«Чорний день для Грузії»: що спонукало грузинів на штурм парламенту

У вівторок, 7 березня, біля будівлі парламенту Грузії учасники багатотисячної демонстрації закидали поліцейських камінням та коктейлями Молотова, а силовики пускали в хід палиці, гумові кулі, водомети та сльозогінний газ проти людей, які прийшли на мітинг зокрема з прапорами Євросоюзу.

Каталізатором масових заворушень у центрі Тбілісі став законопроєкт «Про прозорість іноземного впливу», ухвалений парламентом у першому читанні. Зі 150 депутатів 76 проголосували за, 13 – проти. На Заході це голосування визнали кроком до авторитаризму. Посольство США назвало ситуацію, що склалася, «чорним днем для грузинської демократії».

У свою чергу грузинська влада заявила, що ухвалення законопроєкту про іноагентів ознаменувало важкі часи лише для деструктивної опозиції, такої як партія «Єдиний національний рух» Михаїла Саакашвілі. В уряді запевняють, що новий закон покликаний зупинити поляризацію країни та забезпечити стабільність.

«Сьогодні «чорний день» тільки для радикальної опозиції та пов'язаних з нею сил, – заявив лідер  партії влади «Грузинська мрія» Іраклій Кобахідзе – Прозорість неурядових організацій знизить радикалізм та поляризацію у грузинській політиці, сприятиме спокійному розвитку політичних процесів і нікому не дасть змоги порушити мир».

Закон, інспірований кремлем

Законом «Про прозорість іноземного впливу» партія влади «Грузинська мрія» зобов'яже неурядові організації та засоби масової інформації реєструватися у спеціальному реєстрі як «агенти іноземного впливу», якщо понад 20% їхнього річного доходу становить закордонне фінансування. Інакше їм загрожують суттєві штрафи.

Критики стверджують, що грузинська влада намагається скопіювати російську модель придушення інакодумства. Прийнятий у 2012 році в росії схожий закон про «іноземних агентів» започаткував низку репресивних законів, які дозволили владіміру путіну демонізувати і змусити замовкнути голоси критики в країні.

Влада Грузії, як пише Bloomberg, копіює не лише методи, а й риторику кремля.

«Майбутнє нашої країни не належить і не належатиме іноземним агентам та слугам іноземних держав. Майбутнє нашої країни та народу належить патріотам», – цитує Bloomberg прем'єр-міністра Грузії Іраклія Гарібашвілі, який висловився на кшталт владіміра путіна.

Російський вплив – це чутлива тема для Грузії. Армія росії здійснила військове вторгнення до Грузії в 2008 році, і після «п'ятиденної війни» визнала Південну Осетію та Абхазію незалежними країнами, розмістивши на цих територіях своїх солдатів.

Стримана реакція уряду Грузії на вторгнення путінської армії до України у 2022 році викликала хвилі обурення як із Києва, так і від багатьох грузинських організацій. Уряд Іраклія Гарібашвілі не приєднався до антиросійських санкцій і не надав Україні військової допомоги. Експерти припускають, що законопроєкт про іноагентів влада направила насамперед проти критиків цієї толерантності до російської агресії.

«Автори грузинського законопроєкту не мають на меті обмежити вплив ворожої країни, – стверджує Ніно Лапіашвілі, директор Інституту європейських досліджень у Тбілісі. – Вони невиправдано намагаються помститися за обґрунтовану критику державної політики тим грузинським громадським організаціям, що їх фінансували Євросоюз, США та інші західні стратегічні партнери».

Відкат від демократії та Євросоюзу

Грузія подала заявку на прискорене членство в ЄС разом з Україною та Молдовою за кілька днів після повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.

У червні лідери Євросоюзу надали формальний статус кандидата Києву та Кишиневу, але не затвердили заявку Тбілісі, порекомендувавши країні провести низку реформ.

Плани вступу до НАТО та ЄС прописані у конституції Грузії й, згідно зі соцопитуваннями, цей курс підтримує 80% населення. Однак, на думку політичного експерта Корнелія Какачія, директора Грузинського інституту політики, партія «Грузинська мрія» вирішила йти не в ЄС, а від нього, оскільки ризикує не втриматися при владі, якщо виконає висунуті Брюсселем умови: забезпечити чесні вибори й захистити від адміністративного тиску ЗМІ та громадянське суспільство. До того ж ще одна вимога Євросоюзу – «деолігархизувати» Грузію – суперечить інтересам засновника панівної політсили мільярдера Бідзини Іванішвілі.

«Якщо вони виконають 12 рекомендацій, необхідних для набуття Грузією статусу кандидата в ЄС, вони втратять владу, – розмірковує Корнелій Какачія. – Реальність така, що закон про іноагентів у разі його адаптації зробить Грузію схожою на авторитарну державу. І чим авторитарнішою ставатиме Грузія, тим далі вона «відпливатиме» від Брюсселя і зближуватиметься з москвою».

Законопроєкт про іноагентів засудила влада Євросоюзу. Глава європейської дипломатії Жозеп Боррель назвав його ухвалення поганим розвитком подій для Грузії та її народу.

«Цей законопроєкт несумісний із цінностями та стандартами ЄС. Він суперечить заявленій Грузією меті щодо вступу до Євросоюзу, яку підтримала більшість громадян країни. Його остаточне прийняття може мати серйозні наслідки для наших відносин», – попередив у заяві Жозеп Борель.

Президент проти парламенту

Президент Грузії Саломе Зурабішвілі у зверненні до нації 7 березня підтримала мітингувальників і вступила в конфронтацію з партією влади. Вона пообіцяла накласти вето на закон про іноагентів.

«Цей закон нікому не був потрібен, його взято нізвідки, крім диктату москви. Це треба скасувати... Я, уряд, влада зобов'язані зробити все для того, щоб привести цю країну до Євросоюзу, захистити шлях європейської інтеграції. Сьогодні ті, хто підтримує цей закон, та ті, хто голосував за цей закон, порушують Конституцію. Ви відводите нас усіх із Європи», – заявила Саломе Зурабішвілі.

Парламентська більшість може подолати вето президента. Але вона не зможе зробити це швидко. Близько трьох місяців грузинському парламенту доведеться чекати на необов'язкові до виконання рекомендації щодо законопроєкту від Венеціанської комісії Ради Європи. За цей час грузинські прихильники євроінтеграції та противники зближення з росією намагатимуться розпалити протести та змусити уряд зійти зі шляху до авторитаризму.