Розвиток емоційного інтелекту в дітей: методики, вправи, поради спеціалістів

Емоційний інтелект – важлива складова успішності у всіх сферах життя. Завдяки розвиненому EQ людина здатна побудувати кар’єру, налагодити стосунки та почуватися щасливою. Вчитися розуміти емоції та керувати ними варто з дитинства. Редакція Mind розповідає про емоційний інтелект дитини та що потрібно робити батькам, аби його розвинути.

Емоційний інтелект – це здатність розуміти й керувати власними емоціями та емоціями інших людей. Розвиток ЕQ у дітей сприяє соціальній адаптації, допомагає ефективно комунікувати з оточенням і розв'язувати конфлікти. Емоційний інтелект сприяє розвитку емпатії, логічного мислення та стресостійкості.

Згідно з дослідженням Центру емоційного інтелекту при Єльському університеті від рівня EQ також залежить IQ. Діти з розвиненим емоційними інтелектом краще навчаються в школі, більше читають, частіше займаються спортом та мистецтвом.

Деякі дослідження доводять, що діти з розвиненим емоційним інтелектом мають менше шансів на розвиток психічних та емоційних проблем у майбутньому.

Емоційний інтелект не передається генетично. Його потрібно розвивати з раннього віку. Щоб підвищити рівень EQ потрібна підтримка дорослих.

Про розвиток емоційного інтелекту дитини свідчать такі фактори:

• вміння висловлювати свої емоції словами або образами, наприклад, малюнками;
• вміння слухати інших;
• готовність сприймати критику.

Якщо в родині емоції ігнорують або намагаються придушити, то, найімовірніше:

• діти не можуть описати те, як вони почуваються;
• майже не говорять про свої емоції;
• не просять про допомогу, коли відчувають сильні негативні емоції;
• неадекватно реагують на емоції, наприклад голосно кричать або розбивають щось.

Джон Готтман – професор психології, автор книжки «Емоційний інтелект дитини» вважає, що все залежить від батьків. Він спостерігав, як вони реагують на емоції своїх дітей та розділив їх на чотири групи:

• батьки, які відмовляються від емоцій і намагаються їх усунути, тому що вважають емоції неважливими;
• батьки, які не схвалюють або сприймають негативні емоції як виклик і намагаються їх придушити за допомогою покарання;
• батьки, які дотримуються принципу невтручання та сприймають усі емоції дитини, але не допомагають опанувати себе чи забороняють певну поведінку;
• емоційно свідомі батьки, які використовують власний емоційний досвід як можливість для встановлення зв’язку, допомагають дитині усвідомити, що вона відчуває та навчитися керувати емоціями.

1. Звертайте увагу на емоції вашої дитини. Батькам важливо усвідомлювати емоції дітей та спокійно реагувати на них.
2. Розглядайте емоції як можливість для спілкування та навчання. Дитячі емоції не є незручністю або викликом. Це можливість налагодити контакт із вашою дитиною та навчити її керувати власними емоціями.
3. Слухайте та перевіряйте. Приділіть дитині всю свою увагу та дослухайтеся до того, як вона виражає свої емоції. Покажіть, що ви розумієте її емоції та відчуття.
4. Допоможіть ідентифікувати емоції. Дитина має усвідомлювати як називаються ті емоції, що вона відчуває.
5. Домовтеся з дитиною, яка реакція на емоції є неприйнятною. Усі емоції прийнятні, але не будь-яка поведінка. Допоможіть дитині впоратися зі своїми емоціями, розвиваючи навички розв'язання проблем. Домовтеся, що качатися по підлозі або бити ногами меблі не є прийнятним проявом емоцій.

Додамо, що кожна із цих порад передбачає роботу батьків над розвитком власного EQ.

1. Говоріть про власні емоції

Розповідаючи про свої емоції, ви вчите дитину, що емоції є нормальною частиною життя. Наприклад, коли ви ділитеся з дитиною, що нервуєте перед важливою зустріччю, то вона розуміє, що всі люди відчувають емоції і це нормально.

2. Покажіть, як ви справляєтеся зі своїми емоціями

Ваша дитина не змушує вас кричати. Це ви вирішуєте реагувати на її поведінку криком і вибираєте гнів як вихід із ситуації. Покажіть на власному прикладі, що кожен відповідає за те, як він реагує на ситуацію.

3. Вибирайте слушний час для роботи з емоціями

Спроба підвищити навички емоційної регуляції вашої дитини в момент істерики не спрацює. Поговоріть про те, що сталося, коли дитина заспокоїться. Найкращий час для будь-якого навчання, коли ви спокійні та розслаблені.

4. Навчіть дитину визначати емоційні тригери

Емоційні тригери спонукають відчувати ті чи інші емоції. Це може бути сторонній звук, якась дія чи слова оточення. Ваше завдання з’ясувати, що змушує дитину злитися або тривожитися. Які види діяльності її розчаровують чи дратують.

      5. Допоможіть дитині зрозуміти мову тіла

Сильні емоції впливають на організм на фізичному рівні. Розуміння, як тіло переживає гнів або тривогу, допомагає пов’язувати емоції зі своїм тілом і запобігати стану, коли емоції зашкалюють.

6. Сфокусуйтеся на належній, а не на поганій поведінці

Найефективніший спосіб змінити неадекватну поведінку дитини, спричинену емоціями, – зосередитися на її позитивній поведінці. Американський психолог Карл Роджерс вважає істерику чи агресивну поведінку способом, яким ваша дитина передає гнів, тривогу, розчарування та інші сильні емоції. Отже, поведінка – це вираження сильних емоцій, з якими дитина наразі не можуть впоратися.

7. Покажіть, що таке «емпатія» на власному прикладі

Емпатія – це здатність відчувати чи уявляти чужий біль і пропонувати допомогу. Виявлення емпатії до дитини не означає, що ви погоджуєтеся з її поведінкою, але означає можливість зрозуміти її почуття чи поведінку.

8. Формуйте позитивні емоції дитини

Барбара Фредріксон – дослідник позитивної психології, вважає що позитивні емоції можуть розвинути фізичні, інтелектуальні, психологічні та соціальні ресурси вашої дитини.

9. Уникайте негативних ярликів

Вплив ярликів на поведінку дітей вперше дослідили психологи Роберт Розенталь і Леонора Якобсон. На початку дослідження всі учні початкової школи проходили тест на IQ. Потім дослідники у випадковий спосіб відібрали 20% учнів та представили їх як тих, хто «інтелектуально процвітає». Наприкінці дослідження учні пройшли ще один тест, який показав, що група тих, хто «інтелектуально процвітає», отримала значно вищі бали під час другого етапу тесту IQ.

10. Заохочуйте дитину до фізичної активності

Фізична активність допомагає усунути напруженість та ефективніше справлятися з емоціями.

11. Підтримуйте емоційну безпеку вашої дитини

Емоційна захищеність – це вроджена потреба. Емоційно безпечні стосунки будуються на довірі та прийнятті іншого. Коли ви показуєте своїй дитині, що приймаєте та любите її, це також сприяєте розвитку емоційного інтелекту.

12. Поясніть, що всі емоції важливі

Людина не може переживати лише радість і щастя. Іноді їй потрібно відчувати гнів або смуток. Смуток – це емоція, яка здатна сповільнити розумову й рухову активність. Це дає можливість поміркувати над джерелом емоційного розладу та зрозуміти, що із цим робити.

Гнів, навпаки, прискорює всі процеси, мобілізуючи інтенсивну енергію і надсилаючи кров до кінцівок. Це емоція, яка готує до боротьби та допомагає мобілізуватися для захисту від можливих загроз.

13. Беріть паузу, коли це потрібно та навчіть дитину це робити

Пауза дає можливість заспокоїтись та обдумати ситуацію, замість того щоб реагувати гнівом. Допоможіть дитині використовувати паузу, щоб емоційно дистанціюватися від ситуації, яка викликає емоції.

14. Знайдіть більше можливостей для спілкування

Щоденне спілкування з дитиною допомагає зміцнити почуття емоційної безпеки. Важливо займатися якоюсь діяльністю разом. Ви можете почитати книжку, подивитися фільм або вирушити на прогулянку й розмовляти дорогою про все на світі.

15. Хваліть дитину

Похвала – це ефективний спосіб допомогти вашій дитині розвинути емоційний інтелект. Якщо ви покажете своїй дитині, що визнаєте та цінуєте її наполегливу роботу, це може допомогти їй стати більш мотивованою, відчути впевненість у своїх силах.

16. Навчайте дитину нестандартному мисленню

Заохочуйте дитину мислити нестандартно та знаходити творчі рішення, а не просто слідувати інструкціям. Це поліпшить впевненість вашої дитини у власних силах, а також сприятиме розвитку емоційного інтелекту.

17. Не поспішайте

Розвиток емоційного інтелекту дитини не відбувається раптово. Наберіться терпіння та пам’ятайте, що це постійна, але дуже важлива робота, яка вплине на подальше життя.

Гра «Що якщо»

У цю гру можна грати будь-де – під час прогулянок чи вдома за обіднім столом.

Головне питання «Що б ви зробили, якби…?» Гра змушує дітей думати про те, як реагувати на різні ситуації, наприклад: «Що б ви зробили, якби побачили, як хтось відбирає іграшку у вашого друга?».

Техніка подолання 5-4-3-2-1

5 – це зір. Попросіть дитину озирнутися навколо себе та назвати п’ять речей, які вона бачить.

4 – звук. Дитина уважно прислухається до шумів навколо себе та називає чотири речі, які вона чує.

3 – дотик. Дитина звертає увагу на своє тіло та проговорює, що вона відчуває на фізичному рівні. Наприклад, їй зараз тепло чи холодно, на чому вона сидить, який на дотик стіл.

2 – нюх. Дитина описує, які запахи вона відчуває зараз.

1 – смак. Дитина розповідає про смак улюблених страв.

Бульбашка

Дихальна вправа, яка також допомагає заспокоїтися. Потрібно імітувати дихальні рухи, які потрібні, щоб надути мильну бульбашку. Дитина глибоко вдихає повітря через ніс і видихає через рот.

Коробка емоцій

У звичайну картонну коробку можна помістити предмети, які допомагають заспокоїтись, порадіти чи просто отримати задоволення.

Це може бути книжка-розмальовка, улюблена іграшка, пахучий крем чи цукерка. Коробка відкривається, коли дитина зла або роздратована. 

Мультфільм про емоції

---

Емоції з рибками від Янко Гортало

---

Корисні підказки. Як зрозуміти іншого