Книжка тижня: «Інфодемія. Зброя дезінформації у вірусну епоху» Олександра Солонька
Подорож через пандемію і війну у світовому контексті до розуміння причин і наслідків інфікування дезінформацією
Бекграунд. Олександр Солонько, фахівець зі стратегічних комунікацій, сьогодні боронить країну у лавах ЗСУ. До повномасштабного вторгнення він працював консультантом із кризових комунікацій у міжнародній організації в рамках проєкту боротьби з пандемією COVID-19, а також у проєкті LIGA.net із протидії поширенню російської дезінформації в українських ЗМІ. І вів перемовини з видавцем про публікування цієї книжки. Але друк довелося відкласти не лише через початок великої війни. Книжку варто було доповнити вже інформацією воєнного часу.
Видавництво: Markobook
Сюжет. Людина боїться того, чого не знає і не розуміє. Особливо це стосується критичних ситуацій, як-от було під час пандемії COVID-19 і відбувається зараз, в умовах повномасштабної війни, яку веде росія проти України. Такий екзистенційний страх закладений у нас еволюційно, тож треба враховувати це, шукати інформацію і вчитися працювати з нею.
Володимир Солонько досліджував інфодемію кілька років. Результатом стала ця книжка, де він докладно описав вірусне поширення дезінформації під час пандемії коронавірусу й повномасштабного вторгнення росії в Україну. Автор розглядає інфодемію – епідемію дезінформації – на тлі двох кризових станів суспільств: власне пандемію COVID-19 і російську війну в Україні. Не встиг світ оговтатися від карантину через масове поширення вірусу, як усіх приголомшила повномасштабна війна. Це були глобальні виклики для всіх країн. І кожна прийняла й вибудовувала плани дій по-своєму.
У книжці проаналізований досвід дій і комунікацій під час коронавірусної пандемії Італії, Франції, Великої Британії, США, Швеції, Південної Кореї та України. Автор наводить дані статистики, проводить паралелі й фіксує відмінності.
Ще під час пандемії вплив цієї кризи на людей виявився настільки всепроникним, що вчені заговорили не просто про нові реалії життя, а нову соціальну реальність, у якій усі змушені жити. Російсько-українська війна підтвердила це й поглибила масштаб проблеми інфікування людей маніпулятивною і неправдивою інформацією. І цей вірус стрімко поширювався.
Саме інфодемії як «цифровій пандемії» присвячені три розділи книжки. Автор пояснює на реальних прикладах і ситуаціях, які відбувалися в Україні й світі, як дезінформація підриває довіру громадян до влади під час кризи, коли всі чекають найточнішого, правдивого й регулярного інформування від відповідних інституцій, а його немає, або інформацію подають хаотично, маніпулятивно й забагато джерел.
Окремо у книжці є акцент на українську інфодемію. На підставі аналізу хронології основних подій та інформаційних повідомлень про них автор дає власний висновок, які помилки робили чиновники під час комунікації з громадянами, що не так з українською системою державних комунікацій загалом і чи провалила Україна іспит інфодемією. І в якому стані країна була на момент початку нового етапу війни. Також, зважаючи на те, що в Україні дві кризові ситуації відбулися одна за одною, для інфікування дезінформацією це стало сприятливою умовою.
Бо будь-яка нестабільність, соціальні конфлікти, війни завжди призводять до економічної, гуманітарної, соціальної чи психологічної кризи. І це стає поживним ґрунтом для використання дезінформації або частково правдивої інформації, яку люди в таких обставинах схильні більше сприймати й не опиратися їй.
І ми на війні. В усіх сенсах. Оскільки в будь-якому конфлікті дезінформація є завжди, вона є повноцінною зброєю в руках протиборчих сторін. І Україні потрібні не лише боєприпаси й військова техніка, а потрібна також допомога в інформаційній війні.
Автор книжки упевнений, що, попри здатність росії успішно вести інформаційні війни по світу, їй не вдалося виграти війну сенсів. Але й Україні варто вдосконалюватися, адже ще доведеться боротися так само тяжко, як і на полі бою.
Вам сподобається, якщо: ви уважно стежили за інформацією під час пандемії та війни й бачите певні закономірності, проте вам бракує фахового аналізу впливу дезінформації на людей під час кризових станів.
Вам не сподобається, якщо: ви читаєте в соцмережах усі повідомлення підряд, поширюєте їх і не хочете напружувати себе аналізом, а чи правду ви щойно прочитали. Або якщо й не сприймаєте все за чисту монету, але переконані, що всі брешуть, тож і не варто відшукувати обґрунтовану істину.
Головна причина прочитати: віруси є важливою частиною існування людини й суспільства, поширення їх під час пандемій у різні часи було величезною кризою і підживлювалося стрімким зростанням неправдивої чи маніпулятивної інформації, теорій змов тощо. Саме така інформація також є вірусом, який неконтрольовано шириться, іноді навіть швидше за біологічний вірус. Тож дезінформація теж є зброєю масового ураження. Варто розуміти, як працює інфодемія та які наслідки для людства може мати, якщо не бути готовими до подолання інформаційних вірусів.
Ще три книжки про те, як поширюється вірус дезінформації і які це має наслідки:
Дмитро Кулеба «Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот»
Автор наводить конкретні приклади того, як Україна протистояла дезінформації рф із початку російського вторгнення та окупації частини української території 2014 року.
Також у книжці описується, як інтернет і соціальні мережі своїми алгоритмами впливають на те, як ми споживаємо та поширюємо інформацію. І дає поради щодо того, як ми можемо екологічно функціонувати у сучасному інформаційному просторі як споживачі й виробники контенту.
Дейвид Патрикаракос «Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті»
Навесні 2014 року британський журналіст Дейвид Патрикаракос потрапив на війну нового типу в місці, де світ конфліктів старого типу остаточно поступився новому світові – в Україні.
Саме тут він зрозумів, що природа конфліктів змінилася: як пише автор, можливо, важливішою є перемога у війні слів і наративів, аніж те, хто має найпотужнішу зброю.
Кордони між політикою та війною ніколи не були такими розмитими, а політика – настільки нестабільною.
Патрикаракос здолав тисячі кілометрів трьох континентів, щоб описати, як Homo digitalis по-новому визначає конфлікт нашої епохи. Він пише про війну Ізраїля 2014 року проти ХАМАС, архетипову асиметричну війну XXI століття, яка штовхає державу у протистояння з недержавним суб’єктом, про російсько-українську війну, а також про те, як Ісламська держава використовує соціальні медіа для радикалізації та вербування.
Пітер Померанцев «Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності»
Ця книжка про інформаційні війни, ботів і погоничів ботів, про тролів і хакерів, про фейкові новини і втрату прозорої політичної дискусії.
А ще про ХХ століття, його інтелектуальний спадок і втрачену ілюзію, що більше інформації означатиме більше свободи й глибші дискусії, а також про пошук надії.
Підписуйтеся на телеграм-канал Аліни Бутенко «Гербарій книжкових корінців»
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
