Податкова зазіхає на банківську таємницю. Чим це загрожує бізнесу та банківському ринку?

Банківська таємниця в Україні знову опинилася в зоні підвищеного інтересу з боку влади. У січні 2025 року міністр фінансів Сергій Марченко в ефірі каналу «УТ-2» заявив про те, що потрібно надати Державній податковій службі (ДПС) доступ до даних банківських рахунків українців.

Щоправда, міністр уточнив: це станеться не сьогодні, і навіть не завтра. Але оскільки Україна рухається у фарватері євроінтеграції, банківська таємниця для податківців рано чи пізно буде скасована, оскільки вона, на думку Марченка, «захищає злочинців». Національний банк України (НБУ) розкритикував такі ідеї, і теж послався на європейське законодавство.

Бажання Мінфіну надати податківцям (протягом 2025–2027 років) безперешкодний доступ до фінансових даних українців зафіксоване в Національній стратегії доходів (прийнята наприкінці 2023 року).

Втім уже зараз банківську таємницю в Україні не можна назвати недоторканною. Незважаючи на те, що більшість державних органів можуть отримати дані про клієнтів банків в обмеженому обсязі й лише за рішенням суду, доступ до такої інформації поступово стає простіше.

Наприклад, у жовтні 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №11043 (тепер це закон №3994-IX), який дав право Нацполіції в позасудовому порядку отримувати дані про платіжні операції в рамках слідчих дій. У тому числі, це ПІБ одержувача коштів, номер рахунку та номер банківської картки.

А із січня 2025 року набрав чинності закон № 4174-IX, згідно з яким банки зобов'язані розкривати банківську таємницю щодо підсанкційних осіб на запит Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) і Міністерства юстиції.

Mind розбирався, наскільки захищені фінансові дані українців.

Що взагалі таке банківська таємниця?

Відповідно до норм закону «Про банки та банківську діяльність», банківська таємниця – це інформація про діяльність і фінансовий стан клієнта, яка стала відома банку у процесі його обслуговування.

Режимом банківської таємниці захищені, зокрема, дані про банківські рахунки та операції клієнтів, їх фінансово-економічний стан, комерційну діяльність та організаційну структуру юридичних осіб.

«Якщо компанія X публікує свою фінансову звітність у відкритих джерелах, такі дані не можуть вважатися банківською таємницею. Але, якщо ця ж компанія надає банку додаткові фінансові документи в рамках оцінки її кредитоспроможності, така інформація підпадає під банківську таємницю», – наводить приклад Ірина Барліт, юрист практики банківського та фінансового права CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang Ukraine (юридичні послуги, головний офіс – Велика Британія).

Крім того, банківська таємниця включає певну інформацію про самі банки. Наприклад, це – дані про інкасацію коштів; дані, які отримує НБУ в рамках здійснення нагляду; відомості про штрафи та інші санкції, що застосовуються до банків.

Хто має доступ до банківської таємниці?

Банк може надати інформацію, яка є банківською таємницею:

• клієнту банку чи його уповноваженому представнику;
• за рішенням суду;
• на запит державних, у тому числі правоохоронних, органів (є обмеження щодо підстав та обсягу надання інформації).

Який вигляд має процедура розкриття банківської таємниці?

Перший варіант – за рішенням суду:

1. Державний орган звертається до суду з аргументованим клопотанням;

2. Суд розглядає позов та перевіряє законність вимог;

3. Суд ухвалює рішення про надання доступу до банківської таємниці або відмовляє;

Якщо рішення позитивне, банк зобов'язаний надати інформацію.

«Припустимо, Національна поліція розслідує справу про шахрайство та підозрює, що зловмисники переказували гроші через конкретний банк. Поліція має звернутися до суду, і якщо він визнає підстави достатніми, то зобов'яже банк надати інформацію про трансакції підозрюваних осіб», – розповідає Ірина Барліт.

Другий варіант – на запит держорганів:

1. Відомство надсилає офіційний запит до банку, обґрунтовуючи необхідність отримання даних про конкретного клієнта;

2. Банк перевіряє запит на відповідність чинному законодавству;

3. Якщо запит законний, банк надає необхідну інформацію.

Стаття 62 закону «Про банки та банківську діяльність» дає право правоохоронним та антикорупційним органам звертатись із запитом на розкриття банківської таємниці, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або вона необхідна для слідчих дій.

Ця процедура складніша, оскільки доступ до банківської таємниці на запит не є безумовним, а обсяг інформації, яку може надати банк у такому разі, досить обмежений. Це стосується і податкової.

До прикладу, ДПС може запросити без рішення суду дані лише про те, чи є у платника податків рахунки в банку та номери таких рахунків. Якщо ж потрібен доступ до деталей про рух коштів за рахунками, фінансовий стан клієнта, тоді без рішення суду не обійтись.

«Отже, станом на сьогодні податковим органам досить складно отримати інформацію, яка містить банківську таємницю (крім базової інформації, такої, як наявність рахунків), оскільки для цього необхідно звернутися до суду та обґрунтувати підстави для задоволення такої заяви», – пояснює Максим Чередниченко, адвокат юридичної компанії «Максим Боярчуков та Партнери».

Для чого податковій потрібен доступ до банківської таємниці?

Сергій Марченко пояснює позицію міністерства тим, що Україні в рамках євроінтеграції необхідно прагнути максимальної відкритості та прозорості у сплаті податків. А для цього потрібно спрощувати доступ до банківської таємниці.

Зокрема в Національній стратегії доходів задекларовані цілі: «мінімізація ризиків недотримання платниками вимог податкового законодавства» та «забезпечення належного надходження доходів і зборів».

Одним із засобів досягнення таких цілей є розкриття банками, а також іншими фінансовими установами та надавачами платіжних послуг: «банківської таємниці, таємниці надавача платіжних послуг про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках». Заплановано, що доступ до таких даних податківці зможуть отримати протягом 2025–2027 років.

У січні міністр уточнив, що податківці працюватимуть не з фінансовими даними конкретної людини, а аналізуватимуть масиви інформації. Водночас, якщо ДПС побачить, що в конкретного клієнта банку з'явилися на рахунках великі суми, джерела походження яких нічим не підтверджені, у фіскалів неминуче виникнуть запитання щодо оподаткування цих сум.

При цьому Марченко запевняє, що відомості, які містять банківську таємницю, нікуди не вийдуть за межі податкової й вони не будуть використані для тиску на власників рахунків.

У документі щодо цього багато говориться про те, що спочатку потрібно відновити довіру «до роботи податкових органів» і надати суспільству гарантії «щодо унеможливлення використання цих розширених повноважень для тиску на окремих платників податків та перешкоджання їх роботі».

При цьому навіть озвучені KPI з відновлення такої довіри до податківців, власне, цієї довіри не викликають.

Що з цього приводу каже НБУ?

Ідея Мінфіну щодо скасування банківської таємниці Національному банку не сподобалася.

Нацбанк відкидає надання безконтрольного та необмеженого позасудового доступу до банківської таємниці для будь-яких держорганів.

На думку НБУ, чинний механізм, який дозволяє розкривати відомості про клієнтів банків за рішенням суду, є цілком ефективним. Тим більше, що і правоохоронці, і податківці мають обґрунтувати підстави для отримання такої інформації, що унеможливлює несанкціонований доступ до банківської таємниці.

Ба більше, щоб відповідати чинним вимогам ЄС Україна навпаки має вдосконалювати правовий захист персональних даних та банківської таємниці.

«НБУ щоразу наголошує на безумовній важливості збереження інституту банківської таємниці з метою гарантування захисту інформації про клієнтів банків і для збереження довіри до банківської системи на високому рівні», – констатує голова НБУ Андрій Пишний.

Чим може загрожувати спрощення доступу до банківської таємниці?

Якщо буде реалізовано той сценарій, про який заявив Марченко, то власники банківських рахунків неминуче опиняться в зоні ризику.

«Насамперед це може призвести до збільшення штрафних санкцій, оскільки податкова буде отримувати інформацію за рахунками простішим способом і відповідно їй стане легше виявляти порушення податкового законодавства», – каже Максим Чередниченко.

Як наслідок, обсяг коштів на рахунках і на банківських депозитах теж скоротиться, оскільки багато клієнтів стануть віддавати перевагу готівковим розрахункам. Це, на думку НБУ, створить загрози для роботи банківської системи.

«Стабільність банківської системи залежить від рівня правової захищеності банківської таємниці. Банки відповідно до положень законодавства є гарантами таємниці банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта», – заявили в Нацбанку.

Також є загроза необґрунтованого пресингу з боку податкової. Хоч би що там казав міністр фінансів.

«Адже, якщо податкові органи отримають спрощений доступ до банківської таємниці, з'явиться реальний ризик масових перевірок бізнесу без реальних підстав та зросте ймовірність тиску на підприємців», – вважає Ірина Барліт.

Втім, навіть якщо ДПС користуватиметься правом доступу до банківських даних у рамках закону, податковий нагляд за громадянами та бізнесом все одно стане жорсткішим. Перед фіскалами відкриються необмежені можливості щодо застосування непрямих методів контролю (оцінка доходів за витратами) і донарахування податкових зобов'язань на власний розсуд.

Підсумовуючи – через скасування банківської таємниці:

• зростуть штрафні санкції, оскільки податкова буде без перешкод отримувати інформацію за будь-якими рахунками;
• з'явиться реальний ризик масових перевірок бізнесу без реальних підстав та зросте ймовірність тиску на підприємців;
• обсяг коштів на рахунках та на банківських депозитах скоротиться, оскільки багато клієнтів виведуть з банків гроші;
• податківці зможуть застосовувати непрямі методи контролю та нараховувати податкові зобов'язання на власний розсуд.