Віцепрезидент Канадсько-Української торгової асоціації: «Україна цікава іноземним інвесторам своєю маржинальністю»

Згідно з даними НБУ, у 2023 році Канада інвестувала в економіку України $61,8 млн – йдеться про прямі іноземні інвестиції. Вони не враховують численні й різноманітні пакети допомоги – воєнної, гуманітарної товарної та іншої – загальний бюджет яких уже перевищив $10 млрд від моменту повномасштабного вторгнення.

До того ж велика кількість канадських компаній попри війну або вже активно (і безперервно) працюють в Україні, або почали співпрацю щодо відкриття тут заводів чи інвестування, або розглядають перспективи вкладень в Україну. Переконувати їх – місія Канадсько-Української торгової асоціації (Canada-Ukraine Chamber of Commerce, CUCC).

Її віцепрезидент Юрій Кривошея розповів Mind про потужні галузеві інвестиції в Україну, вимоги закордонних підприємців до інвестиційного клімату та про те, чи справді допомагають бізнес-конференції залучати підприємців у країну.

Про масштаби канадських інвестицій під час війни

– Як війна в Україні позначилася на інвестиційній співпраці України та Канади? Які виникли труднощі і якою була роль Канадсько-Української торгової асоціації в їхньому подоланні?

– Щодо негативу, то бізнес-відносинам Канади та України завдано такої ж шкоди, як і будь-якому іншому іноземному бізнесу, який має в Україні інвестиції.

Загальновідомо, наскільки зараз важко з питаннями логістики, безпеки й іншими нюансами, котрі не лише підвищують складність ведення бізнесу, а й збільшують ступінь фінансово-інвестиційного ризику, який математично оцінюється будь-яким інвестором чи фінансовою установою.

Про це свідчить успіх двох конференцій Rebuild Ukraine Business Conference у Торонто, присвячених відбудові України, які організувала CUCC. Перша відбулася в листопаді 2022 року, друга – у листопаді 2023-го. Обидві конференції активно відвідували представники провідних великих канадських компаній.

– Який практичний ефект від цих конференцій?

– Ефект є, і він не абстрактний. Одна з важливих панелей Rebuild Ukraine називалася «Історії успіху». Нею ми хотіли показати канадським інвесторам, що не слід чекати закінчення війни в Україні, варто інвестувати вже зараз. Як приклад ми наводили конкретні наявні проєкти.

Пару місяців тому в газеті The Globe and Mail вийшла стаття про те, що один з інвесторів із Канади вже вкладає гроші в «картопляний» бізнес на Заході України, фокусуючись на канадських технологіях. Це один з інвесторів (колишній член парламенту Канади Вейн Істер), який був на Rebuild Ukraine-2022 і після перемовин з українською делегацією та отримавши натхнення від зазначених вище історій успіху, вирішив почати інвестування.

У Канаді було зареєстровано компанію Razom Invest Canada Inc. і на другій конференції, Rebuild Ukraine-2023, він уже виступав на панелі Success story як успішний інвестор. Звісно, це не багатомільярдні проєкти, але вони дуже дієві з погляду мотивації інших інвесторів, аби показати, що будь-яка канадська інвестиція може бути успішною в Україні вже зараз.

Тут я хочу підкреслити важливість малого та середнього підприємництва (SME) у фундаментальному розвитку економіки, а також доказ, що не треба обовʼязково бути умовно великим конгломератом для того, щоб почати інвестиційну діяльність в Україні.

До речі, на торішній конференції я особисто допомагав членам нашої делегації вести перемовини з інвесторами з Квебеку, Монреалю, Торонто тощо.

Тобто попит на інвестиції в Україну є. Хтось не чекає на закінчення війни або на додаткові фінансові чи страхові інструменти й уже вкладає гроші (як у випадку з «картопляним» бізнесом), а дехто – не лише не чекає, а й уже почав напрацьовувати разом із канадським урядом і міжнародними фінансовими інституціями спільні проєкти страхування ризиків. І коли вони будуть впроваджені, сьогоднішній попит перетвориться на фактичні інвестиції.

Також зазначу, що цього року та наприкінці 2023-го до CUCC приєдналися серйозні великі компанії з Канади, що свідчить про реальний інтерес інвесторів до України. Зокрема, це EDC (Export Development Canada) – експортно-кредитне агентство, яке раніше на пострадянському просторі працювало лише в москві. І зараз, завдяки нашим зусиллям і зусиллям наших партнерів, фокус є саме на Україні та ми разом працюємо над інструментарієм для канадських інвесторів, щоб полегшити процес інвестицій в Україну.

Про конкретні канадські проєкти в Україні

– А можна більше конкретики щодо вже наявних канадських інвестицій і тих, які перебувають на стадії проєктування?

– Не всі приклади інвестицій можна навести, бо деякі ще в розробці, а інші інвестори не хочуть «світити» свої капіталовкладення через безпекові чи комерційні нюанси.

Хочу зазначити, що інвестиції починаються не лише з умовної готівки, а й з певних постачань, перших операційних дій. Зокрема, компанією Roshel уже опрацьовано потужності для ремонту воєнної техніки та планується запуск виробництва в Україні.

Але де саме, коли і як це буде – ніхто не має права казати. А остаточний бюджет капітальних інвестицій залежатиме від місця, потужностей, імплементації додаткових безпекових заходів тощо. Слід розуміти, що будь-яка компанія, що прагне працювати сьогодні у сфері ВПК, має починати планування свого виробництва «з нуля». Адже в мирні часи багато підприємств будувалося з іншими технічними завданнями. Тобто це кардинально інший підхід – навіть до вибору місця та впровадження технічних та безпекових вимог.

Якщо говорити далі про наявні інвестиції, то є компанія Fairfax Financial Holdings Limited – канадський фінансовий конгломерат, заснований 1985 року. Зараз Fairfax має три активи на страховому ринку: страхові компанії Colonnade Ukraine, Universalna та ARX (викуплена 2019 року й перейменована АХА). Якщо подивитися на консолідоване портфоліо цих компаній і потенційну ринкову оцінку, то Fairfax – один із потужніших гравців на страховому ринку України сьогодні.

Ба більше, деякі з цих компаній запроваджують нові страхові інструменти, які дуже важливі для інвесторів. Зокрема, ARX однією з перших запустила у 2023 році новий страховий продукт – Military and war risk, який покриває військові та воєнні ризики. У разі якщо підприємство зазнало ворожих обстрілів і руйнувань (деталі ретельно прописуються у договорі), то ARX покриває ремонтні роботи до визначеної цінової межі. Це особливо важливо в сьогоднішній ситуації у країні, адже математично спонукає інвестиції.

– Як саме?

– Наприклад, коли банк розглядає можливість фінансування іноземного клієнта, який перебуває в Україні, то в загальну суму фінансування додається безліч складових (ризики проєкту, ринкові й воєнні ризики тощо), що збільшує загальну вартість проєкту.

Відповідно, що більше ризик – то дорожчий ресурс, який можна залучити, особливо для проєктів в Україні. І коли є такі продукти, як страхування воєнних ризиків, які надають потужні страхові компанії з вагомою репутацією, це математично знижує наявні в Україні ризики. А це можливість для деяких бізнесів отримати ресурс дешевше чи взагалі отримати його. І це дуже важливо, щоб «штовхати» інвестиції далі.

Якщо говорити про інші інвестиції – той же диверсифікований конгломерат Fairfax інвестував в український агробізнес і є одним із найбільших інвесторів агропромислового холдингу Astarta.

Також компанія вклалася в бізнес Ovostar Union (виробництво яєць): до повномасштабного вторгнення частка канадців у компанії становила трохи більше 5%, а вже 2023 року збільшилася майже до 18%. І це суттєва інвестиція під час війни. Тобто Fairfax попри воєнні дії продовжує послідовно інвестувати в українську економіку. Якщо подивитися на глобальну вагомість Fairfax, то її ринкова капіталізація становить понад $24 млрд, а в її портфоліо – активів більш ніж на $90 млрд. Тобто мова про потужних, серйозних інвесторів.

Також зазначу канадську компанію Black Iron, яка фокусується на розвідці та видобутку руди в Україні. Тут йдеться про мільярдні інвестиції. Адже запуск проєкту з видобутку залізної руди та забезпечення його відповідною інфраструктурою потребують чималих капіталовкладень.

– А є ще якісь цікаві інвестиції?

– На початку розмови я не випадково акцентував на проведенні конференцій Rebuild Ukraine. Адже торік на панелі «Історії успіху» з’явилася канадська гірничорудна компанія Cameco Corporation (один із найбільших виробників урану в світі).

Завдяки її партнерству з «Енергоатомом» забезпечуватимуться уранові потреби для реакторів трьох вітчизняних АЕС й Україна повністю диверсифікується від впливу рф у ядерній галузі. Сама компанія Cameco оцінює співпрацю в мільярди доларів, а якщо надалі йтиметься про видобуток уранової руди в Україні, це в рази збільшить обсяги інвестицій.

Також підписано угоду між канадською компанією Aecon Construction Global Services Inc. (AECON) та «Укргідроенерго» щодо відбудови Каховської ГЕС і будівництва Канівської ГАЕС. І це масштабні інфраструктурні речі. Звісно, це не означає миттєвих інвестицій в Україну (з погляду прямих іноземних капіталовкладень), але не все починається відразу з кешу.

– До речі, щодо прямих інвестицій і кешу. За даними НБУ, станом на 31.12.2022 Канада інвестувала в економіку України $61,8 млн прямих інвестицій (ПІІ). Якщо говорити про канадські інвестиції в Україну, спираючись на канадські джерела, як змінилася їх динаміка після 24 лютого 2022 року?

– Згідно зі статистикою, якою ми володіємо, сума прямих інвестицій в Україну станом на кінець 2022 року, дійсно, становить трохи більше $60 млн. Але подальших даних, на жаль, у мене немає.

Проте, аналізуючи поточні інвестиції та процеси, у яких бере участь CUCC, можу сказати, що зростання інвестицій відбувається. Лише питання часу, коли це сформується в офіційну статистику.

Наприклад, днями Канада оголосила, що надасть ще $55 млн допомоги (пакет ПВО). Загалом із початку повномасштабного вторгнення Канада надала Україні допомоги більш ніж на $10 млрд. Звісно, це не ПІІ. Але багато інвесторів дивиться на те, що роблять їхні уряди – чи виділяють ту чи іншу допомогу. Адже, поки тягнулася історія з голосуванням у Конгресі США щодо виділення військової допомоги Україні, збільшилися прильоти по підприємствах, і страхові компанії перестали страхувати відповідні ризики. А якщо страхова «не підтримує», у компанії виходить більша вартість фінансування й невідповідність бізнес-плану.

До речі, зараз проходить модернізація Угоди про вільну торгівлю між Канадою та Україною, яка була вперше підписана ще 11.07.2016. І CUCC бере в цьому процесі безпосередню участь. На сьогодні вже відбулися необхідні погодження в усіх парламентах, інституціях тощо. І це теж додатковий інструментарій для бізнесу, торгівлі й інвестицій. Адже на тлі допомоги від Канади та інструментарію, який надає ця угода, у канадських інвесторів з’явиться більше можливостей бути тут успішними (як і в українських – у Канаді).

Про інвестиції у транспортну інфраструктуру

– На початку лютого вже колишній віцепрем’єр Олександр Кубраков і посол Канади в Україні Наталія Цмоць анонсували інвестпроєкти канадського бізнесу в розвиток транспортної галузі України: залізничні перевезення, модернізацію чорноморських портів, розвиток наземних пунктів перетину кордону, сприяння швидкому відновленню цивільного авіації та кораблебудування. Чи є перші зрушення й деталізація?

– Я б до цього списку додав усю інфраструктуру загалом. Інфраструктура завжди цікавила канадських інвесторів, і попит є. Подати якусь конкретику поки що не можу, адже ми знову повертаємося до питання страхування ризиків в Україні.

Бо це є потужним тригером, щоб зрушити з місця в питанні багатьох інвестицій. Плюс тут потрібні додаткові інструменти довгострокового фінансування від міжнародних фінансових інституцій – таких, як IFC, DFC, EBRD тощо. Адже всі зазначені проєкти – довгострокові й потребують серйозних інвестицій.

Також дієвим інструментом для залучення інвестора на довгострокову перспективу може стати інструмент державно-приватного партнерства. У законі про ДПП, до речі, передбачені права захисту інвесторів. Проте зазвичай у такі масштабні проєкти, які ви зазначили, вкладають не лише стратегічні інвестори (котрі працюють у цьому секторі), а й фінансові – наприклад, фонди.

Вони не обов’язково мають профільну експертизу в управлінні портами, будівництві доріг чи девелопменті нерухомості, але часто є інвесторами. У Канаді чимало таких фондів. Тому я не здивуюся, якщо при покритті необхідних страхових ризиків і транспарентних правил гри, для участі в цих проєктах активізується більше фінансових гравців, ніж стратегічних.

Хочу зазначити, що Україна (при правильній структуризації) цікава іноземним інвесторам своєю маржинальністю. А через повномасштабне вторгнення (через пошкодження, руйнування тощо) інвесторам будуть цікаві всі сектори економіки. Адже нам скрізь потрібна відбудова. І це можливість не просто зробити ремонт, це шанс побудувати все «з нуля» – з новими канадськими технологіями й експертизою.

Про комфортність бізнес-клімату та захист інвесторів

– Ви щойно говорили про захист прав інвесторів і потребу залучення канадських підприємців в Україну. Але іноді наші законотворці трактують ці поняття «по-своєму». Давид Арахамія (фракція «Слуга народу») вніс до Верховної Ради з/п №11195, який голосуватимуть уже днями. Йдеться про механізм, яким держава повністю націоналізує компанію, якщо у складі власників є особа під санкціями РНБО (коли в підсанкційної особи 25% і більше акцій – за рішенням суду, коли менше – за рішенням Кабміну, без суду). У законопроєкті не враховано особливості захисту іноземних інвестицій і інвестора, зокрема, на підставі міжнародних договорів (Україною укладено понад 70 двосторонніх угод із захисту іноземних інвестицій). Ба більше, він блокує інвесторам можливість захищати права в міжнародних інвестиційних арбітражах… Якщо документ ухвалять, як такі заходи вплинуть на привабливість українського інвестклімату (який і так не бездоганний), і чи не рейдерство це з боку держави?

– Я не володію деталями цього законопроєкту, тому не можу дати чітку відповідь. Але я б запропонував ініціаторам попередньо й відкрито проговорювати такі речі з профільними спільнотами, бізнесом. А коли це стосується якихось новацій щодо правил ведення бізнесу чи інвестування – і поготів. Інакше інвестори (незалежно – вітчизняні чи іноземні), почнуть ставити питання й надалі буде вкрай важко залучити інвесторів на український ринок.

Другий момент: не зовсім зрозуміло, як такий механізм може працювати, особливо, коли йдеться про міноритарних співвласників, які перебувають під санкціями РНБО. Тому потрібно терміново й транспарентно відпрацювати всі ці «чутливі» нюанси, аби законна власність і права інвесторів були захищені. І бізнес має розуміти, чого хочуть досягти цим законопроєктом. Якщо мова про те, щоб «спіймати» російський вплив, то в Україні його ще досить багато. На жаль, багато людей (за гроші чи з інших міркувань) «покривають» бізнес росіян, у тому числі підсанкційних, у різних секторах нашої економіки. До того ж треба в такому разі розуміти, що робити з рештою власників компанії (непідсанкційних). Забирати бізнес у них – я не впевнений, що це правильний механізм.

– Кажуть, що за президентства Януковича до успішних іноземних бізнесменів в Україні приходили з вимогою розподілу бізнесу. За Порошенка іноземний бізнес стикався з рейдерством (спробами незаконно переписати підприємство з одного власника на іншого). А іноземні посли в інтерв’ю часто наголошують, що «корупція та вимога хабарів залишаються структурним виміром українського бізнес-клімату». І нарікають на проблеми з верховенством права (нечесні суди / невиконання судових рішень), валютним регулюванням і поверненням ПДВ, свавіллям митниці, заборгованістю вітчизняних організацій перед іноземними компаніями та протекціонізмом із боку великого українського бізнесу. Канадські підприємці скаржаться на подібні прецеденти?

– У будь-яку епоху розвитку української економіки виникали власні складнощі й нюанси. Але це не лише український феномен. Корупція присутня в кожній країні світу – інколи в набагато масштабніших розмірах.

Дійсно, в Україні є виклики, проблеми, певні нюанси бізнес-клімату. Але я бачу все більше канадського бізнесу, що відверто протистоїть корупційним проявам місцевого бізнес-середовища. І сьогодні в нас уже поступово відбувається трансформація мислення та поведінки ведення бізнесу. Звісно, «старі звички» ще тримаються й дехто намагається щось отримати  – у формі рейдерства, хабарів тощо (адже проявів недоброчесності існує багато). Тобто є ще чимало «домашньої роботи» і багато чого слід змінити. Проте наша CUCC постійно отримує від канадських підприємців запити про те, як зайти на певний сегмент українського ринку чи зареєструвати компанію.

Але попри всі складнощі компанія залишається лояльною до українського ринку, досі присутня і намагається робити додаткові інвестиційні кроки. Зокрема, під час повномасштабного вторгнення TIU Canada й «Укргідроенерго» уклали домовленість про співпрацю у сфері розвитку альтернативної енергетики.

– На які зміни чекають канадські ділові кола, щоб інвестувати ще більше?

– Канадський бізнес чекає на чесні правила гри й на те, як вони будуть впроваджуватися (навіть, у складні для України воєнні часи). І це потрібно будь-якому інвестору – іноземному й вітчизняному.

Дуже вагоме значення має репутація країни. Інвестори сподіваються на захист приватної власності, справедливу та прозору судову систему, додаткові пільги, страхування ризиків (не лише воєнних), здорову конкуренцію тощо.

Інакше не буде притоку інвестицій, що створюють для українців додаткові робочі місця, з яких уже платяться податки. Як результат, зменшиться циркуляція грошового обігу в економіці України.

Тобто нам слід ставати максимально привабливою зоною для залучення інвестицій. І тут дуже мотивує, коли інвестори й фонди високорепутаційних країн (таких, як Японія, США, Канада) активно інвестують в українську економіку.