Що потрібно знати про (не)можливу аварію на ЗАЕС
Повторення Чорнобиля Україні не загрожує. Але на цьому добрі новини закінчуються
Тема ядерного шантажу та можливої аварії на ЗАЕС, ненадовго витіснена з порядку денного заколотом вагнерівців у росії, знову вийшла на перший план. Як заявив начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов в інтерв'ю The New Statement, на сьогодні план підриву станції росіянами розроблено та затверджено.
Поруч із чотирма з шести енергоблоків атомної станції окупанти розмістили техніку з вибухівкою, крім того аварія може бути спровокована дистанційно – шляхом підвищення напруги на лінії електропостачання до станції. Команду до вибуху може бути віддано в міру погіршення ситуації для російських військ на фронті – у цьому разі зона відчуження слугуватиме природною перепоною для просування ЗСУ. Також аварія може бути превентивним заходом, щоб заморозити фронт і зупинити наступальну операцію. «Ніколи ситуація не була такою серйозною, як зараз», – додав Буданов.
Практично синхронно з такою самою заявою виступив президент Володимир Зеленський, нарікаючи, що світ злочинно мало уваги приділяє перспективам нової атомної катастрофи. Без навколосвітських обставин ситуація виглядає так: «Найбільшу в Європі та дев'яту в світі АЕС захопив ядерний терорист, замінив системи безпеки і джерела їх живлення, захопив у заручники оперативний персонал і шантажує світ ядерною катастрофою».
На думку представників Міжнародного агентства з атомної енергії (IAEA), інформація про мінування ставка-охолоджувача ЗАЕС не є підтвердженою, хоча станцію заміновано по периметру та в деяких місцях усередині.
Mind розбирався: що треба знати, перебуваючи за пів кроку від другої в історії України аварії на атомній станції.
Розмови про загрозу спровокованої аварії на ЗАЕС – це переговорне підвищення ставок чи реальний ризик теракту? ЗАЄС – потенційно вразлива платформа для російського ядерного шантажу, а росіяни мають усі важелі впливу на ситуацію. Млява реакція світу на теракт на Каховській ГЕС у форматі «великого занепокоєння» відкрила можливість для подальшої ескалації. Так що так, атомна диверсія є реальною.
Але хіба такі наднебезпечні об'єкти від самого початку не будувалися з урахуванням воєнних ризиків? Так, і в АЕС, і в ГЕС закладено запас міцності. Але, як бачимо у випадку з Каховською греблею, він виявився недостатнім. Також будь-які «підстрахувальні» заходи розраховані на зовнішні чинники, але не на узгоджену диверсію зсередини.
Наявний формат безпеки енергоблоків Запорізької АЕС виконаний для нормальних умов експлуатації і не враховує ведення бойових дій у безпосередній близькості до промислового майданчика станції.
Які наслідки атаки для самого агресора і чи можуть вони бути стримувальним чинником? Враховуючи мляву реакцію світу на Каховський теракт, навряд чи варто розраховувати на рішучі каральні заходи, якщо щось подібне буде вжито щодо ЗАЕС.
З іншого боку, атомна загроза – це ризик іншого порядку, ніж локальна внутрішньоукраїнська гідрологічна катастрофа, навіть з урахуванням її масштабних екологічних наслідків для акваторії Чорного моря та європейських річок.
Світ проводить паралелі – можливо не надто коректні – з Чорнобилем. А мінімально несприятлива роза вітрів може викликати паніку в ЄС, і це вимагатиме жорсткої реакції урядів цих країн. Захід це побіжно розуміє, тому до Сенату США внесли проєкт резолюції, що прирівняє застосування росією ядерної зброї до атаки на країни НАТО. Це стосуватиметься і підриву атомної станції.
Якщо вибух станеться: можливий сценарій. Припустимо, вибух на ЗАЄС таки відбувся. За оцінкою професора Фізико-технічного інституту КПІ ім. Ігоря Сікорського Івана Ковальця, за своїми параметрами ця аварія за обсягом викидів належить до 7-го класу згідно з міжнародною шкалою радіаційних аварій INES. Це максимальний рівень за шкалою ядерних подій. До такого самого класу аварій належить і Чорнобиль, і аварія на АЕС «Фукусіма-1». Але в сценарії, що розглядається, еквівалентний обсяг викидів менший приблизно в півтора раза.
При цьому, як уточнює вчений, це є консервативним, тобто найгіршим сценарієм. Він передбачає досягнення максимальної відстані від місця викиду, на якому річна ефективна доза для однорічних дітей перевищить 10 МЗв, і ця відстань становила 540 км.
Тобто це новий Чорнобиль, якщо клас аварії збігається? Ні. Навіть «Фукусіма-1», яка була на ходу на момент аварії, не стала за масштабом наслідків новим Чорнобилем. А на ЗАЄС ситуація трохи сприятливіша, ніж у Японії 2011 року.
Вибух у Чорнобилі стався, коли станція активно працювала. При цьому велика кількість радіоактивних елементів знаходилася безпосередньо у воді – саме тому так багато їх було викинуто в атмосферу та завдало такої шкоди внаслідок парового вибуху.
ЗАЄС, якби вона була підірвана в заглушеному стані, не здатна згенерувати такий самий ефект. Уран не може розлетітися на велику відстань, до того ж він погано поглинається рослинами – тобто залишиться там, де впав, на відносно невеликій території, і зараження не поширюватиметься.
У чому полягає основна загроза? ЗАЄС отримує необхідну їй охолодну воду з резервів скидного каналу прилеглої Запорізької теплоелектростанції (ЗТЕЦ). Він відокремлений від водоймища, рівень води в якому впав після серйозного пошкодження греблі 7 червня.
Вода із цього каналу використовується для подачі води в бризкові басейни ЗАЕС, які охолоджують шість зупинених реакторів і сховище відпрацьованого палива. Ця вода також підтримує повний окремий великий ставок-охолоджувач на заводі, переважно компенсуючи випаровування.
Оскільки ці споруди та будівлі розташовані по периметру майданчика ЗАЕС, вони в першу чергу схильні до впливу руйнівних чинників як при прямому влучанні, так і при впливі ударних хвиль від можливих вибухів.
Отже, навіть враховуючи, що, наприклад, бризкові басейни фізично розділені для кожного каналу системи безпеки конкретного енергоблоку, вплив ударної хвилі від вибуху може призвести до руйнування всіх охолоджувальних споруд або будівель, що відносяться до конкретного енергоблоку.
Крім того, ЗАЕС залежить від єдиної діючої лінії електропередачі на 750 кіловольт (кВ) для зовнішньої електрики, необхідної для охолодження реактора та інших важливих функцій ядерної безпеки. До повномасштабного вторгнення таких ліній було чотири. Резервного живлення на випадок відключення магістральної лінії 750 кВ ЗАЕС не вистачає.
Яких контрзаходів буде вжито, якщо реалізується базовий сценарій аварії?
Йодна профілактика не знадобиться.
Максимальна довжина зони укриття становитиме приблизно 200 км.
Максимальна довжина зони евакуації – 20 км.
Максимальний розмір зони, у якій випадання цезію-137 перевищить 400 кБк/м², що відповідає нижній межі виправданості для постійного переселення, становитиме 170 км.
Автор цієї моделі наголошує, що сценарій, який розглядається, є консервативним з погляду як обсягів викидів, так і метеорологічних умов. У разі реальної аварійної ситуації наслідки можуть бути значно меншими.
Простіше кажучи, чи потрібна буде масштабна евакуація більшої частини країни? Ні.
За найгірших розкладів Києву, наприклад, не знадобиться ні перебування в укриттях, ні йодотерапія, ні евакуація і поготів.
Річна ефективна доза для населення столиці буде меншою за 1 МЗв.
Навіть Запоріжжя вкладається в нормативи безпеки та не підлягає евакуації.
Чи можуть ці наслідки мультиплікуватись? Так, якщо п'ятий енергоблок буде виведений на мінімально контрольовану потужність. Простіше кажучи, потрібно зробити реконструкцію Чорнобиля – запустити станцію і спровокувати тепловий вибух, щоб максимізувати наслідки. Імовірність, що це станеться, дуже мала. Але не дорівнює нулю.
Навіть якщо вдасться уникнути ексцесів, до яких глобальних наслідків призведе атомна загроза? Сам факт шантажу підривом ЗАЕС, практичної реалізації якого вдасться швидше за все уникнути, у довгостроковій перспективі призведе до колосальних змін в індустрії.
Агресивні дії росії на майданчику ЗАЕС провокують перегляд наявних заходів протидії військовим і терористичним загрозам на подібних об'єктах. Ситуація показала, що ці ризики необхідно враховувати як на етапі проектування, так і на всіх етапах ліцензування та експлуатації нових об'єктів. А також – зміцнювати захист об'єктів критичної інфраструктури та запроваджувати паралельні можливості для дистанційної протидії диверсіям.
Матеріал рубрики «Точка зору» є відображенням особистої думки автора й може не збігатися з точкою зору редакції Mind. Він не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Ініціатива публікації, як правило, надходить з боку автора.
Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія. Матеріали в рубриці «Точка зору» можуть бути опубліковані як на комерційній, так і на безоплатній основі.
Основна вимога – суспільна значущість теми та відкрита публічна позиція автора.
