відбити. Ми брали участь у боях під Бучею та Ірпенем, потім на південному фронті.
– Я була єдиною жінкою в підрозділі. Звикла до цього, коли ще працювала в рибальських екіпажах. Мені це подобається, у мене з цим немає проблем. Українські військові, яких я зустріла, були дивовижні. Вони ставилися до мене як до королеви. Раніше чула, що хлопці зі Східної Європи серйозно ставляться до дівчат, а тепер мені випала нагода відчути це особисто. Кілька днів я провела під шквальним вогнем у засідці з українськими воїнами. До мене ніколи в житті не ставилися краще. Навіть під вибухами українські солдати дарували мені шоколадки та троянди до жіночого дня.
– Звісно, на війні трапляється багато жахливого: воєнні злочини, смерть, обстріли мирного населення, важкі бої та люди, які використовують війну для власного зиску. Іноді легко втратити мотивацію. Щоб бути тут, іноземні волонтери повинні подбати про екіпірування та все необхідне – власним коштом.
– Я хотіла б приїхати до України після війни, щоб жити тут на повну, їсти смачну їжу та насолоджуватися місцями, про які неодноразово чула.
The Economist: У Польщі – добре, але українці повертаються
Редакційна колонка, 24.05.2022
Фешн-консультантка Валерія та її мати потрапили до Польщі на початку березня з Києва. Через три місяці вони вирішили повертатися. «Важко жити нормальним життям, коли ти думаєш лише про свою країну», – каже Валерія.
Оскільки російські війська змушені були відступити з околиць Києва та Харкова, багато біженців вважають, що повертатися безпечно або принаймні безпечніше, ніж раніше. Уже на початку травня кількість українців, які повернулися додому з Польщі, перевищила кількість тих, хто водночас приїжджає до Польщі – 345 000 проти 253 000. Подібну тенденцію спостерігають і сусідні країни.
94% біженців у Польщі становлять жінки та діти. З початку війни ця країна прийняла 3,5 млн біженців з України – більше, ніж усі інші держави ЄС разом узяті. Сотні тисяч прибульців рушили далі на захід або повернулися додому. Великі міста та селища біля кордону, де оселилася більшість українських біженців, «тріщать по швах».
Утім напруги між місцевими жителями та біженцями не спостерігається. На вулицях Варшави українські прапори поширені так само, як і польські. Кадри війни в Україні, які щодня транслюють у вечірніх новинах, викликають глибоке співчуття в поляків, нагадуючи епізоди німецьких та радянських звірств під час Другої світової війни.
«Є відчуття, що Україна – це та сама країна, якою Польща була три покоління тому», – каже Войцех Конончук з Центру східних досліджень у Варшаві.
Близько 600 000 українців проживають у польських сім’ях. Решта – у друзів чи родичів, у гуртожитках, готелях і санаторіях, або ж орендують житло самостійно.
Наплив біженців спричинив підвищення цін у містах. Орендна плата у Варшаві зросла в середньому на 40% порівняно з минулим роком, що втричі перевищує рівень інфляції. Квартири, виставлені на продаж сьогодні, викуповуються уже завтра.
Муніципальні чиновники відчайдушно шукають нове житло. Офісні будівлі переобладнані на тимчасові притулки для біженців. Муніципалітет реквізував із власності РФ величезний житловий будинок, у якому колись проживали співробітники російської амбасади. Мер Варшави каже, що планує використовувати комплекс, широко відомий як Spyville – «шпигунський», для розміщення українців, що втекли від війни.
Але в найближчі місяці житлова проблема може загостритися. Польські родини стомлюються ділитися однією ванною кімнатою та пральною машиною з українськими гістьми. Після того як курорти відкриються на сезон літніх канікул, сотням тисяч українців, які там знайшли прихисток, доведеться шукати інші місця для проживання. А оскільки житло дефіцитне і дороге, вони ризикують не знайти його.
Робота не є аж такою проблемою. Економіка Польщі зросла на 8,5% у І кварталі цього року порівняно з роком раніше. За даними Євростату, рівень безробіття становить 3%, що є третім найнижчим показником в ЄС.
Щонайменше 145 000 українців уже знайшли роботу. Проте мовні бар’єри та бюрократичні перешкоди на шляху до визнання навичок та дипломів означають, що біженці, які працювали вдома, часто задовільняються низькооплачуваною роботою.
Із 110 000 українців-водіїв вантажівок, які працювали в Польщі до війни, близько 40 000 поїхали воювати додому. Принаймні деякі українки можуть зрештою влаштуватися на роботу, яку раніше виконували українські чоловіки.
Лише 17% українців заявили, що хочуть оселитися в Польщі назавжди. Менше половини віддали своїх дітей до польських шкіл. Решта продовжують навчатися дистанційно в українських. Щонайменше 500 000 українців не подали заявки на отримання польського ідентифікаційного номера, що могло б надати їм право на соціальну допомогу в розмірі 500 злотих на дитину, право на відкриття бізнесу та медичне обслуговування.
Але навіть ті, хто повертається в Україну, визнають, що їм, можливо, доведеться ще не раз рятуватися від російських бомб. Поки що надія, здається, переважає над відчаєм. Принаймні квитки на єдиний прямий потяг до Києва розкуплені на місяць наперед.
The Wall Street Journal: Кісінджер проти Сороса – погляди на війну
Walter Russell Mead – професор міжнародних відносин Бард Коледжу в Нью-Йорку, 26.05.2022
Кісінджер і Сорос – двоє американських іммігрантів, обидва пережили нацизм у Європі, і попри свій майже сторічний вік підживили високий градус дебатів на Всесвітньому економічному форумі у Давосі.
Генрі Кісінджер, який цього тижня святкує своє 99-річчя, закликав Україну погодитися з територіальними втратами 2014 року, щоб припинити війну. Через кілька годин Джордж Сорос, якому 91 рік, попередив, що перемога у війні проти путіна необхідна для порятунку цивілізації, і закликав Захід забезпечити Україну всім необхідним для скорішої перемоги.
Їхні рецепти кардинально відрізняються, але їхні уявлення мають багато спільного. Обидва вважають, що американські цінності та інтереси роблять захист миру в Європі основною метою американської зовнішньої політики. Обидва вважають себе захисниками західної цивілізації. Обидва розглядають війну як серйозний шок для світової системи й побоюються наслідків тривалої військової кампанії.
І Кісінджер, і Сорос вважають, що росія, зрештою, є другорядною проблемою для американської політики, і що майбутнє американо-китайських відносин має набагато більше значення в довгостроковій перспективі.
Але вони мають кардинальні розбіжності в природі світоустрою та цивілізації, яку прагнуть зберегти. Сорос, як і адміністрація Байдена, фокусується на боротьбі між демократією та тоталітаризмом як головною проблемою світової політики. Напад путіна на Україну є наступом на фундаментальні принципи міжнародного порядку, і якщо ця атака вдасться, міжнародна політика повернеться до закону джунглів, вважає філантроп.
Позиція Кісінджера менш ідеологічна. У світі завжди було і завжди буде багато видів правління. Завдання США полягає в тому, щоб створити баланс сил, який захищає свободу США та свободу союзників найменш ризиковано та найменшою ціною.
«Ми не маємо місії навернути росіян і китайців до Євангелія демократії. І ми повинні визнати, що великі держави-суперниці мають права та інтереси, які необхідно поважати», – зазначив він. Росія, як наголосив Кісінджер у Давосі, є і залишиться важливим елементом європейської державної системи, і світ має визнати цей неминучий факт.
Дивлячись на історію, зрозуміло лише те, що жоден підхід не дає безпомилкового дороговказу. Французькі та британські лідери, які намагалися заспокоїти Гітлера в 1930-х роках, висловлювали абсолютно кісінджерівські аргументи про необхідність поваги до національних інтересів Німеччини.
Неоконсерватори, які підштовхували Джорджа Буша до вторгнення в Ірак, висловлювали соросівські аргументи про тоталітарний характер режиму Саддама Хусейна. Як погоджуються і Кісінджер, і Сорос, механічне застосування будь-якої історичної теорії до безладних реалій сьогодення є дієвим способом потрапити в халепу.
Тактика росії щодо загрози світовому постачанню продовольства шляхом блокування українських портів нагадує нам, що путін все ще має приховані козирі в рукаві, і багато європейців, схоже, бояться російського газового ембарго більше, ніж росія боїться європейського бойкоту.
Україна не може вести тривалу війну без величезної допомоги Заходу – як економічної, так і військової. Що станеться з її валютою, коли Україна витрачає все на війну і виживання? Скільки пакетів допомоги на $40 млрд готовий ухвалити Конгрес? Скільки економічної допомоги готовий надати ЄС у той час, коли багато країн Європи борються з інфляцією та високими цінами на енергоносії?
Якщо війна спричинить дефіцит продовольства і голод у світі, а політична нестабільність пошириться на такі країни, як Єгипет, чи зможе Захід скоординувати глобальну відповідь, навіть не полишаючи підтримки України?
The Times: Елітні путінські війська не забезпечені для війни в Україні
За даними британської розвідки, елітні повітряно-десантні сили росії зіткнулися з великими втратами після того, як були кинуті в м'ясорубку, до якої пристосовані, радше, важки мотострілецькі підрозділи.
У Міноборони (Британії. – Mind) заявили, що російські ВДВ зазнали кількох помітних тактичних невдач. Зокрема, під час переправи через річку Сіверський Донець на сході України та штурму аеропорту Гостомель під Києвом.
Десантники здійснили штурм аеропорту з близько 30 вертольотів, але того ж дня їх розбили українці. Також спостерігається вкрай загальмоване просування до міста Ізюм.
«Їх краще використовувати з тактичними групами батальйонів піхоти для посилення російських штурмових рубежів або для атак на прогалини в обороні противника для швидкого територіального захоплення», – вважає Роберт Кларк, співробітник Civitas.
Бен Баррі, аналітик Міжнародного інституту стратегічних досліджень, сказав, що нерідко десантники використовуються на землі, коли вони не можуть виконувати повітряно-десантну операцію.
Головне розвідувальне управління України зазначило, що до 60% високоточної зброї РФ вичерпано, тому вони шукають інші методи ударів по об’єктах критичної інфраструктури та активізують інші роди військ для підтримки наступів, зокрема ВДВ, що часто не відповідає їхнім функціям.
Politico: Шольц «зливає» танкову програму поставок Німеччини Україні
Hans Von Der Burchard, Laurenz Gehrke, Matthew Karnitschnig, 27.05.2022
Канцлера звинувачують у невиконані обіцянки й поширенні фейків щодо військової підтримки України.
Коли минулого місяця Шольц піддався тиску і погодився надіслати важке озброєння, він здивував українців, союзників та експертів своїм рішенням надати зенітні бронемашини, яких Київ не просив, а не танки та бойові машини піхоти, які Україна терміново закликала направити.
Останні докори прозвучали від президента Польщі Анджея Дуди, який звинуватив німецький уряд у порушенні своїх обіцянок щодо військової підтримки України, яка щойно вступила у четвертий місяць запеклих боїв.
Як відомо, Польща передала Україні понад 200 власних танків радянського виробництва і розраховує на те, що Німеччина замінить їх сучасними німецькими аналогами, сказав Дуда, додавши, що Берлін не виконує цього зобов’язання.
Небажання Шольца постачати зброю також викликало критику з боку його правлячої коаліції, до складу якої входять соціал-демократи, зелені та ліберальні вільні демократи.
Ще до моменту вторгнення 24 лютого Україна закликала Німеччину, п’ятого за обсягами експортера зброї у світі, надати їй бойові машини піхоти Marder і бойові танки Leopard старшої версії.
Уряд Німеччини наводив різні аргументи, чому він не зміг виконати запит Києва. Спершу, що він не може доставляти зброю в кризові зони, потім, після виступу Шольца наприкінці лютого, що німецькі танки вимагають занадто багато часу для розконсервації та навчання екіпажів.
Проте німецькі оборонні компанії, такі як Rheinmetall, стверджують, що вони могли б безпосередньо постачати списані танки зі своїх запасів – якщо Шольц дозволив би їм це зробити. Оборонні підрядники вимагають дозволу уряду перед експортом зброї.
Українські чиновники кажуть, що вони почали обговорювати угоду з Rheinmetall щодо Marder ще в березні. Компанія переконувала, що здатна виконати поставку впродовж кількох тижнів. Берлін при цьому відмовляється надавати зелене світло цій угоді.
Цього тижня заступниця міністра оборони Німеччини Сьємтьє Мьоллер виступила з новим обґрунтуванням для затримки з поставками бронеавтомобіля 1970-х років Marder, стверджуючи, що країни НАТО, буцімто, колективно погодилися не надавати БМП Україні.
Коментарі Мьоллер викликали негайну реакцію з боку німецької правоцентристської опозиції. «Такої угоди не існує», – сказав Родеріх Кізеветтер, депутат від Християнсько-демократичного союзу, стверджуючи, що Мьоллер оприлюднила неправдиву інформацію.
Мьоллер намагалася виправдатися, мовляв, інші союзники, такі як США, також не постачають Україні сучасні бойові броньовані машини західного виробництва, як-от основний танк M1 Abrams.
Проте, враховуючи, що американські танки розташовані за тисячі кілометрів у Північній Америці й потребують набагато інтенсивнішого навчання вояків, ніж німецькі «Мардери», які можуть бути доставлені до українського кордону менш ніж за 24 години, аргумент Мьоллер не витримує критики.
Замість того, щоб відправляти танки безпосередньо в Україну, Берлін запропонував відправити «Леопарди» та «Мардери» східним партнерам по НАТО, які, своєю чергою, можуть доставити свої танки радянської епохи в Україну. Німецькі чиновники стверджують, що ця схема обміну, відома як Ringtausch, є вигідною для України, оскільки вона отримує ті самі радянські танки, з якими вже знайомі її солдати та механіки, а східний фланг НАТО отримує військову модернізацію.
Попри всю критику, Німеччина останнім часом посилила матеріальну підтримку України. Так, Берлін має відправити в Україну першу партію з 15 зенітних танків Gepard до кінця липня, а також провести навчання українських танкістів.
Німці також пообіцяли надати ще 15 машин до кінця серпня. Хоча ці танки були виведені з експлуатації близько 12 років тому, експерти стверджують, що вони все ще відповідають часу, особливо що стосується боротьби з повітряними цілями противника – за допомогою спареної 35-міліметрової зенітної гармати. Остання призначена для знешкодження і наземної легкоброньованої техніки.
Якщо це станеться, Німеччина стане першим союзником, який доставить Україні сучасні західні танки. Хоча інші країни, включаючи США, вже відправили бронетранспортери, такі як M113, Gepard – з його високотехнологічним радаром і системою виявлення цілей – є зброєю технологічно вищого порядку.
Проблемою є лише боєприпаси. Позаяк танки більше не використовуються в Німеччині, остання може гарантувати лише 59 000 набоїв. Враховуючи, що один Gepard здатен виконати до 1100 пострілів на хвилину, це звучить мегаскромно.
Однак у міністерстві оборони Німеччини стверджують, що Gepard може вести вогонь і короткими залпами, які розраховуються бортовою комп’ютерною системою, тому фактична кількість необхідних боєприпасів не є астрономічною. Берлін також переконує, що сама присутність танків Gepard в Україні матиме стримуючий ефект для ВПС противника.
Як і інші західні країни, Німеччина зобов’язалася підтримувати Україну артилерією, що вкрай актуально на сході країни. Німецькі інструктори зараз навчають українських солдатів на Panzerhaubitze 2000, який, як і Gepard, є технічно складною зброєю. Ці гаубиці можуть вести вогонь на великій відстані й миттєво змінювати свою дислокацію.
Раніше Німеччина також надсилала в Україну легшу зброю, зокрема протитанкові та зенітні ракети, гармати, боєприпаси, гранати та міни.
Чому Шольц діє настільки оманливо? Останнім часом він неодноразово стверджував, що не хоче повторювати помилки Вільгельма II, останнього німецького імператора, який втягнувся в Першу світову війну 1914 року.
Можливо, це свідчить про стурбованість Шольца тим, що велика військова підтримка України здатна спровокувати Третю світову війну. Чиновники Німеччини також побоюються, що німецькі танки можуть обстрілювати цілі на російській території.
«Ми не будемо робити нічого, що зробило б НАТО стороною в цій війні», – сказав Шольц під час виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, повторюючи те, що стало його мантрою з початку повномасштабного нападу рф на Україну.
Логіка Шольца також пояснює, чому під тиском союзників він все ж вирішив поставити Україні танки Gepard, які німецькі чиновники розглядають переважно як оборонний актив.
«Танк Gepard дуже підходить для захисту критичної інфраструктури», – сказав неназваний представник міністерства оборони цього тижня. Загалом, Україна не повинна особливо покладатися на Берлін, якщо йдеться про фактичну перемогу у війні, зауважив він.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
