Бойовим медикам дозволили переливати кров: чому це важливо та як працюватиме на практиці
Вирішене і питання заготівлі та постачання крові напряму до медпідрозділів на фронт
Бойові медики відтепер офіційно мають право переливати кров пораненим на догоспітальному етапі. Відповідну постанову № 943 про зміни до Порядку задоволення потреб сил безпеки та сил оборони у донорській крові та компонентах крові в умовах воєнного стану Кабмін ухвалив 5 вересня. Згідно з документом, до переліку осіб, яким дозволено проводити гемотрансфузію на фронті, додано медичних працівників або військовослужбовців, що пройшли відповідне навчання.
До цього переливати кров мали право тільки особи з медичною освітою, причому на догоспітальному етапі робити це їм дозволили лише в липні 2022-го. Але правда в тому, що єдиний медик, який перебуває з пораненим дорогою до стабпункту чи госпіталя – це бойовий медик, у якого зазвичай медосвіти немає, але є спецпідготовка з тактичної медицини.
При цьому в умовах повномасштабної війни в Україні шлях пораненого від поля бою до хірургічного стола може займати не хвилини, а години. Тобто у наших воєнних реаліях ні про яку «золоту годину», впродовж якої за стандартами TCCC (Tactical Сombat Сasualty Сare) потрібно почати надавати кваліфіковану лікарську допомогу, в т.ч. лити кров тяжким пораненим з критичною крововтратою, не йдеться. Тим більше досвід країн НАТО показує, що починати переливання у складних випадках слід одразу після зупинки масивної кровотечі. У нашому випадку – це ще в реанімобілі, де знову-таки поряд із пораненим перебуває саме бойовий медик.
Загальносвітова статистика свідчить: близько 60% смертей на фронті, яким можна було би зарадити, пов’язані із крововтратою. І вчасна гемотрансфузія на етапі евакуації, яка тепер стане можливою та законною, допоможе врятувати життя та запобігти погіршенню стану пацієнта.
Mind з’ясував, завдяки чому такі позитивні зміни стали реальністю, як працюватиме нова система постачання і заготівлі крові на фронті, яке саме навчання треба буде пройти бойовим медикам, щоб мати дозвіл на гемотрансфузію, та як урядове рішення може вплинути на систему охорони здоров’я загалом.
Як зміни набули чинності? Перші дискусії на офіційному рівні щодо узаконення застосування крові та її компонентів на догоспітальному етапі почалися в квітні 2022 року. До цього гемотрансфузію дозволялося здійснювати лише в госпіталі чи лікарні визначеному колу фахівців: трансфузіологу, анестезіологу, хірургу.
11 липня 2022-го наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) № 1192 був затверджений стандарт медичної допомоги постраждалим з геморагічним шоком на догоспітальному та госпітальному етапах при травмі, який став законною підставою для того, щоб переливати кров, зокрема, на етапі медевакуації чи в стабілізаційних пунктах.
Рушіями змін стали власне бойові медики та військові лікарі, які працюють з пораненими на догоспітальному етапі та потребують додаткового інструменту для порятунку життів на фронті, а також МОЗ та Український центр трансплант-координації, які від імені держави «адвокатували» зміни та роз’яснювали колегам з уряду їх важливість.
Після прийняття наказу №1192 ініціативні медпідрозділи військових бригад почали замовляти кров та її компоненти й успішно використовувати їх для порятунку складних поранених. Цей практичний досвід підтвердив для скептиків те, що переливання на догоспітальному етапі в умовах нинішньої війни цілком реальне. Водночас виникла потреба в налагоджені постачання крові на фронт і узаконенні здійснення гемотрансфузії бойовими медиками та іншими працівниками медпідрозділів, що надають першу допомогу пораненим, але не мають специфічної медосвіти. Тож 30 червня 2023 року уряд ухвалив постанову №681 «Про задоволення потреб сил безпеки та сил оборони у донорській крові та компонентах крові в умовах воєнного стану».
МОЗ готувало цей документ, знаючи, що десятки підрозділів уже навчені гемотрансфузії та мають обладнання для зберігання крові. Але на етапі погодження виникли дискусії та на виході право переливати кров залишили лише особам з медичною освітою.
Це рішення фактично виключало із системи бойових медиків. Чашу терпіння останніх було переповнено і 26 липня вони разом із волонтерами звернулися до воєнного керівництва з проханням вирішити вісім проблем такмеду, зокрема дозволити їм здійснювати гемотрансфузію, та заявили, що з переліку осіб, які мають право переливати кров на догоспітальному етапі, бойових медиків виключили з подачі Командування медичних сил (КМС) Збройних сил України.
Після чергової дискусії 3 серпня МОЗ, Міністерство оборони та КМС врешті досягли компромісу, згідно з яким бойовим медикам дозволили переливання крові, але після проходження відповідного навчання. 5 вересня відповідні зміни було внесено до постанови №681. Варто зазначити, що прийнята постанова не директивна і не зобов'язує робити переливання, а дає на нього право.
Як і де проходитиме підготовка, після якої дозволять лити кров? Навчання відбуватиметься при МОЗ на базі визначених центрів крові за розширеною програмою з основ трансфузійної терапії. За план навчання та визначення центрів, у яких здійснюватиметься підготовка, відповідатиме Український центр трансплант-координації (УЦТК), що виконує функцію Національного трансфузіологічного центру.
Як розповів у розмові з Mind заступник генерального директора УЦТК Олександр Сергієнко, перш ніж пройти курс, людина повинна буде мати якісь базові знання з трансфузії. «Мінімальною вимогою для допуску до такого навчання є або наявність медичної освіти, або проходження підготовки за протоколом ТССС (ТС3). А далі ми на це нашаровуємо додаткові специфічні знання і практичні навички, які будуть відпрацьовуватися в центрах крові, для того, щоб люди вийшли підготовлені і могли надавати трансфузіологічну допомогу постраждалим», – пояснив він.
Саме на базі центрів крові навчання проходитиме, тому що його важливою складовою є не лише сама процедура трансфузії як така, тобто введення крові, а й питання імуногематології, відстежень несприятливих реакцій, які пов’язані з трансфузією, проведення проби на сумісність та біологічної проби.
До розробки навчальної програми з переливання крові, окрім представників МОЗ та УЦТК залучені також бойові медики, зокрема Марія Назарова і Ріна Резник (вона також консультує міністерство у цьому проєкті), і навіть Командування медичних сил ЗСУ. Як пояснив Сергієнко, програма має бути консенсусна та задовольняти всіх стейкхолдерів.
Якими є тривалість і формат курсів для медиків? Навчання відбуватиметься в центрах офлайн і триватиме не менше трьох днів. Відбір інструкторів ще ведеться. «Ми підготуємо команду тренерів, тобто проведемо тренінг для тренерів. Мені вже повідомили з Командування медичних сил, що вони домовились про забезпечення цієї складової, і зараз ведуть відбір, в тому числі, пошук серед своїх військовослужбовців з медичної ланки тих, хто в подальшому буде тренером», – розповів Олександр Сергієнко.
Василь Стрілка, директор департаменту високотехнологічної медичної допомоги та інновацій МОЗ
Своєю чергою директор департаменту високотехнологічної медичної допомоги та інновацій МОЗ Василь Стрілка уточнив, що більшість навантаження з навчання, як і забезпечення кров’ю, забирає на себе цивільна система, але військові спроможності теж залучаються.
За результатами навчання учасники програми отримають довідки про проходження стажування, що дозволять їм законно переливати кров.
Хто зможе пройти навчання з трансфузії? Згідно з новими нормативними актами, гемотрансфузію за умови зазначеної підготовки, окрім бойових медиків, зможуть також здійснювати лікарі різних спеціальностей та середній медперсонал, наприклад, медсестри чи фельдшери. Саме їх і відправлятимуть на навчання за поданням начмедів.
«У кожного медпідрозділу є свої начмед і координатор. От координатор із забезпечення потреб в крові та її компонентах з боку Сил безпеки та оборони за поданням всіх начмедів відбирає людей, які в першу чергу потребують такого навчання. Потім ця заявка консолідується, подається і доводиться нам. І відповідно до того ми прямуємо потоки в різні центри крові, які будуть здійснювати навчання», – розповів заступник гендиректора УЦТК.
У планах також – доставляти знання ближче до лінії фронту, щоб бойові медики не покидали свої підрозділи на час навчання, а сам процес масштабувався. Для цього, за словами Василя Стрілки, є ідея підготувати певну частину інструкторів з-поміж військовослужбовців.
Обговорюється також можливість наділити таких тренерів повноваженнями здійснювати аудит знань на місцях. «Щоб інструктор не лише викладав, але і міг, наприклад, відвідати якийсь підрозділ, побачити, чи все там правильно організовано та здійснено. Якщо є якісь помилки, то провести знову тренінг і скоригувати ситуацію», – зазначив Олександр Сергієнко.
Що зміниться у доставці крові на фронт? Зі зростанням кількості осіб, які матимуть право переливати кров, зростає і потреба в ній. І нова нормативна база врегульовує замовлення крові на фронт, даючи можливість догоспітальній ланці робити заявку наперед, щоб цивільна система охорони здоров’я могла зреагувати, заготовити і доправити необхідний обсяг. При цьому військові медики самостійно вирішуватимуть, як їм зручніше робити замовлення – від бригади чи від окремих медпідрозділів.
Кожен медпідрозділ визначає координатора, відповідального за замовлення крові та її компонентів, який і формує заявку на потрібний обсяг. До речі, управлінню запасами, і правильному розрахунку потреб в крові навчатимуть на все тих же курсах. Сам типовий механізм її отримання такий:
- опорний суб’єкт системи крові комплектує необхідний обсяг донорської крові та її компонентів і повідомляє регіональних координаторів про дату та місце їх отримання;
- координатор забезпечує отримання, транспортування та розподіл крові відповідно до заявок, поданих координаторами медпідрозділів.
У випадку масового надходження поранених або якщо координаторові з якихось причин не вдалося замовити кров через типовий механізм, отримати необхідну кількість медпідрозділ зможе напряму з допоміжного тимчасового банку крові, про розташування якого буде відомо винятково йому. Для цього не потрібно буде формувати заявку наперед: кров підрозділові видадуть на вимогу.
Водночас кожен нетиповий випадок отримання крові з допоміжного тимчасового банку в подальшому буде досліджений, щоб з’ясувати, на якому етапі система дала збій. Відповідна інформація надійде до Національного трансфузіологічного центру напряму від регіонального координатора, в обов’язки якого входить контроль за тимчасовими допоміжними банками та вчасне їх наповнення запасами. Тобто буде постійний зворотній зв’язок та аналіз роботи механізму.
Ще один елемент контролю – спеціальна форма Протокол проведення трансфузії, яку обов’язково заповнює при переливанні медик. Вона є у вільному доступі. Тобто доказ того, що медпідрозділ використав отриману кров за потребою – заповнена паперова форма з відривною половиною: одна частина протоколу залишається у підрозділі для звітності, друга – їде з пацієнтом на подальший етап лікування.
Олександр Сергієнко пояснює, що кров – стратегічний для держави ресурс, бо він забезпечує обороноздатність за рахунок того, що рятується життя постраждалих. Крім того, кров забезпечує функціонування взагалі всієї медичної галузі, адже без неї неможливе, зокрема, надання більшості видів екстреної, невідкладної допомоги та майже всіх хірургічних втручань.
«Тобто, фактично, це дуже цінний ресурс. До його використання треба ставитися виважено і обґрунтовано», – пояснив заступник гендиректора УЦТК.
Як вирішено питання зберігання крові? Медпідрозділи отримують вже готову кров і її компоненти у гемаконах. А от забезпечення бригад обладнанням для зберігання (зокрема, холодильниками) відбувається завдяки волонтерам і небайдужим людям.
Загалом забезпечення військових частин, в т.ч. медпідрозділів, матеріально-технічними засобами покладено на Міністерство оборони. Але в умовах повномасштабної війни і обмеженості ресурсів відомство і держава загалом не завжди можуть знайти кошти на все необхідне.
«Ми як Міністерство охорони здоров’я, як цивільна медицина, теж зараз шукаємо шляхи і звертаємося до різних організацій, міжнародних організацій, щоб нам допомогли закрити потреби в обладнанні для зберігання крові на фронті. Ми розуміємо, що це наша спільна справа, і ми разом шукаємо, як це вирішити. Я сподіваюсь, що в нас буде кооперація зусиль: щось з боку Міноборони, щось з боку міжнародних організацій, щось знайдемо через цивільні канали», – поділився Василь Стрілка.
Водночас, за словами представника МОЗ, цивільна медицина готова до збільшення запиту на кров від військових бригад і хоче аби нововведення активно застосовувались, щоб врятувати більше життів.
Більший запит на кров – більша потреба в донорах. За даними МОЗ, з 24 лютого 2022 року потреба в донорській крові та її компонентах в Україні зросла на понад 40%. Із дозволом здійснювати гемотрансфузію на догоспітальному етапі та доступнішою системою замовлення крові потреба прогнозовано зросте іще більше.
Наприкінці серпня уряд вже ухвалив постанову, якою дозволив ввозити донорську кров з-за кордону в разі надзвичайних ситуацій у якості гуманітарної допомоги. Проте українців закликають здавати кров на регулярній основі, особливо тих, хто має першу групу резус негативну 0(І) Rh(-).
Для цього можна зателефонувати до центру крові свого міста (всі номери – на сайті УЦТК), проконсультуватися та записатися на певний день і час. Якщо ви живете у селі чи невеликому місті – телефонуйте до найближчих до вас центру крові чи районної лікарні та з’ясовуйте, коли виїзна бригада, яка проводить забір крові, працюватиме у вашому регіоні. Також можна записатися на здачу крові через платформу ДонорUA чи медсервіс Helsi. Більше інформації, як стати донором, – на сторінці кампанії «Твоя кров може воювати».
Чи вплинуть зміни у військовій медицині на цивільну? По факту нова нормативна база дозволяє переливати кров на догоспітальному етапі саме в умовах воєнного часу.
Проте із організацією навчання гемотрансфузії медиків усіх ланок зросте і кількість кваліфікованого персоналу, який вмітиме робити переливання крові. І після перемоги ці спеціалісти посилять в т.ч. цивільну систему охорони здоров’я.
З цією тезою погоджується і Василь Стрілка: «Ми отримаємо багато людей, які будуть мати досвід надання медичної допомоги в екстремальних, воєнних умовах, в суперскладних умовах. І ми як цивільна система потім будемо їх реінтегрувати в мирне життя, теж будемо шукати [спосіб], щоб здобуті ними навички могли застосовуватися в мирному житті».
Крім того, дискусії навколо відсутності права у бойових медиків переливати кров (до впроваджених змін) знову підняло проблему статусу цих спеціалістів та вивело обговорення на максимально публічний рівень.
Адже сама спеціальність «бойовий медик» в Україні запроваджена з 2017 року, проте їхній правовий статус досі не визначений: немає жодного документу який би встановлював посадові обов’язки бойових медиків і захищав їх перед законом. Не кажучи вже про навчання та забезпечення. Тому, є надія, що перемога із дозволом переливати кров цим спеціалістам стане початком глобальних змін для них.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
