Мер Вільнюса: «Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Мер Вільнюса: «Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Ремігіюс Шимашюс – про проблеми великого міста, доходи та витрати бюджету, модернізацію інфраструктури та залучення інвесторів

Этот материал также доступен на русском языке This material is also available in English
Мер Вільнюса: «Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»
Ремігіюс Шимашюс
Фото: пресслужба Вільнюсської мерії

Наприкінці квітня добігає кінця «правління» мера Вільнюса Ремігіюса Шимашюса, який відбув на цій посаді два чотирирічні терміни поспіль. У 2015 році його було обрано з результатом понад 60% голосів (що примітно, це були перші прямі вибори мерів у Литві). А за чотири роки повторив свій успіх – з 59% голосів виборців, вдруге очоливши столицю.

Паралельно з мерством він був головою литовської партії «Рух лібералів», а потім спільно з міністром економіки Литви Аушріне Армонайте заснував «Партію свободи» – з ідеологією соціал-лібералізму та проєвропеїзму.

У нещодавніх чергових перегонах за крісло мера Вільнюса Шимашюс уже не брав участі (новим головою міста 20 березня став Валдас Бенкунскас), але виконуватиме свої обов'язки градоначальника столиці ще до кінця квітня.

За освітою Ремігіюс Шімашюс – юрист, має докторський ступінь. Працював в уряді Андрюса Кубілюса (у 2008–2012 роках), обіймаючи там посаду міністра юстиції протягом чотирьох років – і був, до речі, другим наймолодшим міністром юстиції в історії литовського права.

З Ремігіюсом Шимашюсом ми зустрілися в Києві на нещодавньому податковому саміті Ukrainian Tax Reform And Anti-corruption Summit. І поговорили про його досвід управління європейською столицею – проблеми великого міста, доходи та витрати бюджету, модернізацію інфраструктури, залучення інвесторів, а також про соціальну політику мерії, нюанси міської забудови та комунікації з городянами.

Про реалії європейської столиці

– Які сьогодні ключові проблеми вашого міста як європейської столиці?

– Вільнюс досить успішний. У своєму регіоні ми вважаємося другим містом за масштабами вкладення інвестицій і комфортності ведення бізнесу.

Наше місто – друге в ЄС за кількістю стартапів. Проєкти зі штаб-квартирою у Вільнюсі залучили 95% від загального обсягу інвестицій у Литві 2022 року, причому 227 млн євро надійшло до молодих технологічних компаній. Результатом стала неймовірна окупність інвестицій у столиці: вартість стартапів Вільнюса зросла з 500 000 євро у 2018 році до 8 млрд євро у 2022-му серед більш ніж 740 стартапів.

У Вільнюсі фінтех є найбільшим інвестиційним сегментом, який налічує понад 110 стартапів із загальною вартістю підприємств у 537 млн євро. 2022 рік побив рекорди за обсягом венчурних інвестицій у фінтех: залучено 66 млн євро, що в 4,7 раза більше, ніж у попередньому році.

Але найбільшою галуззю з погляду вартості підприємств є інформаційно-комунікаційні технології, де більш ніж 155 стартапів оцінюються в 5,6 млрд євро. Сюди входять понад 40 ігрових компаній загальною вартістю 138 млн євро. Іншими помітними інвестиційними вузлами стали лазери (30+ стартапів вартістю 116 млн євро) і біотехнології (20+ стартапів вартістю 11 млн євро), причому обидві галузі побили інвестиційні рекорди у 2022 році.

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Тому, коли ЄС проводить опитування громадян щодо умов проживання, Вільнюс завжди входить до п'ятірки найкращих європейських міст.

Хоча ми маємо й проблеми. Насамперед це пов'язано з транспортною інфраструктурою. Наприклад, ще кілька років тому в місті було лише 25 км велосипедних доріжок, а зараз – 150 км. Ми переробили близько 600 км міських вулиць – смуги для автотранспорту стали ширшими та придатними для більш швидкої їзди. До речі, на цих вулицях ми фіксуємо вчетверо менше ДТП порівняно з іншими ділянками. Загалом за останні п'ять років у Вільнюсі фіксується на 10% менше аварій із людськими жертвами. А на вулицях, змінених за західними стандартами, дорожніх пригод вчетверо менше.

Активно продовжується і процес десовєтизації. Йдеться не лише про демонтаж пам'яток тієї епохи – це найлегше і вже давно зроблено. На жаль, урбаністична структура міста була зіпсована за часів СРСР. Тому зараз змушені все це переробляти. Насамперед – будівлі, щоб вони відповідали євростандартам. Процес ми розпочали з вулиць і кварталів (радянські квартали – це 7–8 га, а західноєвропейські – не більше 1 га). Сьогодні реконструюємо радянські школи, дитячі садки. Але не просто робимо там євроремонт, а змінюємо структуру. У нас є 10 архітектурних принципів містобудування.

Про доходи та кредити

– Назвіть три головні джерела доходів Вільнюса. Чи достатньо цього для реалізації масштабних модернізацій у міському господарстві та програм розвитку?

– У бюджеті цього року топ-3 доходів становлять: прибутковий податок з фізосіб – 522 млн євро, податок на нерухомість – 51 млн євро, місцеві податки – 46,2 млн євро.

– Чи берете кредити в міжнародних донорів, наприклад, на модернізацію інфраструктури водопровідно-каналізаційного господарства тощо?

– Звичайно. І на транспортну систему, і на іншу інфраструктуру міста. Наприклад, ми почали змінювати все вуличне освітлення на LED-формат ще кілька років тому та продовжуємо це робити. Освітлення має бути комфортним насамперед для пішоходів, а потім уже для машин. До речі, я бачу таку проблему в Україні: зазвичай освітлені автотраси, а доріжки для пішоходів темні.

Також значущою для Вільнюса була проблема міських стоків. Клімат у нашій смузі з кожним роком стає дедалі теплішим, а дощі – інтенсивнішими. Якщо ще кілька років тому кожен сильний дощ у певних районах міста був проблемою, то сьогодні ризик затоплення вулиць поверхневими водами значно знизився: якщо раніше дощі порушували рух у семи районах столиці, то тепер лише у трьох (і ще один район буде підготовлений наприкінці цього року). Загальна вартість проєкту з міських стоків, що фінансується ЄС, – близько 47 млн євро. Також значні інвестиції вкладені в інновації з опалення житлового сектору.

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Ми співпрацюємо з EIB, CEB (Банк розвитку Європейської Ради) та NIB – міська муніципальна адміністрація Вільнюса має кредитні угоди з цими банками, а ЄБРР переважно працює з підприємством «Вільнюський громадський транспорт». Маржа ж комерційних банків, безумовно, вища, ніж у вищезгаданих структур.

Щодо суми, то в бюджеті муніципалітету передбачено запозичення в розмірі 48 млн євро – у нас існують національні ліміти. Принцип такий: на скільки відсотків зростає наша економіка, на стільки більше ми можемо взяти кредитів. При цьому обсяг держборгу не має збільшуватись. У нас є закон про фіскальну відповідальність, який стосується, зокрема, економічної діяльності муніципалітетів. Але хочу наголосити: коли вісім років тому я став мером Вільнюса, місто мало величезний борг – понад 100% місцевого бюджету. Нині ж він становить лише 25% міського бюджету. На сьогодні у Вільнюса близько 300 млн євро боргу від різних кредитних організацій і банків (при загальному бюджеті міста в 1,2 млрд євро).

– А за яким принципом загальноміський бюджет розподіляється між районами?

– У цьому плані Вільнюс є доволі централізованим. Трохи більше 50% міськбюджету йде на освітні потреби – школи та дитячі садки. Щорічно підраховуємо, у якому з районів з'явилося більше дітей і скільки дітей у тих чи інших районах мають незабаром піти до садка/школи. Будуємо школи та садки не рік у рік, а заздалегідь. Адже на зведення цих об'єктів йде не менше трьох років, починаючи від запиту на будівництво та дозвіл.

Вільнюсу як успішному місту центральна влада не виділяє багато коштів. Тому часто доводиться їх шукати в місцевому бюджеті. Збудувати одну школу коштує 15–20 млн євро, дитячий садок – близько 4–5 млн євро. На рік ми будуємо пару дитсадків і щонайменше одну школу. Загалом на освітні потреби місто 2022 року витратило близько 650 млн євро, а на будівництво та капітальний ремонт – близько 80 млн. Звичайно, цих грошей недостатньо. Бо їх завжди менше, ніж проблем, які треба вирішити.

Щодо іншої інфраструктури, то ми також працюємо відповідно до потреб. Наприклад, у Вільнюсі були старі радянські райони в жахливому вигляді (починаючи зі стану асфальтованих доріг і закінчуючи будинками), і вони отримали велике фінансування. Також у нас є спецпрограма з облаштування парків і скверів. Наприклад, невеликий сквер має розміщуватися не далі ніж за 300 м від житлового комплексу.

– Оскільки туризм важливий для Вільнюса, як сприяєте його розвитку? Чи було запущено якісь зовнішні промокампанії?

– Так. У Вільнюсі навіть є міський орган, який працює у цьому напрямі – Go Vilnius. І я бачу, що місто стає дедалі цікавішим для світу. Ми стали модним туристичним напрямком.

Про ЖКГ та «злісних ухилянтів»

– Багато хто з українців не платить за послуги ЖКГ, їхні борги обчислюються значними цифрами. Як у Вільнюсі борються з неплатниками: виселяєте, судитеся?

– У нас також є неплатники. Але це не така проблема, як 20 чи 10 років тому. Навіть якщо дорожчають енергоресурси та комунальні послуги, то середня зарплата й пенсії зростають ще більше. Тому комунальні послуги легше оплачувати. У Литві реальна зарплата за 30 років зросла в чотири рази, тобто на 300%. А у Вільнюсі ця цифра ще вища, ніж середньостатистична по країні. До речі, це найбільше зростання в ЄС. Наприклад, в Італії зростання було лише на 1%, у Німеччині – на 35%, в Ірландії – на 100%.

Боржників у нас виявляють досить ефективно завдяки юридичній системі. На жаль, в Україні це глобальна прогалина (маю на увазі роботу прокурорів, судів, інспекторів, нотаріусів тощо, а також стан реєстрів). У Литві була така проблема 20 років тому, але ми її вирішили.

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

До речі, коли торік зросли ціни на енергоресурси, ми боялися повальних неплатежів із боку населення. Тому запровадили деякі пільги – зокрема, можливість платити частинами. Як наслідок, у місті поменшало боржників із комунальних послуг, порівняно з попередніми роками. Щодо крайніх заходів (виселення, суд), то такі опції теж є. Але якщо в сім'ї є хоча б одна дитина, то виселення не застосовується. Натомість викликають до суду повісткою або можуть відключити від низки комунальних послуг.

Є у Литві та серед підприємств/компаній ті, хто ухиляється від сплати податків. Наприклад, реєструють свій бізнес в іншій державі. Але порівняно з Україною із цим питанням у нас майже повний порядок. У Литві переважно справно сплачують податки і фізособи, і бізнес.

Наша податкова інспекція дуже лояльна до підприємців. А представникам мікробізнесу навіть порадять, як платити менше. Мета наших податківців – не штрафи та раптові перевірки, а допомога у своєчасній і чіткій оплаті зборів. Але Литва йшла до цього не один рік та провела не одну реформу. У нас податки не такі високі, як у багатьох країнах ЄС, але й не низькі – 15%. Хоча в тій самій Болгарії – лише 10%. А ось податки на зарплату досить високі – до 32% (там є досить складна система розрахунків).

Про нові інвестиції та досягнення

– Які інвестиційні проєкти зараз реалізуються в місті? Як залучаєте інвесторів?

– Закордонні інвестиції у Вільнюс заходять дуже активно. Місто внесено до списку найпривабливіших місць для іноземних інвесторів. У Литві та Вільнюсі добре працює національна агентура – Invest Lithuania, яка залучає інвесторів (зокрема, польських).

Я, як мер, часто зустрічаюся з потенційними інвесторами – обговорюю конкретні проєкти будівництва тощо. Понад 90% тих, з ким безпосередньо зустрічалися, вкладалися саме у Вільнюс. Нині, завдяки значним іноземним інвестиціям, закінчуємо забудову колишнього промислового району біля Старого міста (Паупіс – район біля річки) з населенням 8000 людей.

На торішній виставці нерухомості MIPIM Cannes – найбільшій у світі, були відзначені європейські міста з найвищими показниками, зокрема Вільнюс, який піднявся в рейтингу найбільш фінансово та економічно розвинених та інвестиційно привабливих міст. Ми посіли 2-е місце в категорії середніх міст у рейтингу «Європейські міста та регіони майбутнього 2022/2023», складеному Financial Times за версією fDi Intelligence.

А цього року ми стали ще кращими. У категорії fDi Strategy для середніх міст Вільнюс показав найкращі результати й посів 1-е місце, залишивши позаду такі міста, як Таллінн та Единбург. У цій категорії оцінюються послідовні, стратегічні дії міст щодо залучення інвестицій, спрямовані на створення сприятливого середовища для приходу нових і розширення наявних підприємств.

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Вільнюс здобув найвищу оцінку за свої плани щодо залучення іноземних інвестицій. До речі, отримуючи нагороду за місто (це було в березні 2022 року), я озвучив те, що було написано на моїй футболці: від імені Вільнюса ми присвячуємо її Києву – місту майбутнього Європи у всіх сенсах.

Дуже багато грошей приходить у фінтех-сферу. Зараз у нас у процесі найбільша інвестиція – виробництво комп'ютерних чипів. Компанія Teltonika інвестує 4 млрд євро в технологічний кампус Teltonika High-Tech Hill. Уже будується завод. Активно інвестує американська компанія Thermo Fisher Scientific – виробник наукового обладнання, вакцин, реагентів і ПЗ.

Про нюанси забудови в історичному центрі

– Чи існує мораторій для забудови в історичному центрі Вільнюса? Чи є з нього винятки?

– У нас немає мораторію. Історична частина міста внесена до списку ЮНЕСКО, але як місто, що змінюється. До речі, цього року Вільнюс святкує 700-річчя. За структурою наше Старе місто – готичне, і ми його завжди змінювали. Тому зараз готичних будівель дуже мало, переважно бароко.

Ми хочемо, щоб місто розвивалося завдяки якісній архітектурі. У Києві також є такі ідеї: наприклад, театр на історичному Андріївському узвозі в сучасному рішенні. Багато людей вважають, що це велика контраверсія. А на мою думку, гарна модернова будівля. В усякому разі, це краще, ніж так званий стиль «нова Англія».

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Хоча у Вільнюсі немає мораторію на забудову у Старому місті, але побудувати там доволі складно. Обов'язковою вимогою для найбільших інвестицій є архітектурні конкурси, які проводяться під патронатом мерії. Я нічого не маю проти бізнес-центрів і престижних житлових комплексів, але вони мають бути дуже якісними.

І архітектурний конкурс – лише один із щаблів. Головне – це 10 архітектурних засад, про які я говорив раніше. Ми вимагаємо, щоб девелопери неухильно їх дотримувалися. Бажаємо, щоб наше місто стало не лише максимально сучасним, а й таким, де затишно жити. Зокрема, прагнемо периметрової забудови (як в історичному центрі Києва), більшого озеленення та максимального збереження історичних об'єктів.

Про соціальну політику та заробітки городян

– А яка частина населення міста активно працює?

– Вільнюс – одне з наймолодших міст у нашому регіоні, переважно з населенням до 35 років. Що дозволяє нам зростати динамічніше, ніж Рига, Таллінн та інші міста навколо Балтійського моря.

– Яку соціальну політику здійснює мерія? Зокрема, щодо пенсіонерів і багатодітних сімей? Чи передбачено карти пенсіонера й багатодітних сімей, знижки на оплату комунальних послуг, транспорт?

– На комунальні послуги немає пільг. Є знижки на проїзд у громадському транспорті, але вони не дуже добре таргетовані – занадто великі. Наприклад, пенсіонери платять лише 20% від суми проїзду.

Якщо в людини маленькі доходи – менші за прожитковий мінімум (до сплати податків – 840 євро), можна звернутися за соцвиплатами. Якщо доходи малі й немає житла – можна подати заявку на отримання соцжитла.

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

На відміну від Західної Європи наша мерія не будує сама соціальне житло, а купує на ринку – навіть на вторинному. Також практикуємо виділення щомісячних ваучерів (на кілька сотень євро) незаможним на оренду квартири. Тут вигода в тому, що людина може відразу зняти житло, а не чекати, поки мерія виділить соціальне. Ця опція дуже популярна, оскільки ваучер покриває 70–80% оренди житла (наприклад, оренда двокімнатної квартири в центрі Вільнюса коштує близько 700 євро без урахування комуналки). 20%, що залишилися, оплачує резидент.

Але часто ми стикаємося з тим, що люди, побоюючись втратити певні соцвиплати, не прагнуть заробляти більше або приховують реальні доходи. І ця проблема існує не лише в нас, а й у всьому ЄС. Тому я думаю, що в таких випадках соцвиплати не повинні повністю зніматись, а лише частково урізатися.

– А яка мінімальна місячна зарплата в межах міста? І, якщо не секрет, скільки становить ваш оклад?

– Мінімальна зарплата – близько 800 євро, а середня (до вирахування податків) – 2200 євро. Як мер, я отримую на руки 2200 євро на місяць (до податків – трохи більше ніж 3000 євро). Стільки ж одержує, наприклад, водій міського автобуса/тролейбуса. Але в нас і ціни на комуналку значно вищі за київські. Мінімальна пенсія – трохи більше 400 євро. Загалом пенсії у нас невеликі.

Про міські обмеження

– В Україні існує заборона на паління у громадських місцях, зокрема на зупинках міського транспорту. Але громадяни його практично ігнорують. Чи є така проблема у Вільнюсі та як вона розв'язується?

– У нас теж заборонено курити у громадських місцях, на зупинках транспорту. Але люди іноді все одно палять. Хоча в місті паління все більше стає не модним. Отже, ця проблема поступово вирішується сама собою.

Набагато серйозніше питання – паління на балконах, коли кидають недопалки вниз. Звичайно, ми намагаємося штрафувати порушників, хоча суми штрафів не дуже великі (від 15 до 30 євро). Але в нас немає ресурсів, щоб упіймати за руку кожного курця. Намагаємося, щоб сусіди вирішували це між собою.

Є проблема і з наркоманією, хоч і не така глобальна, як в інших країнах ЄС. У Вільнюсі якось розташувався табір ромів, представники якого поширювали наркотики. Але ми його виселили. Звісно, мерія намагається допомогти наркозалежним мешканцям міста – це і соцпідтримка, і нагляд поліції, і медична допомога.

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Взагалі я хотів би легалізувати легкі наркотики в місті, але це питання національного рівня. Зараз воно розглядається в парламенті Литви: точаться активні дискусії щодо декриміналізації легких наркотиків або про їхню легалізацію. Але вже кілька років немає жодного рішення.

– Як у місті вирішено питання з продажем алкоголю, які обмеження накладено?

– Ми маємо обмеження щодо часу. Не думаю, що це правильно, але продаж спиртного дозволено лише до 20:00 у будні, а у вихідні – до 15:00. По всій країні так. Мерія не може внести тут корективи: це національне регулювання.

Про вічну проблему паркувань та методи її усунення

– В українських містах гостро стоїть проблема паркувань та існує негласне правило: «Де припаркувався, там і паркування». Як у Вільнюсі вирішується це питання?

– Я зараз приїхав до Києва втретє. А вперше завітав до нього п'ять років і пам'ятаю, як мерседеси, БМВ та «майбахи» стояли повсюдно на тротуарах. Для мене це був шок! Сьогодні такого майже не спостерігаю.

Якщо говорити про Вільнюс, то в нас досить великі штрафи за неправильне паркування – 20 євро.

Є два види штрафів. Якщо припаркувався на платному паркуванні та не заплатив, штраф – оплата двох днів паркування. Якщо проігнорував це – штраф збільшується вдвічі. Якщо паркуватися на тротуарі чи пішохідному переході, можна отримати штраф у 100–150 євро.

Також у нас застосовується вивіз неправильно припаркованих машин на штрафмайданчики, насамперед машин класу люкс (щоб люди бачили, що правила існують для всіх, зокрема й для багатих). З березня цього року вартість примусового вилучення автомобіля із забороненого для паркування місця становить 100 євро (раніше –36,30 євро), а вартість зберігання автомобіля на паркуванні за добу знижується з 8,47 до 2,73 євро.

До речі, у березні виповнився рік від дня запровадження у Вільнюсі суворіших заходів щодо порушників Правил дорожнього руху, причому право буксирувати автомобілі було поширене й на муніципальних службовців, а не лише на поліцію. За місяць лише у Вільнюсі співробітники служби громадського порядку виявили близько 2000 порушень ПДР, деякі з них були надзвичайно серйозними – створювали небезпеку для оточення, перешкоди, небезпечні дорожні ситуації, заважали роботі та гармонійному руху транспорту у Вільнюсі. Протягом року 2710 автомобілів таких порушників було відбуксовано.

Ми намагаємось обладнати більше паркувань на вулицях, зокрема так званих тимчасових парковок (на одну-дві години), а також у районі Старого міста. Наприклад, торік довкола нього зробили 600 платних паркомісць. Якщо зайнято 85% платних місць – ціну не піднімаємо, якщо кількість зайнятих місць 95% і більше – збільшуємо вартість до 4 євро за годину. Якщо ж зайнятих місць лише 50–60%, це означає, що ціна надто висока, і ми її знижуємо до 0,50 євро за годину.

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Також в історичному районі Вільнюса на деякі вулиці взагалі заборонено в'їзд, а на деякі можуть заїжджати лише ті, хто там проживає. Наше Старе місто дуже велике. Кілька років тому ми проводили порівняльний аналіз і побачили, що третина всіх машин їхали чи до Старого міста, чи з нього. Ще третина – проїжджали транзитом через Старе місто (і це погано), і ще майже стільки ж водіїв шукали, де припаркуватись у Старому місті (що теж недобре).

Після того як підняли вартість паркування у Старому місті – майже не залишилося охочих залишати там свою машину. А щодо транзиту, то ми впровадили захід, який практикується в деяких містах ЄС: якщо в'їжджаєш до Старого міста із західної частини Вільнюса, то маєш туди й повернутися. Тобто проїхати транзитом неможливо. Це також дозволило значно знизити кількість машин у Старому місті. Також ми йдемо до того (це програма на 10 років), щоб машини, які не відповідають екостандартам, не мали змоги в'їхати до Старого міста.

А ще Вільнюс – чемпіон з оренди автомобілів для їзди в місті. На цю послугу виділено кілька тисяч авто: у будь-який момент кожен може орендувати (оскільки існує більше одного постачальника послуг, ціни доброзичливі, і це трохи дешевше, ніж брати таксі) машину, що сподобалася, і поїхати в потрібному напрямку.
 
– А які санкції застосовуються проти мешканців, які ставлять своє авто безпосередньо під під'їздом, загороджуючи в'їзд машинам аварійних служб чи швидкої допомоги?

– Щодо паркувань машин безпосередньо біля під'їздів житлових будинків, то великих проблем із цим ми не маємо. Велика проблема – з вивезенням сміття: сміттєвози – габаритні, і якщо хтось із мешканців поставив своє авто перед під'їздом, сміттєзбиральна машина не може заїхати у двір. Щодня таке трапляється майже в половині дворів.

Про «сміттєве питання» та дебати з городянами

– Для багатьох міст гострою є проблема утилізації сміття. Як у Вільнюсі вирішується це питання? Куди вивозять сміття, чи є у місті переробні підприємства?

– У нас дві системи вивезення сміття – для загальних відходів та окремо для паперу, картону, пластику, металу тощо. Звичайно, ми стежимо за інноваціями в цьому питанні та намагаємось оперативно їх впроваджувати.

Частину міського сміття спалюємо та використовуємо цю енергію для опалення. Але чимало (близько 90%) переробляємо. До речі, з перероблення поліетилену ми перші в ЄС.

У самому місті в нас є сміттєспалювальний біозавод, побудувати який вирішили 6 років тому, а запустили торік. Серед городян були великі дебати щодо його доцільності, люди чинили опір будівництву. Але мені вдалося переконати населення в потребі й важливості такого об'єкта. На будівництво заводу витрачено понад 200 млн євро.

– А як часто мерія проводить консультації з громадськістю?

– Дуже часто. Особливо з питань нового будівництва. У нас навіть у законі прописано, що на початку кожного будівництва слід проводити загальноміські консультації з населенням. Обговорюємо, як та чи інша споруда (бізнес-центр, житловий комплекс, підприємство) вплине на довкілля, житловий сектор, що стоїть поряд, тощо.

Мер Вільнюса: 	«Моя зарплата – 2200 євро на місяць. Стільки ж отримує водій міського автобуса чи тролейбуса»

Також постійно консультуємося з городянами з питань модернізації старих будівель (як історичних, так і звичайних житлових). Зрозуміло, що єдиної думки в них немає. До того ж у мерії та населення можуть бути полярні погляди на проблему. Для цього існує план забудови міста, затверджений спецкомісіями.

Але питання, як саме це відбуватиметься, – і виноситься на загальну дискусію. Плюс у своїй позиції мерія спирається на 10 архітектурних принципів. Іноді в особливо гострих питаннях йдемо на компроміси. Іноді після дискусій маємо варіант навіть кращий за попередній. А часом зовсім відмовляємося від ідеї будівництва, коли погляди девелопера абсолютно розходяться з нашим баченням і позицією городян.

– А яке ваше враження від Києва щодо організації міського простору? Які нерозв'язані проблеми та, навпаки, переваги ви бачите в українській столиці?

– Рік тому я сказав меру Києва, що місто досягло явного прогресу в плані громадського порядку. Ще кілька років тому на тротуарах паркувалися «мерседеси» та інші автомобілі. Сьогодні принаймні в центральній частині ми бачимо, що пішохідні доріжки повернули пішоходам. Може, самі кияни ще не розуміють, але я бачу, як це створює інший настрій у місті.

Київ дійсно місто з великим потенціалом, з величезною позитивною енергією. І я очікую, що скоро він і вся країна стануть моделлю, з якої ми – литовці і вся Європа – черпатимемо натхнення. Тому що відновлення після війни, відмова від радянського урбанізму й архітектури відбуватимуться швидше, ніж в інших країнах.

Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло