Мер міста Долина: «Хочу показати, як громада може сама себе забезпечувати «зеленою» електроенергією»
Іван Дирів про те, як українські муніципалітети завдяки міжнародним партнерам переймають досвід громад Європейського союзу
Нещодавно делегація українських посадовців з різних міст України повернулась з Данії, де в рамках партнерства з територіальними громадами ЄС відвідала муніципалітет Гульборгсунн, а також місто Штуббекобінг та село Ідеструп. Серед учасників зустрічі були й представники Долинської громади що на Франківщині, на чолі з мером Іваном Дирівим. Про те, чому українці навчились в Європі, а чому – ще можуть навчитися, а також як Україна впроваджує закордонний досвід у своїх громадах у рамках децентралізації очільник Долини розповів в інтерв’ю Mind.
– Пане Іване, як вдалося налагодити співпрацю з закордонними муніципалітетами?
– Наразі існує міжнародна ініціатива «Мости довіри». У рамках цієї ініціативи ми налагоджуємо співпрацю з європейськими колегами, підписуємо двосторонні угоди та всіляко розвиваємо партнерства. Обмін досвідом – одна з умов таких програм.
– Наскільки корисною для Долинської громади є така співпраця?
– У рамках цієї ініціативи ми познайомились з данським муніципалітетом Гульборгсунн, який співпрацює з 9 українськими громадами з 3 областей. Данський муніципалітет ділився своїм досвідом з українськими посадовцями.
Загалом у нас є три пріоритетні напрямки міжнародної співпраці. Перший – з мешканцями громади й залучення їх до суспільного життя. Другий – з бізнесом та третій – міжмуніципальна співпраця з іншими громадами.
За понад три роки з нами провели чимало онлайн-зустрічей, тренінгів, навчань. Були й двосторонні візити – як європейців до нас, так і українців до Данії.
Така взаємодія виявилась дуже корисною, адже наші партнери не тільки допомогли нам під час повномасштабної війни, але й ми почали глибше розуміти процеси, що відбуваються у Євросоюзі, засади життя їхніх громад, процеси прийняття рішень. Цей досвід ми впроваджуємо та поширюємо у себе зараз. Не секрет, що Україна рухається у Європу, проте радянське минуле ще дається взнаки. Тож досвід європейців зараз дуже для нас корисний.
– Наскільки досвід Данії допоміг у налагодженні стосунків з місцевим бізнесом?
– Досвід стосунків з бізнесом у нас був напрацьований, проте у данців його більше. Де в чому ми пішли набагато далі за них – наприклад, їх приємно дивує наш застосунок «Дія», адже у них немає такого зручного сервісу.
Тобто, у процесі цифровізації ми дещо попереду багатьох європейських країн. У Долині ми показували гостям місцевий ЦНАП, де надаємо понад 300 послуг – все в одному місці. Вони теж були вражені.
Також ми дізнались, як залучати мешканців до управління громадою та ухвалення рішень. Отримали знання щодо громадських слухань, громадських ініціатив, у тому числі й для бізнесу. За радянським зразком у нас багато хто вважає, що влада ухвалює рішення – і на цьому все. А данці нам показали, що кожне рішення може обговорюватися, потрібно більше спілкуватися з громадою, з бізнесом, більше зустрічатися. Тож ми мали чому повчитися у данських партнерів.
– Як поставилися до таких навчань решта представників українських громад?
– Дуже позитивно. Скажу відразу, що ми в Україні підписали угоду про міжмуніципальне співробітництво між дев’ятьма нашими громадами за тим прикладом, який отримали у Данії.
Нині ми разом відкриваємо центри підтримки підприємництва. Хочемо також співпрацювати й в інших напрямках. Наприклад – з поводження з побутовими відходами. У Данії ми бачили на власні очі: одна громада не може побудувати повноцінне сміттєпереробне підприємство, тоді вона пропонує співпрацю іншим громадам і разом вони вже намагаються забезпечити фінансування будівництва такого підприємства – одного для кількох громад.
– З ким із закордонних партнерів ви ще співпрацюєте?
– Наразі з нашими найближчими сусідами – румунська громада, польська громада, є більш віддалені сусіди – Литва, Німеччина. Маємо угоду про співпрацю з одним із муніципалітетів передмістя Парижа.
Співпрацюємо з США. Навіть підписали угоду з одним із районів Стамбулу.
– Розкажіть детальніше, як вдалося вийти на Туреччину?
– Це сталось ще до війни. Раніше ця районна громада турецької столиці була в партнерстві з Ялтою. Після окупації Криму всі зв’язки перервались і турки шукали в Україні партнерів, і вийшли на нас. Їм сподобалась наша громада через нашу гостинність.
Туреччина на початку війни дуже допомогла ЗСУ, відправляючи допомогу фурами. Допомагали й цивільним – наприклад, виготовили та доставили нам два великі твердопаливні котли для дитячої лікарні й військкомату.
– А як до початку війни поставились решта ваших партнерів?
– Допомагали всі. В основному, гуманітарною допомогою та коштами. Французи брали наших дітей на відпочинок до себе, а литовці виділили 100 тисяч євро допомоги громаді.
Разом з румунами організували медичний проєкт – побудували та закупили обладнання для місцевого центру первинної медичної допомоги, навчили фахівців.
Зараз разом з польськими партнерами хочемо побудувати дитячу лікарню. Всі наші партнери різні – але я вбачаю в тому різні підходи, різний світогляд, різний досвід. Є у кого повчитися…
– Які перспективи такої співпраці з партнерами під час війни?
– У майбутньому ми бачимо великі перспективи, принаймні за двома основними напрямками. Перший – напрямок енергетики.
В Україні пройшла децентралізація: вона є однією з найуспішніших реформ. Але в плані енергетики ми маємо дуже централізовану систему, і ми відчуваємо ці недоліки зараз, під час ракетних обстрілів. ЄС надає нам допомогу в плані постачання електроенергії. Додаються різні технології – сонячні панелі, генератори, різноманітні установки. Але не завжди їх можливо застосовувати. Наприклад, обладнання із США має частоту в 60 Гц, а нам потрібні 50 Гц.
Питання в тому, що наша країна не готова до децентралізації енергетичної системи. Тому ми розробили пілотний проєкт. Бізнес-модель ми вже представили в Офісі Президента й мали повну підтримку. Цей проєкт стосується створення сотових енергомереж у наших громадах, а потім і в регіонах.
Ми хочемо на прикладі Долинської громади показати, як можна мати власні об’єкти генерації – і комунальні, і приватні; власну систему розподілу на основі розумних мереж й отримати можливість забезпечувати потреби об’єктів критичної інфраструктури та населення. Енергетична сфера – це перший напрямок, у якому ми знайшли порозуміння з партнерами.
Другий напрямок – підтримка підприємництва й розвиток бізнесу. Нині бізнес – це люди, які створюють робочі місця, платять податки, допомагають армії, це наш надійний тил.
– Як місто Долина зустріло війну і як допомагає громада захисникам на фронті?
– Ми створили гуманітарний мініхаб, залучали допомогу від партнерів і міст-побратимів. До всього ніхто не скасовував поточної роботи – бо сміття вивозити треба, як і робити іншу роботу для мешканців громади. На сьогодні ми реалізували спільний із Румунією медичний проєкт, і вже почали новий – з Польщею, як я казав вище.
– Чи є взаємодія громади з центральною владою?
– Без нормального діалогу та взаємодії на різних рівнях влади співпраця була б неможливою. Ми маємо повну підтримку з боку Офісу Президента та Кабміну. Безумовно, для центральної влади зараз основний виклик – це війна.
Я можу лише подякувати, що нам приділяють час та увагу – наприклад, нас радо прийняли, і ми вже провели аж дві наради в Офісі Президента стосовно децентралізації енергетичних мереж.
– Які подальші плани Долинської громади?
– Співпрацювати з європейськими партнерами, впроваджувати європейську систему управління на місцях. Спробувати створити пілотний проєкт із мобільними енергомережами. А ще в нас з’явився інвестор, який викупив права на користування родовищами солі – я б хотів, щоб цей проєкт запрацював якнайшвидше.
