Психологиня й авторка книжки «Енергетичний менеджмент»: «Ніхто не забирає енергію – ні ретроградний Меркурій, ні емоційні вампіри на роботі. Це перекладання відповідальності»

Чому один спосіб задоволення – це залежність, а втома – не ознака продуктивності? Коли важливо брати на себе роль спостерігача, а не активного учасника?

Про це і не тільки Mind поспілкувався з Аллою Заяць, психологинею, травмаедукаторкою, авторкою книжки «Енергетичний менеджмент: практичний посібник з керування власною енергією», що нещодавно вийшла у видавництві Yakaboo Publishing.

– Що таке енергія?

– Якщо коротко, енергія – це внутрішній ресурс, наша сила і сутність. Для того щоб вона виникла, потрібні певні чинники. 

Рівень енергії у такої людини буде значно вищий і стабільніший, ніж у людини, що переживає емоційні труднощі, фізичний біль або має потреби, які не може задовільнити у професійній чи особистій діяльності.

– Усі українці мають стрес через війну, а ще накладаються особисті проблеми. Де шукати енергію?

Фізичний рівень є нашим фундаментом для стабільної енергії. Зараз дуже важливо піклуватися про своє здоровʼя та фізичне самопочуття. За можливості рекомендую пройти чекапи в лікарів, обстеження та діагностику, здати необхідні аналізи. Додати у своє життя тренування чи йогу. Попіклуватися про харчування і налагодити якісний сон.

Другий рівень – емоційний. Якщо погано почуваєтеся чи маєте накопичений стрес, з яким немає сил справитись, рекомендую звернутися до психолога або психотерапевта. Для багатьох людей робота з відповідним фахівцем є ефективним способом емоційної стабілізації. Допомагає також перемикання уваги на улюблені хобі та творчість. 

І третій – рівень потреб. Поміркуйте, що для вас важливо зараз. Які ваші потреби? Коли ми в режимі виживання – ми не розвиваємося, а просто виконуємо функції, які покладені на нас у житті, але не маємо енергії змінюватись.

Цілісно попрацюйте над поліпшенням здоров’я, над емоціями, проблемами, які не стосуються війни. Це може дати ресурс для відновлення опори всередині вас.

– Чи можете ви як психологиня просканувати людину та побачити її рівень енергії і маркери, що вказують на виснаження?

– Передусім те, як людина почувається – вільно чи напружено – споглядається візуально. Коли ми наповнені, енергія проявляється як легкість, гнучкість, відкритість у спілкуванні, емпатія.

У протилежному випадку ресурсу для легкості немає. Людині складно йти на контакт. Вона робить те, що від неї вимагається, але не обмінюється енергією. Бо не хоче віддавати і так малу кількість енергії.

Так, я можу просканувати людину, але важливіше, щоб вона виробила цю навичку стосовно самої себе. Зазвичай люди без проблем можуть виміряти та сказати, який у них рівень енергії за 10-бальною шкалою. Головне частіше в себе це запитувати. І робити свідомі дії, аби цей рівень підняти.

– У своїй книжці ви пишете, що ефективний працівник – не той, який втомився, а який вміє відновлювати свій рівень енергії. Чи мають вчити цьому зі школи?

– У радянські часи треба було довго працювати, бажано на одному місці роботи. Мої батьки багато працювали, тому часто казали, що вони втомлені. І в мене сформувалася думка, що неодмінний наслідок роботи – втома. Але в певний момент свого життя я почала піддавати сумніву цю тезу. Бо вона недостатньо турботлива щодо ментального здоров’я. Як на мене, наслідок ефективної роботи – відсутність втоми. Звісно, крім професій, де використовується важка фізична праця.

Обов’язок батьків – передати дітям досвід зовсім іншого бачення світу та ментального здоров’я. У межах цього навички відновлення надважливі. Після тренінгів батьки часто запитують мене про інструменти та практики стабілізації ментального здоров’я, самодопомогу при панічних атаках і нападах гніву. Батьки хочуть допомогти дітям, які відчувають тиск у садочку чи школі. Не варто блокувати емоції дітей. І в системі освіти це має змінитися.

– Які практичні поради ви дасте на випадок панічної атаки чи нападу гніву? Як вийти з цих станів?

– Довгий час існувала тотальна заборона на негативні почуття. Лише усмішка, радість і натхнення. А з емоцією, яка виникає, не потрібно боротися. Навіть із риданням під час перегляду фільму або за читанням книжки. Тривожитися – це нормально, відчувати панічні атаки – нормально, сумувати і гніватися – нормально. Допоки це не почне негативно впливати на якість вашого життя.

Важливо прожити емоцію ефективно. У дитини, наприклад, може з’явитися тригер, коли вона побачить якусь ситуацію в оточенні. А далі можуть виникати напади гніву, істерики чи інші стани. Треба допомогти їй прожити емоцію та вивільнити її зі свого тіла. Пострибати з дитиною, зіграти в певні активні ігри (не змагальні) або уявити себе вулканом.

Людині може допомагати медитація, дихання, йога та й будь-які тілесні практики.

Якось на тренінгу, щоб вивільнити злість, ми били рушником стілець, і це було приємно. Спочатку здавалося, що всі будуть чемні, а люди почали гатити стільці зі всієї сили. Тому що було багато злості, ще й заблокованої.

Я раджу відчути емоцію, прийняти її, але без занурення, дати їй простір і допомогти собі її проявити. Потім зрозуміти, яка причина, що є тригером, де вона перебуває у тілі. 

– У вашій книжці також йдеться про те, що емоційних вампірів не існує, бо ми самі можемо вирішувати, чи витрачати сили та енергію на людей, які нас провокують чи втомлюють. Розкажіть докладніше про цю теорію.

– Чи ми бачимо емоційних вампірів, залежить від нашого рівня енергії. Коли рівень високий, ми можемо не звернути увагу на людину, яка нагрубила нам, це просто не зачепить нас.

Ми починаємо бачити світ саме в таких кольорах. Коли в нас мало енергії, ми швидше перекладемо відповідальність за наше самопочуття на інших. У цей момент для нас так буде легше, бо є зрозуміле пояснення, чому ми погано почуваємося.

Чудово, коли людина готується до періодів у житті, коли їй буде потрібен максимальний рівень енергії. У мене, наприклад, двоє дітей. Зараз я готую їх до школи, а в них ще й дні народження 1 і 5 вересня. Я розумію, що мені знадобиться ресурс на це, тому я накопичую його.

Значно складнішими є несвідомі витрати енергії. Це робота зі стереотипами, якими насичене наше життя. Подумайте, які ролі присутні у вашому житті – мама, донька, працівниця, керівниця, українка, сестра, подруга тощо. А тепер по кожній ролі пошукайте стереотипи, які вас навантажують. Бо де є навантаження, там є опір і боротьба. Таким чином можемо виявити багато очікувань, які знижують нашу енергію.

Треба навчитися керувати цим і брати відповідальність на себе. Чим більше в людини ресурсу, тим менше вона на це реагуватиме.

– Якщо людина перебуває в токсичному колективі чи стосунках, вона не може постійно бути на піку енергії. Що робити в такому разі?

– Токсичні стосунки існують, коли є домінантна особа і жертва. Завдання домінанта, щоб у жертви не було ресурсу. З мого досвіду це дійсно так. Люди не можуть піти від токсичних партнерів чи звільнитися, бо в них немає сил.

Я раджу відбудовувати ресурсність і внутрішню енергію. Як тільки вдається, людина починає ухвалювати рішення. Це шокує домінанта, адже він точно не очікував такого повороту.

Ключ – це визначити свої потреби і почати з ними працювати. Людина вірить, що її потребу у близькості задовільнить тільки партнер, потребу у прийнятті – лише батьки, у повазі – лише керівник. Розумієте? Задоволення трьох потреб покладене на трьох людей. 

І не потрібно шукати задоволення потреб у тих місцях, де немає ресурсу. Батьки можуть так і не дати схвалення, і людина буде боротися все життя. Коли вона в дитячій позиції, то вважає, що їй не дають, і тому відчуває себе нещасною. І часто не має ресурсу, щоб побачити свої проблеми.

Моя концепція енергетичного менеджменту – відбудувати внутрішню силу, щоб усе це не впливало на мене. 

– В останньому розділі книжки, «Як правильно конфліктувати», ви пишете про конфлікти. Вони справді пожирають найбільше енергії. Тож який механізм правильного конфліктування?

– Я ходжу по лезу ножа, коли пишу, що конфлікти не є негативними. За неправильного вирішення вони несуть біль і смуток. Але водночас вони є чудовою можливістю зрозуміти, що для вас важливо і якими потребами ви керувалися, проаналізувати причини своєї реакції. Людина може дійти висновку, що посварилася з кимось, бо їй важливо прийняття з боку інших. Це гарний результат. Але він потребує роботи над собою.

Спробуйте поставитися до конфлікту як спостерігач.

Наприклад, одному потрібна близькість, іншому – самоствердження. Подивившись на ситуацію збоку, можна зрозуміти, що саме захищаєте ви, а що – інша людина. І тоді може виникнути емпатія та розуміння – мабуть, ключі до розв'язання проблеми.

Найкраще, коли люди домовляються і приймають, що їм потрібен час на задоволення потреб у близькості або самоствердженні. Так вони можуть допомогти одне одному. А якщо починають тікати від накопичених потреб, то не зможуть вирішити проблему.

– Які техніки можна використовувати для підвищення рівня енергії?

– Є багато технік: м’язова релаксація, багато методів дихання, техніки медитації. Варто спробувати і зрозуміти, що подобається саме вам. Я люблю м’язову релаксацію та дихання з однаковою кількістю вдихів і видихів, без затримок.

Прогресивна м’язова релаксація – це коротка точкова техніка, щоб почуватися краще, коли по черзі треба напружити різні частини тіла на кілька секунд, а потім розслабитись. Це спосіб самодопомоги та стабілізації за умови гіперрухливості чи високого збудження.