В Ісландії почав працювати Mammoth – гігантський «висмоктувач» CO₂ з атмосфери
Завод, покликаний врятувати нашу планету від перегріву, за рік витягне з повітря і перетворить на камінь 36 000 тонн парникових газів
2021 року в геотермальному регіоні Ісландії запрацювала Orca – перша промислова установка прямого вловлювання повітря (Direct Air Capture, DAC). А вчора, 8 травня 2024 року, було запущено ще один подібний – але вдесятеро більший – завод Mammoth. Компанії Climeworks і Carbfix, що стоять за цим, сподіваються довести ефективність і життєздатність DAC-індустрії, щоб зібрати інвестиції та наростити обсяги викачування CO2 з атмосфери до мільйона тонн до 2030 року й до мільярда тонн до 2050-го. Що являє собою ця технологія і заводи, побудовані на її основі, та наскільки життєздатною загалом є ця ідея?
«Завод Mammoth побудований із нуля за 18 місяців, що свідчить про здатність Climeworks швидко масштабуватися. Запуск виробництва на Mammoth – це наступна віха на шляху Climeworks до мегатонного обсягу виробництва до 2030 року та до гігатонної потужності до 2050-го. Наш завод стане ілюстрацією того, як ми інвестуємо в подальшу оптимізацію нашої технології DAC та удосконалюємо її, отримуючи практичний досвід», – розповів на пресконференції Ян Вурцбахер, співзасновник і виконавчий директор Climeworks.
Як працює Mammoth?
Усередині колекторних контейнерів, створених швейцарською компанією Climeworks, містяться фільтри із сорбентом, здатним хімічно зв'язувати молекули CO₂. Вентилятори проганяють крізь них повітря з атмосфери, доки фільтри наситяться. Після цього контейнер автоматично закривається.
Вентилятори закачують повітря в контейнер, усередині якого він взаємодіє з фільтром, що відокремлює діоксид вуглецю
Далі до справи береться ірландська Carbfix. Зібраний у колекторному контейнері CO₂ вона розчиняє в нагрітій до 100°C воді, після чого отриману суспензію спускає по трубі глибоко під землю, до базальтових гірських порід із високою реакційною здатністю. Там вуглекислий газ мінералізується і приблизно за два роки перетвориться на тверді карбонати. Це гарантує, що він уже ніколи знову не вирветься з-під землі в атмосферу.
На початковому етапі завод Mammoth складається з 12 колекторних контейнерів. За три доби вони зібрали та перетворили на камінь 200 кг CO₂. До кінця року завод масштабується до 72 контейнерів і зможе вловлювати близько 36 000 тонн вуглекислого газу на рік. Це нівелює вихлопи 7800 бензинових автомобілів.
Завод Mammoth використовує для заживлення вентиляторів і кип'ятіння води майже безплатну геотермальну енергію Ісландії. Отриманий CO₂ завод «ховає» у природних підземних сховищах, що розташовані поруч із ним. Це забезпечує суттєву економію на електриці та позбавляє потреби будувати довгі трубопроводи для виведення CO₂.
Проте, за зізнанням Яна Вурзбахера, собівартість вилучення CO₂ з повітря на ісландських заводах зараз «ближча до позначки $1000 за тонну, ніж $100 за тонну». Останній показник вважається ключовим порогом, що робить технологію DAC економічно обґрунтованою й життєздатною.
Ян Вурзбахер пояснює нинішню дорожнечу відносно невеликим обсягом виробництва CO₂ порівняно із запланованими на майбутнє проєктами у мільйони тонн. За його прогнозом, до 2030 року ціна вуглекислого газу буде загнана в рамки від $300 до $350 за тонну, а до 2050 року видобувати CO₂ з атмосфери можна буде дешевше ніж за $100/т.
Хто фінансує DAC-виробництва?
Climeworks залучила понад $780 млн у розвиток від широкого кола інвесторів. Допомогти DAC-індустрії, що зароджується, зголосилися великі компанії, включаючи JPMorgan Chase, Microsoft, Stripe і Shopify. Вони наперед сплатили Climeworks майбутні послуги з видалення вуглекислого газу.
У Mammoth клієнти авансом викупили третину того CO₂, який цей завод розраховує зробити за весь свій 25-річний строк життя. Інші дві третини майбутнього випуску Climeworks розраховує повністю продати за два роки, враховуючи попит, що зростає.
На цей момент Mammoth переробляє втричі більше CO₂, ніж решта подібних підприємств разом узятих. По всьому світу створено понад двадцять DAC-установок, на яких тестуються та вдосконалюються технології викачування парникового газу з повітря. На деяких із них вже вдалося досягти достатньої дешевизни та ефективності, щоб розпочинати будівництво в США заводів на порядок більших, ніж Mammoth.
Так, у Західному Техасі американський сланцевий виробник Occidental Petroleum конструює DAC-виробництво під назвою Stratos, розраховане видалення з атмосфери 500 000 тонн CO₂ на рік. Його запуск у роботу намічено на середину 2025-го.
Occidental спільно з Climeworks і каліфорнійським стартапом Heirloom Carbon Technologies також входять до коаліції, яку було обрано Міністерством енергетики США для зведення двох хабів, здатних видаляти з повітря по 1 млн тонн CO₂ на рік. Ці проєкти заплановані в південному Техасі та Луїзіані та підтримані грантами на $1,2 млрд від федерального уряду США.
Чи все так бездоганно у DAC?
Захисники технології «висмоктування» CO₂ з повітря називають її одним із найефективніших способів боротьби зі змінами клімату. Водночас їхні опоненти затято доводять, що підвищена увага до DAC, навпаки, шкодить боротьбі з глобальним потеплінням, оскільки відвертає увагу від робіт із негайного скорочення викидів.
Ісландські заводи Orca і Mammoth, які зайняли левову частку ринку DAC, за величезні гроші здатні видалити лише 1% вихлопів, що випускаються однією звичайною вугільною електростанцією. Це крапля в морі парникових газів, які виробляються людством, оцінених у 40 млрд тонн на рік.
Експерти припускають, що Climeworks зможе масштабувати обсяги виробництва CO₂ до 1 млрд тонн до 2050 року і цим нівелювати емісію 257 вугільних електростанцій. Проте фахівці не вірять, що компанія зуміє опустити витрати нижче за позначку $500 за тонну.
«Основні витрати на захоплення повітря не вдасться зменшити, набравшись досвіду. Великим заводам потрібні повітрозабірні колектори, абсорбційні та десорбційні вежі, резервуари з рідиною та виготовлені на індивідуальне замовлення тримальні конструкції. Всі ці компоненти у великих кількостях виробляються по всьому світу, і вони не стають дешевшими», – зазначає група експертів у журналі Bulletin of the Atomic Scientists.
Витрачені $500 на виведення з атмосфери тонни CO₂ означають, що потрібно витрачати $1,5 (60 грн) на нівелювання наслідків від спалення 1 л бензину. А для усунення всієї емісії парникових газів у США потрібно $3 трлн на рік. Це вчетверо більше за військовий бюджет Сполучених Штатів.
Пом'якшити наслідки зміни клімату можна не настільки екстремально дорогим способом. Вчені вказують, що в багатьох країнах можна запобігати емісії парникових газів, витрачаючи менш ніж $25 за тонну. Це у 20 разів дешевше за «висмоктування» CO₂ з атмосфери.
«Якщо ми витратимо $500 на вилучення з повітря однієї тонни вуглекислого газу, то ми не витратимо $500 на те, щоб запобігти емісії двадцяти тонн. І ці додаткові 19 тонн CO2 залишаться в атмосфері, нагріваючи планету щороку протягом тисячі років», – каже Bulletin of the Atomic Scientists.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
