Два роки російського вторгнення до України: як вони змінили світ. Хто на чию перемогу тепер сподівається

24 лютого 2022 року почалася нова доба глобального устрою: російський реваншизм став каталізатором величезних змін, а світові гравці зрозуміли, що безпека та стабільність – як регіональна, так і світова – не даються задарма. Геополітичні наслідки поточних подій надзвичайні. Російське вторгнення в Україну продемонструвало, якою буде війна нового часу, а загальний розклад сил – наскільки небезпечним місцем став сучасний світ.

Експерти аналітичного центру RAND поділились оцінками поточного стану справ, своїм баченням перспектив перебігу війни, її впливу на глобальний порядок денний, а також завданнями для України та її партнерів.

Експерти, залучені до опитування:

Вільям Кортні – старший науковий співробітник Центру RAND Corporation, колишній посол США в Казахстані та Грузії, учасник комісії СРСР – США з імплементації Договору про заборону випробувань ядерної зброї;

Рафаель Коен – директор програм зі стратегії та доктрин проєкту AIR FORCE, провідний дослідник RAND Corporation;

Міранда Пріб – директор Центру аналізу Державної стратегії США, провідна дослідниця RAND Corporation;

Енн Дайлі – політичний дослідник RAND Corporation, офіцер армії США в резерві, колишня радниця з російської стратегії Міністерства оборони США;

Говард Шатц – провідний економіст RAND Corporation, професор політичної аналітики в центрі післядипломної освіти Pardee RAND;

Брайян Фредерік – заступник директора програм зі стратегії та доктрин проєкту AIR FORCE, провідний дослідник RAND Corporation;

Марта Кепе – провідний військовий аналітик RAND Corporation;

Пітер Вілсон – старший науковий співробітник із міжнародної політики та оборони в RAND Corporation, викладач курсу історії віськових технологічних інновацій у Osher Lifelong Learning Institute;

Джеймс Блек – заступник директора дослідницької групи з оборони та безпеки в RAND Europe;

Христина Голинська – доктор філософії центру післядипломної освіти Pardee RAND, науковий працівник RAND Corporation.

Mind пропонує адаптований переклад цієї публікації.

• Як змінилася ситуація за останній рік?

Вільям Кортні: 2023 року обидві країни провели невдалі наступальні компанії у східних та південних регіонах України, створивши патову ситуацію. У морській війні Україна за допомогою інноваційних дронів і протикорабельних ракет вдало нищить судна російського Чорноморського флоту, через що москва була змушена відвести кораблі у східну частину Чорного моря, даючи можливість Україні налагодити торгівлю через турецькі протоки (Босфор та Дарданелли). У повітряній війні українські захисники збивають усе більше російських дронів і ракет, а надані США системи Patriot навіть знищили надзвукову ракету «Кинджал», яку путін називав непереможною.

Рафаель Коен: У порівнянні з попереднім роком, Україна стикнулася з двома викликами. Воєнним, адже будь-яке просування майже зупинилося всюди, де в бій не кидається жива маса з боку росії. Та політичним, бо Захід – особливо Сполучені Штати – нездатний надати військову допомогу, потрібну для продовження бойових дій. Україна не в змозі змінити хід війни без збільшення західної допомоги, однак, щоб її отримати, вона має довести скептикам – особливо у США, що здатна перемогти на полі бою.

Енн Дайлі: Західні політики нарешті зрозуміли, що це буде тривала війна. Наслідки цього усвідомлення різняться залежно від того, як конкретна держава підтримує Україну. Країни на кшталт Естонії та Великої Британії вирішили інвестувати в розвиток оборонних технологій і забезпечити довгострокові програми підтримки України, щоб показати росії, що сподіватися на втому партнерів не варто. Проте цей рік буде вирішальним не лише через те, що відбуватиметься на полі бою, а й через вибори в 64 країнах.

Джеймс Блек: Після значних змін у контролі над територіями 2022 року, у 2023-му війна стала позиційною та війною на виснаження. Поряд із сотнями тисяч людських втрат росіян, знищенням неймовірної кількості зброї та переводом російської економіки на військові рейки, ЗСУ змогли продемонструвати, що російське суспільство все частіше відчуватиме жах через наслідки «спеціальної військової операції» путіна.

Марта Кепе: За останній рік вторгнення перетворилося на жорстоку війну на виснаження. Обидві сторони зіткнулися з проблемами – від логістики та забезпечення до повномасштабної розвідки з боку супротивника.

• Якою, на ваш погляд, буде ситуація за рік?

Коен: Якщо бути відвертим, то ситуація значним чином залежатиме від виборів у США та продовження допомоги. Ця війна може бути виграна лише в Україні, але програна може бути у Вашингтоні, округ Колумбія.

Пітер Вілсон: Хоч я раніше й помилявся в оцінці спроможності російської армії, проте не виключаю, що її колапс настане влітку 2024 року. З іншого боку, в разі тривалого паралічу Конгресу та припинення надання допомоги Україна може опинитись у скрутному становищі.

Блек: Розвиток позиційної війни та потреба обох сторін у поповненні людських ресурсів і матеріальних запасів, втрачених у 2023 році, передбачають, що цей рік стане періодом консолідації, болючих компромісів та підготовки до відновлення бойових дій наприкінці 2024 року чи на початку 2025 року.

Кепе: Наступні кілька місяців і весь рік варто спостерігати за змінами політичного та військового керівництва України. Продовження західної підтримки важливе для України, однак політичне та воєнне рішення щодо майбутнього України ухвалюватиметься в Києві.

• Як за останній рік змінилася стратегія США?

Коен: Судячи з офіційних даних, Сполучені Штати просувають радше оборонний підхід. Думаю, це робиться задля збереження ресурсів, адже наступальні операції завжди призводять до більших втрат обладнання та зброї. Крім того, майбутнє підтримки невідоме.

Дайлі: Досі стратегією США була підтримка України «стільки, скільки буде потрібно». На жаль, це не містить бачення перемоги, як і зрозумілих посилів для внутрішнього споживача.

Вілсон: Після провалу українського контрнаступу Сполучені Штати стали більш поблажливими щодо горизонтальної ескалації, яка включає удари по цілях росіян у Криму та на російській територій. США, Велика Британія та Франція надають багато відповідного спорядження та зброї.

• Чим послуговуються російські стратеги після двох років війни?

Брайан Фредерік: Від осені 2022 року росія робить ставку на те, що вона витриваліша за Україну та її партнерів. Вона перевела економіку на військові рейки задля виробництва боєприпасів, знайшла зовнішніх постачальників зброї на кшталт Ірану й Північної Кореї та побудувала складні для штурму укріплення на українській території.

Вілсон: Теорія перемоги в баченні путіна передбачає політичну дестабілізацію Європи та США, через яку військова допомога не надаватиметься. У військовому плані стратегія командувача Валерія Герасимова нагадує дії генерала Громадянської війни в США Улісса Гранта під час Битви у Глушині, дії британського фельдмаршала Дугласа Хейга на Західному фронті Першої світової та дії генерала Вільяма Вестморланда у В’єтнамі: стратегія постійного виснаження супротивники заради «зламу» волі до опору. Ця стратегія знищила вже одну російську армію та добиває другу. У кремлі сподіваються створити патову ситуацію за прикладом китайців під час Корейської війни.

• Збільшилася чи зменшилася загроза російської ядерної ескалації за рік, що минув?

Фредерік: У перші півтора року війни переживання щодо ядерної ескалації ґрунтувалися на можливості української перемоги та російської поразки. Мовляв, рф може використати ядерну зброю, щоб не програти. Враховуючи провал українського контрнаступу влітку 2023 року та можливість погіршення ситуації з допомогою восени 2024-го через вибори у США, питання про ескалація не на часі.

Вілсон: Загроза ядерної ескалації була нівельована невдачею українського наступу. Але вона може загостритись, якщо влітку цього року російська армія почне розпадатися.

• Скільки ще допомоги може отримати Україна від Заходу та США?

Кортні: Торік деякі експерти віщували зростання втоми донорів, однак прогнози не справдилися. У Конгресі існує двопартійна підтримка надання допомоги Україні. Якщо законодавцям вдасться погодити план безпеки кордону, допомога для України, Ізраїлю та Індо-Тихоокеанського регіону може бути чітко та швидко схвалена в обох палатах.

Дайлі: На прикладі Групи Рамштайн, до складу якої входять не лише США та країни Заходу, зрозуміло, що країни усього світу підтримують Україну. Це пов’язано з бажанням деяких країн активізуватися в час, коли підтримка з боку США стане хиткою.

Блек: Важливо наголосити, що західна підтримка, попри доволі значне виснаження деяких воєнних запасів і тиск на виробничі потужності задля відновлення постачань після 30 років недофінансування, насправді є дуже невеликою у порівнянні із загальними оборонними бюджетами чи загальним ВВП США та країн НАТО.

• Якою буде війна, якщо допомога від США припиниться?

Коен: Кажучи просто, Україна може програти війну. росія може виграти – кривавою, проте в підсумку результативною кампанією. Критики та противники США по всьому світу підбадьоряться. Самі Штати припустилися б – чергової – стратегічної геополітичної помилки в середовищі, у якому простір можливостей для помилок стрімко звужується.

Фредерік: Повне припинення американської допомоги Україні за поточної адміністрації неможливе. Якщо ж Конгрес не ухвалить додаткову підтримку, це серйозно зменшить ресурси для допомоги, що своєю чергою зменшить можливості для захисту України. Якщо ситуація не зміниться, можливості для програшу наступного року різко зростуть.

Христина Голинська: Нездатність Заходу виконати власні обіцянки або обмеження кількості чи якості наданої зброї відразу будуть помітні на полі бою. Також це вплине на моральний дух українських солдатів і суспільства.

Блек: Припинення допомоги Україні з боку США стане великою перемогою росії, знаком Китаю, потенційно фатальним рішенням для України та сейсмічним поштовхом для НАТО, уже не кажучи про питання щодо лідерства й демократичних цінностей, що їх уособлюють Штати.

• Якими можуть стати геополітичні наслідки активізації російсько-китайських відносин?

Міранда Пріб: Навіть до війни обидві країни вважали співпрацю важливою можливістю кинути виклик їхньому найбільшому супротивнику – США. Конфлікт лише прискорив цей тренд. Поглиблення співпраці між росією та Китаєм може зашкодити Штатом по-різному. Наприклад, співпраця у військовій галузі дозволить партнерам більш ефективно протистояти військовому лідерству США. Навряд чи Сполучені Штати можуть зашкодити вже досягнутому розвитку, проте здатні завадити подальшому зближенню країн.

Коен: Якщо подивитися на Національні оборонні стратегії США 2018 та 2022 років, вони передбачають наявність у США п’яти ворогів (це Китай, росія, Іран, Північна Корея та тероризм). Однак протистояння з ними передбачає ведення однієї війни с одним ворогом в одному регіоні світу в один період часу. Це попросту не про той світ, у якому ми живемо. Вороги США стали взаємопов’язаними, і Нацстратегія має це враховувати.

Кортні: Війна росії проти України ускладнила «безмежне партнерство», про яке повідомляли Сі Цзіньпін і владімір путін за кілька тижнів до початку вторгнення. Китай не надає летальної зброї росії. Хіба що трошки електроніки й небагато технологій. Фінансова система Китаю, яка багато в чому пов’язана з американськими та європейськими фінансовими інститутами, також майже не ігнорує західні санкції.

• Кількість санкцій постійно зростає. Чи вони працюють?

Говард Шатц: Санкції мають вплив, проте те той, на який сподівалися. росія надзвичайно багато витрачає на війну, через що дефіцит федерального бюджету за 2023 рік вийшов на рекордні показники. Санкції також примусили російський бізнес сплатити великі кошти за переналаштування на країни Сходу, зокрема на Китай, та зробили росію більш залежною від китайських товарів, грошей і підтримки. При оцінці ефективності санкцій варто ставити інше запитання: як би почувалася рф, якби їх не було? Санкції можуть бути неповними, можуть бути способи оминути їх, але непідсанкційна росія почувалася б значно краще, ніж є станом на зараз.

• Чи з’являться F-16, і чи змінять вони щось?

Вілсон: F-16 можуть бути носіями високоточних ракет класу «повітря – земля» AGM-158 JASSM. Це дозволить навіть пілотам-новачкам набувати льотного та бойового досвіду, не наражаючись на небезпеку від російської ППО. F-16 забезпечать стратегічну перевагу в захисті повітряного простору. Найбільш ефективним буде їхнє застосування біля лінії фронту для забезпечення підтримки з повітря.

• Путін робив деякі натяки щодо перемовин. Чи це насправді? Чи це обман? Як Захід має до цього ставитися?

Кортні: росія розвиває військову економіку й надсилає на фронт усе більше людей і зброї, щоб продовжувати свою ницу війну та намагатися захопити українські території. Через це будь-які натяки кремля на перемовини робляться, щоб знизити військовий тиск та освіжити воюючі частини, які мають низький моральний рівень і великий рівень людських витрат, та відновитися для подальшої війни.

Пріб: Важко сказати, наскільки ці повідомлення правдиві, проте варто спробувати, щоб дізнатися. Деякі коментатори вважають, що демонстрація готовності до перемовин стане показником слабкості та заохотить росію до продовження війни. Невідомо, чи це правда. Проте рф та Україна колись будуть змушені сісти за стіл перемовин, щоб завершити війну. Це буде дуже тривалий процес, тож варто його почати раніше, аніж пізніше.

• Чи можлива зміна режиму в росії?

Кортні: Зміна режиму у рф непередбачувана. Наразі не вбачається потужної та організованої політичної сили для зміни режиму, однак теоретично можлива безліч сценаріїв. Тупикова ситуація на війні вкупі з економічною напруженістю та низьким моральним духом створюють запит на більш ліберальний режим. За іншим сценарієм, путін та його екскагебешнє оточення колись таки стикнуться з народними протестами й будуть звинувачені у провалі війни. Владу може отримати інше, ультранаціоналістичне й репресивне, керівництво.

Пріб: Незрозуміло, коли до влади зможе прийти новий лідер чи як ця зміна вплине на зовнішню політику росії. Тому Сполученим Штатам не варто будувати політику воєнного часу на сподіваннях щодо зміни путіна очільником, який припинить війну в Україні. Тривала війна в Україні не в інтересах Сполучених Штатів, тож не варто планувати пережити путіна. Натомість варто міркувати, як скінчити війну за нинішнього керівництва рф.

• Яка ситуація з біженцями? Що можна зробити?

Голинська: Мільйони українців продовжують бути особами, переміщеними всередині країни чи за кордон. Ухвалення ними рішень, безсумнівно, базуватиметься на багатьох факторах, зокрема стимулах, що їх Україна зможе запропонувати тим, хто повернеться. Поточна дискусія в Україні точиться між «пряником» (створення можливостей) і «батогом» (пріоритетним чи виключним доступом до ресурсів для тих, хто лишився). Якщо ж Україна прагне відновитись як демократична країна з економікою, що процвітає, критично важливо повернути з-за кордону освічених та підприємливих українців.

• Які існують можливості для відбудови України по завершенню бойових дій?

Шатц: Відновлення України залежатиме від спільного лідерства США та Європи, а пріоритети має визначати вона сама. Будуть потрібні потужні безпекові заходи стримування росії в майбутньому та, задля відбудови, гарантії для інвесторів, що вони можуть ризикувати, але їхні інвестиції захищені. Штати мають опікуватися безпекою, а Європа – реформами та економічним відновленням, особливо в міру того, як Україна рухатиметься в напрямку вступу до Європейського Союзу.

Голинська: Успіх повоєнного відновлення є не менш важливим, аніж припинення бойових дій. Відбудова буде дуже дорогою, тому українська влада має забезпечити прозорість цього процесу, як і процесів ухвалення рішень. Здатність уряду залучити всі зацікавлені сторони, зокрема представників закордонного й українського громадянського суспільства, до всіх процесів критично важлива для того, щоб принесена українцями жертва заради вільної та демократичної України була вшанована.