Акценти тижня: інфляція Єврозони не здається, трошки британського оптимізму та загрози демократам і демократії США
Огляд основних подій минулої семиденки та реакція на них зарубіжної преси
По завершенню літа більшість ЗМІ переймається макроекономічними показниками своїх країн, зосереджуючись на негативі. І це зрозуміло – літо минуло, попереду ймовірно важка зима, невизначеність з енергоресурсами та ще й кліматичні зобов'язання. Але, окрім показників незадовільного зростання європейських ВВП чи дефіциту американського федерального бюджету, є набагато більша проблема, яка безпосередньо стосується майбутнього України – повернення Трампа. Тож у нинішньому огляді світових ЗМІ Mind приділив увагу і ключовим загрозам американській демократії, які фіксують саме демократи, і невикористаним можливостям.
Європейський економічний песимізм. Німеччині непереливки
Інфляція в єврозоні залишається вперто високою, пише Wall Street Journal. Зростання цін на енергоносії та продукти харчування, спричинене вторгненням росії в Україну, призвело до того, що інфляція в єврозоні вища, а економічне зростання слабше, ніж у США. Статистичне агентство Європейського Союзу у минулий четвер повідомило, що споживчі ціни в серпні були на 5,3% вищими, ніж роком раніше, і не змінилися порівняно з липнем. Це вдвічі нижче піку в 10,6%, досягнутого в жовтні 2022 року, але й більш ніж вдвічі вище за цільовий показник Євроцентробанку у 2%. Найслабшою економікою експерти видання називають німецьку, але й у цілому ділова активність не дає приводів для оптимізму. Причому слабкість поширилася з виробництва і на сектор послуг.
У цілому по єврозоні наймання нових працівників призупинилося, а виробництва скорочують зарплати третій місяць поспіль.
Дані, опубліковані Євростатом, показали, що кількість безробітних у єврозоні зросла на 73 000 у липні, що стало першим зростанням із січня.
WSJ констатує, що європейські ринки праці були бастіоном стійкості після зняття обмежень, спричинених COVID-19, з низьким рівнем безробіття та загальним дефіцитом робочої сили, що сприяло підвищенню заробітної плати. Але ситуація, схоже, змінилася.
А як у Великій Британії? Попри те, що Британія стикається з багатьма аналогічними для всього світу проблемами: як-от старіння населення, кліматична криза та зменшення прибутків – здається, що вона бореться з ними більше, ніж інші західні держави, вважає колумніст Guardian Енді Беккет.
Від слабкої освітньої і транспортної інфраструктури до млявої продуктивності, від незвично високої інфляції до відносно поганої охорони здоров'я – Велика Британія, схоже, поступається традиційним конкурентам – Франції та Німеччині, водночас неухильно наздоганяючи раніше набагато бідніші суспільства – Словенію та Польщу.
Але процитований колумністом вислів Річарда Кобдена від 1835 року «рівнятися на США, турбуючись про суспільний устрій», схоже, надто ідеалістичний.
США в легкому шоці від дефіциту. І у великому – через вибори…
У США – інші проблеми. Попри позитивні показники економічного зростання стурбованість Wall Street Journal викликає збільшення розриву між федеральними витратами та доходами: дефіцит зріс більш ніж удвічі за перші 10 місяців фінансового року проти аналогічного періоду минулого року. Зазвичай можна було б очікувати, що такий сплеск у свою чергу стимулюватиме зростання інфляції. Але не в цьому випадку – інфляція стабільно знижувалася. Цього року серед причин зростання дефіциту – різке падіння податкових надходжень, які сплачуються щоквартально або через річні податкові декларації. Так звані неутримані податкові надходження цього року знизилися на $278 млрд, або на 26%, констатує видання.
Якщо торік американський уряд зібрав рекордні податкові надходження, оскільки чистий приріст капіталу серед американських платників податків збільшився на 67%, приблизно до $2 трлн 2021 року, то цьогоріч, після просідання ринків у 2022-му, надходження від податків на приріст капіталу різко впали.
Попри це, прогнози економістів не надто погіршилися. Ціни на матеріали та робочу силу в певних секторах можуть зрости, тоді як інвестиції в чисту енергетику в довгостроковій перспективі можуть допомогти контролювати витрати на енергію, що є важливим фактором інфляції, вважає WSJ.
Але, схоже, американські ЗМІ зараз живуть не економікою, а майбутніми виборами. Цікавим питанням задається Рональд Браунштейн, старший редактор The Atlantic і старший політичний аналітик CNN у The Atlantic: чому Байден не зможе обійти Трампа на виборах-2024? Незважаючи на те, що Трамп генерував лише погані новини – зокрема, пов'язані із судовим процесом, а Джозеф Байден був на вістрі позитиву.
Протягом останніх місяців інфляція в основному помірна, зростання робочих місць залишається стабільним, а фондовий ринок швидко відновлюється. Здається, щотижня Байден перерізає стрічку на амбітному інфраструктурному проєкті або новому заводі з виробництва чистої енергії, що стало можливим завдяки трьом масштабним законам, які він підписав протягом перших двох років свого президентства. Рівень злочинності знижується в багатьох великих містах.
Але опитування у ключових штатах, пише видання, свідчать, що Трамп може виграти. Так, автор цитує соціолога від Демократичної партії Ендрю Бауманна, який вважає, що «Трамп може виграти ці перегони, якби вибори відбулися завтра».
Втім, у другому поєдинку Байдена і Трампа результат може залежати не стільки від того, хто з кандидатів сильніший, скільки від того, чиї слабкості неприйнятні для більшої кількості виборців у штатах, які визначатимуть результат.
Чому сафарі в «країну Байдена» не цікавлять ЗМІ. США потрібні не політологи, а експерти з авторитаризму
Ніколас Гроссман з Університету Іллінойсу на сторінках антитрампівського консервативного видання The Bulwark зауважує, що ЗМІ приділяють більше уваги виборцям Трампа, ніж Байдена. Поширеним стилем є сафарі в «країну Трампа», у якому журналісти з різних ЗМІ, більшість з яких живуть у великих мегаполісах, їдуть у сільську місцевість або містечко й розмовляють із виборцями Трампа, часто білими чоловіками з робітничого класу, в закусочних.
Він вказує на очевидний контраст із висвітленням діяльності нинішнього президента: репортери не влаштовують сафарі в «країну Байдена», намагаючись зрозуміти виборців, які привели його в Білий дім. Хоча є матеріали, що пояснюють, як, наприклад, чорношкірі жінки в передмісті Джорджії забезпечили великий відрив одному кандидатові від іншого на виборах 2020 року, ніщо не може зрівнятися з електоральною вагою білих чоловіків у закусочних Огайо.
Але найгірше те, що преса приділяє більше уваги скандальним моментам перегонів, зокрема протистоянню Рамасвамі Де Сантісу чи Трампу, ніж власне програмам кандидатів чи позиціям. І звісно, лише одиниці роз'яснюють справжні загрози американській (і не тільки) демократії, які несе в собі Трамп.
Цей меседж намагається донести до читачів письменник Джеймс Фоллоуз у Philadelphia Inquirer: «Те, до чого ми готуємося 5 листопада 2024 року, може мати зовнішні атрибути виборів, але насправді це демонстрація сили. Те, що ми називаємо Республіканською партією, навряд чи є політичною партією з будь-якому сенсі цього слова, але це небезпечний антисоціальний рух, який увібрав у себе багато постулатів фашизму, від закликів до насильства до дегуманізації «інших» – від відчайдушних біженців на кордоні до трансгендерної молоді».
Він закликає ЗМІ більше цитувати експертів з авторитарних рухів і менше – соціологів і політтехнологів.
«Нам потрібні журналісти, які набагато менше говоритимуть про те, хто переможе, а хто програє, і набагато більше про ставки – зокрема, про плани Трампа демонтувати демократичні норми, які він називає «адміністративною державою», озброїти систему кримінального правосуддя і програти війну проти зміни клімату – якщо 45-й президент стане 47-м. Нам потрібно, щоб ЗМІ розглядали 2024 рік не як традиційні вибори, а як спробу мобілізувати масовий рух, який зруйнує демократію і забризкає Америку кров'ю», завершує автор.
Додамо, що це потрібно і нам…
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
