Чи має Україна стратегію сталого економічного зростання?

Однією з цікавих та важливих дискусійних панелей Impact Force Forum 2024, що днями відбувся в Києві, стало обговорення економічного зростання України після Перемоги, проте – в сучасному крихкому світі. Назва панелі звучала як «Розширення економічних можливостей в Україні: стратегії сталого зростання». Mind відвідав Форум та записав головні думки учасників.

«Насправді, це дивно і не має аналогів в історії, що на третій рік війни ми говоримо про стале економічне зростання, а не обговорюємо, де б знайти продуктові картки. За це маємо дякувати Збройним силам України та нашим закордонним партнерам», – почав дискусію Сергій Фурса, інвестиційний банкір та фінансовий експерт.

Ніна Левчук,
співзасновниця та керівниця ініціативи Impact Force

– НУО є екосистемним елементом, який об’єднує і допомагає дуже ефективно і стало впроваджувати важливі проєкти, які сприятимуть сталому відновленню та – важливо, що ми почали цю розмову – розвитку.

Працюючи на боці НУО, ми хочемо розуміти, як саме залучити спільноти до діалогу з владою, діалогу з публічним сектором і, взагалі, до діалогу з іншими спільнотами.

Саме у цьому полягає, на мій погляд, місія НУО, коли йдеться про стале відновлення та економічний розвиток.

Ми в Impact Force створюємо екосистеми, в яких представники перерахованих вище зацікавлених сторін можуть впроваджувати принципи соціальної економіки (система соціально економічних відносин між учасниками різних форм власності, що побудована на засадах свободи підприємництва, здорової конкуренції і примату особистості та соціальної мети над капіталом. – Mind).

Дати відповіді на ці питання здатні лише НУО, у співпраці з державним та приватним секторами. І роль саме неурядового сектору найважливіша, оскільки інші мають власні завдання.

Гелена Саврук,
керівна партнерка Могилянської стратегічної агенції, керівниця стратегічних програм Києво-Могилянської бізнес-школи

– Важливим питанням є поєднання відновлення, тобто антикризової логіки економіки, та довгострокового зростання. Щоб це об’єднання вдалося, необхідно сфокусуватися на створенні всіх можливих передумов для запуску на системному рівні конкурентоздатної та ефективної економіки.

Це – засадничі речі, що працюватимуть на нас сьогодні та забезпечуватимуть прогрес завтра.

Що можна зробити зараз? Забезпечити технологічну відкритість, доступ до капіталу, розвинуту інфраструктуру – як класичну, так і диджитальну, в чому Україна останнім часом має значні успіхи.

1. Створити принципово нову логіку взаємодії стратегій відкритих систем, запуск наукових та R&D хабів, розвиток індустріальних парків та кластерів.
2. Знайти можливості та точки підсилення великих відкритих ринків з боку України. Нещодавно була ухвалена нова Промислова стратегія ЄС, яка саме і спрямована на підвищення конкурентоздатності європейської економіки в глобальному вимірі та забезпечення її стратегічної автономії.

Європейці виділили 14 пріоритетних індустріальних екосистем. Українці можуть проаналізувати власний потенціал і долучитися до них – адже екосистема передбачає відкриту логіку та зацікавлена в залученні максимальної кількості потужних і цікавих гравців.

Крім того, визначені 137 критичних залежностей у продуктах і послугах, які важливі для стратегічної автономії ЄС. Тут і космічна галузь, і аграрно-харчова, і будівництво – у всіх цих галузях є потужні українські компанії, які можуть привнести багато корисного. І з цими напрацюваннями ЄС каже Україні «welcome!».

З іншого боку, всі ці компанії розвиватимуть і український ринок, після ЄС розібравшись з правилами й вимоги наступних ринків – наприклад, Великої Британії. Напрацьовуючи м’язи на потужних зрілих ринках, ці компанії будуть підвищувати свій рівень, підтягуючи за собою і український МСБ: партнерів, постачальників, усю екосистему.

Насправді Україна не має вибору, окрім як прийняти цей виклик, адже відомо, що жодна найбільша компанія у світі не здатна протистояти екосистемному об’єднанню гравців. Але ця активність та ця участь мають бути інкорпоровані в державні стратегії та законодавство.

Роза Тапанова,
членкиня Наглядової ради Ощадбанку

– Під час війни банківська система була змушена багато чого переглянула для себе. Банки, зокрема й «Ощад», стали роздавати гранти. Якби не війна, насправді держава навряд чи була здатна й зацікавлена у створенні та налаштуванні системи прозорого розподілу грантів, оцінки стартапів тощо.

Ця синергія потреби та професійного рівня працівників «Ощаду» призвела до того, що 11 500 підприємців отримали гранти від держави на 7,9 млрд грн. Після цього ми розширили пропозицію за рахунок власного банківського кредитування – і змогли показати партнерам, як «зв’язка» їхнього гранту й нашого кредиту дозволяє отримувати надзвичайні мультиплікатори та повертає бізнес на довоєнний рівень.

З нашого досвіду й аналітики по деокупованих регіонах, малому та середньому бізнесу потрібен рік для повного відновлення – за умови, що йому допомагають.

Реалізуючи ці проєкти, ми стали драйвером відновлення та ознакою гарного інвестиційного клімату – показали, як можна поєднувати гранти, програми, а також державне й банківське кредитування.

Зараз ми запустили програму для ветеранів «Бізнес 4.5.0», у межах якої підписали угоди з франчайзерами. І коли до нас приходить ветеран і каже, що воліє відкрити власний бізнес, ми пропонуємо йому варіанти, які підходять для старту й несуть менше ризиків: на кшталт «Галя Балувана» чи «Доміно піца», під які ми пропонуємо пільгове кредитування з власним внеском.

Банки не можуть працювати під час війни так, як було раніше. Виграють ті, хто стає проактивним.