Кінець нафтогазової свободи: як війна та санкції перекроюють енергетичний ринок світу
І на що зважати Україні, готуючись до наступного опалювального сезону
Україна розпочала підготовку до нового – та «найскладнішого в історії» – опалювального сезону воєнного часу. Щоб координувати процес, уряд створив спеціальний штаб під керівництвом міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова. До його роботи будуть залучені представники регіональної влади, підприємств теплової комунальної енергетики, держрегулятора та НАК «Нафтогаз України». Завдання – забезпечити збалансовану роботу енергосистеми, ремонт інфраструктури, швидке врегулювання всіх проблем та ефективну комунікацію на всіх рівнях.
Щоб уникнути дефіциту енергоресурсів, уже вирішено, що Україна призупинить експорт вугілля та природного газу. Крім того, «Нафтогаз» хоче забезпечити імпорт скрапленого газу зі США. Фінансування угоди обговорюється із американським урядом. Глава НАК Юрій Вітренко оцінив необхідні витрати на суму «до $8 млрд».
Але дефіцит українського державного бюджету, спровокований економічними проблемами через війну, яку влаштувала росія, – не єдине питання, яке додає занепокоєння урядовому штабу. Світовий енергоринок залишається розбалансованим після локдауну через пандемію COVID-19. Кризу посилює російська агресія та руйнування традиційних ланцюжків постачання сировини – це ефект економічного спаду та наслідків антиросійських санкцій.
Уся специфіка ситуації чітко відбилася в заголовку статті з The Wall Street Journal: «Кінець вільної торгівлі енергоресурсами. Ласкаво просимо до нової ери нафти і газу, в якій геополітичне суперництво управляє ринковими силами».
Mind пропонує своїм читачам переклад цієї публікації.
Атака росії на Україну перекроює світову енергетичну карту. Тепер на потоки викопного палива геополітика впливає не менше, ніж попит та пропозиція.
За останні півстоліття нафта і природний газ відносно вільно переміщувалися на ринки, де вони продавалися за найвищими цінами. Ця епоха раптово закінчилася, коли 24 лютого російські танки перетнули кордон з Україною, викликавши шквал торгових санкцій США та Європи, націлених на рф. Світову торгівлю накрило «глибоким занепокоєнням».
Минулого тижня Євросоюз схвалив найжорсткіші санкції проти росії. Нові обмеження включають поетапне нафтове ембарго та заборону страховим компаніям обслуговувати вантажі з російською нафтою.
Хоч би яким виявився новий порядок, він не буде повністю зрозумілий найближчими роками. Але торговці, дипломати та інші експерти в галузі енергетичної геополітики загалом згодні, що вона буде більш фрагментованою та менш вільною, ніж те, що світ бачив від часів закінчення холодної війни.
Проявляються три ймовірні осі енергетичного впливу:
- США та інші західні країни, які використовували свою величезну економічну та купівельну спроможність як політичну зброю;
- Китай та великі країни, що розвиваються, – Індія, Туреччина та В'єтнам, які чинили опір тиску Заходу і продовжували стосунки з росією;
- Саудівська Аравія та інші нафтовидобувні країни Близького Сходу, які прагнули зберегти нейтралітет і можуть збільшити свою частку на ринку найближчими роками.
«Ми переживаємо справжній історичний поворот», – каже Час Фріман, колишній посол США у Саудівській Аравії, а зараз – старший науковий співробітник Університету Брауна. Він вважає, що Європа більше ніколи не зможе довіряти росії як своєму основному постачальникові енергоносіїв. Більше того, навіть якщо санкції буде знято, країни ЄС продовжать розвивати нову високовартісну інфраструктуру та підтримувати довгострокові альтернативні контракти на постачання нафти та газу. Це визначить розклад сил на новій енергетичній мапі.
Новий порядок обіцяє зробити торгівлю енергоносіями менш ефективною та дорожчою. «Не виключено, що сировинні товари опиняться в центрі наступної глобальної економічної кризи», – сказав Золтан Позсар, колишній чиновник міністерства фінансів США, який зараз очолює відділ стратегії короткострокових процентних ставок в інвестиційному банку Credit Suisse.
За його словами, німецьке ембарго на російську нафту означатиме, що замість поставок до Гамбурга, які займають пару тижнів, її потоки підуть до Китаю, куди транспортування триває кілька місяців. І навпаки: ембарго призведе до тривалішої подорожі у бік Європи близькосхідної нафти, яка зазвичай прямувала до Азії. «Такий розворот призведе до збільшення вартості доставки, страхування та фінансування, які є основою торгівлі енергоресурсами», – зазначив Золтан Позсар.
Багато хто пророкує, що енергетична галузь – основа російської економіки – скоротиться, тому що неможливо повністю компенсувати втрату європейського ринку, який забезпечує росії найбільші доходи. Західні фінансові та технологічні санкції підірвуть здатність рф підтримувати поточний рівень фінансування і виробництва. «Статус росії як енергетичної наддержави залишився в минулому», – упевнений Даніель Єргін, віцеголова S&P Global і відомий історик нафтової галузі.
Однак нова енергетична мапа не позбавлена ризиків для Америки – її сили та статусу гаранта світової торгівлі. Після закінчення Другої світової війни долар за замовчанням став основною валютою в операціях із нафтою, що допомогло зберегти його центральне становище у світовій економіці. За словами Фрімана, використання потужності фінансової системи США для запровадження санкцій проти росії поставило під сумнів її надійність як місця зберігання статків.
Зараз Саудівська Аравія, Індія та інші країни, що розвиваються, вивчають можливість проведення енергетичних операцій у валютах, відмінних від долара США. Аналогічним чином росія почала домагатися оплати в рублях за викопне паливо. «Можливо, у нас були вагомі причини, але США політизували енергетичну торгівлю», – каже Фріман.
«Дружня підтримка» – перш за все
Геополітика та енергетика завжди були пов'язані, а санкції США проти Ірану та Венесуели останніми роками перекроїли глобальні потоки нафти. Але після скасування арабського нафтового ембарго на початку 1970-х років відносно вільна торгівля сировинними товарами, що підтримується військовою та фінансовою міццю США, стала відмінною рисою міжнародної системи.
Нині все змінюється. У квітні міністр фінансів США Джанет Єллен заявила, що після російського вторгнення настав час переглянути Бреттон-Вудську систему торгових правил, ухвалену 1944 року, в якій пріоритет надається економічній ефективності та міжнародному співробітництву.
Єллен виступила за «дружню підтримку» ланцюжків постачання критично важливої сировини через поглиблення торгових зв'язків із «групою країн, які твердо дотримуються демократичних норм та цінностей». Торгові потоки вже змінюють напрямок у міру того, як західні енергетичні компанії залишають росію, а відправники вантажу, кредитори та страховики відмовляються обслуговувати російський експорт.
ЄС приєднався до США, Великобританії, Канади та Австралії – почав вводити ембарго на постачання російської нафти. Через побоювання, висловлені Угорщиною з приводу економічних наслідків, обмеження не торкнулися нафти, яка надходить з рф трубопроводами. Проте в Євросоюзі кажуть, що до кінця року ембарго стосуватиметься 90% усіх російських постачань.
Експорт російської нафти до ЄС, США, Великобританії, Японії та Південної Кореї з лютого по квітень уже впав на 563 000 барелів на добу, або на 32%. За даними інвестиційного банку Piper Sandler, повна заборона ЄС означатиме, що близько 2,8 млн барелів нафти та 1,1 млн барелів нафтопродуктів, які зазвичай щодня надходять до Європи, мають знайти новий ринок.
Європейським лідерам буде важче відмовитися від російського природного газу, який забезпечує понад 30% поставок до ЄС та переважно транспортується трубопроводами. За оцінками JPMorgan Chase, до кінця року ЄС все ще отримуватиме від 81 до 94% обсягу російського газу, імпортованого у 2021 році.
У Брюсселі заявили, що відмовляться від російських енергоносіїв до 2027 року. Але це може коштувати дорого.
Амос Хохштейн, радник президента США Джо Байдена з енергетичної безпеки, працював з іноземними офіційними особами та керівниками енергетичних компаній, щоб підтримати альтернативні поставки вуглеводнів до Європи та послабити напругу на ринку.
Але ЄС та США діють в умовах додаткового обмеження: Хохштейн сказав, що США не надаватимуть стимулів для довгострокових інвестицій у нафтогазову галузь, які суперечать планам переходу на екологічніші джерела енергії. «Ми намагаємося допомогти Європі, стабілізувати ринок та захистити американських споживачів, змусивши путіна заплатити ціну [за його агресію проти України], і зробити це, не відмовляючись від нашої спільної мети – скоротити використання викопного палива», – пояснив він.
Європейські лідери заявили, що тепер, через війну, вони прискорять реалізацію амбітних планів, пов'язаних із проектами відновлюваних джерел енергії. Але в перехідний період Європі знадобиться більше викопного палива.
За словами Джозефа Мак-Монігла, генерального секретаря Міжнародного енергетичного форуму, підвищений попит у поєднанні із західними санкціями проти росії скоротять її видобуток і можуть призвести до фізичного дефіциту нафти у світі. «Якщо росію буде витіснено з експортного ринку, настане глобальна рецесія, яка вб'є попит», – прогнозує він.
Повернення Саудівської Аравії
Виробники Близького Сходу, мабуть, уже приготувалися домінувати на новій енергетичній мапі.
Останніми роками Саудівська Аравія та решта країн Перської затоки були змушені скорочувати видобуток викопного палива через дедалі більшу глобальну стурбованість щодо зміни клімату. Але президент Байден закликав королівство до додаткових постачань напередодні війни, що є різким поворотом порівняно з його президентською кампанією, коли він назвав СА ізгоєм.
Адмірал у відставці Денніс Блер, який керував національною розвідкою при президенті Бараку Обамі, сказав, що попри спроби переорієнтувати американську зовнішню політику від Близького Сходу, важливість регіону для інтересів США знову зросла через війну. «У нас мають бути дуже відкриті ділові відносини із Саудівською Аравією. Ми повинні стати їх основним гарантом безпеки та обороноздатності, поки не зможемо електрифікувати наш транспорт та диверсифікувати джерела енергії», – наголосив він.
Державний енергетичний гігант Saudi Aramco, який нещодавно став найдорожчою компанією у світі, обігнавши Apple Inc., уже отримує більше запитів на свою нафту від європейських покупців. Саудівські офіційні особи зазначають, що війна показала, наскільки нереалістичними були агресивні цілі зменшення викидів вуглецю за рахунок швидкого скорочення використання викопного палива.
«Королівство вважає смішним той факт, що минулого року кілька країн, у тому числі Сполучені Штати, чинили тиск, щоб ми дотримувалися [планів з обнулення викидів вуглецю до 2050 року], а тепер просять більше нафти», – сказав представник Саудівської Аравії.
Після відхилення запитів США на збільшення видобутку, яке тривало кілька місяців, країни ОПЕК та їхні союзники [минулого тижня] погодилися поставити ринку більше обсягів, ніж очікувалося. У перспективі це дозволяє Саудівській Аравії наростити видобуток нафти та відкриває дорогу до угоди із США щодо нафти в обмін на безпеку.
«російське вторгнення ясно показало одну річ: світові потрібно ще більше саудівської нафти», – сказав чиновник з Ер-Ріяда.
Виклики для росії
Новим імперативом москви є поглиблення зв'язків з Азією, особливо з Китаєм, щоб компенсувати втрату європейського ринку, яку наближає продовження війни в Україні та санкції. Такий розворот важливіший для російського експорту газу – менш взаємозамінного, ніж її нафта, тому потребує масштабного нарощування інфраструктури.
Раніше росія експортувала щороку до 200 млрд куб. м газу до Європи, яка й досі залишається її найбільшим ринком збуту. Торік «газпром» продав до Азії близько 33 млрд куб. м.
росія має плани щодо будівництва нових трубопроводів та реалізації проектів, пов'язаних із виробництвом скрапленого природного газу, які дозволяють вести морську торгівлю. У перспективі це може збільшити потужності рф у постачанні газу в Азію. Але багато проектів неможливо реалізувати без складних зарубіжних технологій та інвестицій, заблокованих західними санкціями.
Найважливішим запланованим проектом є трубопровід «Сила Сибіру – 2», який з'єднує російський півострів Ямал із Китаєм. Перший проект «Сила Сибіру» коштував понад $50 млрд, його будівництво тривало більше ніж п'ять років. Він здатен транспортувати щороку майже 40 млрд куб. м газу на повній потужності. Потенціал другого газопроводу – до 50 млрд куб. м.
Коли москва та Пекін погоджували умови першого проекту у 2014 році, Китай досяг порівняно низьких цін на газ. «Наші китайські друзі займають жорстку позицію в перемовинах», – зауважив тоді владімір путін.
За словами Еда Чоу, старшого наукового співробітника Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), зараз Китай має ще більшу переговорну силу, тому що росія відчайдушно прагне компенсувати втрату доходів у Європі. За даними CSIS, до 2030 року рф може продавати в Азію не більше 120 млрд куб. м газу на рік і за нижчою ціною, ніж у Європі. «Усі хочуть скористатися тим, що зараз вони набагато більше потрібні росії», – сказав Чоу.
російські дипломати прагнуть протистояти зусиллям США, які намагаються обмежити можливості москви в пошуку нових ринків збуту для своїх енергоресурсів. За даними JPMorgan Chase, російські нафтові вантажі, що прямують до Індії, Туреччини, Китаю та інших «дружніх» країн, з лютого по квітень збільшилися на 146%.
«газпром» змінив напрямок кількох СПГ-танкерів: замість Японії вони пішли до Китаю та Індії. «Це був попереджувальний крок на випадок, якщо Токіо приєднається до західних санкцій», – пояснив один із американських чиновників.
Але азійські покупці навряд чи повністю замінять Європу як ринок збуту для російської нафти і газу в довгостроковій перспективі, вважають трейдери. Хоча Індія відкинула заклики запровадити нафтове ембарго проти російської нафти, вона купує російські барелі з великою знижкою, так само як і Китай домагається зниження ціни на природний газ.
Втрата Європи, найближчого та найбільшого ринку збуту, залишить російський енергетичний сектор без мільярдних доходів. У поєднанні з жорсткими технологічними санкціями це відчутно обмежить її здатність підтримувати нинішній рівень виробництва нафти і газу. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, до кінця 2022 року обсяг видобутку нафти в росії скоротиться майже на 27% довоєнного рівня.
Деякі представники російських енергетичних компаній у особистих бесідах визнають, що галузь не зможе уникнути наслідків тривалих західних санкцій. «росія була шокована тим, наскільки єдиним виявився Захід у прийнятті санкцій», – сказав представник «газпрому».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
