Підсумки «газового року – 2024»: виграшний програш «Нафтогазу», finitа la транзит і перше постачання американського ЗПГ

Газовий бізнес на третьому році повномасштабної війни не тільки прийняв сувору реальність, а й адаптувався до неї та навчився зростати в бойових умовах. Це засвідчила переважна більшість експертів – учасників ринку та лідерів думок, які долучилися до опитування Mind і телеграм-каналу Gas United у соцмережах.

Результати опитування виявили не лише основні події та виклики 2024 року, а й «вічний конфлікт», що традиційно воліє проявлятися в палких суперечках державних менеджерів, обраних «центром ухвалення рішень» на Банковій, і їх попередників, які втратили статусні посади, а разом із ними – і можливість прямого впливу на розвиток подій.

Та це не завадило зростанню найбільших газових компаній на ринку. Через руйнування вугільної генерації в Україні зріс попит саме на природний газ як альтернативний ресурс для балансування енергосистеми. Крім того, газ українського видобутку є головною сировиною для «хіміків», що контролюють виробництво азотних добрив. 

Зі свого боку держава 2024 року не тільки тримала оборону, а й посилювала галузевий вплив. Зокрема, уряд продовжив заборону на експорт українського газу, державна компанія «Укрнафта» одержала «під крило» найбільше газове родовище країни –  Сахалінське, а державний холдинг «Нафтогаз» утримав контроль над газовими мережами, націоналізованими позаторік у Дмитра Фірташа попри спробу юристів цього підсанкційного олігарха відновити status quo.

З іншого боку, росія посилила атаки на підземні газові сховища, аби західні трейдери втратили до них інтерес. Тому ізоляція українського газового ринку на європейській мапі зростала під тиском і внутрішніх, і зовнішніх обставин. Та непрості умови підштовхнули українську владу й бізнес до пошуку креативних рішень, щоб не тільки залишити агресора без ресурсів, а й створити нові зв'язки, які відкривають широкі можливості.

Завершуючи 2024 рік, Mind уважно вивчив думки, висловлені ринковими гравцями під час опитування, та впорядкував найпопулярніші з них у кількох номінаціях.

31 грудня закінчуються п'ятирічні домовленості між монополіями двох країн, завдяки яким російський газ продовжував постачатися трубопроводами в ЄС навіть після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Не мають наразі розвитку також плани щодо організації «міжнародного газотранспортного консорціуму» для посередництва в закупівлі російського газу, інформацію про які вперше оприлюднив телеграм-канал Gas United, а згодом їх підтвердило керівництво словацького енерготрейдера SPP, відомого дружбою з «Газпромом».

Та всі крапки над «і» поставила груднева заява Президента Володимира Зеленського, у якій він відкинув можливість будь-яких «газових ігор» за участі кремля в умовах війни. Для ринку ці слова стали головною ознакою, що 31 грудня 2024 року спливає не тільки контракт на транзит російського газу українською ГТС, а й можливості зберегти «українські потоки» від такого політизованого бізнесу.

З іншого боку, без транзиту природного газу з боку рф, українські компанії втратили вигоди віртуального реверсу, який дозволяє організовувати дешевші закупівлі газу з ЄС у порівнянні з фізичною доставкою ресурсу. Крім того, з нового року національний регулятор НКРЕКП вчетверо збільшив тарифи на транспортування газу для ТОВ «Оператор ГТС України», щоб бодай частково компенсувати втрату тих доходів, які товариство отримувало завдяки послугам для «Газпрому».

Найбільша приватна енергетична компанія України під кінець року прийняла першу партію зрідженого природного газу. Проте її було доставлено не в Україну, а в ЄС, на узбережжя Середземного моря у Греції, де розташовано ЗПГ-термінал «Ревітуса». Саме сюди прийшов танкер Gaslog Savannah з вантажем зрідженого газу із США, який прийняв ДТЕК.

Проте Mind вдалося дізнатись кілька цікавих нюансів. Так, вантаж було відправлено з терміналу Calcasieu Pass, побудованого компанією Venture Global. Але першим продавцем газу виявилася не ця американська фірма, з якою ДТЕК влітку укладав «меморандум про наміри», а інший трейдер – з французьким корінням, TotalEnergies. Значну частину з першої американської партії ДТЕК уже продав своїм партнерам-конкурентам у ЄС.

2024 року Україні вдалося вибитись у лідери буріння газових свердловин на європейському континенті. Відкрита статистика Baker Hughes засвідчила, що загалом на його території останні 10 місяців у середньому працювало 119 бурових верстатів, з яких 46 одиниць, тобто майже 40%, були задіяні саме в Україні.

Національним чемпіоном у секторі залишається компанія «Укргазвидобування», що підпорядкована державному холдингу «Нафтогаз». Разом з «Укрнафтою», де НАК повернув контроль після років володарювання групи «Приват» на чолі з «нафтовим магнатом» Ігорем Коломойським, вони видобули на початок грудня понад 13,5 млрд куб. м блакитного палива. 

Для порівняння: за результатами 2021 року, що передував великій війні, загальний обсяг українського газу становив 19,8 млрд куб. м, з яких на приватні компанії припало 5 млрд куб. м.

За сприятливих умов, тенденція до зростання видобутку може зберегтися й у 2025 році. Причина – збільшення внутрішнього попиту на газ. Ситуація є такою, що навіть при закритому експорті, який останнім часом критикували приватні видобувники, український ресурс буде мати неабиякий попит у споживачів усередині країни.

Зокрема, наступного року очікується зростання споживання газу генерацією – для виробництва електроенергії та хіміками й аграріями – для виробництва добрив. Останні, до речі, воліють закуповувати газ за прямими угодами з видобувниками, оминаючи централізовані торги на Українській енергетичній біржі, що контролюється приватними особами на чолі з Олексієм Дубовським. Наслідком такої особливої обставини під час війни стало й вимушене згортання в Україні трейдерського ринку. Його учасники, що не пов'язані з видобутком газу, ризикують зникнути як клас.

Відновлення роботи ОПЗ, єдиного виробника азотних добрив в Україні, що має прямий доступ до морської перевалки вантажів, мало б стати найбільшим здобутком року, але перетворилося на довгий процес з інтригами та скандальними тендерами навколо закупівель газу.

За таких умов на його найбільше досягнення претендує підписання стратегічних домовленостей з одним із найбільших трейдерів на світовому ринку добрив – компанією Trammo зі штаб-квартирою у США. Посередниками в укладанні цих домовленостей виступили «бізнесмен із Мангеттена» Алекс Ровт, який народився в українському Мукачеві, та очільник Закарпатської обласної військової адміністрації Віктор Микита, який після такого досягнення обійняв посаду заступника керманича Офісу Президента Андрія Єрмака.

Зараз, як повідомляють джерела Mind, влада продовжує готувати ОПЗ до приватизації. Очікується, що стратегічне підприємство отримає приватного власника протягом 2025 року.

Українська державна монополія, відома мільярдними перемогами над кремлівським монополістом, 2024 року пропустила «штрафний удар» на $41 млн у Стокгольмському арбітражі. Вирішальний «пас» зробив трейдер IUGAS, прописаний на Апеннінському півострові. Повна назва компанії – Italia Ukraina Gas, а її бізнес пов'язаний в Україні з ділками, що розквітали завдяки специфічним зв'язкам із «Газпромом».

Свідчень про особливий характер таких відносин на ринку є чимало. Цю історію теж не оминув корупційний шлейф. Йдеться про угоду на 13 млрд кубометрів газу, видобутого не лише у країнах Середньої Азії, а й в Україні, коли його експорт був вкрай обмеженим і потребував виключного узгодження не лише з президентом на Банковій, а й у кремлі.

З українського боку виступав юрист Ігор Воронін, який на посаді заступника керівника «Нафтогазу» Юрія Бойка відповідав у держхолдингу за міжнародні зв'язки. Вони ж заплющили очі на один невеликий, але вкрай особливий в угоді пункт: її термін спливає лише після виконання «Нафтогазом» усіх зобов'язань із постачання газу в повному обсязі. Інші умови для розривання контракту документ не передбачав.

Та після укладання домовленостей «Нафтогаз» «випадково» не зміг поставити весь передбачений газ, оскільки на ринку внаслідок зміни політичного розкладу змінилася схема постачань і єдиним джерелом торгівлі середньоазійським газом став посередник RosUkrEnergo, заснований «Газпромом» та українським бізнесменом Дмитром Фірташем.

«Нафтогаз» зі свого боку довгий час відкладав врегулювання проблеми з IUGAS, тому не просто втратив вигоду, а й потрапив у боргову пастку. Але зараз, після 20 років перипетій, у цій історії, здається, поставлено ще одну крапку.

Восени, коли «Нафтогаз» став готуватися до опалювального сезону та закуповувати європейський газ, італійський менеджмент IUGAS почав виконувати рішення комерційного арбітражу. Наслідком стало блокування газу, який йшов транзитом в Україну через Словаччину. Тому «Нафтогаз», маючи фінансову спроможність для закупівель, втрачав фізичний доступ до ресурсу в ЄС з даного напрямку.

Попри складнощі, «Нафтогаз» під кінець грудня віднайшов можливості для подальшого імпорту блакитного палива з ЄС, який взимку набуває особливої цінності на ринку. Тому й дочірня компанія НАК «Укртрансгаз» (УТГ), що виступає оператором підземних газових сховищ, змогла повернулась до закупівель імпортного газу на майданчику УЕБ, аби поповнювати запаси.

Символічно, що 31 грудня в холдингу ДТЕК визнали, що саме його європейський трейдинговий підрозділ став постачальником американського газу для УТГ із першого вантажу, що прибув днями із США до Греції. Тож тепер є підстави завершити 2024 рік з усвідомленням того, що перші «молекули свободи» дісталися й українських споживачів.

---