Газ Ердогана: чи вдасться Туреччині й надалі вправно лавірувати між інтересами Заходу та рф
Як результат президентських виборів у цій країні вплине на долю газового хабу та якою може бути роль України
Сьогодні, 14 травня, у Туреччині відбуваються президентські вибори, на яких основними конкурентами є чинний голова держави Реджеп Тайїп Ердоган та лідер опозиції Кемаль Киличдароглу. Результати їх напруженої боротьби вплинуть не тільки на майбутнє зернової угоди, завдяки якій Україна зберегла можливість експортувати аграрну продукцію в умовах війни, а й на інші важливі галузі.
На кону – розклад сил у регіональній енергетичній політиці: перспективи турецького газового хабу та України як ексклюзивного транзитного маршруту російського газу до Європи.
Mind пояснює, чому газове питання здатне додати напруженості у відносини між Києвом і Стамбулом та як ситуація розвивається зараз.
З яким політичним «багажем» Ердоган увійшов у нинішні президентські вибори? Ердоган домінував у турецькій політиці протягом двох десятиліть завдяки своїй підтримці серед консервативного та релігійного електорату, але владна база нинішнього турецького президента слабшає. Виборці стурбовані економічними проблемами Туреччини, звинувачують команду Ердогана в корупції і зловживаннях, а також невдоволені тим, як влада впоралася із землетрусом у лютому.
Станом на 13 травня, за день до голосування, агрегатор передвиборчих опитувань Politico давав Киличдароглу у першому турі 50%, Ердогану – 46%. Якщо ніхто не набере більше 50%, другий тур відбудеться 28 травня, і тут опитувальний розрив у межах похибки – 51% проти 49%.
Якою була його позиція щодо війни в Україні? Від початку війни в Україні Ердоган намагався грати на протиріччях росії та Заходу, продаючи зброю Україні та розширюючи торгівлю з рф. У такий спосіб він прагнув перетворити Анкару на ключового регіонального посередника у врегулюванні конфлікту. З іншого боку, всупереч запереченням США він придбав російську систему протиповітряної оборони, а Вашингтон погрожував накласти санкції на турецькі компанії за допомогу росії у спробах ухилятися від західних санкцій.
Киличдароглу в інтерв’ю The Wall Strett Journal сказав, що наблизить Туреччину до НАТО та ЄС, якщо виграє перегони. «Туреччина є членом альянсу західних країн і НАТО, про що Путіну добре відомо. Туреччина має підкорятися рішенням НАТО», – цитує Киличдароглу WSJ.
Він також пообіцяв виконувати рішення Заходу щодо санкцій проти росії, водночас виступав за збереження постачання турецьких товарів на російський ринок. Це дає підстави для очікувань, що обхід санкцій через Туреччину стане важчим, якщо взагалі можливим, а в разі конфлікту інтересів країна озиратиметься не на рф, а на США, НАТО та ЄС.
Як Ердоган вирішував газове питання? Газова тема стала однією з центральних у передвиборчій кампанії Ердогана.
Напередодні голосування виборці отримали рахунки з нульовою сумою оплати за блакитне паливо. Такий подарунок від команди президента став можливим завдяки тому, що Туреччина розпочала у квітні постачання газу власного видобутку з родовища «Сакар'я» на шельфі Чорного моря. За даними компанії Wood Mackenzie, завдяки першій фазі цього проєкту видобуток газу в Туреччині збільшиться майже вдесятеро до кінця року. «Газові ресурси Туреччини в Чорному морі мають величезне політичне та стратегічне значення. «Сакар'я» також є комерційно привабливим проєктом завдяки конкурентоспроможним цінам на газ і фіскальним умовам», – вказують аналітики.
Ердоган також зробив ставку на вигідну дружбу з москвою. путін, розраховуючи на його перемогу, погодився відтермінувати $4 млрд оплати за російський газ для Туреччини до наступного року. У жовтні 2022-го, майже відразу після вибухів на «Північних потоках», кремлівський диктатор запропонував Ердогану створити в Туреччині газовий хаб – центр перепродажу російського газу для покупців у Європі, який би дозволив посилити політичний та економічний вплив Анкари на міжнародній арені.
Кому та навіщо потрібен турецький газовий хаб? Доводячи доцільність хабу, путін зазначив, що маршрут через газопровід «Турецький потік» став найнадійнішим для транспортування газу з росії. «Працювати безпосередньо з європейськими партнерами дуже складно… З Туреччиною нам простіше, тому що президент Ердоган – людина слова. Можливо, важко домовитися, але, якщо домовляємося, намагаємося виконувати. Це перше. Друге – нам легше контролювати акваторію Чорного моря. Це цілком реалістичний проєкт, ми досить швидко зможемо це зробити», – сказав він.
«Європа думає про те, як забезпечити себе енергією майбутньої зими. На щастя, у Туреччини такої проблеми немає. Ба більше, я сподіваюся, що Туреччина стане центром постачання природного газу» – такою була реакція Ердогана. Він також стверджував, що країна «швидко рухається до того, щоб ввести в експлуатацію газовий хаб і перетворитися на центр виробництва, транспортування та торгівлі природним газом».
Передумови створення газового хабу – це доступ до різних джерел постачання блакитного палива. У цьому сенсі Туреччина вже має доступ до трубопровідного ресурсу з росії та Азербайджану, танкерного постачання ЗПГ, газу власного видобутку. Це дало змогу розраховувати на щорічні продажі через хаб в треті країни до 40 млрд куб. м газу.
«Ми отримуємо кожного року близько 100 млрд куб. м. З цього обсягу ми використовуємо 55–60 млрд куб м. Залишки можемо продавати Європі», – пояснив міністр енергетики Туреччини Фатіх Донмез. Зараз ведуться переговори з потенційними покупцями в Болгарії, Румунії, Північній Македонії, Угорщині, Сербії, Боснії та Герцеговині.
Також Анкара хоче розширити коло ключових постачальників газу для хабу. «Ми розглядаємо співробітництво з Іраном, Азербайджаном, Іраком, а в питанні ЗПГ – з Об’єднаними Арабськими Еміратами, Катаром, Оманом. За потреби також закупатимемо ресурс у США», – повідомив Донмез. Він запевнив, що «представники всіх держав, з якими обговорювали це питання, заявили про готовність підтримати проєкт». Але можливості транзитної інфраструктури країни в напрямку Європи обмежені – доступні потужності лише газопроводів «Турецький потік» та TANAP-TAP.
Як на ці плани вплине результат виборів у Туреччині? Крім фізичних обмежень, на амбітні плани Анкари щодо розвитку газового хабу можуть вплинути також політичні обставини. Зокрема, від результатів президентських виборів залежить, наскільки ґрунтовно буде залучена до проєкту росія.
Перемога Киличдароглу, який орієнтується на співробітництво з НАТО, здатна обмежити чи навіть заблокувати «вікно в Європу» для російського газу через Туреччину. Не варто виключати, що й Ердоган під час нової каденції стане більше враховувати настрої прозахідного електорату, щоб втримати рейтинги та залучити нових прибічників.
А як це «стикується» із санкціями проти росії? Найбільшою загрозою для початкових планів щодо створення турецького газового хабу, автором яких був путін, ризикують стати наміри Міжнародної експертної групи, створеної при Офісі Президента, та яка розробляє рекомендації для західних партнерів щодо посилення антиросійських санкцій. Зокрема, її останні пропозиції передбачають блокування роботи газопроводу «Турецький потік» і концентрацію потоків російського газу до ЄС виключно територією України, щоб українська газотранспортна система перетворилася на ексклюзивний маршрут постачання блакитного палива з рф до Європи.
«Ми пропонуємо санкції, що призведуть до призупинення роботи всіх контрольованих росією трубопровідних маршрутів, які наразі здатні транспортувати російський трубопровідний газ на європейський ринок, за винятком буть-яких потоків, що спрямовуються через українську ГТС, яка має достатню транзитну спроможність. Зокрема, цей захід покладе край використанню рф «Турецького потоку» для постачання газу до ЄС. Крім того, ми пропонуємо санкції, які б заборонили імпорт російського ЗПГ до Європи», – зазначається в документі «План дій 2.0», який окреслює дорожню карту щодо нових обмежень для рф у 2023 році.
Якщо західні союзники України запровадять такі санкції, це створить умови для тиску на Туреччину, щоб вона обмежила чи заблокувала роботу «Турецького потоку» – газпромівського проєкту, що побудований за часів Ердогана та служить диктаторським інтересам кремля. Водночас такий поворот дасть змогу Анкарі розширити коло альтернативних постачальників ресурсу для газового хабу, замість того щоб зосереджуватися на дружбі з росією.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
