Нобелівська історія – 2023: що собою являє насправді «гендерна економіка» від Клаудії Голдін
І до чого тут раби американського Півдня
2023 року Премія Ріксбанку Швеції пам'яті Альфреда Нобеля втретє за всю історію нагороди дісталася жінці-економісту. Професорка Гарвардського університету Клаудія Голдін отримала найвищу відзнаку у сфері економіки «за поглиблення нашого розуміння результатів роботи жінок на ринку праці». Mind дізнався цікаві подробиці її досліджень та розповідає, чим саме вони привернули увагу Нобелівського комітету.
Чим відзначилася лауреатка і що саме досліджувала?
Клаудія Голдін – одна з найвідоміших у світі фахівців з економіки праці та економісторії, найбільш знана своїми науковими роботами у сфері гендерної економіки. Особливу увагу дослідниця приділила вивченню еволюції гендерних відмінностей в освіті, доходах та побудові кар’єри.
Свій власний кар’єрний шлях до світового визнання Клаудія Голдін розпочала в університеті Чикаго наприкінці 1960-х, який вона нині називає справжнім «інтелектуальним хабом». Дослідниця відзначає значний вплив на формування її економічного світогляду ідей Гаррі Беккера та Роберта Фогеля, котрі стали нобелівськими лауреатами на початку 1990-х. Відправною точкою в економічних дослідженнях лауреатки була індустріальна економіка. Втім, з огляду на своє захоплення історією, аспірантка обирає напрям економічної історії.
Першими темами її наукових пошуків стає вивчення феномену рабства на американському Півдні, а також дослідження економічних втрат під час американської Громадянської війни. Поступово Голдін переносить акцент уваги на проблематику соціальної історії та економіки сім’ї, де раптом виявляє, що в кожній родині була одна людина, про яку в ті часи ніхто з економістів не говорив, тому що про неї було мало інформації: а саме жінка як дружина та мати.
За словами Клаудії Голдін в інтерв’ю для IMF Podcasts, «цією людиною [жінкою в економіці сім’ї] повністю знехтували, тож я вирішила написати її історію у книжці «Розуміння гендерного розриву» (Understanding the Gender Gap)». Ця книжка була присвячена економічній історії американських жінок, які хоч на той час дедалі активніше брали участь на ринку праці, однак усе ще заробляли менше за чоловіків і отримували явно менше можливостей для кар’єрного зростання.
Читайте також: Нобелівська історія-2022: дослідники банків і фінансових криз
Як саме Клаудія Голдін досліджувала роль жінок в економіці?
Використовуючи інноваційні кількісні історичні методи дослідження унікальних наборів даних про зайнятість, доходи, досвід роботи, години праці та гендерну дискримінацію, Голдін виявила, що економічний статус американської жінки поступово еволюціонував впродовж двох останніх століть. При цьому минулі соціальні концепції погляду на жіночу працю досі зберігаються та впливають на гендерну нерівність у доходах жінок і чоловіків.
Відтоді професорку називають «детективом у сфері історичних даних», адже зібрати об’єктивну та цілісну інформацію з різноманітних фрагментарних і розрізнених джерел двохсотрічної давності, таких, як переписи населення та промислова статистика – це доволі складне й нетривіальне завдання, що вимагає креативних рішень.
Окрім унікальних особливостей методичного підходу до збору та обробки даних, новаторськими були й результати досліджень вченої. Так, Голдін вдалося спростувати попередні неправильні припущення про те, що начебто заміжні жінки у ХІХ столітті не брали участі в ринку праці через виключну зайнятість домашніми справами. Насправді ж тогочасні жінки були навіть більш активно залучені до сільськогосподарських робіт і сімейного бізнесу, ніж у першій половині XX століття.
Клаудія Голдін аргументовано доводить, що динаміка частки американських жінок у загальній чисельності зайнятих впродовж двох століть рухається U-подібною траєкторією. Так залученість заміжніх жінок до ринку праці спадає на початку XIX століття з переходом від аграрного до індустріального укладу, втім потім починає збільшуватися разом зі зростанням сфери послуг і наступного переходу до постіндустріального етапу розвитку економіки впродовж XX століття. Професорка у цій закономірності вбачає результат структурних економічних змін й еволюцію соціальних норм щодо жіночих обов’язків стосовно дому та сім’ї.
Важливими факторами впливу на залучення жінок до ринку праці, а також розширення чи скорочення гендерного розриву в оплаті праці вчена вважає не лише рівень освіти, якість якої за XX століття в розвинутих країнах явно зросла і зрівнялася серед чоловіків і жінок. Більш вагомими чинниками, на думку Голдін, є технологічні зміни у сфері контрацепції, що сприяли плануванню вагітності жінками, а отже плануванню кар’єри, а також зниження соціального тиску на молодих жінок стосовно віку їх заміжжя в другій половині XX століття.
Водночас гендерний розрив, що існував в оплаті праці, пояснюється перервами в кар’єрному треку жінок через народження дітей і нижчі можливості повного залучення до тих видів професій, які вимагають від працівника високої концентрації та понаднормових годин роботи. Негнучкий графік високооплачуваних робіт і є основною причиною гендерного розриву в доходах, адже жінки порівняно з чоловіками досі більше часу витрачають на піклування про дітей та родину.
Читайте також: Нобелівська історія – 2021: за що насправді отримали нагороду Девід Кард, Джошуа Ангріст і Гвідо Імбенс
У чому саме практичне значення робіт дослідниці?
І хоча більшість наукових праць Голдін не рясніють прямими рекомендаціями для економічної політики, результати її досліджень на стику економіки та історії дають гарний фундамент для обрання ефективного вектора економічних рішень.
Інстайти для полісімейкерів у роботах лауреатки можуть полягати в тому, що для формування ефективної економічної політики варто зрозуміти глибинні історичні причини та поточні чинники тієї проблеми, з якою ми прагнемо боротися. Вивчення історичного досвіду й тенденцій жіночої зайнятості в США може виявитися корисною для країн, які перебувають всередині того трансформаційного шляху, який пройшло американське суспільство. Проте економічні рецепти успіху одних країн далеко не завжди працюватимуть в інших.
Другим важливим уроком із досліджень науковиці може бути повне розуміння всієї складності клубка взаємопов’язаних і часто протилежних за напрямком факторів впливу на динаміку гендерного розриву на ринку праці, який містить специфіку соціальних норм і звичаїв, нерівності розвитку людського капіталу, завищені суспільні очікування від жінок стосовно піклування за дітьми та родичами похилого віку, технологічні зміни та структуру ринку праці.
При цьому комбінація цих чинників постійно еволюціонує разом із трансформацією етапів соціально-економічного розвитку країни. За таких умов економічна політика, спрямована лише на якусь одну з причин гендерної нерівності, навряд чи буде ефективною.
Третім важливим моментом є те, що приклад і ціннісні орієнтири матері є надзвичайно важливим фактором для раннього планування кар’єри дівчат, тому спрямованість соціальних установок і норм має визначальне значення. Основні причини гендерного розриву в оплаті праці більше тяжіють до соціальних норм та установок, які змінюються значно повільніше, ніж економічне середовище. Отже, і зміни викликані економічною політикою в цій сфері вимагатиму тривалішого часу.
З іншого боку, роль жінки, як і гендерний розрив, хоч і повільно, але постійно змінюється. Це дає шанс на рух до сприятливих змін у подоланні гендерної економічної нерівності. Водночас гендерну нерівність можна розглядати не лише песимістично – як тривалу й складну соціальну проблему, а і як один із шансів на прискорення економічного зростання. При правильному формуванні політики гендерні розриви в оплаті праці чи зайнятості можна сприймати як чудову можливість підвищити продуктивність нації, залучивши невикористаний потенціал залучення жінок як загалом до ринку праці, так і в традиційно начебто «чоловічі» професії: від промисловості до IT.
Шанс на поліпшення ситуації в економічному гендерному питанні дають і постковідні тренди віддаленої та гібридної зайнятості, що сприяють гнучкості робочого графіку, відкриваючи нові можливості до розширення участі жінок у постіндустріальному економічному процесі.
Читайте також: Нобелівська історія – 2019: чим відзначилися польові дослідники бідності Банерджі, Дуфло та Кремер
Досьє лауреатки
Клаудія Голдін народилася 1946 року в Нью-Йорку (США). Навчалася в Корнельському університеті. Науковий ступінь Ph.D здобула 1972 року в Чиказькому університеті. Викладала в університетах Вісконсіну, Прінстона, Пенсильванії. Протягом 1989–2017 років була директором Програми розвитку американської економіки NBER (Національного бюро економічних досліджень), редактором «Журналу економічної історії» з 1984 до 1988 року, президентом Американської економічної асоціації у 2013–2014 роках. Нинішня афіліація – Генрі Лі, професор економіки Гарвардського університету.
Сфери наукових досліджень: економічна історія, економіка праці, жінки на ринку праці, гендерний розрив в оплаті праці, економічна нерівність, економіка технологій, освіти та еміграції.
Сторінка нобелівської лауреатки
Сторінка нобелівського комітету
Економісти про лауреата: Якоб Свенссон, Ренді Ялмарссон, Джейсон Фурман.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
