Бум індустріальних парків в Україні: скільки в це інвестовано та чому лише 37 зі 100 гравців приймають резидентів

Нещодавно урядовий офіс інвестицій Ukraine Invest оновив гайд «Інвестиційні стимули для індустріальних парків». А Мінекономіки видало свіжий каталог індустріальних парків (ІП). Mind проаналізував ці та інші дослідження й розповідає найцікавіше.

Скільки в Україні індустріальних парків?

У січні 2025 року зареєстровано сотий, «ювілейний», ІП «Миронівка» в Київській області. За даними каталогу індустріальних парків від Мінекономіки, найбільше ІП у Львівській (19), Київській (13) та Закарпатській областях (10).

В Україні спостерігалося декілька хвиль реєстрації ІП. Перший бум відбувся ще 2014 року – після ухвалення Закону України «Про індустріальні парки» роком раніше. Тоді в нашій країні з’явилися перші 9 локацій.

Друга хвиля мала місце після повномасштабного вторгнення, коли бізнесам потрібно було евакуювати свої виробничі потужності. Тоді уряд прийняв досить великий пакет стимулів, запустив «Стратегію розвитку індустріальних парків на 2023–2030 роки», а пізніше, 2024 року, виділив понад 1,1 млрд грн 15 паркам. За ці останні роки зареєстровано 54 ІП: 9 – у 2022 році, 13 – у 2023-му та рекордні 32 – у 2024-му.

«Як це не дивно, саме повномасштабна війна спонукала до дуже бурхливого розвитку ІП. До 2022 року не було жодних реальних стимулів, преференцій – жодної допомоги від держави. І не було в потенційних резидентів зацікавленості розміщатися в індустріальних парках. До війни ми мали одиничні запити протягом року. У березні ж 2022 року одномоментно виникли півтори тисячі потенційних резидентів індустріальних парків. Це релоковані підприємства, які почали хаотично шукати майданчики в Західній і Центральній Україні», – раніше пояснював Mind СІО групи компаній «Індустріальні парки України» Валерій Кирилко.

Хто є учасниками процесу?

Ініціювати створення ІП можуть як органи державної влади / муніципалітети, так і власники / орендарі земельної ділянки (бізнес / громадяни), на якій будується парк.

Для реалізації проєкту призначається керуюча компанія – юридична особа, з якою укладається договір про створення та функціонування ІП. Потім керуюча компанія укладає договори з резидентами – компаніями, що можуть працювати на території парку. Їх законодавчо розділили на дві категорії: учасники та «інші суб’єкти».

Учасниками можуть стати підприємства переробної промисловості, переробки промислових і побутових відходів (крім захоронення відходів), альтернативної енергетики, зберігання енергії, а також R&D, телеком та ІТ-компанії.

Інші суб’єкти – компанії з інших сфер бізнесу, що не вказані в переліку учасників. Але не будь-яких: на території ІП, відповідно до ЗУ «Про індустріальні парки», заборонені виробництво деяких підакцизних товарів, випуск і проведення лотерей, діяльність на ринку азартних ігор тощо.

Ще одна важлива різниця між учасниками та «іншими» – останні не мають права на державні пільги. Тож навіщо їм ставати резидентами ІП? Індустріальні парки пропонують бізнесу не лише виробничі площі, а й готову інфраструктуру (електро-, газо- та водопостачання) і ділове середовище. Концентрація різних підприємств на одній території створює умови для налагодження виробничих ланцюгів, обміну досвідом тощо.

Які пільги можна одержати?

За даними свіжого гайду «Інвестиційні стимули для індустріальних парків», держава надає низку преференцій. Зокрема, учасники ІП звільняються від сплати:

• податку на прибуток протягом 10 років за умови його реінвестування;
• ввізного мита на імпорт нового обладнання;
• ПДВ при імпорті нового устаткування.

Ініціатори та керуючі компанії можуть одержати:

• до 150 млн грн для облаштування ІП та будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо);
• повну або часткову компенсацію відсоткової ставки за кредитами на облаштування та здійснення господарської діяльності на території ІП;
• звільнення від податку на нерухомість за будівлі промисловості;
• звільнення від земельного податку та/або нижчу ставку податку чи орендної плати за землю;
• звільнення від сплати втрат лісогосподарського виробництва.

Але одержати до 150 млн грн компенсації не зовсім просто. Мінекономіки виділяє грант на умовах співфінансування 50/50.

«Керуюча компанія або територіальна громада, яка є співзасновником ІП, має на паритетних умовах профінансувати проєкт. Якщо Мінекономіки виділяє, умовно, 100 млн грн, то таку саму суму має інвестувати і керуюча компанія. Для подачі заявки на грант потрібно зібрати великий перелік документів. Проєктно-кошторисна документація має бути затверджена та з незалежним аудитом. Далі Мінекономіки перевіряє ці документи, виділяє гроші «на папері», вони йдуть у державний банк. Потім заявник інвестує свої 50% коштів і надає акти виконаних робіт. Фінустанова все перевіряє. І тільки після цього дозволяється вкладати гроші, які лежать на ескроу-рахунку держбанку», – пояснює для Mind керуючий партнер Bureau of Investment Programs Олександр Бондаренко.

Вся ця процедура може тривати мінімум пів року. За даними Бондаренко, 1,1 млрд грн, що були виділені минулого року 15 паркам, поки лежать у держбанках.

Скільки ІП реально працюють?

Далеко не всі зареєстровані парки зараз мають резидентів. За даними каталогу індустріальних парків, лише 37 зі 100 ІП їх знайшли. Всього там працюють 54 учасники та 31 «інший суб’єкт».

Серед них – 12 заводів (продукти харчування, господарські товари, побутова хімія, будматеріали, агропереробка, деревообробка, машинобудування, поліграфія тощо), ще 13 виробництв готуються до введення в експлуатацію найближчим часом, розповідає заступник голови Комітету ВР з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.

Втім у переважній більшості парків є лише один-два учасника. Рекордсменами за кількістю резидентів наразі є два парки: Західноукраїнський промисловий ХАБ (3 учасники, 21 інший суб’єкт) і Kalush Industrial HUB (5 учасників).

Цікаво, що найбільш «живучими» виявилися старожили. П’ять із дев’яти зареєстрованих 2014 року ІП наразі мають резидентів. А от серед створених 2022 року дев’яти парків учасники є лише у двох. Статистика заснованих у 2023 році також не вражає: тільки чотири з 13 ІП знайшли резидентів. Більш ніж половина з 32 новачків 2024 року також ще пустують: учасники зараз є у 14 ІП.

Чому більшість парків поки що не мають резидентів?

Серед парків, що фактично не працюють, – не лише ІП на тимчасово окупованих територіях і в зонах бойових дій. Багато парків пустують і на Заході країни.

Зараз більшість ІП – greenfield-ділянки без приміщень, електропостачання тощо. Так, згідно з даними каталогу індустріальних парків, електрики немає у 56 ІП, води – у 68, газу – у 73. У більшості парків дороги – лише до межі парку.

Створення усієї інфраструктури потребує чималих інвестицій. «На розбудову керуюча компанія або ініціатор може витратити 20–80 млн грн. Без розвинутої інфраструктури жоден інвестор не зайде в індустріальній парк, якими пільгами його не заманюй», – раніше пояснював Mind Олександр Бондаренко.

А інвестування «державних до 150 млн грн» має ще одну перепону.

«Треба не тільки зібрати цілий пакет документів, а й ще домовлятися з підрядником, що йому заплатять після виконання роботи, підписання й узгодження актів і проходження всіх процедур у державному банку та міністерстві (місяці очікування). Жодна адекватна українська будівельна компанія зараз не піде на такі умови співпраці з керуючими компаніями. Хіба що ця компанія сама є девелопером / забудовником, а таких – лише одиниці», – зауважує Бондаренко.

Скільки вже вкладено в інфраструктуру?

Ці дані Міністерству економіки надали не всі керуючі компанії. За даними Каталогу індустріальних парків, сумарна вартість побудованих комунікацій у 35 парках становить 13,844 млрд грн (без врахування торішніх 1,1 млрд грн від держави). Суми в кожного ІП різні: від 1,2 млн грн до 6,25 млрд грн.

Цікаво, що лише в одного з трьох парків із мільярдними «вкладами» в інфраструктуру – у ІП «Кроноспан Рівне» – наразі є резидент.

У Chortkiv West (зареєстрований ще 2019 року) сподіваються, що майбутній резидент «А.В. Експорт Імпорт» завершить будівництво цеху переробки та розливу олії у ІІ–ІІІ кварталі 2025 року.

А в ІП «Червоноград» (зареєстрований у квітні 2024-го) будують виробництва харчових продуктів, меблів, паперу, неметалевої мінеральної продукції, устаткування, автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів, деревообробки тощо.

Усього ж у розвиток індустріальних парків із 2014 року вкладено понад 30,5 млрд грн, свідчать дані дайджесту «Індустріальні парки – 2024». Ця сума включає не лише інвестиції в інфраструктуру, а й витрати на будівництво адміністративних приміщень, виробництв тощо.

Чи перетворюється кількість на якість?

Державні стимули все ж таки поступово «переводять» бум реєстрацій ІП на папері в залучення інвесторів «на землі». За даними дайджесту Комітету ВР з питань економічного розвитку, лише в січні 2025 року в парках ініційовано будівництво ще трьох нових заводів та одного логістичного центру.

Львівський ІП «Формація» підписав угоду щодо будівництва заводу для українського виробника пожежних машин та спецтехніки «Пожмашина». Планується, що завод буде збудовано протягом двох років.

В ІП «ІнПарк Борислав» на Львівщині стартувало будівництво меблевого заводу. Інвестор проєкту – український виробник офісних меблів Art Metal Furniture (м. Дніпро). Запуск виробництва планується до кінця 2025 року.

В ІП «ВінІндастрі» (Вінниця) проведено переговори з інвесторами щодо будівництва машинобудівного заводу та логістичного центру.

За 10 років існування в парках створено близько 2800 робочих місць. Надалі цей показник може стрімко зростати. Наприклад, лише у вищезгаданому ІП «Червоноград» хочуть облаштувати 3250 робочих місць для спеціалістів у переробній промисловості.

А перетворенню greenfield-ділянок на парки з інфраструктурою має сприяти держпідтримка. У 2025 році Мінекономіки продовжує програму компенсацій до 150 млн грн. На ці потреби уряд знову обіцяє спрямувати близько 1 млрд грн.