Західна преса про війну в Україні: чи не забракне Байдену рішучості, хто протистоїть загарбникам у Херсоні та як живуть прикордонні регіони
Як закордонна журналістика бачить перебіг протистояння з путінською навалою
Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
The Economist: Скільки США підтримуватимуть Україну у війні й як на це можуть вплинути осінні парламентські перегони
Редакційна колонка, 18.07.2022
Президент Джо Байден обіцяє підтримувати Україну стільки, «скільки буде потрібно». Його адміністрація вже витратила близько $8 млрд лише на військову допомогу. У травні Конгрес ухвалив додатковий бюджет на $40 млрд. Це більше, ніж просив Байден, навіть більше, ніж річні оборонні бюджети більшості європейських союзників США.
Проте на шостому місяці війни союзники Байдена перебувають у розпачі – як довго Америка буде здатна нести тягар цих видатків. Адже інфляція та високі ціни на пальне послаблюють купівельну спроможність американців.
Допомога Україні розрахована до кінця фінансового року, який наступає 30 вересня. У Конгресі не впевнені, що вдасться прийняти ще один великий пакет для України до проміжних виборів. Дедалі менше американців готові платити економічну ціну за підтримку України, ніж це було на початку війни в березні.
Головний вирішальний фактор – республіканці можуть досягти успіхів на проміжних виборах у листопаді, взявши під контроль палату представників та сенат. Як пам'ятаємо, Трамп засудив останній пакет допомоги Україні. «Демократи надсилають Україні ще $40 млрд, тоді як американські батьки намагаються прогодувати своїх дітей», – заявив Трамп.
«Якщо республіканці займуть палату представників, наша підтримка України припиниться», – написав у Twitter Рубен Галлего, демократ у палаті представників. За його словами, лідери республіканців не в змозі зупинити трампістів, таких як Марджорі Тейлор Грін і Метт Гетц, які диктуватимуть зовнішню політику щодо України.
Якщо вони становитимуть більшість республіканців у палаті представників, звідки виходять законопроєкти про витрати, стане важче надавати більше допомоги Україні.
Ще одним чинником є підтримка союзників США у Європі. Для більшості американців Україна знаходиться «за півсвіту», тоді як європейські країни ближче до військової загрози росії. Проте вони ж і є найбільш залежними від російських енергоносіїв та припливу біженців.
На цьому тлі адміністрація Байдена раптом припинила заявляти про перемогу України, натомість говорить про те, щоб лише не було її поразки. При цьому головна турбота Байдена – уникнути прямого конфлікту між НАТО та росією, яка має ядерну зброю.
The Wall Street Journal: Чому Захід діє нерішуче в підтримці України і що на це впливає
Небажання адміністрації Байдена надати Україні більш досконалої зброї, критично необхідної для оборони, призводить до втрати стратегічної переваги на фронті. Якщо США не змінять свою політику, росія продовжуватиме захоплювати нові території в Україні та може зважитися на ескалацію надалі.
Для України наданих союзниками артилерійських систем та ППО малої дальності вже явно недостатньо. Щоб відвоювати окуповану територію, Україні знадобиться парк винищувачів F-15 та F-16, вдосконалені безпілотники MQ-1C, армійські тактичні ракетні системи MGM-140, танки та бойові машини піхоти. Головне не кількість зброї, а її тип та спосіб використання.
Бойові втрати України за п'ять місяців війни становили 35 бойових літаків із наявних 150. Без поповнення із Заходу Україна може втратити здатність захищати свій повітряний простір й атакувати російські наземні сили. Проте адміністрація Байдена не наважується надавати таке обладнання з двох причин, і обидві вони не є переконливими.
Перша: чиновники побоюються, що постачання Україні більш досконалої зброї призведе до прямого конфлікту між росією та країнами НАТО. Але прагнення путіна вдертися в суверенну країну вже було такою ескалацією. росія застосувала практично всі види конвенційної зброї проти військових і цивільних цілей, депортувала сотні тисяч українських громадян до росії та заблокувала експорт українського зерна. Україна просто намагається захистити себе, і відсутність військових засобів робить ці зусилля практично неможливими.
Ось чому путін намагається вселити страх перед ескалацією. Якщо Захід надто наляканий, щоб втрутитися, це розв’яже йому руки. Саме тому адміністрація Обами практично нічого не робила після того, як путін анексував Крим в 2014 році та втрутився в справи Сирії в 2015 році.
Знаючи, що США мають схильність до самостримування, путін охоче брязкає ядерною зброєю. Але Захід не має піддаватися цій загрозі, бо це лише спонукатиме путіна робити таке знову і знову.
Натомість Вашингтон має допомогти об’єднати світову думку, починаючи з Генеральної Асамблеї ООН, щодо наслідків порушення москвою ядерного табу. путін буде стриманішим, якщо зрозуміє, що використання атомної зброї означатиме знищення російської економіки ще жорсткішими міжнародними санкціями, а також міжнародну активність щодо його усунення.
Друга причина: адміністрація Байдена побоюється, що навчання українських військ більш досконалим системам озброєння забере надто багато часу. Але це нонсенс. Війна в Україні почалася вісім років тому. Є мало шансів на те, що вона закінчиться найближчим часом, особливо враховуючи, що Україна має намір відновити територіальну цілісність цілком, а росія прагне знищити українську національну ідентичність як таку.
Вже не кажучи про те, що терміни навчання можуть бути оптимізовані. Виходячи з обговорень із нинішніми та відставними посадовими особами ВПС США, українському пілоту може знадобитися лише два-три місяці на навчання, щоб керувати американськими F-15 і F-16. Те саме стосується українських пілотів безпілотників, які опановуватимуть MQ-1C Gray Eagles.
Чим раніше розпочнеться навчання з використання більш просунутих систем зброї, тим краще. Ціна нерішучості США зростає з кожним днем.
UnHerd: Підпільний опір у Херсоні триває попри репресії – окупантів розстрілюють навіть «браконьєри»
«Російські окупанти весь час нарощують свою присутність, їздять містом, ламають двері будинків і квартир навіть опівночі, шукають докази партизанської діяльності. Часто просто забирають людей. Кілька днів тому вони заарештували мера та декількох депутатів міської ради», – йдеться у повідомленні з Херсона.
Зараз світові ЗМІ рясніють розмовами про війну за Донбас. Але саме на півдні, з його довгою береговою лінією та великими запасами зерна, війна для України буде виграна або програна. І саме в Херсоні слід шукати відповіді на питання, чи зможе країна протриматися, поки її зерно розкрадають, а порти заблоковані?
Минулого тижня відбулися нові масові «фільтрації». Це найзловісніше визначення, яке насправді означає, що окупаційні війська жорстоко допитують місцевих жителів, а потім багатьох депортують до росії. Машини, вантажівки та війська прибувають у села, а потім або відвозять місцевих жителів у спеціальний «об’єкт», або викопують велику яму та запихають їх туди. Мета завжди одна: навернути їх на колаборантів.
Але водночас росіяни намагаються викликати лояльність через так зване швидке правосуддя. Це також спосіб легітимації насильства. Тепер солдати приймають «скарги» від місцевих жителів, відтак вриваються в будинки, мовляв, просто реагують на звернення громадян.
Джерела в Херсоні стверджують, що окупанти грабують будинки людей, вони завжди п'яні, часто із самого ранку, а місцеві зникають щодня, особливо в портовому місті Генічеськ.
За словами херсонця, блокпости є епіцентром насильства. На початку окупації вони були майже повсюдно. Тепер більшість прибрали. Але на в’їзді до так званого острівного району Херсона – з його верфями, нафтовою гаванню та багатьма підприємствами – вони ще збереглися. Жінка за кермом автомобіля з тонованими вікнами відмовилася здерти тоновану плівку, тому вікна розбили прикладом, її саму побили, а автомобіль вилучили.
Блокпости – це не лише місця насильства та залякування, а й вимагання. Набув чинності неофіційний тариф, заснований на різних класах транспортних засобів. Іноді машини відпускають без оплати, щоб постріляти по них із гармат і провчити людей, що намагатися виїхати в Україну.
Росіяни привласнили мережу АЗС, яка раніше належала ОККО та Shell. Зараз там ціни в рублях. Навіть встановили курс: 1 гривня до 1,5 рубля. Все це за дорученням ексдепутата ВРУ та ексмера Херсона Володимира Сальдо, який одразу підтримав російських окупантів, проголосивши себе головою Херсонської адміністрації.
Росіяни намагаються контролювати всі сторони життя. Якщо ви хочете отримувати зарплату на банківський рахунок, вам потрібно відкрити рахунок у банку, а для цього потрібно уже мати російський паспорт.
«У місті майже немає готівки, і воно дедалі більше має вигляд, як у 1980-ті, коли люди обмінювалися один з одним із багажників своїх автомобілів. Там же можна обміняти долари та євро. У багатьох магазинах, де раніше спеціалізувалися на одному продукті, наприклад, на м’ясі чи овочах, тепер можна купити все: від хліба до сигарет, горілки та домашніх продуктів – майже всі вони з Криму. Але вдруге їх не купують, тому що якість жахлива», – кажуть місцеві.
Усе це разом зменшує проросійські настрої у регіоні. Опір більш прихований, ніж у перші тижні. Це малювання проукраїнських графіті та розкидання листівок у ключових місцях, зрештою – знищення російських прапорів та символів.
У росіян не вистачає людей, щоб укомплектувати всі адміністративні посади, необхідні для управління. У самому Херсоні станом на кінець червня лише 23 людини отримали російський паспорт з кількох сотень тисяч.
Одними з перших, кого росіяни намагаються вербувати, є директори шкіл. Школи життєво важливі для системи зайнятості: там, де ви щоденно контролюєте дітей, їхні батьки зазвичай змушені проявляти лояльність.
Проте більшість не бажають співпрацювати, попри наполегливі вмовляння. У Мелітополі та Каховці тих, хто відмовився, збирали разом і саджали в підвал без їжі та доступу до туалету, а потім вивозили й залишали на узбіччі дороги за 30 км від міста. Їм говорили, що вони мають повернутися до комендантської години, інакше їх уб’ють на дорозі.
У селі Бехтери директорка відмовилася співпрацювати, її так побили, що вона залишилася інвалідом. Голова місцевої ради погодився на співпрацю та намагався схилити до співпраці вчителів.
«Колабораціоністи постійно прагнуть розширити свій вплив, – каже активіст. – Вони проводять рейди на бізнес і тиснуть на нових людей, щоб вони співпрацювали. Лише вчора прибуло близько 70 автомобілів Lada Priora, які використовуватимуться для патрулювання міста. Той факт, що колаборанти здаються такими розслабленими, відкриваючи нові магазини та АЗС, змушує деяких людей думати, що вони залишаться надовго, і що місто вже начебто продано росіянам».
Але опір від цього не згасає. 16 червня Євген Соболєв, проросійський начальник СІЗО Херсона, був госпіталізований після того, як в його Audi вибухнула бомба. 24 червня в автомобілі підірвали іншого колаборанта, керівника Управління молоді та спорту Херсонської області Дмитра Савлюченка.
«Спроби фізичного знищення колабораціоністів дуже популярні, – продовжує активіст. – Усі хочуть протистояти росіянам і чекають повернення ЗСУ. Одного разу вночі браконьєри розстріляли російських військових, які патрулювали річку. Тому тепер «визволителі» пересуваються лише колонами з трьох і більше човнів. Я думаю, що тільки такими методами ми досягнемо успіху. Їм потрібно постійно відчувати страх за своє життя».
Зараз по всьому місту розвішуються плакати, багато із зображеннями окремих колаборантів, які супроводжуються особистими повідомленнями. «По місту постійно розпилюють патріотичні графіті: синьо-жовті смуги в парках і мікрорайонах; обливають фарбою численні пропагандистські білборди, які зараз встановлено по всьому місту».
Більшість проявів опору залишаються неоприлюдненими, оскільки росіяни не хочуть здаватися слабкими та вразливими, а партизани не хочуть наражатися на зайву небезпеку. У багатьох маленьких містах є чимало випадків, коли молоді люди з ножем ранять п'яних солдатів.
І поки цей опір був ефективним. Окупаційні війська чотири рази намагалися організувати в Херсоні референдум про приєднання до росії, але через протести, а тепер і збройний опір це виглядає неможливим.
Die Welt: Тотальна війна путіна проти українців будь-якої статі, віку та поглядів
Атаками проти цивільного населення росія робить ставку на війну на виснаження. 7 липня путін заявив російським законодавцям, що його війська в Україні «ще не починали».
За два дні російські ракети влучили в житлову будівлю у східноукраїнському місті Часів Яр. Протягом наступних днів рятувальники витягли з-під завалів 47 тіл, зокрема дітей. Це один із найбільш смертоносних ракетних ударів з початку війни.
У середині липня від вибухів у центрі Вінниці загинуло 23 мирних жителя, у тому числі 4-річна Ліза, історія якої облетіла світ. Її мати зафільмувала останні хвилини її життя на телефон. Ще за добу ракети вдарили по Дніпру, загинуло кілька людей. путін розгорнув тотальну війну проти всього українського народу.
Це пов’язано з тим, що російські війська на сході просуваються повільно, і війна ось-ось перейде у вирішальну фазу. Завдяки системам озброєнь, які постачаються Заходом, Україна тепер здатна точно вражати цілі далеко за лінією фронту. Нещодавно з американських реактивних систем залпового вогню HIMARS було знищено десятки російських складів боєприпасів. Міністр оборони України Олексій Резніков заявив The Times про мільйон солдатів, яких можна буде розгорнути для контрнаступу.
WELT вирушив до прифронтового Сіверська, де російські війська стоять просто за околицями міста, а мешканці ховаються у підвалах.
Перше, що вражає в Сіверську, – це тиша на розбомблених вулицях, яку порушує лише гуркіт ближнього обстрілу. Місто-привид, де життя зупинилося, магазини закриті, банкомати не видають гроші. До фронту лише кілька кілометрів.
У кінці довгої центральної вулиці патрулюють двоє українських військових, аж раптом на подвір’ї з’являється кілька мешканців. 23-річний Роман каже, що тижнями живе тут у закритому підвалі разом із 40 іншими городянами. «З кожним днем стає все гірше, вибухи гучніші. Росіяни, мабуть, скоро прийдуть», – побоюється він.
Друг Романа Андрій веде нас сходами в охоронний підвал. Ті, хто залишився, тепер цілими днями шукають захисту від путінських бомб. Андрій світить ліхтариком у маленьку підвальну кімнатку, де живе з десяток мешканців.
«Це наша їдальня, – пояснює він і показує на червоне відро в підвалі. – А тут ми збираємо дощову воду, яку потім використовуємо для приготування чаю». Вода є найбільшою проблемою, але загальна ситуація з постачанням не менш драматична. Немає навіть хліба, а з останньої доставки допомоги минуло кілька днів.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
