Підтримка України – не благодійність. Що американські генерали думають про $60 млрд допомоги
США ризикують втратити значно більше, ніж здається, якщо не підтримають український спротив
Днями широкого розголосу набув виступ американського генерала Крістофера Каволі, очільника Європейського командування армії США. Він поділився своїм баченням: що буде, якщо Штати не виділять $60 млрд допомоги Україні.
«Якщо ми не продовжимо підтримувати Україну, їй забракне артилерійських снарядів та засобів перехоплення повітряних загроз, і це відбудеться доволі швидко. Ґрунтуючись на моєму понад 37-річному досвіді в американській армії, якщо одна сторона може стріляти, а друга – не може завдавати ударів у відповідь, ця друга сторона програє. Тож ставки дуже високі», – сказав генерал Каволі.
Він – не єдиний із поважних військових, які намагаються донести до американських законодавців важливість припинення політичних ігрищ і переходу до конструктивної допомоги. Нещодавно попередник Каволі на посту очільника військ США в Європі, генерал у відставці Тод Волтерс у співавторстві з дослідницею RAND Corporation Енн Марі Дейлі опублікував статтю, у якій обґрунтовано довів, що популістські заяви політиків не мають нічого спільного з реальністю і що підтримка України – це стратегічно правильна позиція США. Наводимо адаптований переклад матеріалу.
Тод Деніел Волтерс – генерал ВПС США, голова Європейського командування Збройних сил США і верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі з травня 2019 до липня 2022 року.
Минуло трохи більше двох років російської війни проти України. У раніше монолітній стіні державної підтримки України з боку США виникають тріщини. Через деяку розбалансованість у підтримці України з’явилися занадто голосні недоброзичливці, які намагаються розхитати суспільну думку, наголошуючи, що допомога Україні – не в інтересах Сполучених Штатів.
Вони апелюють до негативного 20-річного досвіду воєн в Іраку та Афганістані, наголошують на трагічних наслідках виходу військ США та країн НАТО з Афганістану – і все задля доведення, що Сполученим Штатам більше не потрібна «нескінчена війна», мовляв, краще зосередитися на охороні південних кордонів країни. Ці аргументи ґрунтуються на хибному припущенні, що вплив США за кордоном, його посилення чи слабшання, не має жодного впливу на життя пересічного американця. Проте це не так. Підтримка України є критично важливою – як для США в ролі провідної нації світу, так і задля багатьох переваг, які громадяни країни мають через це. Провал у цій справі відкине Америку настільки далеко, що будуть потрібні десятиліття, щоб надолужити втрачене.
По-перше, Україна – не Афганістан. Жоден американський солдат не воює в Україні, на відміну від десятків тисяч вояків, що в Афганістані боролись із заколотниками в гористій, засушливій і бідній країні. Нагадаємо: Україна межує з країнами Європейського Союзу та НАТО й має прагнення стати членом цих об’єднань. Вона має освічене населення (з майже 100% рівнем письменності) та є частиною глобальної економіки як один із найбільших експортерів сільськогосподарської продукції у світі.
І хоча багато афганців підтримували Сполучені Штати, їхня підтримка не матеріалізувалася в національну та політичну єдність, яку демонструють українці, виборюючи своє право на існування як демократичної країни. Україна захищає свою територію від ворожого вторгнення росії – деспотичної країни, яка підтримує і користується підтримкою Сирії, Ірану та Північної Кореї.
По-друге, попри глухий кут, у якому війна перебуває останні кілька місяців, треба розуміти, що всі війни, крім блискавичних, мають свої етапи. Часто проблема полягає в тому, що обидві сторони не мають свіжих вояків і техніки, щоб за їхньої допомоги перейти до більш потужних операцій.
З цього боку поточна ситуація в Україні має розглядатися не як кінцевий стан, швидше як тимчасова пауза задля переозброєння, переоснащення та – і це важливо! – для переоцінки теорії перемоги. Тому звільнення Президентом Володимиром Зеленським попередньо головнокомандувача Валерія Залужного та його заміна Олександром Сирським виглядає радше не невпевненою позицією, а розумним кроком у бік розробки та започаткування нової теорії перемоги.
Наслідки цієї війни відгукнуться далеко за межами Європи. Підтримка перемоги України дозволить США підтвердити свою світову першість – коштом лише 5% річного оборонного бюджету та без жодної смерті американців. Підтвердження американського лідерства допоможе в розв'язанні численних глобальних викликів, таких, як управління космосом, штучний інтелект, протидія тероризму та боротьба з нелегальною міграцією – на умовах США.
росії буде завдано військової поразки з боку американського військового-промислового комплексу, що отримає потужний імпульс, а Китаю доведеться переглянути своє ставлення до бажання та здатності США захищати свої інтереси по всьому світу, включно з Тайванем.
У випадку, якщо допомогу не буде надано, варто очікувати протилежного. Підбадьорена росія продовжить свою політику розпалювання світової ворожнечі. Вона вже активно працює в Африці, де сподівається захопити природні ресурси, вже сприяє іранським проксі-терористам, які загрожують світовій торгівлі, а також проводить антиамериканські кампанії у Центральній та Південній Америці.
Європа провадитиме більш незалежну політику й шукатиме способів зменшення промислової та оборонної співпраці зі Сполучними Штатами. Хтось може назвати це гарним поворотом подій, проте треба пам’ятати, що військово-промисловий комплекс США сильно залежить не лише від продажів власній армії, а й від економічної співпраці із союзниками по НАТО та іншими. Ба більше, здатність Сполучених Штатів захищати свої інтереси у світі – ті самі, що забезпечили країні таку якість життя – принижуватиметься країнами, які не бажатимуть відносин із ненадійним партнером.
Усе це знов повертає нас до України. Дехто аргументує, що США мають спочатку гарантувати безпеку власних кордонів, а потім уже підтримувати Україну – але це хибне протиставлення, оскільки ці дві теми ніяк не пов’язані та не є несумісними. Цілком можливо і підтримувати Україну, і убезпечувати кордони, одне цілком передбачає інше. Інші вказують, що Європі варто більше витрачати на підтримку України, хоча це й так уже робиться.
Понад десяток країн ЄС більше за США підтримують Україну, якщо оцінювати за часткою внутрішнього валового продукту, а сам Євросоюз як окрема структура переважає США за обсягом взятих на себе зобов’язань. Нарешті, є і ті, хто наголошує, що допомога Україні забере ресурси від захисту інтересів США в Індо-Тихоокеанському регіоні. Останнє твердження просто ігнорує принаймні два факти.
По-перше, більшість фінансування для України потрапляє до американського ВПК. По-друге, всі плани щодо Індо-Тихоокеанського командування передбачають залучення допомоги з боку європейських союзників. Політичні лідери та політики мають спитати себе, чи реальною є участь країн, яких Штати не підтримають зараз.
Підтримка України – не благодійність. Це нагода для США підтвердити своє лідерство в часи, коли на нові виклики мало хто може відповісти. Це надзвичайна можливість засвідчити непохитність підтримки партнерів і союзників Сполучених Штатів, які насправді є найбільшим активом США у протистоянні з росією та Китаєм. Допомога Україні є не лише доброю справою, це ще й добра угода.
З січня 2022 року до січня 2024 року США надали Україні ледве $46 млрд військової допомоги, порахували в Кільському інституті світової економіки. У 1941–1945 роках США надали еквівалент $831 млрд союзникам, що боролися з фашистськими режимами, і понад 416 000 життів були віддані за свободу. Україна все ще може перемогти росію без жодного американського солдата.
Від редакції: вважаємо, що таки тексти – всіма можливими мовами – мають розходитися світом. Попри доволі цинічні економічні розрахунки та підбиття геополітичних балів, подібні матеріали показують, що Україна бореться не лише за свою незалежність, її підтримка не є благодійністю, а місце лідера у світі, що змінюється та ускладняється на очах, – не даність, а наслідок вибору та волі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
