Якутія, Татарстан, Чувашія: які ще російські регіони Україна може визнати окупованими?

18 жовтня 2022 року Верховна Рада вперше у своїй практиці визнала Чеченську республіку Ічкерія, яка зараз входить до складу російської федерації, тимчасово окупованою і засудила геноцид чеченського народу. Україна закликала держави – члени ООН та міжнародні організації розслідувати російські злочини в Ічкерії, притягнути до відповідальності винних і визнати Ічкерію окупованою росією.

Після визнання Чеченської республіки Ічкерія окупованою росією, у Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови «Про визнання державного суверенітету та незалежності Татарстану». Тому Татарстан може стати другою територією після Ічкерії, яка буде визнана окупованою російською федерацією.

Наприкінці IX – X столітті на території сучасного Татарстану виникла перша середньовічна держава – Волзька Булгарія, етнічну основу якої склали булгарські племена. Тоді ж були встановлені зв`язки з руськими князівствами – укладено перший мирний договір між Волзькою Булгарією і Київською Руссю. Ці дві країни об'єднувала тісна торгівля.

У 1487 році Казань захопили російські війська, а на престол зійшов Мухаммад-Амін, під час правління якого Казанське ханство перебувало під протекторатом Москви і вело промосковську зовнішню політику. У цей час склався такий собі кримсько-московсько-казанський військово-політичний союз.

З цього часу Московське князівство намагалося підпорядкувати собі Казанське ханство. Московські царі Василь III та Іван IV неодноразово здійснювали великі військові походи на Казань з метою поставити на казанський престол своїх протеже. Зрештою, після багаторічного протистояння з Московською державою, Казанське ханство припинило своє існування. Події тривалої боротьби за Казань проти Москви сильно вплинули на фольклор, поезію, літературу татарського народу. Після падіння столиці «Шапку Казанську», як вважають нинішні татарські активісти, викрали і відтоді вона зберігається у Збройовій палаті московського Кремля.

Після утворення Петром I Казанської губернії посилилася русифікація, християнізація та податковий гніт. Народ не витримав. Постійно відбувалися бунти та повстання проти дій центральної влади. Однак пізніше, завдяки реформам Катерини II, відбулося послаблення і почалося відродження татарської культури.

Після революції 1917 року було вирішено створити Татарську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку. Відтак Татарстан де-факто підпорядкувався Москві, однак проблема взаємовідносин центру і регіону, насамперед у фінансово-економічній сфері, залишалася.

Більшовики провели непослідовні реформи татарського алфавіту, у результаті чого це тяжко позначилося на розвитку національної культури і освіти. Також радянська влада зайнялася релігією. У Татарстані поступово закривалися мечеті та церкви, припинили свою публічну діяльність священнослужителі. Незважаючи на політику атеїзму у СРСР, віра в іслам у татар зберігалася.

З початком перебудови і введенням гласності в Татарстані дедалі активніше почали обговорювати питання про його державно-правовий статус. У суспільній свідомості народів республіки дедалі більшої популярності набувала ідея підвищення державного статусу республіки. Національна інтелігенція і татарський національний рух активно включилися в цей процес.

Зрештою, 24 жовтня 1991 року Верховною Радою Татарської РСР було прийнято постанову про «Акт державної незалежності Республіки Татарстан». Через п'ять місяців відбувся референдум про незалежність Татарстану, у якому взяли участь 81,7% жителів республіки. 61,4% людей при майже 82% явці погодилися з формулюванням, що «Республіка Татарстан є суб'єктом міжнародного права, суверенною державою, яка має право встановлювати відносини з Російською Федерацією та іншими республіками та державами на основі рівноправних договорів».

Наприкінці 1992 року Верховна Рада Татарстану на основі волевиявлення народу прийняла Конституцію, яка проголошувала суверенну республіку. Пізніше у Татарстані запровадили інститут президентства і обрали першого президента – Минтимера Шаймієва.

Однак з того часу, як владімір путін став президентом російської федерації, у Татарстану, як і в інших республік, активно забирали все те, що було дозволено за часи Бориса Єльцина: наприклад, татарська та інші рідні мови в республіках втратили статус обов'язкових для вивчення у школах, а також скасували конституційні суди республік. Незважаючи на дії центральної влади, самі татари зазначають, що Татарстан не просто суб'єкт федерації, а держава, яка добровільно об'єдналася з іншою державою (росією).

Башкортостан

Історичний шлях Башкортостану дещо перегукується з сусіднім Татарстаном.

Башкири – це один із стародавніх народів Євразії, що сформувався на Південному Уралі як самостійний етнос у першій половині 1-го тисячоліття нашої ери.

Поневолення Москвою Башкортостану відбулося у ХVI сторіччі. Тоді башкирів примусили прийняти російське підданство на основі угоди з урядом царя Івана Грозного. Царська влада почала захоплювати башкирські землі, порушувати умови приєднання та намагатися християнізувати башкирів-мусульман. У відповідь на дії влади башкири неодноразово піднімали повстання.

Після революції 1917 року башкирське населення вимагало визнання їхнього права на самовизначення. Зрештою, була проголошена Башкирська автономія у складі Російської республіки з відповідним урядом на чолі з лідером башкирського національно-визвольного руху Ахметзакі Валідовим. Пізніше він все ж таки перейшов на бік «червоних», і після проведення переговорів з радянським урядом була створена Автономна Башкирська Радянська Республіка у складі РРФСР.

Наприкінці 1980-х років через загострення соціально-економічних проблем активізувався громадський рух Башкортостану за державний суверенітет. У 1990 році Верховною Радою республіки проголошено Декларацію про державний суверенітет, а пізніше підписано «Федеративний договір про розмежування повноважень і предметів відання між органами державної влади російської федерації та органами влади суверенних республік у її складі».

У договорі зазначалося, що Башкортостан може мати самостійну систему законодавства, судову систему і прокуратуру. Також було зазначено, що земля, надра, природні багатства на території Башкортостану є надбанням багатонаціонального народу Башкортостану, і що питання володіння, користування і розпорядження цією власністю регулюються законодавством республіки.

Пізніше у Башкортостані провели президентські вибори, на яких переміг Муртаза Рахімов (64% виборців проголосували за нього). У 1993 році затверджена нова Конституція Башкортостану, у якій створили правову базу для демократизації республіки. Тоді ж у Башкортостані провели референдум, на якому більшість громадян (75,5%) висловилися за економічну самостійність республіки та її договірні відносини з росією.

З приходом до влади президента рф владіміра путіна російське керівництво розпочинає боротьбу з сепаратистськими та регіоналістськими проявами у керівництві Башкортостану – зокрема, почалася боротьба з кланом Муртази Рахімова. Російська центральна влада створила у республіці Комісію з приведення місцевого законодавства у відповідність до федерального. Пізніше Конституцію республіки було переглянуто і вилучено поняття «суверенітет».

Таким чином кремль і російські спецслужби «мінімізували» «загрози розвитку сепаратизму» у регіональній еліті Башкортостану. Однак у республіці створені і продовжують діяти організації, які просувають культуру, традиції та самостійність Башкортостану, як-от «Рада аксакалів башкир», «Спілка башкирської молоді», «Башкорт», «Кук буре» і т. д.

Чувашія

Початок історії розвитку Чувашії майже ідентичний з Татарстаном. Тюркські народи заснували у Середньому Поволжі Волзьку Булгарію, а потім прийшла Золота Орда і Булгарія впала під ударами Бату-хана. Під час війни з монголами частина булгарів посунулася на північний захід у межиріччі Сури і Свіяги й осіла тут, змішавшись із фінно-угорською племінною групою. Ця частина населення назвала себе «чаваш»  – ця самоназва стала ім'ям нового народу – чувашів.

Напередодні падіння Казанського ханства у XVI сторіччі чуваші добровільно увійшли до складу Російської держави. Особливо значущою подією в історії чуваського народу стала його християнізація – це єдиний тюркський народ, який сповідує православ'я.

За рік до розпаду СРСР у Чувашії уклали Декларацію про державний суверенітет Чуваської РСР. У цьому документі зазначено, що декларація проголошувала «державний суверенітет Чуваської РСР як верховенство, самостійність і незалежність державної влади республіки на всій її території». Також там зазначається, що «Чуваська РСР є суверенна держава, єдине національно-державне утворення чуваської нації».

У документі республіка проголошувалася демократичною державою, що забезпечує «вільний культурний розвиток чуваської нації, інших національностей», а також «національно-культурний розвиток осіб чуваської національності, які проживають за межами Чуваської РСР».

Державними мовами було оголошено чуваську та російську, двомовним було й офіційне найменування держави: Чуваська РСР – Республіка Чаваш'єнь (Чăваш Ен). Чувашія зазначала, що з дня підписання Декларації вона буде самостійно визначати свою бюджетно-податкову політику, а також зможе вести економічні та культурні контакти із іноземними державами.

Однак 23 липня 2001 року Державна Рада Чувашії ухвалила закон, яким республіканське законодавство «приводилося у відповідність» до федерального. Відтоді Декларацію про суверенітет прийнято вважати такою, що втратила чинність, зазначається, що документ «не має жодних правових наслідків».

Правозахисник Олексій Глухов з Чувашії каже, що суверенітет республіки «давним-давно є ілюзорним поняттям, як і в інших регіонах».

«Без згоди федерального центру жодні рішення самостійні, зокрема і в Чувашії, не ухвалюються. А наша конституція необхідна, як інтер'єр, який лише говорить, що ми республіка. Зважаючи на це, будь-які національні інтереси, зокрема і розвиток, і збереження чуваської мови, – лежать на відповідальності керівництва республіки. Якщо у республіки є на це гроші, то в цьому напрямку будуть зрушення» – розповідає Глухов.

Республіка Саха (Якутія)

У XVII сторіччі на правому березі ріки Лєна було закладено місто Якутськ – столицю Республіки Саха (Якутія), а через деякий час республіка була приєднана до складу Російської держави. Пізніше, як було і на інших приєднаних росією територіях, у Якутії почали масову християнізацію корінних жителів краю.

У 1922 році, при заснуванні СРСР, на території республіки вирішили скласти Декрет про утворення Якутської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки у складі РРФСР. Вважається, що ця дата стала днем створення державності якутського народу.

Однак вже під кінець існування радянської держави у Якутії заговорили про державний суверенітет та ухвалили відповідну декларацію. Це заклало певні перспективи розвитку власної політики, економіки і культури у регіоні.

Ухвалений у 1991 році закон «Про державний статус Якутської-Саха Радянської Соціалістичної Республіки» визначив право на громадянство республіки, на створення власної правової системи, на власне визначення відносин республіки з Росією, СРСР та іноземними державами. За законом, республіка могла самостійно обирати суспільний і державний устрій та державну мову, а втручатися у внутрішні справи республіки стало неможливим без угоди з Верховною Радою Якутії.

Потім розпочався справжній розквіт якутської державності, бо було ухвалено Конституцію республіки. Відповідно до неї президент Якутії мав право на формування власної армії, держава самостійно розпоряджалася надрами і ресурсами, розташованими на її території, а частина території республіки була закрита для в'їзду жителів російської федерації.

Водночас основною претензією федеральної влади до республіки вважалося право власності Якутії на природні надра. ЗМІ писали, що завдяки цьому пункту республіканської конституції алмазодобувна компанія «Алроса» щорічно виплачувала уряду Якутії рентні платежі за використання родовищ алмазів.

У 2001 році президент Якутії Михайло Ніколаєв попросив депутатів розглянути понад 80 статей республіканської конституції, які начебто «не відповідають конституції росії». Дрібні конфлікти Якутська з Москвою тривали кілька років. Весь цей час із конституції Якутії рф пропонувала виключити статті про суверенітет. До 2009 року до конституції Якутії було ухвалено понад 50 поправок.

8 червня 2009 року крапку у справі про незалежну Якутію поставив Конституційний суд Росії. Він закликав республіки Татарстан, Башкортостан, Тиву і Саха (Якутію) в найкоротші терміни вилучити зі своїх конституцій положення про суверенітет. Через тиждень Державні збори Якутії погодилися піти на цей крок.