«Життя триває, його не можна поставити на паузу»: як проєкт психологічної підтримки допоміг жінкам-лідеркам впоратися зі стресом
Як працює стрес-менеджмент і психологічне відновлення для керівниць прифронтових громад
«На сьогодні життя кожного українця – це вервечка подій та умов, що одна за одною змушують нас відчувати невизначеність і тривожність. Найскладніше в цьому – те, що ми не бачимо кінця цим подіям. Не можемо зупинитися й чекати, поки все минеться. Ми всі їдемо в потязі, який невідомо коли зупиниться. Важливо не зупинитися раніше за нього», – говорить керівниця громадської організації «Кризовий центр психічного здоров'я» Оксана Іванцова.
Навесні 2024 року Кризовий центр разом із Програмою «U-LEAD з Європою» запустили пілотний проєкт із поліпшення психічного здоров'я жінок, які живуть із накопиченим хронічним і травматичним стресом впродовж майже трьох років. До участі залучили лідерок органів місцевого самоврядування Чернігівської та Сумської областей – жінок, які з перших днів повномасштабного вторгнення працюють у стресових умовах 24/7 і спостерігають наслідки війни у своїх громадах.
Допомагати жінкам впоратися з накопиченим стресом взялися фахівці. Програма «U-LEAD з Європою» протягом п'яти місяців організувала тренінги, практикуми й консультації з психологами задля поліпшення психічного здоров’я та психосоціального благополуччя для жінок-лідерок органів місцевого самоврядування.
Про те, як реалізовувався проєкт, які методи підтримки застосовували та як це вплинуло на учасниць тренінгів, Mind розпитав у пані Оксани Іванцової та голови Куликівської громади Юлії Постернак, яка з перших днів брала участь у проєкті.
Звідки виникла ідея створення проєкту
Громадська організація «Кризовий центр психічного здоров'я» спеціалізується на кризовій допомозі з 2014 року. Люди, які тут працюють, – це професійні психологи та фахівці, залучені до роботи в кризових умовах уже 10 років.
«З початком Революції гідності та російсько-української війни ми були змушені переорієнтуватися на роботу в кризових умовах. У нас був досвід Чорнобильської катастрофи, а отже, психології катастроф і допомоги людям у таких станах. Проте війна – це не техногенна катастрофа, як Чорнобиль. Тут інакше – люди протистоять людям, є поранення, вбивства. Це зовсім інший досвід», – розповідає керівниця ГО «Кризовий центр психічного здоров'я» Оксана Іванцова.
Нові умови об'єднали команду фахівців, що спеціалізуються на кризовій психології та травмотерапії під час війни. Так і почалася організація.
Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року команда «Кризового центру» залишалася на місці. Після деокупації Сумщини у фахівців центру в рази побільшало роботи.
«Як тільки ми видихнули після деокупації, одразу почали волонтерські виїзди у громади. Збиралися, знаходили транспорт і їхали допомагати. Уже з 2022 року ми почали працювати в цьому напрямку. З часом усе стало більш професійно організовано. Ми мали підтримку, створили мобільні бригади, а також організували надання послуг в офісі у Сумах», – розповідає пані Оксана.
Чому жінки-лідерки потребують психологічної підтримки під час війни
Війна та її наслідки – це психотравмувальні події для людини. Вони можуть призводити до депресивних і тривожних розладів, розладів адаптації, залежностей (алкогольної чи наркотичної), а також посттравматичних стресових розладів (ПТСР).
Оксана Іванцова запевняє, що важливо приділяти увагу наслідкам психотравмувальних подій одразу після того, як вони відбулись, і впроваджувати ранні втручання. Це дозволяє запобігти подальшим ускладненням.
«Коли розпочався проєкт «Підтримка жінок – лідерок громад у подоланні наслідків війни» ми застали жінок у стані після проживання психотравмувальних подій. Вони перебували в невизначеності, постійному русі й з тягарем потреби справлятися зі щоденними викликами. Ці жінки не могли дозволити собі паузу, але мусили зберігати здоровий глузд і виконувати обов’язки», – говорить пані Оксана.
«Віддавали більше, ніж могли отримати у відповідь»
Голова Куликівської громади Юлія Постернак розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення її громада опинилася біля окупованих територій за 30 км від Чернігова. Ворог оточив місто. Інші дороги були заблоковані, а траса біля Куликівки ще залишалася відкритою, тож громада перетворилася на евакуаційний і гуманітарний хаб.
«Тисячі людей проходили через нашу громаду, знаходили прихисток у кожному домогосподарстві. Доступу до нас не було, і люди змушені були залишатися на нашій території. Ніхто з команди місцевого самоврядування не знав, як діяти правильно. Все було по інерції: кожен робив, що міг і як міг. Команда перебрала на себе виклики. Ми зареєстрували 7000 внутрішньо переміщених осіб. Приймання гуманітарної допомоги та нових людей перетворився на безперервний процес. Наша команда залишилася на місці й робила те, чого вчора ніхто з нас навіть уявити не міг», – пригадує пані Юлія.
Вона наголошує, що під час війни навантаження на працівників місцевого самоврядування зросло до безпрецедентного рівня.
«Ми працювали з різними категоріями людей: членами родин загиблих, військових, дітьми. Це величезне психологічне навантаження для спеціалістів. Часто навіть не було можливості побути на самоті, щоб хоч трохи відновитися. Війна поставила перед нами виклики, до яких ми не були готові. Але ми всі залишилися на місці й працювали без перерви», – розповідає голова Куликівської громади.
Вона додає, що робота в таких умовах швидко призводила до емоційного та фізичного вигорання.
«Ми віддавали більше, ніж могли отримати у відповідь. Лідерки громад, які з першого дня війни занурилися в цей хаос, забували про себе. Ми не звикли говорити про свої потреби. Але це не означає, що вони зникли. Тому допомога, яку запропонував проєкт, стала своєчасною та надзвичайно важливою», – зазначає пані Юлія.
Які формати допомоги пропонував проєкт
«Метою нашого проєкту з підтримки було досягнути поліпшення психічного здоров’я і благополуччя жінок – лідерок органів місцевого самоврядування Добрянської, Куликівської, Яблунівської, Великописарівської, Новослобідської, Ямпільської громад. Для нас принципово було донести їм, як важливо піклуватися про себе і своє психічне здоров’я – компонент, без якого неможливо зберегти себе в умовах постійного стресу», – розповідає керівниця ГО «Кризовий центр психічного здоров'я» Оксана Іванцова.
Одним із компонентів проєкту підтримки стали зустрічі голів громад у Чернігові.
«Учасниці проживали разом у готелі, що створювало камерний досвід. Це давало змогу ділитися специфічними проблемами кожної громади й отримувати психологічну підтримку в безпечній атмосфері. Такі зустрічі стали можливістю для голів громад ділитися своїм досвідом як «рівний рівному». Хтось розповідав про свої виклики, інший підтримував, підказував або ділився стратегіями, які працюють», – підкреслює пані Іванцова.
На переконання Юлії Постернак, ця ініціатива трапилася у правильний час і в правильний момент.
«Це була велика допомога для себе і для розуміння, як допомагати іншим. Ми навчалися говорити про себе, розкривати те, що приховували, і ділитися, хто ми є насправді. Спочатку все було незвично й навіть дико, адже ми говорили не про роботу чи інших, а про себе. Разом із колегами із Сумської області ми співчували, допомагали одна одної, і навіть зараз продовжуємо співпрацю. Я точно усвідомила, що разом можна зробити більше, ніж наодинці», – каже вона.
За словами Оксани, ці зустрічі працювали за моделлю платформи, де жінки-лідерки могли напрацювати нові інструменти та стратегії, розв'язуючи проблеми разом. Це не лише сприяло взаємній підтримці, але й містило компонент профілактики професійного вигоряння.
При цьому з учасницями працювала психологиня, яка допомагала справлятися зі стресовими станами. Вона ж супроводжувала жінок у другому компоненті проєкту. Його умовно називали «ретритом» – це був п'ятиденний захід психологічного розвантаження в Івано-Франківській області. Учасниці могли продовжити камерне спілкування, але вже на лоні природи з використанням тілесних практик.
«Ретрит у Косові став для нас порятунком. Це було не тільки про відпочинок, а й про навчання: як пізнавати себе, як підтримувати інших. Серед мальовничої природи ми знову відчули себе живими», – розповідає пані Юлія.
Вона згадує, що «ретрит» дав учасницям проєкту змогу змінити обстановку й перезавантажитися: «Ми могли залишити всі тривоги позаду, хоч і ненадовго, і сфокусуватися на власних почуттях. Це повернуло нас до життя».
Третьою компонентою проєкту стала індивідуальна робота з травматерапевтами. Голова кожної громади мала можливість пройти 12 індивідуальних консультацій із травматерапевтом. За цей час фахівці проводили діагностику, щоб визначити, чи є у людини наслідки травми, ПТСР або інші розлади, і чи потребує вона спеціалізованої допомоги.
Травматерапевти працювали за методом EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing) – це специфічна й доказова терапія при лікуванні ПТСР. Вона допомагає впоратися з наслідками психотравмувальних подій через опрацювання травматичного досвіду за допомогою руху очей. Цей метод ефективний при різних розладах, які виникають після травмувальних подій.
Ретрит, індивідуальні консультації та інші зустрічі проходили паралельно від початку проєкту. Такий підхід забезпечив комплексну підтримку для учасниць.
Четвертий компонент стосувався не лише голів громад, а й працівниць органів місцевого самоврядування. У ньому брали участь дві групи по 30 людей, які проходили онлайн-семінари зі стрес-менеджменту.
Навіщо громадам кімнати психологічного розвантаження
Одним із ключових елементів проєкту стало облаштування кімнат психологічного розвантаження. Їх облаштували в кількох громадах для того, щоб створити безпечний, комфортний простір для роботи та психологічної підтримки.
«Ми закупили ноутбуки, навушники, камери, щоб забезпечити можливість проводити онлайн-консультації чи брати участь у семінарах. У кабінетах також є дивани, крісла, дзеркала, декоративні каміни й фонтанчики, щоб створити затишний куточок для роботи», – розповідає керівниця профільної громадської організації Оксана Іванцова.
Окрім технічного обладнання, кабінети забезпечили спеціалізованою літературою. Як зазначає Іванцова, книжки добирали з урахуванням потреб відвідувачів.
«Ми забезпечили кабінети літературою, яка популярно пояснює складні теми без перевантаження термінами. Наприклад, про те, як стрес впливає на підлітків, дорослих і як із цим працювати. Це корисно, адже багато мам, які відвідують кабінети, мають дітей. Також додали художню літературу для відпочинку й розслаблення, а в кожному кабінеті розмістили інформаційні посібники проєкту», – веде далі керівниця центру.
Ці посібники створили на основі всього інформаційного та практичного наповнення проєкту. В ньому узагальнено, що таке стрес, як його розпізнати, що таке криза і як із цим впоратися.
«Це не надто складний документ, але дуже корисний. Ми видрукували його та поширили для кожної громади. Часто люди не знають, що їхній стан можна поліпшити. Наприклад, військові часто не усвідомлюють, що ПТСР лікується і це не вирок на все життя. Вони думають, що залишаться «хворими» назавжди. Коли пояснюєш їм, що це нормальна реакція на ненормальні обставини й що вони можуть впливати на свій стан, це змінює їхнє сприйняття. Якщо мешканці громади натраплять на цей посібник у кімнаті розвантаження, їм буде простіше це усвідомити», – каже пані Іванцова.
Одним із важливих аспектів проєкту стало забезпечення довготривалої користі від кабінетів. Як пояснює керівниця Кризового центру психічного здоров'я, ідея полягала в тому, щоб мешканці громад могли користуватися цими приміщеннями й після завершення проєкту.
«Я давно мріяла про створення кімнати психологічного розвантаження, – ділиться голова Куликівської громади Юлія Постернак. – Це не про комфорт чи розкіш. Це про місце, де люди можуть побути наодинці, переосмислити свій стан і отримати допомогу. Наша команда викроїла один кабінет, зробила ремонт та облаштувала його, навіть не знаючи точно, як це працюватиме. Але тепер цей простір функціонує й допомагає людям».
Вона наголошує, що кімната використовується за потреби й доступна як для персоналу, так і для жителів громади.
«Мені важливо, щоб кожен, хто сюди зайде, відчував спокій. Це місце для тих, хто хоче зупинитися на хвилинку, щоб переосмислити себе або отримати психологічну підтримку», – наголошує голова Куликівської громади.
На які труднощі натрапили під час реалізації проєкту
Під час реалізації проєкту учасникам та організаторам довелося підлаштовуватися під реалії воєнного часу. Наприклад, якщо через форс-мажорні обставини, як-от евакуація чи бойові дії, хтось не міг приїхати, заходи переносили або робили паузу на місяць.
«Ситуація була дуже динамічна, і ми стикнулися з викликами, яких не очікували. Наприклад, на початку ми планували, що все відбуватиметься за чітким графіком: визначені дні, зустрічі в Чернігові, регулярні онлайн-семінари. Ми сподівалися, що всі учасники будуть присутні й усе пройде гладко», – говорить керівниця кризового центру.
Але реальність внесла свої корективи. «Почалися активні бойові дії у Великописарівській громаді, потім у Новій Слободі, що спричинило евакуацію. Згодом почалися відключення електроенергії та інтернету, що ускладнило роботу. У деяких громадах світло й зв’язок зникали повністю. Ми змушені були постійно підлаштовуватися під ці умови, щоб забезпечити реалізацію проєкту навіть у таких складних обставинах», – згадує Оксана Іванцова.
Вона розповідає, як під час облаштування кімнат психологічного розвантаження організатори закуповували обладнання, і постачальником мав бути підприємець із Сум.
«У нього були склади та меблі, договір майже підписали. Але вночі його склад знищили внаслідок обстрілу. Через це строки постачання були порушені, і довелося терміново шукати нові варіанти. У Сумській області працювати не хотів ніхто через ризики. Єдиним постачальником, який погодився, був виробник із Харкова, бо вони розуміли ситуацію», – розповідає голова громадської організації.
Чому турбота про себе важлива для жінок-лідерок та їхніх громад
Як зазначає Оксана Іванцова, проєкт, який тривав п’ять місяців, дуже відрізнявся від типових програм психосоціальної підтримки.
«Багато організацій працюють за чіткою структурою: групові заняття чи кілька індивідуальних зустрічей – і все. Тут же була пролонгована підтримка з різних боків: кімнати, семінари, індивідуальні консультації, робота з місцевими органами влади. Це давало широку та всебічну допомогу», – розповідає вона.
Пані Оксана згадує, що на початку проєкту учасниці перебували у стані, коли вони мало звертали увагу на себе й свої потреби. Але на виході почали розуміти важливість піклування про себе та прагнули продовжувати це навіть після завершення проєкту.
«Це було однією з наших цілей – не лише підтримати жінок через консультації чи кімнати психологічного розвантаження, а й вплинути на їхнє розуміння того, наскільки важливо дбати про себе», – каже Іванцова.
Водночас Юлія Постернак визнає, що проєкт навчив її більше розуміти людей.
«Коли ти працюєш із жителями громади, дуже важливо відчувати, що стоїть за їхніми діями. У наш час дуже важливо говорити обережно, щоб не зачепити людину. Ти ніколи не знаєш, які тригерні точки можуть бути у співрозмовника, що йому болить. Ми всі маємо зачинені «двері» в минулому, які не хочемо відчиняти. Але іноді це потрібно, щоб навести лад у своєму житті», – каже вона.
«Психічне здоров'я впливає на наше загальне здоров'я. Його важко помітити, адже внутрішній біль не такий очевидний, як, наприклад, зламана нога. Але, якщо на це не зважати, з часом накопичення стресу призводить до фізичних захворювань.
Важливо проводити психоедукацію, щоб люди усвідомлювали свій стан, своє здоров'я та ситуацію, у якій вони перебувають. Багато хто думає: «Зараз війна, життя немає. Війна завершиться – і тоді будемо жити. Це неправда. Життя триває, його не можна поставити на паузу», – підсумовує керівниця Кризового центру психічного здоров'я.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
