Головний по грошах: 10 фактів про нового главу місії МВФ

Сьогодні, 20 вересня, офіційно розпочинає свою роботу новий глава місії МВФ в Україні – британець Гевін Грей. На цій посаді він замінить Іванну Владкову Голлар, яка працювала з травня 2020 року. Ця заміна – не звичайна практика ротації персоналу МВФ, а відповідь на поточні виклики, а також ті, що виникнуть у повоєнній Україні.

Як повідомив постійний представник МВФ в Україні Ваграм Степанян, «пан Грей має суттєвий досвід роботи в економіках, що розвиваються». Зокрема, Гевін Грей очолював місію МВФ в Іраку з 2018 до 2020 року на етапі відновлення держави після війни.

МВФ – основний зовнішній донор України, чиє фінансування багаторазово перевищує обсяги допомоги, яку надають інші міжнародні інституції.

У рамках нещодавньої домовленості Україна отримає від Фонду додаткові $1,4 млрд у рамках програми екстреного фінансування. Також визначено, що Фонд братиме активну участь у програмах відновлення зруйнованої під час війни інфраструктури.

Гевін Грей закінчив Лондонську школу економіки, зокрема вивчав застосування статистичних методів економіки.

У структурах МВФ працює понад 16 років.

За його безпосередньою участю визначатиметься обсяг та структура допомоги, що надається Україні: крім відновлювальних програм, йдеться про допомогу, яку виділяють країнам, що постраждали від продовольчої кризи.

Україна може стати одним із бенефіціарів цієї програми, сума буде порівнянна з попереднім траншем ($1,4 млрд). Кредитор також працює з Україною над розробкою більш глибокої та довгострокової програми підтримки.

На стартових позиціях Ірак перебував у вигідніших умовах, ніж Україна, оскільки мав доходи від продажу нафти. «Великий профіцит бюджету та рахунки поточних операцій – близько 8% та 6% ВВП – були зареєстровані у 2018 році, що дозволило уряду погасити внутрішній борг та накопичувати фіскальні резерви. До кінця 2018 року валові міжнародні резерви досягли $65 млрд.

Проте післявоєнна реконструкція та відновлення економіки йшли повільно. ВВП без урахування нафти зріс всього на 0,8% у річному обчисленні у 2018 році в умовах слабкого виконання реконструкції та інших державних інвестицій. Загальний ВВП скоротився приблизно на 0,6%. Бюджет на 2019 рік передбачав значне пом'якшення податково-бюджетної політики.

[тут і далі – IMF Country Report No. 19/248 IRAQ 2019 ARTICLE IV CONSULTATION AND PROPOSAL FOR POST-PROGRAM MONITORING; STAFF REPORT; AND STATEMENT BY THE EXECUTIVE DIRECTOR FOR IRAQ]. Завантажити звіт можна тут.

Було розроблено план реалізації політики та структурних реформ, спрямованих на забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності, вирішення застарілих соціальних проблем і сприяння сталому та інклюзивному зростанню.

Він підтримував підхід у фіскальній політиці, за якого повинні бути встановлені межі витрат, які підкріплені поетапними заходами щодо зниження поточних витрат та збільшення доходів, не пов'язаних із нафтою.

Постійне нарощування фіскальних резервів має допомогти владі знизити проциклічність та захистити інвестиції у разі падіння цін на нафту та інших потрясінь.

Ще одним напрямом, який він підтримував була переорієнтація державних витрат. Структурні заходи щодо стримування різкого зростання фонду заробітної плати в державному секторі допоможуть створити бюджетний простір для необхідних інвестицій.

Варто очікувати форсування реформи електроенергетичної галузі. Цей напрямок вимагає значних капіталовкладень, але має дозволити владі впоратися з перебоями в подачі електроенергії і зрештою скоротити бюджетні субсидії. Владі слід переглянути адекватність та ефективність соціальних витрат, щоб бідні та вразливі групи були захищені під час таких реформ.

Банківський нагляд повинен переорієнтуватися на два найбільші та проблемні державні банки, які мають бути перевірені й реструктуровані до рекапіталізації у середньостроковій перспективі. Такі реформи, поряд із зусиллями щодо просування фінансової доступності, можуть допомогти вирішити проблему доступу до кредитів і сприяти створенню робочих місць у приватному секторі.

Необхідна багатостороння стратегія, що включає зміцнення правової бази, розробку національної антикорупційної політики та сприяння більш тісній координації між залученими відомствами.