Друге життя для Білгород-Дністровського порту. Які шанси у ФДМУ продати цей об'єкт майже за 200 млн гривень?

Фонд державного майна (ФДМУ) в 11-й раз спробує провести приватизацію Білгород-Дністровського морського торговельного порту. Єдиний майновий комплекс цього держпідприємства буде виставлений на торги на початку вересня за стартовою ціною 178 млн грн. Крім об'єктів нерухомості, яка входить в інфраструктуру порту, буде продано кілька суден, десятки автомобілів і різноманітна спецтехніка.

Незважаючи на привабливість цього об'єкта для організації логістики українського експорту, перспективи приватизації Білгород-Дністровського порту є досить туманними. Хоча б тому, що підприємство генерує мільйонні збитки й потребує чималих вкладень у модернізацію. Крім того, регулярні обстріли, який зазнає українська портова інфраструктура, теж відлякують потенційних інвесторів. Mind вивчив пропозицію і спробував проаналізувати подальші перспективи цього об’єкта.

Основні характеристики порту як об'єкта приватизації. Білгород-Дністровський морський торговельний порт розташовується у південно-західній частині Одеської області за 20 км від Чорного моря на правому березі Дністровського лиману, який з'єднаний із морем протокою. Захід суден у порт здійснюється морським каналом довжиною 2,22 км і Лиманським каналом довжиною 14,5 км. Площа території порту становить близько 66 га.

За даними з відкритих джерел відомо, що обсяг перевалки вантажів через Білгород-Дністровський порт становив близько 300 000 тонн на рік. Хоча його проєктна потужність на порядок більша. Для порівняння: 2023 року через морський порт Одеси загальна перевалка вантажів сягала 8,4 млн тонн, через порт Південний – 10,1 млн тонн.

Об'єкт включає:

• понад 100 об'єктів нерухомості та інфраструктурних об'єктів (адміністративні будівлі, склади, ремонтні майстерні, залізничні колії тощо);
• 6 земельних ділянок загальною площею 65,6 га;
• 9 суден портового флоту;
• 47 одиниць автомобільного та 4 одиниці залізничного транспорту;
• 18 портальних кранів;
• 41 автонавантажувач, 4 екскаватори, 3 бульдозери.

Частину майна порту (20 одиниць нерухомості, автотранспорту тощо) передано в оренду. Термін дії договору оренди спливає 6 вересня 2027 року.

Також на балансі порту є об'єкти, які не підлягають приватизації. Зокрема це шість транспортних засобів, які передані Збройним Силам України, та гуртожиток загальною площею 1520,1 кв. м.

Середньооблікова кількість співробітників порту становить 142 особи.

Активи держпідприємства на 30 червня 2024 року перевищили 178 млн грн. За І півріччя 2024 року порт отримав 23,7 млн грн виручки та 17,5 млн грн збитку. До речі, це більше, ніж за весь 2023 рік, коли збитки порту досягли 16,8 млн грн.

На яких умовах відбуватиметься приватизація порту? Стартова вартість Білгород-Дністровського порту – 178 млн грн. До 5 вересня потенційні претенденти можуть подавати свої цінові пропозиції, а сам аукціон пройде 6 вересня у системі «Prozorro.Продажі».

Форма приватизації – англійський аукціон із покроковим збільшенням стартової вартості. Мінімальний крок підвищення ціни – 1%, або 1,8 млн грн.

Новий власник порту буде зобов'язаний виконати кілька умов після завершення приватизації. А саме:

• погасити протягом шести місяців борги підприємства із заробітної плати та перед бюджетом;
• не допускати протягом пів року звільнення співробітників порту з ініціативи покупця чи уповноваженого ним органу.

Чим закінчилися попередні спроби приватизувати порт? ФДМУ вперше виставив Білгород-Дністровський морський порт на продаж навесні 2023 року за 188 млн грн. Перший аукціон виявився невдалим.

Фонд знизив стартову ціну порту до 93 млн грн, і 13 березня 2023 року його продали компанії ТОВ «Укрдонінвест» за 264 млн грн. Вона належить бізнесменові Віталію Кропачову, активи якого сконцентровані переважно у вугільному бізнесі.

Успішну приватизацію Білгород-Дністровського порту прокоментувала навіть міністерка економіки Юлія Свириденко. За її словами, коли на занедбане виробництво приходить новий власник і вкладає кошти в його оновлення, це сприяє створенню нових робочих місць, зростанню податків і збільшенню ВВП. Також вона наголосила, що важливо розвивати портову галузь, адже це збільшує експортний потенціал України.

Втім «Укрдонінвест» так і не стала власником порту, угода зірвалася. Як повідомив у коментарі виданню «Ліга» Віталій Кропачов, компанія запросила у фонду додаткові документи та результати аудиту порту, але отримати їх не змогла.

Які перспективи приватизації порту в поточних умовах? Для того щоб оцінити ймовірність успішного продажу Білгород-Дністровського порту, можна порівняти його зі схожим об'єктом, який було продано в січні 2023 року.

Це морський порт Усть-Дунайськ, приватизація якого принесла держбюджету 201 млн грн. Його стартова ціна становила 60 млн грн, але під час торгів вона зросла у 3,5 раза. Покупцем порту стала компанія «Еліксир Україна» з Вінниці.

ПортУсть-Дунайськ багато в чому схожий на Білгород-Дністровський порт. Усть-Дунайськ теж не має безпосереднього виходу до моря, він розташований на річці Дунай і з'єднаний із Чорним морем каналом. Проєктна потужність порту – 4,1 млн тонн. Його активи станом на 1 жовтня 2022 року становили 61 млн грн, виручка за 9 місяців 2022 року – 17,4 млн грн, а чистий прибуток за цей період – 0,85 млн грн. До речі, у 2019–2021 роках порт був збитковим.

До нового власника порт перейшов із простроченою кредиторською заборгованістю в сумі 1,4 млн грн.

Що цікаво, «Еліксир Україна» вирішила провести реорганізацію порту Усть-Дунайськ. Власник планував розширити під'їзди та розв'язки, провести реконструкцію складських приміщень і придбати нову техніку. За даними YouControl, реорганізація досі не завершена.

Втім у Білгород-Дністровського порту є свої особливості, що можуть стати перешкодами для продажу.

• По-перше, невдалий кейс попередньої приватизації, яка зірвалася через не зовсім прозорі умови угоди. Кропачов навіть зізнався, що йому було простіше втратити 18 млн грн гарантійного внеску, ніж купувати «кота в мішку».
• По-друге, не найкращий фінансовий стан підприємства. Починаючи зі збитків і закінчуючи значними боргами, які доведеться гасити майбутньому власнику. Заборгованість із зарплати й перед держбюджетом фактично додасть майже 120 млн грн до тієї ціни, за якою пройде приватизація.
• По-третє, перманентна загроза руйнування портової інфраструктури. Ракетні удари по порту та прилеглих територіях відбувалися як протягом 2023 року, так і влітку 2024 року. І це найбільший ризик для інвестора, який неможливо передбачити.

Проте заступник міністра інфраструктури Віктор Довгань під час своєї поїздки до Білгород-Дністровська в серпні натякнув, що незабаром може бути «цікава польська інвестиція на Чорному морі».

Купівля порту іноземними, зокрема польськими, інвесторами дійсно може стати своєрідним рятівним колом для підприємства. Нові власники зможуть застрахуватися від воєнних ризиків, оскільки іноземці мають більше можливостей для цього. Наприклад, через агенції MIGA або DFC. Порт зі свого боку отримає гроші на розвиток і зможе наростити перевалку вантажів.