«Без «бумажки» буде важко»: як у польових умовах розвивається український MilitaryTech. Досвід «Аеророзвідки», AeroDrone, Himera, IT-Integrator, DroneUa
Чи можна подолати бюрократію у військових закупівлях та чим допомагають дипломати
Міжнародні оборонні гіганти витрачають мільйони доларів та довгі роки на тестування й оновлення своїх розробок. Вітчизняні компанії «пролітають» цей шлях майже миттєво та безкоштовно. Це не єдина перевага українського MilitaryTech. Як ще занурення в реалії війни допомагає нашим виробникам створювати унікальні продукти й у майбутньому посунути відомих світових конкурентів? Що потрібно знати та вміти інвестору miltech-стартапів? Чому на початку 2023 року компоненти безпілотної авіації були «викреслені» з безмитного постачання на територію України?
Про це та багато іншого розповіли співзасновники і топи компаній під час Mind WinTech Summit 2023 – конференції про управління змінами та впровадження інновацій під час війни. Mind занотував найцікавіше.
Дмитро Шимків,
співзасновник AeroDrone:
Спробую висвітлити різні аспекти, пов’язані з MilitaryTech в Україні під час війни.
Мотиваційний бік. Нас часто питають, чому цим займаємося. Думаю, це риторичне запитання. Ми всі хочемо перемоги і звільнення України.
Технологічний бік. Інвестору MilitaryTech бажано глибоко розбиратися в технологіях. Якщо поки ні – вчитися в тих, хто цим займається. Я за освітою системний інженер в електроніці, телекомунікаціях і повітряних системах. Отримую великий кайф, працюючи з технологічними питаннями автопілотів, антен, зв'язку, навігації тощо. Викликів дуже багато. Постійно треба знаходити рішення проти рішень росіян і виявляти помилки. Звісно, вже прийшлося повернутися до навчання. Вивчив SOLID, сертифікувався. Оновив знання зі Software Defined Radio (SDR).
Вміння працювати з державними інституціями. Це дуже важливо, тому що серед стейкхолдерів є держава, ЗСУ, Міністерство оборони, Генеральний штаб, військові підрозділи. Треба розуміти, як вони взаємодіють, які листи один одному пишуть, як готуються документи, як працює Мінцифри та Brave1.
Я розумію, як створюються законодавчі ініціативи та робиться лажа при голосуванні у ВР. Наприклад, на початку цього року з’ясувалося, що «чисто технічно» компоненти безпілотної авіації були викреслені з спеціальної програми – безмитного постачання на територію України.
Розуміння всіх цих процесів допомагає досягати результату. Багато людей скаржаться на бюрократію. Бюрократія існує не тільки в Україні. Спілкуюся з міжнародними партнерами й можу сказати, що США, Велика Британія, Канада, Данія, Нідерланди мають таку саму бюрократію. Вона складна. Але розуміння, як саме вона працює, дозволяє рухатися в цьому просторі значно швидше.
Хочу подякувати представникам Міноборони, ГШ, Мінцифри, командуванню сил логістики ЗСУ, ГУР. Там уже багато людей, які змінюють простір роботи з українським військом і розробками для них. Зміни великі. Можу це констатувати, тому що розумію, які тектонічні зміни в законодавчому полі повинні були відбутися. Більшість цих людей відмовляються, щоб я називав їхні прізвища, але вони є. Ці люди прорубували та змінювали дуже жорсткі регуляторні процедури й системи.
Наступний аспект – бізнес. В Україні є інвестори та венчурний бізнес, готовий вкладатися в MilitaryTech. Щоб їх залучити – має бути продукт. Це все наче зрозуміло, але часто стикаюся тільки з описовими частинами продуктів. Цього недостатньо. Важливо мати хоча б MVP, візію та розуміння, куди рухаєтеся. Також потрібно мати документацію: якщо працюєте зі Збройними Силами – бажано бути готовими, що вам доведеться її писати. Потрібна команда фахівців із різних напрямів: сучасний MilitaryTech передбачає розуміння військової тактики, застосування електроніки, зв'язку, оптики, аеродинаміки, навігації, електроніки тощо. Підзадач у кожній із цих задач дуже багато.
Також треба бути готовими до того, що міжнародна співпраця можлива, але це гра в довгу. Не буде зайвим отримувати допуски (наприклад, ми отримували в Британії, Канаді, США). Усе це можливо, просто довго. У цих процесах допомагають українські посольства, дипломати та міжнародні представництва цих країн в Україні.
Гроші. Якщо хочете займатися MilitaryTech – треба бути готовим, що це дорого. Якщо серйозним MilitaryTech – дуже дорого. Якщо хочете робити якісний продукт, пам’ятайте: вартість багатьох елементів значна. Треба враховувати, що середній час постачання буде довгим. Тому важливо, щоб плече операційного капіталу було суттєвим, або команда була готова працювати вмотивовано, або потрібно шукати ресурси, інвесторів, які дозволяють протриматися.
Ще один аспект – робота на майбутнє. Історично доведено, що MilitaryTech є основою розвитку цивільних технологій. Достатньо згадати GPS, інтернет, GSM – усе це військові технології. Більшість технологічних речей, якими ми звикли користуватися в повсякденному житті, це колишні військові розробки. А це означає, що все, чим ми сьогодні займаємося у військових аспектах, якоюсь мірою буде затребувано в цивільних напрямах. Маю чітку дорожню карту, як подалі ми розвиватимемося в цивільній авіації.
Руслан Прилипко,
керівник напряму Command & Control Information Systems «Аеророзвідки»:
Ця війна – найбільший за всю історію людства конфлікт із залученням технологій. Такої – саме технологічної війни – ще не було. Технології та асиметричність дій дозволять нам продовжувати ефективно давати відсіч і перемагати противника, у якого більше ресурсів.
Окрім фокусу на безпілотних системах та інших роботизованих платформах, також важлива побудова інформаційної мережі, яка дозволяє об’єднати всі ці сили і засоби під один задум та оптимізовано й ефективно їх використовувати. Дронів може бути як багато, так і мало. Але питання в тому, як і де їх використовувати. Тому наша організація в першу чергу підтримує системи, які дозволяють пришвидшити темп ведення бойових дій. Для цього треба побудувати інтероперабельність та інтегрувати різні платформи: роботизовані, інші сенсори, джерела даних, які дозволять приймати швидкі, правильні, підтверджені рішення.
Коли вже маємо велику кількість роботизованих систем і платформ, дуже важливо переходити до того, що називається спільними мультиканальними роботизованими операціями. Простіше кажучи, на полі бою мають більше воювати роботи, а не люди. Особливо на війні з ворогом, у якого в рази більше живої сили. Саме над цим ми зараз працюємо й маємо значні напрацювання.
Потрібні не тільки технології, а й налагоджені процеси. Не можна просто передати дрон та очікувати, що він почне належно застосовуватися. Важливе навчання людей, вивчення тактик. Над цим також працюємо. Викликів дуже багато. Втім пріоритезуємо діяльність, тримаючи фокус на системності змін і системному використанні технологій.
Бачимо, що багато комерційних напрацювань дуже швидко – із самого початку війни – перетекли у військо. Так звані весільні дрони зробили своє. «Старлінк» – комерційна технологія – став геймченджером цієї війни. І таких технологій багато. Зараз люди з бізнесу, сектору інформаційних технологій, які прийшли у ЗСУ, кожен день приносять ці всі технології у військо та змінюють його зсередини.
Також важливо, що в Україні нові розробки дуже швидко отримують зворотний зв'язок і можуть оперативно шліфуватися. На відміну від іноземних мілітірі-рішень, які розробляються в певної інформаційної бульбашці. Зараз для наших розробників – просто золотий час. У нас немає можливості довго тестувати, бо рішення потрібні «на вчора». Наприклад, Delta за останній час зробила понад 160 релізів, випустила неймовірну кількість фіч. А її конкуренти в НАТО роблять по два релізи на рік. Це просто не зрівняти.
Міша Рудомінський,
співзасновник Himera:
Як трансформується взаємодія між військовими структурами й технологічними компаніями? Думаю, майже жодна нова компанія, яка почала працювати в оборонці після 24 лютого 22-го року, не була б на такому ж рівні спілкування з державою ще два роки тому. Довгі роки система закупівель, допуску до експлуатації та взагалі співпраця з державою в оборонному напрямі була дуже сильно ускладнена й багато в чому корумпована.
А зараз ми величезними кроками долаємо ці перепони. З'являється все більше людей в Міноборони, ГШ, ЗСУ, які розуміють, що треба допомагати та рухати. Зміняються правила, з'являються нові постанови, які полегшують працю. Так, ще багато змін має відбутися. Але, якщо порівняти з тим, як це працювало ще два роки тому, це «небо і земля». Ти можеш, нікому й нічого не заносячи, просто прийти та розповісти, чим займаєшся. Потім буде довгий процес до систематичного застосування виробу в ЗСУ. Але навіть можливість просто подзвонити та поспілкуватися з людьми на фронті, які використовують твою технологію, – дуже важлива складова.
У результаті через роки побачимо велику кількість українських приватних оборонних компаній, які зможуть зробити не просто конкурентні, а й у чомусь унікальні продукти. Бо наші міжнародні конкуренти випускають по одній варіації свого продукту раз на 10 років. Ми ж за останні півтора року в залізі – уже на шостій версії, скоро будемо на сьомій, у прошивці – на 60 версії. А наш конкурент за 40 років випустив чотири версії свого продукту. Це тільки наш приклад. А їх багато.
Інноваційні темпи українських і міжнародних компаній наразі незрівняні. Спілкуючись з будь-яким закордонним інвестором, партнером або потенційним клієнтом, кажу дуже просту річ: «У нас ситуація, якої ніде у світі немає. Робимо щось нове, на наступний день воно вже тестується, через тиждень – випробується на фронті в реальних бойових умовах. За декілька днів отримуємо неофіційний фідбек, через місяць – офіційний».
Умовний американський виробник має заплатити величезні гроші та пройти круги пекла, перш ніж йому дозволять покласти в руки військових нову технологію. А в нас тестування або безкоштовне, або навіть оплатне, якщо компанія працює з фондами, які закуповують технології для війська. Це унікальна ситуація.
Надія Омельченко,
віцепрезидентка IT-Integrator:
За кілька днів нам виповнюється 23 роки, весь цей час переважно займаємося системною інтеграцією і кібербезпекою. Почали працювати з військовими розробками багато років тому – тоді, коли ніхто їх не називав MilitaryTech.
Також багато років співпрацюємо із силовими структурами. Чи змінилося щось за цей час? Раніше був певний супротив, зараз його стало менше, створена спрощена процедура.
Втім раджу новим компаніям, яких, на щастя, багато з'являється в Military Tech, – робіть «бумажки», тому що без «бумажки» буде важко сформувати сталу модель бізнесу. Найскладніше маленьким компаніям, тому що треба мати юриста, бухгалтера, економіста, фахівців, які знають, як працювати з військовим представниками, та дуже багато інших нюансів. Так, поступово система поліпшується. Але якби ви бачили, яке ТЗ потрібне на простий FPV-дрон! Тож уявить, які документи необхідні на БПЛА більш складного класу.
Ще одне непросте питання – фінансування. Зараз держава намагається допомагати, але в неї не неосяжний ресурс. До великої війни в бізнесу була класна можливість кредитування у банках. Тепер маєш фінансуватися або власними коштами, або грошима інвесторів. Інших варіантів немає. А MilitaryTech – це дуже дорого. Для нас найдорожче – не компоненти й електроніка, а розробка ПЗ. Так, ми багато років є постачальником світових рішень із кібербезпеки. Але не можемо їх узяти. Має бути своє унікальне ПЗ, на яке ми витрачаємо багато грошей і зусиль. Втім це й великий плюс: в Україні є багато гарних розробників.
Валерій Яковенко,
співзасновник DroneUa:
Україна – не сама. Нам допомагає багато зовнішніх стейкхолдерів. Вони зацікавлені в нашому успіху й розвитку технологій, що в нас народжується. Якщо зараз подивитися на міжнародні MilitaryTech-компанії, побачимо, що їхні продуктові лінійки, що створювалися десятиріччями, у майбутньому можуть бути витіснені. Тоді як українські продуктові рішення можуть бути поряд зі світовими навіть уже зараз – у контексті порівняння технічних характеристик, технологій, можливостей.
Наразі маємо досить сприятливі умови, щоб розбудовувати присутність української ідеї, інженерної думки на міжнародній арені. У такий ситуації потрібно мати можливість спілкуватися з міжнародними стейкхолдерами та напрацьовувати платформу для власних потреб: питань постачання компонентної бази й майбутнього експорту технологій.
Поки один із найбільших викликів – питання персоналу. Втім компанії, що залучені до сектору безпеки в Україні, процесу перероблення компонентів, уже мають можливість бронювання персоналу. Так, це не є панацеєю. Це складний і багатофакторний процес, але, тим не менш, це той елемент, котрий наразі допомагає отримати більшу кількість майбутніх працівників, ніж компанії інших секторів економіки.
Тож зараз уже можемо говорити, що це просто питання часу, коли українські рішення стануть глобальними. Тобто вже не питання: «Так чи ні?», а питання: «Коли?». Це дуже позитивний кейс, це історії, котрі народжуються кожного дня в наших колег. І цей позитив нам потрібно усвідомити та не спускати руки під час створення нових рішень, навіть якщо вони поки комерційно не застосовуються в Україні. 100% цих технологій будуть потрібні світу, де швидкість створення інновацій не така висока, як у нас.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
