Два світи: що передбачає українська стратегія розвитку АПК і в чому вона розходиться зі світовими трендами
Спойлер: багато в чому
З різницею менш ніж за місяць світ побачили два документи схожої тематики. Перший – міжнародний Agricultural Outlook 2024–2033 – глобальний прогноз розвитку світового сільського господарства з розбивкою по регіонах. Її автор – FAO (сільськогосподарський підрозділ ООН). Другий – «Стратегія продовольчої безпеки України на період до 2027 року» авторства українського Кабміну та залучених ним експертів. В українському документі 29 сторінок, половину цього обсягу займає таблиця із зазначенням відповідальних відомств. В ООНівському – 335.
Mind проаналізував, наскільки українське бачення розвитку сільського господарства збігається із загальносвітовою експертизою, а в яких елементах наша країна обрала свій особливий шлях.
Горизонт планування
Український і загальносвітовий період прогнозів відрізняється більш ніж удвічі. Проте лише чотирирічний обрій реалізації не заважає українській стороні називати його «стратегією».
Такий короткий звітний період можна було б пояснити невідкладністю необхідних заходів щодо подолання ризиків у галузі, які виникли через військові дії. Однак у цьому разі документ слід було б позначити як антикризовий план без претензії на масштабні трансформації, оскільки для них чотири роки явно недостатньо – через особливості аграрного виробництва.
Інвестиції в сільськогосподарські проєкти, особливо спрямовані на переробку, яку й мають на увазі в контексті продовольчої безпеки, вважаються одними з найдовших і рідко бувають менше 7–8 років.
Основні ринки
ООН очікує, що роль Китайської народної республіки у стимулюванні світового споживання продовольства та сільськогосподарської продукції послабшає.
Хоча Китай вніс 28% до зростання світового споживання в попередньому десятилітті, його частка додаткового попиту протягом наступного десятиліття, як очікується, знизиться до 11%. Такий тренд пояснюється стабілізацією моделей харчування, повільнішим зростанням доходів і скороченням чисельності населення.
У ФАО вважають, що стимулювати розвиток світового ринку сільського господарства і рибальства будуть економіки, що розвиваються. «Індія та Південно-Східна Азія, як очікується, набудуть впливу, зумовленого зростанням міського населення та зростанням добробуту – до 2033 року на Індію та країни Південно-Східної Азії припаде 31% світового зростання споживання, що обумовлено зростанням міського населення та зростанням добробуту», – говориться в документі.
В Україні із цим не згодні.
Тут збираються посилювати співпрацю з країнами – членами ЄС та США, Великою Британією і Канадою, а також «розвивати торговельно-економічне співробітництво з країнами Азії з особливим акцентом на розширенні співробітництва з Китайською народною республікою». На чому ґрунтується цей фокус програми експортних зусиль, якщо навіть за I півріччя 2024 року країни Азії закупили українського продовольства на 9% менше ($3909 млн), ніж в аналогічному періоді минулого року – незрозуміло.
Кліматичні ризики
ООН визначає зміни клімату як пріоритетний фактор, який впливатиме на світовий ринок АПК та сприятиме зниженню доступності природних ресурсів. Згідно зі звітом, за останні 50 років екстремальні погодні явища, такі, як повені, посухи та урагани, обійшлися світовій економіці $4 трлн. При цьому понад половина – 60% – збитків припало на країни, що розвиваються. Уже до 2022 року приблизно 40% земель у світі були тією чи іншою мірою виснажені. Песимістичний сценарій розвитку ситуації передбачає, що до 2070 року світовий сільськогосподарський сектор втратить 352 млн тонн урожаю.
Українські стратеги ставлять «здійснення заходів щодо запобігання та адаптації до зміни клімату» на 10-те місце в переліку пріоритетних цілей. Зводяться ці заходи до єдиного конкретного завдання – реконструювання / модернізації наявних меліоративних систем та/або здійснення будівництва нових.
Також передбачено «співпрацю з міжнародними організаціями у сфері охорони довкілля».
Оцінка зростання споживання
Зростання світового попиту на продукти харчування ООН оцінює дуже скромно. Прогнозується, що загальне споживання сільськогосподарської та рибної продукції зростатиме на 1% на рік протягом наступного десятиліття, переважно у країнах із низьким та середнім рівнем доходу.
У країнах із середнім рівнем доходу середньодобове споживання калорій на душу населення збільшиться на 7% до 2033 року через збільшення споживання основних продуктів, продуктів тваринництва та жирів. У державах із низьким рівнем доходу середній калораж зросте лише на 4%.
І тут на сцену виходять українські прогнозисти. Вони очікують, що внаслідок реалізації заходів, передбачених стратегією, середньодобова калорійність споживання населенням продуктів харчування підвищиться до 2700 ккал (2021–2677 ккал). При цьому зростання в наступні періоди (13–24 та 25–36 місяців із дня припинення або скасування воєнного стану) очікується на рівні +5% та +10% відповідно.
Довгостроковий тренд зниження світових цін
Торгівля сільськогосподарською продукцією продовжує зростати – приблизно 20% усіх калорій продається на міжнародному ринку. Протягом наступних десяти років прогнозує невелике, але стабільне зниження реальних міжнародних довідкових цін на основні сільськогосподарські товари.
Це може не позначитися на місцевих роздрібних цінах на продукти харчування через внутрішню інфляцію і девальвацію валюти, а також високі внутрішні витрати на логістику й переробку. Однак для країн – експортерів сировини, до яких належить Україна, це означає зменшення експортної виручки.
В українській стратегії цей чинник ніяк не враховано. Автори просто впевнені, що «згідно з тенденціями розвитку вітчизняного агропромислового комплексу, в середньостроковій перспективі потенціал виробництва агропродукції в Україні може становити до 200 млн тонн, а зернових та олійних культур – до 150 млн тонн, що дозволить майже вдвічі збільшити обсяги експортних постачань сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, готових продуктів».
Навіть якщо прийняти ці цифри майбутніх перемог на віру, то на тлі зниження світових цін у середньостроковій перспективі економічні показники такого експорту не є надто вигідними.
Ще один чинник, про який просто не знають люди, які пропонують бездумно нарощувати врожаї, – зниження темпів збільшення людської популяції. Очікується, що до 2033 року населення виросте більш ніж на 700 млн осіб, досягнувши 8,7 млрд. Це еквівалентно середньому темпу зростання 0,8% на рік, що свідчить про уповільнення порівняно зі зростанням 1,0% на рік, що спостерігалося за останнє десятиліття. При цьому найшвидше зростання – на рівні 2,4% на рік, буде зафіксовано у країнах Африки на південь від Сахари, тобто не найплатоспроможніших імпортерів продовольства.
Очікується, що загальне уповільнення зростання населення світу призведе до повільнішого зростання глобального попиту на продовольство порівняно з попередніми десятьма роками.
Екологічні нормативи АПК
За прогнозами ООН, протягом найближчого десятиліття вуглеродомісткість сільськогосподарського виробництва продовжуватиме знижуватися, оскільки прямі сільськогосподарські викиди парникових газів зростають повільніше, ніж обсяг продукції в АПК. Однак попри це розрив зберігається і зростання сільськогосподарського виробництва призведе до абсолютного збільшення прямих викидів парникових газів на 5%.
Це означає, що політики розвинених країн продовжуватимуть впроваджувати технології, спрямовані на підвищення економічності АПК та вимагатимуть того ж від країн – партнерів і постачальників аграрної продукції на світовий ринок. Україна як майбутній член ЄС є і тим, і іншим.
Передбачається, що зростання виробництва сільськогосподарських культур буде зумовлене насамперед зростанням продуктивності на наявних землях, а не розширенням оброблюваних площ. Україна, безумовно, робила значні кроки в цьому напрямку, проте щодо основних експортних культур, то необхідним чинником підтримки їх виробництва є наявність масштабних посівних площ. Саме цей параметр у стратегії пропонується відновлювати насамперед інтенсивними заходами із розмінування забруднених територій та якнайшвидшого їх повернення до сільськогосподарського обігу.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
