Деколонізація 2.0. Усередині ОПЕК вчергове намітився розкол. Що спільного між прагненнями ОАЕ та України
І чому боротьба за право голосу на паливному ринку призводить до тектонічних зсувів у великій політиці
Війна росії проти України розхитала світ. Тепер дедалі більше країн змагаються за владу, суб’єктність та право самостійно визначати свою політику. Цей тренд не оминув Організацію країн – експортерів нафти (ОПЕК), в якій загострилася конкуренція серед найбільших арабських економік, що донедавна були близькими друзями – між Саудівською Аравією та Об’єднаними Арабськими Еміратами. На порядку денному знову постало питання змін у структурі ОПЕК – картелю, який диктує умови постачання нафти західним економікам та через ціни на паливо здатен впливати на політичну ситуацію в розвинених країнах, де виборці чутливі до витрат на енергію. І це ті самі країни, що надають підтримку Києву для перемоги над росією.
Mind дослідив, наскільки серйозним є ризик радикальних змін на нафтовому ринку та як вони здатні вплинути на політику західних партнерів щодо перебігу війни в Україні.
Що відбувається в ОПЕК? Минулої п’ятниці The Wall Street Journal, головне видання корпоративної Америки, поширило резонансну новину про те, що між Саудівською Аравією та ОАЕ, які є сусідами –партнерами США з питань безпеки на Близькому Сході, збільшуються розбіжності, а керівництво цих країн дедалі більше зневажає одне одного. Справа дійшла до того, що ОАЄ веде дебати про вихід з ОПЕК. Якщо це стане реальністю, вплив картелю на світовому нафтовому ринку може бути підірвано.
«Охолодження» стосунків між двома країнами позначається і на зовнішній активності їх лідерів. Так, коли в січні в Абу-Дабі проходив саміт лідерів Близького Сходу, там не було спадкового принца та фактичного керівника Саудівської Аравії Мохаммеда бін Салмана. За місяць до цього президент ОАЕ шейх Мохаммед бін Заїд пропустив гучний китайсько-арабський саміт в Ер-Ріяді.
«Хоча Саудівська Аравія та ОАЕ все ще формально залишаються союзниками, вони розійшлися на кількох фронтах, змагаючись за іноземні інвестиції та вплив на світових ринках нафти, а також сперечаючись про перебіг війни в Ємені. Дискусії колись відбувалися за зачиненими дверима, але тепер все більше проявляються назовні, загрожуючи змінити порядок у багатій енергоносіями Перській затоці. Це відбувається в той час, коли Іран намагається посилити вплив на регіон, війна росії в Україні підняла ціни на нафту, а в ОПЕК порушено процес прийняття рішень», – відзначає WSJ.
Конфлікт, як пише газета, посилюється через те, що ОАЕ в рамках очолюваного Саудівською Аравією ОПЕК зобов’язані качати набагато менше нафти, ніж здатні, і тому втрачають доходи. Але Ер-Ріяд відмовляється збільшити квоти.
Наскільки загрозливою є ситуація? Тезу про «внутрішні дебати» ОАЕ щодо можливого виходу з ОПЕК, поширену WSJ з посиланням на неназвані джерела, в той же день спростували анонімні співрозмовники Reuters: «Повідомлення далекі від істини».
Але диму без вогню не буває. З 2020 року і до останнього часу було щонайменше п’ять повідомлень у провідних медіа про конфлікти ОАЕ з саудитами, які загрожували стабільності ОПЕК.
А 2018 року і сама Саудівська Аравія розмірковувала про власне майбутнє без картелю. Королівство тоді вивчало можливі наслідки розпаду групи нафтовидобувних країн, серед яких є лідером.
Дослідження проводив KAPSARC – головний аналітичний центр країни, який фінансується державою. Воно збіглося в часі з тиском на уряд Саудівської Аравії з боку Вашингтона, коли президент Дональд Трамп звинуватив ОПЕК у підвищенні цін на нафту. А також – з боку інвесторів, які дистанціювалися від Ер-Ріяду після жорстокого вбивства у Стамбулі саудівського журналіста Джамаля Хашоггі, що проживав у США.
Як зазначив тоді керівник KAPSARC Адам Семінскі, дослідження не було викликано заявами Трампа – воно було спрямовано на можливість надати рекомендації «для захисту ОПЕК та саудівської ролі в ньому».
Як еволюціонувала ОПЕК? Організація країн – експортерів нафти виникла внаслідок прагнення нафтовидобувних країн досягти самостійності в питанні розпоряджатися власними ресурсами після їх колонізації західним бізнесом.
Ще 1928 року таємною угодою в шотландському містечку Акнакаррі нафтовий ринок було розділено між сімома найбільшими нафтовими компаніями, які створили міжнародних картель. Так звані «Сім сестер» це: Англо-перська нафтова компанія (пізніше перетворилася на British Petroleum, BP), Gulf Oil (більше не існує), Royal Dutch Shell (тепер називається Shell), Standard Oil of California (Socal, зараз Chevron), Texaco (входить в структуру Chevron), Standard Oil of New Jersey (Esso, зараз Exxon Mobil), Standard Oil of New York (Mobil Oil, яку поглинула Exxon Mobil).
Ці компанії отримували концесії в багатих «чорним золотом» країнах і контролювали розподіл доходів від продажу нафти розвиненим країнам.
Зміни на ринку відбулися у вересні 1960 року, коли представники Саудівської Аравії, Венесуели, Кувейту, Іраку та Ірану утворили ОПЕК з метою «координації та уніфікації нафтової політики і визначення кращих способів для захисту інтересів, індивідуально та колективно». Пізніше до згаданих «Founder Members» приєдналися інші країни, деякі з них призупиняли членство (Індонезія у 2016 році, Еквадор у 1992-му, Габон у 1995-му) і з часом поверталися до картелю. Зараз ОПЕК налічує 13 дійсних членів.
1965 року Секретаріат ОПЕК – постійно діючий виконавчий орган – переїхав із Женеви, де знаходився з 1961 року, до Відня. У столиці Австрії він працює як штаб-квартира й сьогодні.
Якою є роль ОПЕК зараз і чому не всі з цим згодні? Країни ОПЕК наполягають, що ця організація є важливою глобальною економічною інституцією – форумом, за допомогою якого великі виробники можуть вимірювати видобуток нафти, аби утримати ціни від значного зростання чи падіння. Критики звинувачують ОПЕК у маніпулюванні цінами і тиску на великих споживачів – таких, як США.
Американські законодавці вже неодноразово намагалися позбавити ОПЕК ринкової влади, проштовхуючи правила, які фактично визнають організацію незаконним картелем. Зокрема, минулого року адміністрація Джо Байдена проводила консультації з Конгресом США «щодо додаткових інструментів та повноважень, аби зменшити контроль ОПЕК над цінами на енергоносії, і щодо потенційного закону NOPEC – No Oil Producing and Exporting Cartels».
Ця гостра ситуація склалася після того, як восени минулого року ОПЕК разом із країнами – партнерами по угоді ОПЕК+, серед яких домінує росія, домовилися скоротити видобуток нафти. «Коли весь світ страждає від все більших цін на енергоносії, вчинок ОПЕК та росії виглядає безглуздим і бездумним», – заявила міністр фінансів США Джанет Йеллен. Американські сенатори-демократи запропонували тоді також зупинити продаж озброєнь Саудівській Аравії на $650 млрд. Проте до радикальних дій не дійшло, і західні партнери України фактично були змушені підкоритися скоординованому рішенню Ер-Ріяда та москви.
Чого прагне Саудівська Аравія? Останнім часом країна прицільно зосередилася на посиленні власної ролі на міжнародній арені та в регіоні Перської затоки. Через гуманітарну допомогу та участь у обміні полоненими королівство впливає на перебіг війни в Україні, розгорнуту росією.
Делегація Саудівської Аравії під час візиту до Києва, 26 лютого 2023 року
Паралельно Ер-Ріяд розглядає податкові пільги для транснаціональних корпорацій, які відкривають у королівстві штаб-квартири. «Програма підкреслює чимраз більшу конкуренцію з ОАЕ, які протягом багатьох років слугували регіональним центром для ТНК з їх підходом laissez faire до бізнесу, соціально ліберальним способом життя та аеропортами-хабами», – зазначила газета Financial Times у публікації від 4 березня.
Як на це реагують західні країни? Захід також веде свою гру і не має намірів зберігати залежність від країн – головних виробників-експортерів нафти у світі. Аби скоротити споживання викопного палива, США та ЄС зробили ставку на відновлювані джерела енергії та декарбонізацію промисловості. Також посилюється робота на політичному рівні. Зокрема, активність на ринку збільшує Міжнародне енергетичне агентство, створене при Організації економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує переважно споживачів-імпортерів нафти.
Що з цього Україні? Проблему глобальної енергетичної кризи та залежності економічного розвитку від викопного палива ще не розв’язано.
Отже, західні партери України зберігають залежність від політики найбільших нафтовиробників Перської затоки. Тому нашій країні важливо покладатися на співробітництво та підтримку не лише ЄС і США, а й звіряти годинники з близькосхідними лідерами.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
